Рішення № 88457301, 27.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/650

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 року м. Київ № 2а-17667/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" (надалі - позивач), юридична адреса: 04080, місто Київ, вулиця Туровська, буд. 18/20 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006312250 від 14 грудня 2012 року та №0006322250 від 14 грудня 2012 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підстав для скасування спірних рішень немає.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" задоволена частково, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року адміністративна справа №2а-17667/15/2670 прийнята до свого провадження та призначено підготовче засідання.

В порядку підготовчого провадження, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2019 замінено відповідача Головне управління ДПС у м. Києві, у зв`язку з процесуальним правонаступництвом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В останнє судове засідання, призначене на 17.03.2020 сторони не прибули. Представник позивача подав заяву про розгляду справи без його участі в порядку письмового провадження. Представник відповідача не прибув, подав заяву про відкладення судового засідання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доцільність застосування ч. 9 ст. 205 КАС України, яка передбачає, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що сторонами були подані всі докази, які вони вважали за необхідне подати та повідомлені всі обставини, про які вони вважали за необхідне повідомити суд.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку "Зелмер Україна", код ЄДРПОУ 35250394 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р. За результатами якої складено акт перевірки від 30.11.2012р. №597/22-511/35250394.

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: пп.139.1.1, пп. 139.1.9, пп.139.1.13 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 068 638 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 99381 грн., ІІ-ІІІ квартал 2011 року у сумі 297366 грн., за ІІ-ІV квартал 2011 року у сумі 810538 грн., за І квартал 2012 року у сумі 219041 грн., за півріччя 2012 року у сумі 258100 грн.; п.188.1 ст.188 , пп.198.6, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 733 525 грн., в т.ч. у травні 2011 року - 44419 грн., у червні 2011 року - 41999 грн., у липні 2011 року - 47411 грн., у серпні 2011 року - 58201 грн., у вересні 2011 року - 66549 грн., у жовтні 2011 року - 69167 грн., у листопаді 2011 року - 70313 грн., у грудні 2011 року - 73667 грн., у лютому 2012 року - 157167 грн., у квітні 2012 року - 104632 грн.; п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами і доповненнями та розділу ІІІ, ІІ Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку"; п.2.8, 2.9, Постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні " від 15.12.2004 року № 637 (зі змінами).

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 р. №0006312250, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток в сумі 1 133 163,00 грн. (1 068 638 грн. - основний платіж, 64 525 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 р. №0006322250, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 895 303 грн. (733 525 грн. - основний платіж, 161 778 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Щодо донарахування податку на прибуток, судом встановлено, що між Акціонерним товариством Зелмер (Zelmer Spolka Akcyjna) - "Зелмер АТ", яке знаходиться в м. Жешув за адресою: (35-016), вул. Гофмановей, 19, Польща, зареєстровано у Реєстрі суб`єктів підприємницької діяльності, що ведеться Районним судом у м. Жешув, ХІІ Господарський відділ Державного судового реєстру, за номером 0000026109, ІПН 813 02 68 159, в особі Януса Плоціци - Голови правління Зелмер АТ та Магдалени Бартось - Члена правління Зелмер АТ та ТОВ "Зелмер Україна" - Товариство, в особі Аркадіуша Тецлава генерального директора укладено договір про надання послуг з управління б/н від 01.01.2011 року (надалі по тексту Договір від 01.01.2011 р.)

Згідно п. 1 розділу 2 умов Договору від 01.01.2011 р., Товариство доручає, а "Зелмер АТ" зобов`язується надавати на користь Товариства консультаційні послуги з управління, що включають такі сфери: а) управління фінансами - згідно з об`ємом, передбаченим Додатком №2 до Договору; б) корпоративний нагляд - згідно з об`ємом, передбаченим Додатком №3 до Договору; в) контроль - згідно з об`ємом, передбаченим Додатком №4 до Договору; г) внутрішній аудит - згідно з об`ємом, передбаченим Додатком №5 до Договору; г) контроль кредиту - згідно з об`ємом, передбаченим Додатком №6 до Договору.

