Ухвала суду № 88457257, 26.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

26 березня 2020 року м. Київ № 640/1317/20

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Київської міської державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області із позовною заявою до Київської міської державної адміністрації, в якій просив суд визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації щодо невжиття організаційно-правових заходів по визначенню балансоутримувача вулиці Зв`язківців, що знаходиться в межах Святошинського району міста Києва, для її утримання, ремонту та експлуатації; зобов`язати Київську міську державну адміністрацію визначити балансоутримувача вулиці Зв`язківців, що знаходиться в межах Святошинського району міста Києва, для її утримання, ремонту та експлуатації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі, шляхом подання до суду документів, не доданих до позовної заяви, а також шляхом подання доповнення до позовної заяви із зазначенням відсутньої у позовній заяві інформації.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову, а також заява про поновлення строків на звернення до суду. Заява мотивована тим, що Київська міська державна адміністрація вчинила триваюче правопорушення, яке створює небезпеку для мешканців Петропавлівської-Борщагівки, починаючи з 2016 року.

Оцінюючи вказані пояснення, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем було подано ряд звернень та запитів до Київської міської державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації, Святошинської в місті Києві державної адміністрації та їх структурних підрозділів і комунальних підприємств у 2016, 2017, 2018 роках.

27.11.2018 Головою Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради було подано скаргу №1-12/1258 на дії державних службоців, яка полягала у тому, що Київська міська державна адміністрація не вживає організаційно-правових заходів щодо визначення балансоутримувача вулиці Зв`язківців. Відповідь в матеріалах справи на вказаний запит відсутня.

Так, спеціальним законом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів є Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР.

Скаргою у розумінні вимог Закону є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Отже, з вищевказаного вбачається, що позивач міг знати про порушення власних прав та інтересів, починаючи з 18.12.2018, тобто, з моменту закінчення строку для надання відповіді на скаргу, визначеного Закону України "Про звернення громадян", однак до суду звернувся із даним позовом 20.01.2020, тобто із пропуском встановленого процесуального строку.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що дана бездіяльність відповідача є триваючим правопорушенням, оскільки не вжиття відповідачем відповідних дій за результатами звернення позивача є за своєю суттю закінченою бездіяльністю, яка не носить триваючого характеру. Саме по собі, звернення позивача із численним звернення до відповідача не робить вказані правовідносини триваючими, а тому строк на звернення до суду із даним позовом пропущений.

Крім того, позивачем не надано суду належних та обґрунтованих доказів поважності пропуску строку на звернення до суду, у зв`язку з чим, наведені заявником підстави не визнаються судом поважними.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

При цьому, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення, а відтак, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву повернути.

2. Ухвалу про повернення позовної заяви надіслати позивачу негайно.

3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням.

Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур