Ухвала суду № 88459008, 23.03.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6772/19

Провадження № 1-кп/204/288/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання: Дубової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12019040680001579 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,

за участю: прокурора Васика М.М., захисника Торопчиної-Агалакової С.О., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду перебуває дане кримінальне провадження.

У судовому засіданні захисник Торопчина-Агалакова С.О., яку підтримав обвинувачений ОСОБА_2 , заявила клопотання зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби з покладенням на обвинуваченого обов`язків: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись із смт. Солоне, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України в`їзд в Україну. В обґрунтування клопотання захисник вказала, що затримання ОСОБА_2 08.08.2019 року було здійснено незаконно, що підтверджується тим, що у протоколі затримання ОСОБА_2 з вказаного періоду слідчим зазначена підстава затримання п. 2 ст. 208 КПК України. Відповідно до Академічного тлумачення словника – «Безпосередній» - який не має проміжних ланок, зовсім близький; найближчий. Згідно з повідомленням про підозру від 09.08.2019 року ОСОБА_2 незаконно заволодів транспортним засобом у 4 годині 03.08.2019 року Отже законне безпосереднє затримання мало бути вранці 03.08.2019 року, а затримання через більше ніж 5 з половиною днів ( 5 днів і 12 годин) не може бути «безпосередньо після вчинення злочину», як зазначено в законі. Таким чином, на її думку, затримання ОСОБА_2 було явно незаконним, тому усі докази по цій справі, в тому числі повідомлення про підозру від 09.08.2019 року, ухвали суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, де було зазначено таке незаконне затримання є також незаконними. Суд під час розгляду неодноразових клопотань слідства про застосування запобіжного заходу продовжував арешт ОСОБА_2 і жодного разу не звернув увагу про зазначене явне порушення закону з боку слідства – в ухвалах суду про це нічого не зазначено, хоча до відповідного клопотання слідством додавався суду протокол затримання. Це питання взагалі не досліджувалось судом. Тому, 08.08.2019 року права обвинуваченого щодо його свободи грубо та неодноразово порушувались, тому затримання та знаходженням його під вартою з 08.08.2019 року є незаконним. Вважає, що в справі немає жодних вагомих, прямих доказів про вчинення ОСОБА_2 зазначеного кримінального правопорушення. Ризики, відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженні відсутні. В ухвалах суду про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вже 7 місяців зазначаються одні й ті ж підстави його тримання під вартою. Однак, ситуація по справі весь час змінювалась і змінюється, досудове розслідування вже закінчилось і справа вже давно передана до суду першої інстанції для судового розгляду. При цьому в усіх ухвалах суду про застосування тримання під вартою як підстава, одні й ті ж доводи, а саме, що ОСОБА_3 раніше судимий, вчинив тяжке правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинене може переховуватись від органу досудового розслідування і суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення. Усі ці доводи слідства та суду є тільки припущеннями щодо зазначених ризиків. У слідства немає жодного факту, коли ОСОБА_2 переховувався від слідства або суду, він ніколи не перебував у розшуку. Отже, фактом того, що ОСОБА_2 може переховуватись від суду та може вчинити інший злочин, можуть бути тільки факти, наприклад, якісь свідчення про це свідків, розмови про це самого ОСОБА_2 , зафіксовані правоохоронними органами. Однак цих фактів судом не наведено. В ухвалі слідчого судді від 09.08.2019 року про визначення ОСОБА_2 тримання під вартою в обґрунтування тримання під вартою є таке твердження, яке грубо порушує презумпцію невинуватості: суд зазначив, що ОСОБА_2 «вчинив умисне тяжке кримінальне правопорушення..., вчинив дане кримінальне правопорушення повторно». Ці дві фрази також підтверджують упереджене, необ`єктивне ставлення суду до ОСОБА_2 , який є тільки підозрюваним. Це потягло безпідставне застосування до нього виключного, тяжкого запобіжного заходу – тримання під вартою, скопійоване в інших ухвалах суду. Враховуючи практику ЄСПЛ, в даному аналогічному правовому випадку щодо ОСОБА_2 то судом не було вказано, у чому полягають конкретні ризики щодо нього, а отже ухвали суду щодо його тримання під вартою є свавільними та не відповідають вимозі «законності»; ОСОБА_2 тримається під вартою на підставі припущень, щодо можливого переховування від органу досудового розслідування і суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Реальні докази існування таких ризиків не надані. Отже, вважає, що така практика ЄСПЛ прямо орієнтує слідчих суддів на необхідність негайного звільнення осіб, що незаконно - необґрунтовано, формально – тримання під вартою. Щодо інших ризиків, передбачених законом: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення ОСОБА_2 не може, оскільки досудове розслідування завершено, речові докази по справі: автомобілі, мобільні телефони, сімкарти, відбитки пальців його рук знаходяться у слідства. Щодо незаконного вплива на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_2 також може. Оскільки потерпіла, свідки усі допитані, і їх показання не можуть вплинути на хід судового розгляду. Експертів, спеціалістів, на яких можна впливати по цій справі немає. Перешкоджати цьому кримінальному провадженню іншим чином неможливо. Вчиняти інше кримінальне правопорушення ОСОБА_2 не буде, оскільки активно захищається в цьому провадженні і вчинення інших правопорушень нашкодить ОСОБА_2 при розгляді цієї справи, тому відповідно є безглуздим. Продовжити зазначене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 не може. ОСОБА_2 є особою, яка позитивно характеризується. Він має міцні соціальні зв`язки: майже все життя живе та зареєстрований 25 років за однією адресою, де він виріс, де живе його родина, любляча та дорога йому матір, рідна сестра з чоловіком та малолітня племінниця, тому ствердження того, що ОСОБА_2 немає міцних соціальних зв`язків є неправдивими. Весь час, з підліткового віку, ОСОБА_2 працює, він чудовий автослюсар, але працює неофіційно, оскільки як відомо, більших фізичних осіб-підприємців не хоче офіційно працевлаштовувати людей, у зв`язку з великим тягарем оподаткування. На зароблені гроші ОСОБА_2 утримує матір, допомагає рідній сестрі з племінницею. Потерпілій по справі шкода не спричинена, позову потерпіла подавати не буде, жодних претензій ні майнового ні морального характеру від потерпілої теж немає. ОСОБА_2 нікуди тікати не збирається, ніколи від правоохоронних органів не тікав, не переховувався, закордонного паспорту не має.

