Рішення № 88457806, 27.03.2020, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/398/19

Провадження № 2/172/258/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2020 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г.

за участі: секретаря судового засідання - Глушко О.М.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 31.12.2013 по 10.07.2018 року, рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 року шлюб розірвано. За час шлюбу ними було придбано спільне майно. А саме: будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , автомобілі, автопричіп, моторолер, побутова техніка, господарчий інструмент, ноутбук, мобільний телефон. Крім того, на час розірвання шлюбу у їхньому домашньому господарстві знаходились 4 корови та 2 телиці. На даний час все майно залишилося у відповідача, а також правовстановлюючі документи на будинок та документи на все інше майно. Просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, стягнути з відповідачки на його користь грошову компенсацію належної йому 1/2 частки вартості спільно набутого майна та судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 04.04.2019 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги. Позивач пояснив, що у спірному будинку він з відповідачкою проживав з 2012 року, ще до укладення шлюбу ОСОБА_2 давала завдаток за будинок, з яких 5 чи 6 тисяч гривень давав він. Він також давав гроші на купівлю будинку 15 тисяч гривень. ОСОБА_2 оформляла договір купівлі-продажу будинку та віддала за нього 20000,00 грн. Письмових доказів на спірне майно у нього немає, бо всі документи у відповідачки. Також пояснив, що в серпні 2012 року у них було 4 корови.

Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали, надавши відзив на позовну заяву, в якому відповідачка вказує, що 27.09.2012 року від СФГ «Україна-2000», у якого в орендні знаходиться її земельна ділянка, вона отримала в рахунок орендної плати 30000,00 грн., а 15.11.2012 року вона передала продавцю ОСОБА_5 в рахунок продажу будинку 20000,00 грн. і 28.01.2014 року ще 10000,00 грн. З позивачем вона зареєструвала шлюб 31.12.2013 року. З дня укладення шлюбу і до 2015 року позивач ніде не працював, тобто не мав самостійного заробітку. Таким чином, фактично будинок вона придбала ще до укладення шлюбу і він не є спільною сумісною власністю подружжя. Автомобілі не були у власності подружжя та користувалися ними за довіреністю, моторолер та дійний апарат вона купила вже після розірвання шлюбу, електродриль, зарядно-пускова установка, мобільний телефон, телевізор «Самсунг», автопричіп не були придбані за час шлюбу, ноутбук був придбаний у шлюбі, однак позивач забрав його собі. Коли переїздила до с. Медичне у 2012 році вона мала в господарстві 4 корови та 2 телиці, та побутову техніку: пральну машину, електродуховку, сепаратор, електрозварку, бензопили, мультиварку. Худоба була продана в період шлюбу з позивачем, а вже після розірвання шлюбу нею були придбані дві інші корови. Фактично вона визнає, що у шлюбі були придбані автопричіп вартістю 8000,00 грн., який залишився у неї та ноутбук вартістю 10000,00 грн., який забрав собі позивач.

Крім того, у судовому засіданні відповідачка пояснила, що позивач гроші на купівлю будинку не давав, а навпаки вона погашала його кредити. Під час укладення договору у нотаріуса визнала, що будинок є спільною сумісною власністю та на прохання позивача вказала в договорі, що будинок придбаний за спільні кошти. У 2012 році вона зробила внесок за будинок 20000,00 грн., щоб почати оформляти документи, а потім у нотаріуса передала ще 10000,00 грн.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_2 переїхала в с. Медичне в жовтні 2012 року, бо купила будинок. Відповідачка брала гроші у ОСОБА_7 і передавала власниці будинку. У відповідачки в господарстві було багато речей, 4 корови та 2 телиці. Восени 2013 року з`явився позивач. Вона з чоловіком допомагали ОСОБА_2 перевозити речі на автомобілі «Москвич» з причіпом. При цьому позивача не було.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що з відповідачкою має гарні стосунки, з позивачем - ніяких. У 2012 році відповідачка переїхала в с. Медичне. Вона знає від ОСОБА_7 , що остання брала у нього гроші на придбання будинку. Більшість речей зазначених у позовній заяві вже були в наявності у ОСОБА_2 , вона їх бачила при переїзді. Із позивачем вона зустрілася вперше у 2013 році, після переїзду в с. Медичне.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що з відповідачкою були нормальні стосунки, на даний час ніяких, з позивачем - нормальні стосунки. ОСОБА_2 переїхала в інше село, бо купила хату. Знає, що вона брала гроші у ОСОБА_7 на придбання будинку. Він перевозив речі на своєму автомобілі з причепом, серед речей були зварки, мікрохвильова, а також корови. ОСОБА_2 переїхала в с. Медичне в жовтні 2012 року, а позивач з`явився у 2013 році. Вже після розірвання шлюбу відповідачка продала корів та купила нових. Телевізор був придбаний до шлюбу.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що з позивачем та відповідачкою стосунки нормальні. У 2012 році вони переїхали до них у село, жили через дві хати. На початку 2013 року позивач вийшов на роботу до фермера ОСОБА_11 , де також і він працює. Під Новий рік сторони одружились. Потім вони разом купували Москвича , Жигулі , Муравей , Мехдойку, бензопилу. Позивач у керівника брав гроші в сумі 15000,00 грн., щоб розрахуватися за хату. Близько 2 років сторони разом не живуть. За які кошти і ким було придбано речі і господарство йому не відомо. Він на власні очі бачив автомобілі, Муравей, бензопилу, за інше майно йому відомо зі слів позивача. Бинзопила могла бути придбана і до початку сумісного проживання, йому точно не відомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що з позивачем та відповідачкою стосунки нормальні. З позивачем він познайомився у січні 2013 року, відповідачку знав і раніше. Разом сторони проживали з 2012 по 2018 роки. Вони все разом купували. В серпні 2016 року позивач позичав у нього грошові на ремонт в сумі 17000,00 грн. У сторін був Москвич, Муравей, Ваз, причіп, бензопила, доїльний апарат, сепаратор. Корова була ще до сумісного проживання. Вся інформація про майно сторін йому відома зі слів позивача.

Заслухавши позивача, відповідача, свідків та вивчивши матеріали справи суд встановив таке.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 року шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , зареєстрований 31 грудня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції, розірвано. Позивачу змінено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_14 ».

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.01.2014 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Діденко В.О., ОСОБА_13 купила у ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

При цьому під час укладання даного договору підтвердила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 і будинок купує за їхні спільні кошти та надала заяву від ОСОБА_4 про згоду на купівлю вказаного будинку, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Діденко В.О. 28.01.2014 року (п. 11 вказаного договору).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.01.2014 року видно, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належить на праві приватної власності ОСОБА_13 .

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.12.2015 року видно, що причіп легковий марки КНОТТ належить на праві власності ОСОБА_13 .

З розписок, наданих відповідачкою видно, що вона 27.09.2012 року взяла в борг від С(Ф)Г «Україна-2000» 30000,00 грн. на придбання будинку в с. Медичне.

З наданої відповідачкою розписки встановлено, що після розірвання шлюбу остання придбала у ОСОБА_15 мотоцикл «Муравей М-200».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України).

Частиною 4 ст. 71 СК України передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. 5 ст. 71 СК України).

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов`язань перед іншою.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, якщо один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Зазначені висновки викладені судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 07.06.2017 року за результатами розгляду справи № 6-2670цс16, які відповідно до ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи, що спірне майно у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, автомобільного причепу та ноутбука набуті сторонами за час шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та задоволення вимог шляхом його поділу між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні. При цьому суд враховує, що сторони визнали у судовому засіданні той факт, що автомобільний причіп вартістю 8000 грн. залишився у відповідачки, а ноутбук вартістю 10000 грн. залишився у позивача, а тому вважає вказане майно вже поділеним сторонами добровільно у досудовому порядку з огляду на майже однакову вартість.

Вирішуючи питання щодо розподілу домашньої худоби, пральної машини, електродуховки, сепаратору, бензопили та мультиварки суд враховує, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами їх вартість, яка зазначена у позовній заяві, а крім того не доведено факт їх придбання під час шлюбу.

Щодо поділу автомобілів «ВАЗ-2106», 1978 року випуску та «Москвич-2140», 1983 року випуску суд зазначає, що сторони у справі не є власниками транспортних засобів, оскільки не придбавали дані автомобілі, а лише користуються ними на підставі довіреності.

Що стосується поділу мобільного телефону «Самсунг» 2017 року випуску між сторонами, то суд зважає на те, що вказаний телефон позивач подарував відповідачці, а тому відповідно до ч. 2 ст. 57 СК України він є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , навіть у разі якщо він був придбаний за рахунок спільних коштів подружжя.

Спірне майно у вигляді мотоциклу «Муравей», 1990 року випуску та дійного апарату «Бурьонка», 2016 року випуску не може бути предметом спору та не підлягає розподілу між колишнім подружжям, оскільки придбане відповідачкою ОСОБА_2 після розірвання шлюбу.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - задовольнити частково.

2. Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме:

- на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 ;

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 836 (вісімсот тридцять шість) гривень 50 копійок.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г. Битяк