Рішення № 88458975, 26.03.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2858/18

Провадження №2/0203/75/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання договору іпотеки недійсним, скасування запису про право власності, усунення перешкод у користуванні майном,

у с т а н о в и в:

1. 16 серпня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання договору іпотеки недійсним, скасування запису про право власності, усунення перешкод у користуванні майном. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що будинок АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012 за ОСОБА_3 у порядку набувальної давності було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 у будинку літ. АДРЕСА_3 . Згодом за договором купівлі-продажу від 28.12.2012 квартиру було відчужено ОСОБА_2 , який 13.09.2016 за договором купівлі-продажу продав її ОСОБА_4 (позивач до зміни прізвища). 23.05.2016 рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012 було скасоване і у задоволенні позову відмовлено. У подальшому квартиру було реконструйовано з видачею декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Крім того, 28.12.2017 між відповідачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким останній є іпотекодержателем спірної квартири за укладеним між ними правочином. Викладені обставини (вибуття майна з володіння позивача без його волі) стали причиною звернення позивача до суду з позовом про витребування спірної квартири з незаконного володіння відповідача, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.08.2016, визнання недійсним договору іпотеки від 28.12.2017, скасування записів про право власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у спірній квартирі (т. 1 а.с.а.с. 2 - 11).

2. 21 серпня 2018 року розпорядженням виконуючого обов`язки голови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська справу було передано до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (т. 1 а.с. 50).

3. 28 серпня 2018 року ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська справу за підсудністю було передано до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (т.1 а.с. 55).

4. 30 серпня 2018 року розпорядженням виконуючого обов`язки голови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська справу повторно було передано до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (т. 1 а.с. 63).

5. 07 вересня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська за заявою позивача постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру; запровадження заборони відповідачеві, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) з відчуження, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на спірну квартиру; запровадженням заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії (у тому числі, реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії, передбачені чинним законодавством), окрім дій з виконання ухвали суду про забезпечення позову (т. 1 а.с.а.с. 77 - 80).

6. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.12.2018 ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про відкриття провадження у справі було скасовано, а справу направлено на розгляд Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (т. 1 а.с.а.с. 143 - 148).

7. 03 квітня 2019 року Дніпровський апеляційний суд скасував ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2018, відмовивши позивачеві у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.а. 162 - 164 відокремлених матеріалів).

8. 21 травня 2019 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 188).

9. 04 червня 2019 року суд за заявою позивача постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру; запровадження заборони відповідачеві, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) з відчуження, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на спірну квартиру; запровадженням заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії (у тому числі, реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії, передбачені чинним законодавством), окрім дій з виконання ухвали суду про забезпечення позову (т. 1 а.с. 209).

10. У судових засіданнях представниця позивача позов підтримала, пояснивши, що будинок АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012 за ОСОБА_3 у порядку набувальної давності було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 у будинку літ. АДРЕСА_3 . Згодом за договором купівлі-продажу від 28.12.2012 квартиру було відчужено ОСОБА_2 , який 13.09.2016 за договором купівлі-продажу продав її ОСОБА_4 (позивач до зміни прізвища). 23.05.2016 рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012 було скасоване і у задоволенні позову відмовлено. У подальшому квартиру було реконструйовано з видачею декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Крім того, 28.12.2017 між відповідачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким останній є іпотекодержателем спірної квартири.

11. У судове засіданні 26.03.2020 представниця позивача не з`явилася, була повідомлена належним чином.

12. Представниця відповідача у судових засіданнях заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що позивач не довів той факт, що спірне нерухоме майно є власністю територіальної громади. Крім того, оскільки відповідач є добросовісним набувачем, з його володіння не може бути витребувано спірну квартиру.

13. У судове засіданні 26.03.2020 представниця відповідача також не з`явилася. 24.03.2020 представниця відповідача звернулася до суду із заявою про відкладення розгляду справи, пославшись на запровадження карантину через пандемію коронавірусу «COVID-19».

14. Зважаючи на тривалість розгляду справи (дев`ятнадцять місяців), те, що на 26.03.2020 судом були заплановані судові дебати, і всі докази у справі були отримані та вивчені за безпосередньої участі сторін (їхніх представниць), керуючись приписами частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), суд дійшов висновку про можливість закінчення розгляду справи за відсутності останніх.

15. Представник Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до суду також не з`явився, звернувшись із заявою про розгляд справи за його відсутності (т. 1 а.с. 240).

16. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області до суду також не з`явилися, були повідомлені належним чином.

17. Суд, заслухавши пояснення представниць сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

18. Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_4 ) є багатоквартирним і належить Дніпровській міській раді.

19. 30 січня 2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №2-3487/11 було ухвалене рішення, яким за ОСОБА_3 у порядку набувальної давності було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 47,3 м2, житловою площею 22,0 м2 (т. 1 а.с.а.с. 15, 22, 23).

20. 28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким останній придбав спірну квартиру. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. (реєстровий номер - 5616) (т. 1 а.с. 13).

21. 26 серпня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області за результатами проведеної ОСОБА_2 реконструкції спірної квартири було видано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І - ІІІ категорії складності, №ДП142162391704, згідно з якою спірне майно було змінено на об`єкт нежитлової нерухомості - нежитлове приміщення №1 у житловому будинку літ. А-2 на 2 поверсі (1 - коридор, 2 - коридор, 3 - комора, 4 - приміщення, 5 - приміщення, 6 - побутова) загальною площею 47,4 м2 (т. 1 а.с.а.с. 16 - 21).