У відповідності до розділу 5 Договору від 01.01.2011 р., Сторони вирішують, що винагорода належить фірмі "Зелмер АТ" та у зв`язку з виконанням цього Договору буде складатися з: а) винагорода, яка нараховується згідно з Додатком №1 до цього Договору та; б) покриття витрат, у т.ч. витрат на поїздки консультантів "Зелмер АТ" до офісу Товариства або інших місць, вказаних Товариством. Розрахунковим періодом буде квартал відповідного року. Винагорода оплачується протягом 75 днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Валютою цього Договору є американський долар.

Позивач зазначає, що зобов`язання сторін були виконані належним чином та надано суду наступні документи: Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) для підтвердження виконання "Зелмер АТ" послуг терміном від 01.01.2011 до 30.03.2011 рр. б/н від 30.09.2011 року. (FACTURA VATINVOICE NR 110007697 - фактура ПДВ №110007697): Управління фінансами - 49000 дол.; Корпоративний нагляд -28500 дол.; Контроль - 47500 дол.; Внутрішній аудит - 22000 дол.; Контроль кредиту - 72000 дол. на загальну суму 219000 дол. США, що складає 1746021,3 грн. по курсу на дату оприбуткування послуги.В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена наступними проводками: Дт 84 Кт 6321 та Дт912 Кт84. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) для підтвердження виконання "Зелмер АТ" послуг терміном від 01.04.2011 до 30.06.2011 рр. б/н від 30.09.2011 року. (FACTURA VATINVOICE NR 110007698 - фактура ПДВ №110007698): Управління фінансами - 49000 дол.; Корпоративний нагляд -28500 дол.; Контроль - 47500 дол.; Внутрішній аудит - 22000 дол. ; Контроль кредиту - 72000 дол. на загальну суму 219000 дол. США, що складає 1746021,3 грн. по курсу на дату оприбуткування послуги. В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена наступними проводками: Дт 84 Кт 6321; Дт912 Кт84. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) для підтвердження виконання "Зелмер АТ" послуг терміном від 01.07.2011 до 30.09.2011 рр. б/н від 30.09.2011 року. (FACTURA VATINVOICE NR 110007699 - фактура ПДВ №110007699): Управління фінансами - 49000 дол.; Корпоративний нагляд -28500 дол.; Контроль - 47500 дол.; Внутрішній аудит - 22000 дол.; Контроль кредиту - 72000 дол. на загальну суму 219000 дол. США, що складає 1746021,3 грн., по курсу на дату оприбуткування послуги. В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена наступними проводками: Дт 84 Кт 6321; Дт912 Кт84. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) для підтвердження виконання "Зелмер АТ" послуг терміном від 01.10.2011 до 31.12.2011 рр. б/н від 31.12.2011 року. (FACTURA VATINVOICE NR 110008588 - фактура ПДВ №110008588): Управління фінансами - 28000,00 дол.; Корпоративний нагляд -28500,00 дол.; Контроль - 47500 дол.; Контроль кредиту - 72000 дол. на загальну суму 176000 дол. США, що складає 1406204,8 грн., по курсу на дату оприбуткування послуги. В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена наступними проводками: Дт 84 Кт 6321, Дт912 Кт84. Вартість вищезазначених послуг задекларовано Товариством у складі адміністративних витрат та відповідно у складі інших витрат у рядках 6 (рядок 06.2.4 додатку АВ) Податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у розмірі 5238063,90 грн. та за ІІ - ІV квартали 2011 року у розмірі 6644268,70 грн.

Крім того, відповідно до умов договіру про співпрацю б/н 01.10.2011 року, укладеного в м. Жешуві між Компанією ТОВ "Зелмер Маркет" з місцезнаходженням в м. Жешуві, розташованою за адресою: вул. Хоффманової, внесена до реєстру підприємців, що ведеться Районним судом міста Жешув, ХІІ Господарським відділом Національного Судового Реєстру за номером KRS 0000370014 - Виконавець, та компанією ТОВ "Зелмер Україна", в особі генерального директора Аркадіуша Тецлава - Замовник або Дочірня компанія, ТОВ "Зелмер Маркет" надавала на користь Дочірньої компанії маркетингові послуги в широкому розумінні.

На виконання умов договору, сторонами підписано наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) для підтвердження виконання ТОВ "Зелмер Маркет" послуг. Місце складання акту м. Жешув. Дата складання: 30.12.2011 року. (FACTURA VATINVOICE NR 112000767). Використання звукового запису при створенні рекламного ролику для реклами на телебаченні в Україні в 2011 році - 305,94 дол. США. Загальна вартість виконаних послуг становить 305,94 дол. США, що складає 2444,4 грн. по курсу на дату оприбуткування послуги. В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена наступними проводками: Дт 84 Кт 6321, Дт912 Кт84. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) для підтвердження виконання ТОВ "Зелмер Маркет" послуг. Місце складання акту м. Жешув. Дата складання: 30.12.2011 року. (FACTURA VATINVOICE NR 112000766). Створення рекламного ролику для реклами на телебаченні України в Україні в 2011 році - 147 042,07 дол. США. Загальна вартість виконаних послуг становить 147 042,07 дол. США, що складає 1174836,73 грн. по курсу на дату оприбуткування послуги. В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена наступними проводками: Дт 84 Кт 6321, Дт912 Кт84.

З матеріалів справи вбачається, що вартість вищезазначених послуг задекларовано Товариством у складі витрат на збут та відповідно інших витрат у рядку 6 (рядок 06.3.7 додатку ВЗ) Податкової декларації з податку на прибуток ІІ - ІV квартали 2011 року у розмірі 1 177 281,13 грн.

Даний додаток ВЗ до рядка 06.3 податкової декларації з податку на прибуток ІІ - ІV квартали 2011 року наявний в матеріалах справи (Т. 1, арк. 226).

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем не спростовано положення акту за результатами перевірки та даний висновок про відображення і включення цієї суми у розмірі 1 177 281,13 грн. у складі загально вказаної суми 16 938 150 грн. у рядку 06.3.7 додатку ВЗ. Не було надано позивачем розшифровки цих витрат (16 938 150 грн.), як, наприклад, було зроблено позивачем щодо витрат по рядку 06.2.4. Додатку АВ до рядка 06.2 цієї ж податкової декларації.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість в цій частині позиції відповідача про те, що вартість послуг, від ТОВ «Зелмер Маркет» у розмірі 1 177 281,13 грн. задекларовано ТОВ «Зелмер Україна» у складі витрат на збут та відповідно інших витрат у рядку 6 (рядок 06.3.7. додатку ВЗ) податкової декларації з податку на прибуток ІІ - ІV квартали 2011 року.

Отже, за результатами перевірки було встановлено, що Товариством у Податковій декларації з податку на прибуток за ІІ - ІV квартали 2011 року задекларовано наростаючим підсумком у складі інших витрат вартість послуг, отриманих від нерезидентів Акціонерного товариства Зелмер (Zelmer Spolka Akcyjna) та ТОВ "Зелмер Маркет" у розмірі 7 821 550 грн.

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку), рядок 01.1 Декларації з податку на прибуток ТОВ "Зелмер Україна" за 2010 рік складає 166 402 605 грн.

Доходи (виручки) Товариства за 2010 рік (4 відсотки) складає 6656104 грн. (166402605*4%).

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно зі ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ, зі внесеними змінами та доповненнями, одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов`язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу). Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп.139.1.13 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв`язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному.

При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв`язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що Відповідачем було правомірно встановлено порушення Позивачем пп.139.1.13 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI, із змінами та доповненнями, завищено суму інших витрат за ІІ-ІV квартали 2011 року у розмірі 1 165 446 грн. (7 821 550 - 6 656 104), в т.ч., у зв`язку з включенням до їх складу вартості отриманих від нерезидента послуг консалтингу та реклами, яка перевищує 4%-ве обмеження доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному.

Щодо донарахування податку на додану вартість, судом встановлено, що між ТОВ "Зелмер Україна" (Замовник), з одного сторони та ТОВ "Інді Медіа" (Виконавець) з іншої сторони, було укладено договір №1 від 18.01.2011 року про надання послуг (надалі по тексту Договір №1).

У відповідності до п. 1.2 Договору №1, під послугами, що надаються Виконавцем Замовнику на підставі даного Договору, розуміються послуги в сфері маркетингу з питань вивчення ринку продукції, що поставляється Замовнику , та надання спеціальної інформації з наступних питань: вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту про продукцію, що поставляється Замовником; збір та аналіз інформації про продукцію, що поставляється Замовником.

Згідно п. 2.1 вищезазначеного Договору, Замовник зобов`язаний: надати Виконавцю інформацію, необхідну для надання послуг; приймати від Виконавця надані послуги; оплачувати Виконавцеві надані послуги в порядку та строки, визначені згідно з даним Договором.

Пунктом 4.1 Договору №1, прийом-передача наданих послуг здійснюється сторонами кожного 30 числа місяця, в якому були надані послуги, та оформляється шляхом підписання сторонами Акту надання послуг.

До договору сторонами було укладено наступні Додаткові угоди: від 10.05.2011 р. №5 найменування послуг: Проведення маркетингових досліджень, опис послуг - збір та аналіз інформації про продукцію Замовника, вартість послуг всього 266 515, 20 грн.; від 09.11.2011 р. №11 найменування послуг: Проведення маркетингових досліджень, опис послуг - збір та аналіз інформації про продукцію Замовника, вартість послуг всього 421 876,80 грн.; від 05.12.2011 р. №12 найменування послуг: Проведення маркетингових досліджень, опис послуг - збір та аналіз інформації про продукцію Замовника, вартість послуг всього 685 604,40 грн.; від 03.01.2012 р. №13 найменування послуг: Проведення маркетингових досліджень, опис послуг - збір та аналіз інформації про продукцію Замовника, вартість послуг всього 476 035,42 грн.; від 02.04.2012 р. №16 найменування послуг: Проведення маркетингових досліджень, опис послуг - збір та аналіз інформації про продукцію Замовника, вартість послуг всього 474 218,00 грн.; від 24.04.2012 р. №17 найменування послуг: Проведення маркетингових досліджень, опис послуг - збір та аналіз інформації про продукцію Замовника, вартість послуг всього 361 116,00 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що зобов`язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі та на підтвердження надано суду наступні Акти здавання-приймання послуг (здачі-прийняття робіт (надання послуг): №18 від 30.04.2011 р. на загальну суму 277 880,40 грн.; №ОУ-0000046 від 31.03.2012 р. на загальну суму 404 593,20 грн.; №ОУ-0000051 від 16.03.2012 р. на загальну суму 103 207,20 грн.; №ОУ-0000050 від 16.03.2012 р. на загальну суму 144 000,00 грн.; №ОУ-0000052 від 16.03.2012 р. на загальну суму 75 000,00 грн.; №ОУ-0000025 від 29.02.2012 р. на загальну суму 371 030,40 грн.; №ОУ-0000011 від 15.02.2012 р. на загальну суму 96 000,00 грн.; №ОУ-162 від 31.12.2011 р. на загальну суму 243 600,00 грн.; №ОУ-148 від 30.12.2011 р. на загальну суму 368 337,00 грн.; №ОУ-147 від 23.12.2011р. на загальну суму 180 000,00 грн.; №ОУ-146 від 16.12.2011.2012 р. на загальну суму 180 000,00 грн.; №ОУ-0000138 від 30.11.2011 р. на загальну суму 2 800,00 грн.; №ОУ-0000137 від 30.11.2011 р. на загальну суму 2 800,00 грн.; №ОУ-0000140 від 30.11.2011 р. на загальну суму 351 564,00 грн. та інші Акти.

Крім того, Позивачем надано суду звіти про виконання послуг: Звіт №16 про виконання послуг до Додаткової угоди №16 від 02.04.2012 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - Зовнішня реклама - графіки "Бюджети категорії в динаміці. Ключові гравці.", графіки "Ключові гравці. Географія розміщення", графік "Ключові гравці. Вибір форматів", графік "Кобрендинг в наружній рекламі: ключова особливість категорії". - Радіо. Активність категорії - графіки "Бюджети категорії в динаміці. Ключові гравці.", графік "Вибір радіостанцій. Ключові гравці." Преса. Активність категорії - графіки "Бюджети категорії в динаміці. Ключові гравці.", графік "Вибір изданий. Ключові гравці." Інтернет. Активність категорії - графіки "Бюджети категорії в динаміці. Ключові гравці.", фото"Інтернет. Банери Сomfy", фото "Інтернет. Банери Фоксторот", фото "Інтернет. Банери Алло", фото "Інтернет. Банери Мобілочка"; Звіт №1 про виконання послуг до Додаткової угоди №15 від 05.03.2012 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - ТВ. Активність категорії - графіки "ТВ Бюджети категорії в динаміці", графіки "Види ТВ розміщення гравців категорії", графік "ТВ Кобрендинг: ключова особливість категорії", графік "ТВ Кобрендинг в деталях", графік "Недельные веса основных игроков 2011-2012. Прямое размещение", графік "Недельные веса основных игроков Q1'2012 vs.Q1'2011. Прямое размещение", графік "Вибір каналів. Пряме розміщення.", графік "Выбор домов продаж", фото "Ельдорадо і Фокстрот. ТВ активність 2012", фото "Ельдорадо і Сomfу. ТВ активність 2011", фото "Ельдорадо і Сomfу. ТВ активність 2012", фото "Ельдорадо і Технополіс. ТВ активність 2011", фото "Ельдорадо і Технополіс. ТВ активність 2012"; Звіт №1 про виконання послуг до Додаткової угоди №14 від 08.02.2012 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - графіки "Бюджети категорії в динаміці. Ключові бренди", графіки "Бюджети категорії в динаміці. Ключові медіа", графік "Медіамікс ключових гравців", графік "Ельдорадо. Медіа активність 2011", графік "Ельдорадо. Медіа активність 2012", графік "Фокстрот. Медіа активність 2011", графік "Фокстрот. Медіа активність 2012", графік "Технополіс. Медіа активність 2011", графік "Технополіс. Медіа активність 2012", графік "Сomfi. Медіа активність 2011", графік "Сomfi. Медіа активність 2012"; Звіт №1 про виконання послуг до Додаткової угоди №13 від 03.01.2012 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - аналіз по категорії - соковижималки, кухонні принадлежности, наведено графіки - щодо долі рингу різних виробників, графіки витрат ЗМІ, рекламні стратегії інших виробників , рекламна стратегія ТМ ЕЛ ДЖі); Звіт №12 про виконання послуг до Додаткової угоди №12 від 05.12.2011 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - графік "Проведення вільного часу, інтереси та предпочтения", графік "Психографія", графік "Соціально-демографічний портрет ЦА", графік "Відношення до реклами", діаграма "Розміщення наружної реклами основних конкурентів ТМ Зелмер за 2 півріччя 2011 року", діаграма "Розміщення реклами основних конкурентів ТМ Зелмер в пресі за 2 півріччя 2011 року", діаграма "Розміщення реклами основних конкурентів ТМ Зелмер на ТВ за 2 півріччя 2011 року" та ін. по категоріям пилососи, праски, мясорубки, діаграма "Групи споживчих товарів в Україні", витрати на рекламу в 2011 році та ін., звіт про рекламні акції ТМ BORK, ТМ LG, TM Samsung, TM Philips; Звіт №11 про виконання послуг до Додаткової угоди №11 від 09.11.2011 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - аналіз по категорії - догляд за підлогою (пилососи), наведено графіки - щодо долі рингу різних виробників, графіки витрат ЗМІ, рекламні стратегії інших виробників , рекламна стратегія ТМ ЕЛ ДЖі); Звіт №10 про виконання послуг до Додаткової угоди №10 від 07.10.2011 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - аналіз по категорії - догляд за волоссям, наведено графіки - щодо долі рингу різних виробників (Зелмер немає), графіки витрат ЗМІ (Зелмер не згадується), рекламні стратегії інших виробників (Зелмер немає), рекламна стратегія ТМ Філіпс, Ровента); Звіт №9 про виконання послуг до Додаткової угоди №9 від 12.09.2011 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - аналіз по категорії - жіночі бритви, наведено графіки - щодо долі рингу різних виробників (Зелмер немає), графіки витрат ЗМІ (Зелмер не згадується), рекламні стратегії інших виробників (Зелмер немає), рекламна стратегія ТМ Браун); Звіт №8 про виконання послуг до Додаткової угоди №8 від 09.08.2011 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - аналіз по категорії - жіночі бритви дл вологої депіляції, наведено графіки - щодо долі рингу різних виробників (Зелмер немає), графіки витрат ЗМІ (Зелмер не згадується), рекламні стратегії інших виробників (Зелмер немає), рекламна стратегія ТМ Венус, ТМ Віт); Звіт №7 про виконання послуг до Додаткової угоди №7 від 11.07.2011 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - графіки "Споживчі товари в Україні", графік "Витрати на рекламу в 2011 році" з розбивкою на категорії, графік "Активності груп в 2011 році", графік "Доля груп товарів", графік "Виробники споживчих товарів", рекламна активність в пресі - звіт про рекламні акції ТМ BORK, рекламна активність на ТВ - звіт про рекламні акції ТМ BORK, рекламна активність по розміщенню зовнішньої реклами - звіт про рекламні акції ТМ BORK, рекламна активність в пресі - звіт про рекламні акції ТМ LG, рекламна активність в інтернеті - звіт про рекламні акції ТМ LG, рекламна активність на ТВ - звіт про рекламні акції ТМ LG, рекламна активність в пресі - звіт про рекламні акції ТМ SAМSUNG, рекламна активність в інтернеті - звіт про рекламні акції ТМ SAМSUNG, рекламна активність на ТВ - звіт про рекламні акції ТМ SAМSUNG, рекламна активність в пресі - звіт про рекламні акції ТМ PHILIPS, рекламна активність в інтернеті - звіт про рекламні акції ТМ PHILIPS, рекламна активність на ТВ - звіт про рекламні акції ТМ PHILIPS, рекламна активність по розміщенню зовнішньої реклами - віт про рекламні акції ТМ PHILIPS.; Звіт №6 про виконання послуг до Додаткової угоди №6 від 08.06.2011 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - аналіз по категорії - чоловічі бритви, наведено графіки - щодо долі рингу різних виробників (Зелмер немає), графіки витрат ЗМІ (Зелмер не згадується), рекламні стратегії інших виробників (Зелмер немає), рекламна стратегія ТМ Філіпс); Звіт №5 про виконання послуг до Додаткової угоди №5 від 10.05.2011 року до Договору про надання послуг №1 від 18.01.2001 року - аналіз по категорії - чоловічі бритви для вологого гоління, наведено графіки - щодо долі рингу різних виробників (Зелмер немає), графіки витрат ЗМІ (Зелмер не згадується), рекламні стратегії інших виробників (Зелмер немає), рекламна стратегія ТМ Джілет).

