Рішення № 88457035, 27.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 березня 2020 р. № 520/12567/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (просп. Шевченка, буд. 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами № ОД720/1742/АВ/П/ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в червні 2019 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області було проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування складено акт перевірки, копію якого позивачем не отримано.

На підставі вказаного Акту винесено Постанову про накладення штрафу № ОД 720/1742/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФО-П ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190, 00 грн.

Зазначає, що на думку перевіряючого органу до роботи був допущений працівник без оформлення трудового договору - невстановлена особа на ім`я ОСОБА_2 .

На запит перевіряючого серед інших документів позивачем була надана засвідчена електронним цифровим підписом суб`єкта господарювання екав копія договору № 0/06 від 07 червня 2019 року з ОСОБА_3 , проте наявність такого договору не була врахована.

Позивач вважає, що висновки відповідача про наявність порушень законодавства, про працю є помилковими, а постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Ухвалою від 27 листопада 2019 року відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

У наданому письмовому відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що на адресу Головного управління надійшла заява від ОСОБА_4 в якій повідомляв, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю осіб без належного оформлення трудових відносин.

11.06.2019 інспектори праці прибули за адресою: проспект Небесної Сотні, 2, м. Одеса (ТРЦ «Сіті Центр») для здійснення інспекційного відвідування. Оскільки, ФОП ОСОБА_1 була відсутня на торгівельній точці «Техно їжак» направлення на проведення інспекційного відвідування від 06.06.2019 № 15/01-29-1994 було вручено ОСОБА_5 .

Також, ОСОБА_5 була вручена вимога від 11.06.2019 в якій зазначений перелік документів, які необхідно надати для ознайомлення інспектору праці у строк до 10:00 год 12.06.2019

12.06.2019 було складено акт інспекційного відвідування № ОД720/1742/АВ та за фактом виявлених порушень складено припис від 12.06.2019 № ОД720/1742/АВ/П.

Зазначає, що під час інспекційного відвідування, а саме 11.06.2019 за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , були зафіксовані дві особи ( ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який відмовився називати своє прізвище), що виконували свої посадові обов`язки в інтересах ФОП ОСОБА_1 . Надати письмові пояснення вищевказані особи відмовились.

12 червня 2019 року о 16 год 58 хв на електронну адресу Головного управління надійшла частина скан-копій документів від представника ФОП ОСОБА_1 .

Під час аналізу наданих документів було з`ясовано, що ОСОБА_5 , яка знаходилась на точці «Техно ІНФОРМАЦІЯ_1 » перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 відповідно до трудового договору № 01/12 від 19.12.2017.

Крім, ОСОБА_5 на точці «Техно їжак» знаходився ОСОБА_2 , який представився на відеокамеру інспекторам праці, прізвище назвати відмовився, але повідомив, що працює продавцем-консультантом на точці «Техно ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в ТРЦ «Сіті Центр».

При цьому, на виконання вимоги від 11.06.2019 будь-які підтверджуючі документи стосовно оформлення належним чином трудових відносин між працівником ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 до Головного управління не надходили.

Договір № 01/06 від 07.06.2019 укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який доданий позивачем до позову не був наданий інспектору праці під час проведення інспекційного відвідування.

Вказує на те, що є підстави вважати, що договір № 01/06 від 07.06.2019 не існував на час проведення інспекційного відвідування.

Той факт, що договір № 01/06 від 07.06.2019 не був надісланий на електронну пошту Головного управління на виконання вимоги від 11.06.2019 підтверджується скріншотом електронного листа з переліком документів, який додається до відзиву.

Крім того, звертає увагу суду, що рішенням Верховного Суду України по справі № 553/954/17 встановлено що продавець не може працювати за цивільно- правовим договором.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 15 травня 2019 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області зареєстрована скарга Адвоката НААУ Д.Сергеєва, в якій останній зазначив, що ним здійснено покупку товару в торгівельній точці « ІНФОРМАЦІЯ_2 Їжак», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 2 (ТРЦ «Сіті Центр»), що належить ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У подальшому, він повернувся туди 13.03.2019 та під час вирішення спірних питань щодо гарантійного випадку запитав у реалізатора його документи щодо оформлення трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 , однак, продавець їх не надав, у зв`язку з чим, є підстави вважати, що останній не є оформленим співробітником згідно вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, вважав за необхідне поінформувати ГУ Держпраці в Одеській області про ймовірний факт використання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) найманої праці без оформлення трудових відносин за місцем вчинення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 2 (ТРЦ «Сіті Центр», Техно їжак).

Про результати розгляду звернення та прийняте рішення просив повідомити у встановлений законодавством України термін (а.с.63).

Наказом Головного управління Держпраці в Одеській області «Про проведення інспекційного відвідування» від 06 червня 2019 року №1068 керуючись вимогами Конвенції Міжнародної організації праці № 81, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-ІУ, статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР; керуючись статтею 2, частиною першою - четвертою та шостою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим Постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, Положенням про Головне управління Держпраці в Одеській області (нова редакція), яке затверджено наказом від 03.08.2018№ 84 та заявою гр. ОСОБА_4 від 15.05.2019 вх. № 7373/1/01-32 щодо неофіційного працевлаштування працівників у торгівельній точці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ФОП ОСОБА_1 ), службової записки Волкової О. С. від 04.06.2019 наказано Головним державним інспекторам відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Волковій Ользі Сергіївні та Чернову Максиму Ігоровичу в період з 11.06.2019 по 12.06.2019 (включно) здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування на ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), яка здійснює господарську діяльність у торгівельній точці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » АДРЕСА_2 (ТРЦ «Сіті Центр») з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці, зокрема, стосовно належного оформлення трудових відносин та з інших подібних питань, які передбачені розділом 3 Частини І Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338 (а.с.65)

На підставі наказу від 06 червня 2019 року №1068 виписано направлення на інспекційне відвідування (а.с. 66).

Під час інспекційного відвідування працівнику ОСОБА_5 особисто вручено вимогу про надання документів (а.с.67).

12 червня 2019 року відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, яким встановлено порушення вимог статей 21, 24 КЗпП, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує працю двох найманих осіб без належного оформлення трудових відносин (а.с.68-70).

12 червня 2019 року відповідачем прийнято припис про усунення виявлених порушень № ОД720/1742/АВ/П зі строком усунення виявлених порушень до 21.06.2019 року (а.с.72). Вказаний припис був надісланий позивачу засобами поштового зв`язку (а.с.73).

21 червня 2019 року відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ОД720/1742/АВ/П/ТД (а.с.74-75)

Повідомленням від 21.06.2019 № 136 позивача повідомлено про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу -04.07.2019 о 10:00 год. (а.с.76). Вказане повідомлення було надіслано позивачу засобами поштового зв`язку (а.с.77).

Листом від 26.06.2019 № 15/01-33-6156 позивача повідомлено, що розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 відбудеться о 10:00 год. 02 липня 2019 року (а.с.78). Вказаний лист був надісланий позивачу засобами поштового зв`язку (а.с.79).

Під час розгляду справи про накладення штрафу прийнято рішення про складання постанови про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 , що закріплено у протоколі №148 від 02.07.2019 (а.с.80-81).

02 липня 2019 року складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОД720/1742/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн. (а.с. 82-83).

Листом від 03.07.2019 №15/01-33-6328 позивачу направлено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОД720/1742/АВ/П/ТД-ФС (а.с.84).

Незгода позивача з вказаною постановою стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V, (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон України від 05.04.2007 № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У цьому випадку слід наголосити, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року, заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в першу чергу, повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно, звертаючи увагу на правила, перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року, та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, звертатись до інших норм цього Закону.

При цьому, суд зауважує, що Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є саме Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року, незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 січня 2019 року по справі №809/799/17.

У статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року міститься визначення, за яким спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Формами здійснення заходів державного контролю на підставі аналізу положень Закону №877-V є перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо.

Виходячи з цих нормативних положень, Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», ратифікована Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV, на яку посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву, не може у повній мірі регулювати порядок проведення перевірок у сфері праці та зайнятості населення.

Тобто, порядок (спосіб і форми) проведення державного контролю у сфері праці та зайнятості населення врегульований лише Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року, орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

При цьому, суд зауважує, що Закону, який би уповноважував Держпраці на здійснення державного контролю немає, крім статті 259 КЗпП України, в якій йде мова про те, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року встановлено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частиною п`ятою статті 7 цього Закону передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

При цьому, наведені норми передбачають ознайомлення суб`єкта господарювання з підставою проведення перевірки та її предметом, а також вручення відповідних копій наказу, направлення (посвідчення) та службового посвідчення перед початком проведення перевірки та тільки після цього, якщо особа не скористалась своїм правом не допустити посадових осіб Держпраці до проведення перевірки, розпочати її проведення.

У відповідності до абзаців 5,6 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Як вже було зазначено судом підставою для проведення інспекційного відвідування позивача у наказі Головного управління Держпраці в Одеській області «Про проведення інспекційного відвідування» від 06 червня 2019 року №1068 зазначено, серед іншого звернення громадянина ОСОБА_4 від 15.05.2019.

При цьому, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такого інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 посадовими особами відповідача.

В той же час, суд наголошує, що статтею 6 цього ж Закону чітко регламентовано обов`язкова наявність такого погодження, у разі звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій.

Більш того, суд звертає увагу й на те, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_4 додав до своєї скарги документи або їх копії, які б підтверджували зазначені у скарзі обставини, або свідчили про спричинення шкоди його правам, законним інтересам тощо.

Враховуючи вказаний наказ, Головним управлінням Держпраці в Одеській області 06 червня 2019 року видано направлення на здійснення інспекційного відвідування, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 примірник цього направлення не отримувала. Крім того вимога про надання документів вручена особисто ОСОБА_5 , яка зазначена як директор, проте, будь-яких належних та допустимих доказів того, що остання є уповноваженою особою бути присутньою під час проведення будь-яких заходів державного нагляду (контролю), а також отримувати будь-які документи від представників відповідача з приводу проведення відповідних перевірок, зокрема, з приводу проведення перевірки з питань дотримання вимог трудового законодавства, відповідачем суду не надано.

Наведене свідчить, що відповідачем не виконано обов`язку щодо належного повідомлення суб`єкта господарювання про проведення такого заходу, як інспекційне відвідування, а також відповідачем не надано доказів про те, що таке належне повідомлення завдало б шкоду інспекційному відвідуванню, не встановлено судом і доказів ймовірності вжиття зі сторони позивача заходів по приховуванню фактів порушення, або не надання документів на вимогу відповідача.

Натомість, суд звертає увагу на те, що посадові особи контролюючого органу, які розпочали інспекційне відвідування за відсутності керівника суб`єкта господарювання, і в подальшому проводили інспекційне відвідування без його присутності - фактично, в присутності осіб, які не уповноважені бути присутніми під час здійснення такого заходу.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Тобто, вищезазначене свідчить про те, що позивач був позбавлений можливості скористатися таким правом, оскільки посадовими особами контролюючого органу інспекційне відвідування було розпочате 11 червня 2019 року за відсутності ФОП ОСОБА_1 та, як встановлено судом, за відсутності уповноваженої особи.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Більш того, відповідно до частини 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацами 2, 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Положення пункту 3 Порядку №509 свідчить про те, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта повинна прийняти рішення саме щодо розгляду справи про накладення штрафу, а не розглянути таку справу, тому твердження позивача щодо порушення строків розгляду справи про накладення штрафу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Приписами пункту 8 Порядку № 509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Тобто, відповідач, як територіальний орган Держпраці вправі здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю шляхом проведення інспекційних відвідувань та, у разі виявлення порушень - накладати відповідні стягнення (штрафи).

У відповідності до пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, з матеріалів вбачається, що посадовою особою відповідача було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на 02 липня 2019 року о 10 годині 00 хвилин, згідно уточнюючого листа від 26.06.2019 року № 15/02-33-6156, та надано докази його направлення, зокрема, копії фіскального чеку відділення поштового зв`язку, службового чеку та опису (відправлення №6502034040734).

За відомостями з офіційного сайт Укрпошти вбачається, що дані про відправлення за №6502034040734 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), що дає підстави суду вважати, що позивач станом на 02 липня 2019 року не був належним чином повідомлений про розгляд відносно нього справи про накладення штрафних санкцій, що свідчить про порушення з боку відповідача пункту 6 Порядку №509.

Також, відповідно до пункту 8 Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Тобто, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункти 6,7 Порядку № 509).

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Як вже зазначалось судом, постановою першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області С. Байдюка №ОД720/1742/АВ/П/ТД-ФС від 02 липня 2019 року за наслідками розгляду справи про накладення штрафу та вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість оскаржуваної постанови про накладення штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині 1 статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» передбачено, що відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановив: установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

- засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно системного аналізу вказаних правових норм, суд зазначає, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення.

Так, судом встановлено, позивач був позбавлений права захищати свої права, у зв`язку з порушенням порядку проведення інспекційного відвідування щодо нього, шляхом вирішення питання допуску чи недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого інспекційного відвідування.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки, зокрема, щодо дотримання законодавства про працю та зайнятість населення і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог цього законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Держпраці.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушення законодавства про працю та зайнятість населення можуть бути встановлені лише за результатами перевірки (інспекційного відвідування), які оформлюються актом.

Як встановлено судом та підтверджено наявними у ній матеріалами, - проведення перевірки (інспекційного відвідування) було розпочато за відсутності на той момент ФОП ОСОБА_1 .

З акту перевірки видно, що позивач або уповноважена нею особа вказаний акт не підписували.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, який регулював основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визнаний нечинним на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21 серпня 2019 року №826 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Тобто, у період з 14 травня 2019 року по 21 серпня 2019 року не існувало будь-якого порядку (процедури) проведення державного нагляду або контролю за додержанням законодавства про працю, що також свідчить про відсутність у посадових осіб відповідача станом на момент проведення інспекційного відвідування позивача взагалі повноважень щодо здійснення такого заходу.

Відтак, досліджені судом обставини дають достатні підстави стверджувати, що постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02 липня 2019 року № ОД720/1742/АВ/П/ТД-ФС, як рішення суб`єкта владних повноважень, не можна вважати такою, що прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, оскільки вона не відповідає критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (просп. Шевченка, буд. 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД720/1742/АВ/П/ТД-ФС від 02 липня 2019 року.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1251,91 грн. (одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня 91 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області (просп. Шевченка, буд. 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39781624).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27 березня 2020 року.

Суддя Бадюков Ю.В.