22. 23 травня 2016 року рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012 було скасоване з відмовою ОСОБА_3 у позові (т. 1 а.с.а.с. 24 - 26).

23. 13 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу, за яким останній придбав спірне нерухоме майно. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. (реєстровий номер - 3794) (т. 1 а.с. 27).

24. 21 лютого 2017 року відповідач змінив прізвище на « ОСОБА_1 » (т. 2 а.с. 20).

25. 28 грудня 2017 року між відповідачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким останній набув право іпотекодержателя спірного нерухомого майна. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є. і зареєстрований у реєстрі за №1016 (т. 2 а.с.а.с. 4 - 8).

26. Розв`язуючи позов у частині вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд насамперед виходить з такого.

27. Відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) саме власникові належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

28. Згідно зі статтею 387 ЦК за загальним правилом власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

29. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК.

30. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

31. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

32. За правилами, встановленими статтею 388 ЦК, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

33. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

34. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

35. Судом встановлено, що набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру відбулася у протиправний спосіб - на підставі судового рішення, що згодом було скасоване як незаконне.

36. Викладене, безумовно, свідчить про те, що ОСОБА_3 не набув права власності на спірне нерухоме майно у спосіб та порядку, визначені законом.

37. Таким чином, з огляду на те, що спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння власника поза його волею, суд доходить висновку про те, що пред`явлення ним позову до добросовісного набувача (відповідача) про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК відповідає вимогам закону.

38. Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявленого у справі позову про витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння відповідача.

39. При цьому суд не вважає процесуальною перешкодою факт реконструкції спірного нерухомого майна та його виведення з житлового фонду.

40. Частиною 1 статті 15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

41. За змістом частини 1 статті 16 ЦК, частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

42. Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

43. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

44. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

45. Згідно з положеннями частини 1 статті 184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

46. Новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (постанова Верховного Суд України від 06.07.2016 у справі №6-1213цс16).

47. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 №75241773 (справа №335/640/15-ц), яка відповідно до статті 263 ЦПК підлягає урахуванню судом.

48. За правилами, встановленими пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-ІV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

49. Абзацом першим частини 1 статті 26 Закону №1952-ІV визначено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

50. Судом встановлено, що судове рішення, на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на спірне нерухоме майно, було скасоване як незаконне, отже вимоги про скасування запису від 31.07.2012 №1714200072 про його право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та подальших записів про перехід цього права до ОСОБА_2 (№ НОМЕР_1 від 04.03.2013) та відповідача (№3318514336 від 13.04.2016) також підлягають задоволенню.

51. Решта заявлених вимог задоволенню не підлягає з огляду на таке.

52. За змістом частини 1 статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

53. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

54. Згідно з частинами 1 - 4 статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

55. За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

56. Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

57. При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципами змагальності та диспозитивності.

58. Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку має процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

59. Принцип диспозитивності, натомість, має дещо інший юридичний зміст, згідно з яким суд зобов`язаний розглянути справу винятково в межах заявлених позивачем вимог. При цьому позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

60. Принцип диспозитивності при розгляді справи та ухваленні у ній рішення процесуально обмежує суд доводами сторони та доказами, наданими на підтвердження таких доводів. При цьому межі самостійно визначених позивачем доводів суд порушувати не має права.

61. Судом встановлено, що позивач, звернувшись з позовом про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації та визнання договору іпотеки недійсним, не виклав у ньому відповідні доводи, що пов`язані з такими вимогами, а також не зазначив жодних правових підстав для їх задоволення.

62. Відтак, зважаючи на необґрунтованість позову в цій частині, а також абсолютну відсутність доводів на користь зазначених вимог, суд не знаходить підстав для їх задоволення.

63. Що стосується вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у спірному приміщенні, то суд при цьому виходить з такого.

64. Частиною 1 статті 48 ЦПК визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

65. За змістом частин 2, 3 статті 51 ЦПК, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

66. Аналіз приведених норм у поєднанні з вимогами статей 2, 4, 13 ЦПК дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено. При цьому така особа самостійно визначає іншу особу (відповідача), що порушила її права або охоронювані законом інтереси.

67. Судовий захист забезпечується судом винятково в разі, якщо він встановить, що права, свободи чи інтереси особи, що звернулася до суду, були порушені особою (особами), визначеними позивачем в якості відповідача (відповідачів).

68. Згідно з позовною заявою єдиним відповідачем у справі є ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 , до якого й висунуто вказану вимогу, набув процесуального статусу третьої особи, що не заявляє самостійних позовних вимог.

69. Клопотань про заміну відповідача у справі або про залучення до участі у справі інших співвідповідачів протягом розгляду справи від позивача не надходило.

70. З огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у спірному приміщенні.

71. У порядку статті 141 ЦПК з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позову підлягає стягненню компенсація його судових витрат у сумі 7 048,00 грн. (т. 1 а.с. 1).

72. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код - 26510514; 49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) до ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_6 ), треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання договору іпотеки недійсним, скасування запису про право власності, усунення перешкод у користуванні майном задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №1 у житловому будинку літ. А-2 на 2 поверсі (1 - коридор, 2 - коридор, 3 - комора, 4 - приміщення, 5 - приміщення, 6 - побутова) загальною площею 47,4 м2, розташоване у будинку АДРЕСА_4 .

Скасувати внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності:

-від 31 липня 2012 року №1714200072;

-від 04 березня 2013 року №1695800337;

-від 13 квітня 2016 року №3318514336.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради компенсацію судових витрат у сумі 7 048,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Католікян