Вирок № 88458301, 25.03.2020, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/3430/19

провадження №1-кп/165/106/20

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Пилипчук М.В.,

прокурора Троцюка М.М.,

захисника Соколова М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Нововолинська кримінальне провадження №12019030050001294 від 26.11.2019 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари, Броварського району Київської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з ст. 89 КК України не судимого,

по обвинуваченню за ч. 3 ст. 186 КК України,-

встановив:

ОСОБА_1 близько 19 год. 00 хв., 25 листопада 2019 року, незаконно проникнувши чере звікно до кімнати будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи під єдиним умислом, відкрито, без застосування насильства, вирвав з рук потерпілої ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Nokia», модель «1280», рожевого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартістю 173,33 грн. та продовжуючи свій корисливий умисел на відкрите викрадення чужого майна, незаконно заволодів грошима в сумі 2200 грн., які були в одній з кімнат будинку, після чого покинув в місце події, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 2373,33 грн.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у житло.

Під час судового провадження між прокурором Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Троцюком М.Й. та обвинуваченим ОСОБА_1 в присутності захисника Соколова М.В. 25 березня 2020 року укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, не заперечує обставин вчинення інкримінованого йому злочину, зобов`язується повністю та беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, покарання, яке буде призначено ОСОБА_1 :

- за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується визнав повністю, просив суд затвердити укладену між ним та прокурором 25 березня 2020 року угоду про визнання винуватості. Наслідки затвердження даної угоди йому зрозумілі.

Захисник Соколов М.В. просив суд затвердити укладену угоду.

У судове засідання потерпіла ОСОБА_2 не з`явилася, подала суду заяву, в якій не заперечує щодо затвердження укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 угоди про визнання винуватості. Претензій до обвинуваченого не має. Майнові збитки обвинуваченим відшкодовані.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_1 25.03.2020.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК Україниугода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексута Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженого сторонами покарання.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що угода про визнання винуватості від 25 березня 2020 року була укладена обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором добровільно, вона відповідає вимогам закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, суд вважає, що її слід затвердити, призначивши узгоджену сторонами міру покарання.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 377, 474, 475 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Троцюком М.Й., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030050001294 від 26.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та обвинуваченим ОСОБА_1 від 25 березня 2020 року.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, призначивши покарання:

- за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років

Згідно ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст.76 КК України, обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Початок іспитового строку обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з дня проголошення вироку суду.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 скасувати та відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України негайно звільнити ОСОБА_1 з під варти у залі судового засідання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 05.12.2019 на мобільний телефон марки Nokia IMEI: НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 .

Речові докази: мобільний телефон марки Nokia IMEI: НОМЕР_1 повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 785 (сімсот вісімдесят п`ять) грн. 05 коп. витрат на проведення експертизи у кримінальному провадженні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук