Рішення № 88457284, 27.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 року м. Київ № 640/3804/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївнипро скасування постанови, Суд прийняв до уваги таке:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (надалі - відповідач), в якому просить:

1. Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, номер посвідчення: 0332, видане 12.04.2019, адреса офісу: 02002, м. Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4А, оф. 35 А, у рамках виконавчого провадження № 60149867, в частині протиправного прийняття до виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною від 12.09.2019 за реєстровим № 4699.

2. Визнати протиправними та скасувати акти приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, номер посвідчення: 0332, видане 12.04.2019, адреса офісу: 02002, м. Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4А, оф. 35 А, прийняті в рамках виконавчого провадження № 60149867 при примусовому виконанні виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною від 12.09.2019 за реєстровим № 4699, а саме: - постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019.

3. Визнати протиправними та скасувати акти приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, номер посвідчення: 0332, видане 12.04.2019, адреса офісу: 02002, м. Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4А, оф. 35 А, прийняті в рамках виконавчого провадження № 60149867 при примусовому виконанні виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною від 12.09.2019 за реєстровим № 4699, а саме: - постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 25.09.2019.

4. Визнати протиправними та скасувати акти приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, номер посвідчення: 0332, видане 12.04.2019, адреса офісу: 02002, м. Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4А, оф. 35 А, прийняті в рамках виконавчого провадження № 60149867 при примусовому виконанні виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною від 12.09.2019 за реєстровим № 4699, а саме: - постанову про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 17.10.2019.

5. Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, номер посвідчення: 0332, видане 12.04.2019, адреса офісу: 02002, м. Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4А, оф. 35 А, щодо неповернення стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» без прийняття до виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною від 12.09.2019 за реєстровим № 4699.

6. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, номер посвідчення: 0332, видане 12.04.2019, адреса офісу: 02002, м. Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4А, оф. 35 А, повернути стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» без прийняття до виконання виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною від 12.09.2019 за реєстровим № 4699.

7. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, номер посвідчення: 0332, видане 12.04.2019, адреса офісу: 02002, м. Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4А, оф. 35 А, вжити заходів для повернення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , стягнутих в рамках виконавчого провадження № 60149867 при примусовому виконанні виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною від 12.09.2019 за реєстровим № 4699.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2020.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов порушено вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відкрито виконавче провадження не за місцем проживання боржника та не за місцем знаходження його майна.

У відзиві на адміністративний позов відповідач повідомив, що вимогами частини четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Тобто, можна зробити висновок, що грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.

При цьому відповідач стверджує, що позивач є власником рахунку в ТОВ «Вердикт Капітал», відтак в даному випадку відсутні порушення статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», адже майно боржника (грошові кошти) перебуває у місті Києві, за місцем реєстрації ТОВ «Вердикт Фінанс» - м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.5Б.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного НОКО Гамзатовою А.А. №4699 від 12.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатолівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 ВП №60149867 про стягнення з боржника (позивач) на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 50 249,78 грн.

Того ж дня, приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксаною Анатолівною винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, згідно якої стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 5 024,98 грн.

В подальшому, 17.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксаною Анатолівною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаними постановами приватного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин першої та третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, серед іншого, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (частина друга статті 24 Закону).

Як вбачається з виконавчого напису, який наявний в матеріалах виконавчого провадження, позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана адреса реєстрації позивача також підтверджується інформацією на стор.18 паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .

При цьому, як свідчать наявні в матеріалах виконавчого провадження довідки Пенсійного фонду України, відповідачу достеменно було відомо про те, що місцем роботи позивача є Відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області - м.Боярка, вул. Богдана Хмельницького, 57-а.

Натомість, виконавче провадження щодо позивача відкрито не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, а в іншому виконавчому окрузі - місті Києві.

Слід зазначити, що за вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження стягувачем у виконавчому провадженні ВП №60149867 є ТОВ «Вердикт Капітал» (м. Київ), а підставою для відкриття виконавчого провадження у м. Києві стали обставини наявності банківського рахунку позивача в ПАТ «Вердикт Капітал», місцем реєстрації якого є м. Київ.

Згідно статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 Цивільного кодексу України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 цього ж Кодексу).

При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «банківський рахунок» є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «банківського рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку, адже позивач не позбавлена можливості отримати власні кошти в готівковій формі через відповідні термінали у будь-якому місці, а не лише в місті Києві.

Більш того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що на банківському рахунку позивача № НОМЕР_3 , відкритому в ТОВ «Вердикт Капітал», знаходяться грошові кошти, що давало б підстави вважати їх майном боржника, відповідно, визначати за допомогою цього місцезнаходження майна боржника.

Отже, відповідачем не додержано вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Суд дійшов висновку, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства, прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 ВП №60149867.

Також суд вважає, що постанови приватного виконавця від 25.09.2019 про стягнення з боржника основної винагороди та постанови приватного виконавця від 17.10.2019 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є похідними від постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019, у зв`язку з чим, такі рішення також є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача №№ 1, 5, 6, 7, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами п. 8 ч. 1статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Разом з тим, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене вище, дії або рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії або рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Більше того, вказані вимоги є неналежним способом захисту, оскільки : 1) виконавче провадження вже відкрито, а отже, повернути виконавчий документ до прийняття неможливо; 2) ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає такої підстави для повернення виконавчого документа, як скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, єдиним належним способом захисту порушеного права є скасування постанов. При цьому, саме по собі перебування виконавчого документа у відповідача без вчинення дій в його реалізацію в рамках виконавчого провадження також не може порушувати прав позивача

Отже, вказане дії/бездіяльність самі по собі не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, вказані дії/зобов`язання безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача компенсації витрат на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн (3 000,00 грн за складання позовної заяви та 3 000,00 грн за написанні відповіді на відзив) суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У свою чергу, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. При цьому, достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, та від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та інших).

Разом з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі 160/2211/19.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи надано наступні документи: договір про надання правничої (правової) допомоги від 07.02.2020 №б/н, акт виконаних робіт від 14.02.2020 за договором від 07.02.2020, квитанція № 1054521 від 14.02.2020, акт виконаних робіт від 14.03.2020 за договором від 07.02.2020, квитанція № 1054529 від 14.03.2020.

Відтак, зважаючи, що за написання позовної заяви позивачем сплачено 3000 грн; обґрунтування позову зводиться до неправомірності дій та рішень відповідача, а відновлення порушеного права позивача, за переконанням представника позивача, можливе у випадку задоволення судом семи позовних вимог. Однак, під час розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість лише трьох позовних вимог. Таким чином, суд вважає за правильне стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 1285,71 грн. Стосовно написання відповіді на відзив, суд зазначає, що оскільки даний документ фактично повторює доводи, викладені в позовній заяві, стягнення судових витрат за одну і ту саму роботу адвоката не є обґрунтованим.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Також підлягають стягненню з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пов`язану з розглядом даної справи у розмірі 1 285,71 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 ВП №60149867.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про стягнення з боржника основної винагороди від 25.09.2019 ВП №60149867.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 17.10.2019 ВП №60149867.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в сумі 1 285,74 грн за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Приватний виконавець виконавчого органу м.Києва Клітченко Оксана Анатоліївна (рнокпп - невідомий, 02002, місто Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4А, кв.35 А )

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій