Ухвала суду № 88457014, 27.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про забезпечення позову

"27" березня 2020 р. № 520/1204/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Кухар М.Д. розглянувши заяву позивача про забезпечення позову Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24 січня 2020 року.

- стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області (місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул.Алчевських, 40, ідентифікаційний код 39779919) за рахунок бюджетних асигнувань па користь Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство» судові витрати.

Позивач 26.03.2020 року звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд: зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Харківській області накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24 січня 2020 року; зупинити виконання постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24 січня 2020 року.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, про початок примусового виконання постанови, яка наразі оскаржується у судовому порядку, що прямо свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі №520/1204/20.

Як зазначив позивач, виконання оскаржуваної постанови безумовно призведе до встановлення стійкої неплатоспроможності державного підприємства та доведення його до банкрутства. Слід зазначити, що працівники підприємства залишаться без заробітної плати, їх родини без коштів для існування, а враховуючи, що практично всі працівники Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" належат до державної лісової охорони, забезпечують вирощування та посадку лісових культур охорону лісу від пожеж, шкідників, самовільних порубів та інш. на площі понад 53 тис. гектарів лісових земель на території трьох районів Харківської області за умови відсутності бюджетного фінансування, при банкрутстві підприємства можлива екологічна катастрофа з непередбачуваними наслідками.

Також, позивача зазначив, що викладені обставини призведуть до неможливості вчасно та в повному обсязі сплачувати працівникам Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" заробітну плату та інші, пов`язані з нею обов`язкові виплати, в результаті чого будуть порушені законні права та інтереси працівників Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", а також норми законодавства про працю; виконання оскаржуваної постанови призведе до неможливості здійснювати сплату податків, інших загальнообов`язкових платежів згідно з вимогами чинного законодавства України; у разі дії оскаржуваної постанови та її виконання позивач буде притягнутий до адміністративної відповідальності , понесе збитки та інші негативні економічні наслідки для своєї діяльності, що призведе до неможливості ведення господарської діяльності (вирощування сільськогосподарської продукції) та виконання фінансових зобов`язань перед банківськими установами, іншими кредиторами, а також невиконання договірних зобов`язань перед підрядниками, покупцями; виконання оскаржуваної постанови може призвести до банкрутства та припинення підприємницької діяльності Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", що є порушенням права на зайняття підприємницькою діяльністю; примусове виконання такої постанови потягне за собою наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», у вигляді стягнення не лише суми штрафної санкції 12644190,00 грн., яка є спірною, а й виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню (12644190,00 грн.), та витрат виконавчого провадження, а також може призвести до того, що буде арештоване все майно Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", а всі рахунки, з яких здійснюється виплата заробітної плати, винагороди підрядникам, кредитних зобов`язань та інших платежів, а це може суперечити в подальшому рішенню суду у разі задоволення позову.

Крім того, позивач зазначив, що у разі задоволення позову існує великий ризик та ймовірність його невиконання, а саме неповернення відповідачем коштів у розмірі 12644190,00 грн. та втрати цих коштів позивачем, що призведе до порушення майнових прав позивача, оскільки наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Цей Порядок визначає процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії. Однак, випадки повернення помилково чи передчасно стягнутих штрафів за правопорушення у сфері трудового законодавства вказаний порядок не регулює. Іншого механізму повернення з бюджету коштів платника у вигляді стягнутих за виконавчим провадженням штрафів за правопорушення у сфері трудового законодавства, які не є податками чи іншими обов`язковими платежами, законодавцем не передбачено, що унеможливить їх повернення за заявницьким принципом.

Розглянувши зазначене клопотання, матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Постановою Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24 січня 2020 року на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. та надано строк протягом одного місяця для виконання постанови та сплати штрафу у добровільному порядку. Вказана постанова позивачем не виконана та оскаржена до суду, оскільки останній вважає її протиправною.

Також, Ізюмським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області отримано лист відповідача від 20.03.20 № 0509/2, яким останній просить звернути до виконання спірну постанову та відкрито провадження за № 61654488.

Позивач зазначив, що у зв`язку з невиконанням оскаржуваної постанови, її було звернено до примусового виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, що у свою чергу, може призвести до стягнення штрафу у розмірі 12644190,00 грн., який значним істотним розміром для Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство".

Згідно ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1-2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У справі «Байсаков та інші проти України» (2010 рік) ЄСПЛ у п.75 - 78, зробив висновок щодо ефективності юридичного засобу захисту прав у суді шляхом пред`явлення позову та клопотання про забезпечення позову у порядку КАС України.

З урахуванням предмета позову та наявності спору між сторонами з приводу такого предмету позову, зважаючи на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, –

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови - задовольнити частково.

Зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Харківській області накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24 січня 2020 року.

Роз`яснити, що ухвала підлягає оскарженню з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 15 днів з дати постановлення (підписання) ухвали, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар М.Д.