ОСОБА_2 також пояснив, що просить застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, щоб бути поряд з родичами. Зазначає, що хоче влаштуватися на роботу. І хоча він раніше неодноразово судимий, він ніколи не переховувався від слідства. Він не є соціально небезпечним. Він все життя провів по тюрмах та вже втомился. Раніше він був судимий чотири або п`ять разів за ст. 289 КК України, а також за ст. 185, 298 КК України. На сьогодні в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 КК України. Він працював неофіційно оскільки так платять більше грошей.

Прокурор Васик М.М. заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк обраного запобіжного заходу закінчується 23 березня 2020 року. В обґрунтування клопотання зазначив, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений раніше є неодноразово судимим, останній раз 26.02.2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна. 27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання, тобто має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, також обвинувачений не має будь-яких осіб на утриманні, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зав`язків, у зв`язку з чим є достатньо підстав вважати, що обвинувачений усвідомлюючи невідтворність покарання, за яке законом передбачене виключне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, з метою уникнення від відповідальності за вчинене може переховуватися від суду. Крім того, обвинувачений схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, а також не має офіційного місця роботи, що свідчить по відсутність законного достатнього джерела доходу, який здатен забезпечити рівень життя обвинуваченого, тому є підстави вважати, що обвинувачений у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може вчинити інші, в тому числі корисливі кримінальні правопорушення.

Обвинувачений, якого підтримала захисник Торопчина-Агалакова С.О., заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Заслухавши клопотання, думки учасників процесу, суд прийшов до наступного висновку.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 23 березня 2020 року. Отже, до спливу цього продовженого строку судове провадження не може бути закінченим, а тому слід вирішити питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 ч. 1 вказаної статті. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011року, заява № 42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Розглядаючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 березня 2020 включно.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення, при цьому вважає доведеним існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, та які на теперішній час залишаються актуальними.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, будучи офіційно не працевлаштованим, раніше є неодноразово судимим.

Так, вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 70, 75 КК України ОСОБА_2 засуджений до позбавлення волі строком 4 роки з іспитовим строком 3 роки, а вже 08.09.2010 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч.2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 298, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. Звільнений умовно достроково 30.07.2013 року. Невідбутий строк – 1 рік 3 місяці 27 днів.

05.08.2014 року обвинувачений знов вчиняє злочин та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна.

27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання,

На сьогодні обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, який, згідно обвинувачення вчинений 03.08.2019 року.

Також, на розгляді в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Зазначені вище обставини свідчать про схильність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень та небажання ставати на шлях виправлення.

Крім того, суд звертає увагу, що не зважаючи на умовно дострокове звільнення останнього з місць позбавлення волі, ОСОБА_2 продовжував вчиняти кримінальні правопорушення більшість з яких пов`язана з незаконним заволодінням транспортними засобами.

Таким чином, на думку суду, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Також, суд вважає, що, усвідомлюючи невідтворність покарання за яке законом передбачене виключне покарання у вигляді позбавлення волі, наявність кримінального провадження в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, з метою уникнення відповідальності за вчинене останній може переховуватися від суду.

Судом, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуються й інші обставини, а саме вік та стан здоров`я обвинуваченого, відсутність постійного офіційного місця роботи та його майновий стан, репутацію обвинуваченого, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, ризик повторення протиправної поведінки.

Суд звертає увагу на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290 КК України та відбував покарання в місцях позбавлення волі, але належних висновків для себе не зробив і знову обвинувачується у вчинення аналогічного умисного злочину проти власності, що свідчить про його негативну репутацію та схильність до злочинної діяльності, що жодним чином не свідчить про належну процесуальну поведінку ОСОБА_2 на сьогодні та не спростовує відомості про його негативну репутацію.

Зазначені вище обставини, на думку суду, дають достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , перебуваючи на свободі, він може вчинити активні дії спрямовані на переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Наведені у судовому засіданні обвинуваченим та його захисником обставини наявності у обвинуваченого постійного місця проживання за межами м. Дніпро, де здійснюється судовий розгляд даного кримінального провадження, та міцних соціальних зв`язків у місці проживання, позитивної характеристики, вищезазначених доводів прокурора не спростовують.

Суд не приймає доводи обвинуваченого за захисника про те, що обвинувачений не буде переховуватись від суду, оскільки він не перебував у розшуку, а також не буде вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки активно захищається в цьому провадженні і вчинення інших правопорушень нашкодить обвинуваченому при розгляді цієї справи, оскільки, на думку суду, це лише спосіб захисту, який направлений саме на зміну умов запобіжного заходу.

Суд зазначає, що надані позитивні характеристики стороною захисту на обвинуваченого не відображають особу останнього станом на момент вчинення злочинів, носять ретроспективний характер.

Характеристику ж з можливого місця роботи ОСОБА_2 , надану ФОП ОСОБА_4 , суд не приймає до уваги, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений не був офіційно працевлаштований, а підтвердження виконання обов`язків найманого працівника стороною захисту суду надано не було.

Більш того, зазначена характеристика характеризує обвинуваченого виключно, як гарного автослюсаря.

З приводу того, твердження захисника про те, що протокол затримання є неналежним і недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням вимог кримінально процесуального законодавства, то слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст. 94 КПК України.

Слідчий суддя при застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірив і надав належну оцінку зазначеному доказу та прийняв рішення, яке набрало чинності.

Оцінюючи в сукупності відносно обвинуваченого всі обставини, зазначені в ч.1. ст. 178 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора і продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції».

Крім того, питання про продовження запобіжного заходу вирішено за наявності клопотання прокурора, при цьому суд не автоматично, а перевіривши обґрунтованість підстав для його застосування, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у ст. 29 Конституції України, прийшов до висновку про обґрунтованість продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, та на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.

Що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника Торопчиної-Агалакової С.О. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічній період доби, є такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 , тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів з визначеним ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2019 року розміром застави у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179,183,193,194,197,331,369,371,372,376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника Торопчиної-Агалакової С.О. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічній період доби – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 21 травня 2020 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до двох місяців виконувати наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Попередити ОСОБА_2 , що у разі внесення застави та невиконання таких обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.О. Некрасов