Суд звертає увагу, що в Актах виконаних робіт відсутні дані які саме маркетингові послуги надавалися, а надані звіти не дозволяють встановити ділової мети цих операцій та використання у господарській діяльності саме позивача.

Аналіз норм податкового законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Проте, по вищевказаним господарським операціям, щодо яких донараховано податок на додану вартість позивачем жодним чином не обґрунтовано ділової мети замовлення вказаних робіт, не підтверджено належними доказами рух коштів, що ці послуги були оплачені.

Щодо посилання Верховного Суду у постанові в цій справі на необхідність надати оцінку наявним у справі звітам про виконання послуг, де зазначено радіостанції та телеканали, на яких показувались рекламні ролики, судом встановлено, що неможливо встановити зв`язок між цими звітами та спірними операціями, оскільки у цих звітах лише міститься інформації про факт розміщення рекламних матеріалів, наданих саме позивачем, а не його контрагентом. Тобто, даними звітами не підтверджується факт виготовлення та надання відповідних послуг ТОВ «ІНДІ МЕДІА», натомість зі звітів вбачається саме взаємовідносини безпосередньо позивача та відповідних радіостанцій та телеканалів.

Суду не надано жодних інших підтверджуючих доказів, які свідчать про те, що відображені у звітах послуги, надані саме ТОВ «ІНДІ МЕДІА» та безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Сам факт наявності документів, складених з посиланням на надання послуг не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду від 06 червня 2018 року справа №П/811/2247/14, від 04 квітня 2018 року справа №813/1687/17.

Тобто, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані послуги надані саме цим контрагентом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв`язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Крім того, суд звертає увагу, що основним видом діяльності ТОВ "Зелмер Україна" є здійснення оптової та роздрібної торгівлі побутовою технікою торгової марки Зелмер (виробник - Польща), а маркетингові дослідження не входять в поняття оптової та роздрібної торгівлі побутовою технікою торгової марки Зелмер (виробник - Польща).

Суд скептично ставиться до посилання позивача на той факт, що ним за вищезазначеним договором було замовлені маркетингові дослідження по новому товару у компанії "Інді Медіа", а саме, витрати на рекламу кожного бренду та рентабельність продажу даного товару на українському ринку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог пп. 198.6 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту в розмірі 733 525 грн. у зв`язку з віднесенням до його складу сум ПДВ, що не підтверджені відповідними документами і не пов`язані з господарської діяльності позивача.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності своїх дій та оскаржуваного рішення виконано та доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова