Рішення № 88456960, 27.03.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 р. Справа № 480/219/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-121191 на суму 9267,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірною вимогою ОСОБА_1 нарахована сума боргу по єдиному внеску як фізичній особі-підприємцю. При цьому позивач займався підприємницькою діяльністю до 1999 року, в подальшому така діяльність була припинена. Крім того з 08.07.1992 позивач є пенсіонером, отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також з 07.09.2011 ОСОБА_1 досяг 60-річного віку, а тому відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок.

Представник відповідача подав до суду відзив у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Також зазначив, що згідно облікових даних ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.08.1995 та станом на 09.01.2020 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області.

Відповідно до пп. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 складав 3200,00 грн., а з 01.01.2018 такий розмір складав 3723,00 грн.

Згідно із ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника в силу припису ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В ITC "Податковий блок" в ІКП платника ОСОБА_1 по платежу "Єдиний внесок" 09.02.2018 проведено нарахування єдиного соціального внеску за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн., як фізичній особі-підприємцю, в 2018 році також нараховано єдиний соціальний внесок за січень 2018 у сумі 819,06 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості по єдиному внеску станом на 30.04.2018 склала 9267,06 грн.

З 01.01.2018 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" до частини четвертої ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких звільняються від сплати за себе єдиного внеску особи, зазначені, зокрема у п. 4 частини першої ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

До 01.01.2018 частина четверта ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мала наступну редакцію: особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Тобто до 01.01.2018 пенсіонери, які є фізичними особами-підприємцями звільнялись від сплати єдиного внеску, лише за умови наявності статусу пенсіонера за віком.

При цьому ФОП ОСОБА_1 має пільги по сплаті єдиного внеску з 01.01.2018, а саме як пенсіонер за вислугу років (військова пенсія), який досяг пенсійного віку.

Разом з тим, 21.12.2019 проведено зменшено щоквартальних нарахувань, коригування щоквартальних нарахувань по єдиному внеску в сумі 819,06 грн. Станом на 22.12.2019 згідно даних інтегрованої картки платника ITC "Податковий блок" заборгованість з єдиного внеску по ФОП ОСОБА_1 становить 8448,00 грн.

Ухвалою від 28.01.2020 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що за даними ГУ ДПС у Сумській області Звада Г.І. перебуває на обліку як фізична особа-підприємець (а.с. 37-38).

20.05.2019 ГУ ДПС в Сумській області видано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-121191, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити 9267,06 грн. єдиного внеску (а.с. 12).

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років (а.с. 9). 07.09.2011 позивач досяг 60-річного віку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Як встановлено судом, 07.09.2011 ОСОБА_1 досяг віку 60 років, тобто на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

Представник відповідача у своєму відзиві не заперечував, що з 01.01.2018 позивач не повинен сплачувати єдиний внесок як пенсіонер, який отримує пенсію за вислугу років та досяг пенсійного віку, оскільки зміни до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ, внесені Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, набули чинності з 01.01.2018.

При цьому суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу № 814/779/17 д (постанова від 10.04.2019) дійшла висновку про те, що якщо фізична особа - підприємець мала право на пенсію за віком, але вибрала пенсію у зв`язку з втратою годувальника, то така фізична особа - підприємець має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов`язане з певним віком.

Отже, частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.

Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" перше речення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI було викладено у новій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу."

З аналізу наведених вище норм права, суд зазначає, що звільняються від сплати ЄСВ ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, які: отримують пенсію за віком (у тому числі на пільгових умовах (передбачену частиною другою та третьою ст. 114, п. 2 розділу XV Закону № 1058); отримують дострокову пенсію (у тому числі на пільгових умовах (передбачену частиною п`ятою ст. 115, п. 72 розділу XV Закону № 1058)); отримують пенсію зі зниженням пенсійного віку (у тому числі на пільгових умовах (передбачену ст. 55 Закону України від 28.02.91 р. № 796-ХІІ)); є особами з інвалідністю, незалежно від отримання пенсії або соціальної допомоги; досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії). Зазначена пільга не поширюється на осіб, які: отримують пенсію у зв`язку з втратою годувальника та не досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058; отримують пенсію за вислугу років та не досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058.

В даному випадку, позивач не тільки отримує пенсію по закону, а і досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зважаючи на дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримує відповідно до закону пенсію

В даному випадку, позивач, який з 07.09.2011 досяг 6-річного віку не уклав з договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску, звільняється від такої сплати.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-121191.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На обґрунтування суми витрат на правничу допомогу представником позивача були надані договір про надання правничої допомоги від 09.01.2020 (а.с. 15), та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (а.с. 14).

Судом встановлено, що 09.01.2020 між адвокатським об`єднанням "Веріта Груп" в особі керуючого партнера адвоката Молібог Ю.М. та Звадою Г.І. укладено договір про надання правничої допомоги.

Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що гонорар адвокатського об`єднання складає 5000,00 грн. та складається із вартості направлених адвокатських запитів, складання та подання позовної заяви до суду, формування та звіряння додатків до позову, участь у судових засіданнях.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що гонорар сплачується клієнтом після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

При цьому акту виконаних робіт суду надано не було.

Відповідно до попереднього розрахунку, витрати, які позивач поніс складають 5000,00 грн., в тому числі консультація з питань податкового законодавства та адміністративного судочинства (1 година робочого часу) - 500 грн.; ознайомлення з документами, наданими позивачем (1 година робочого часу) - 500 грн.; підготовка процесуальних документів по справі, а саме: складання позовної заяви, орієнтовного розрахунку судових витрат, копіювання додатків до позову та оформлення пакету документів для подачі до суду та подача до суду (4 годин робочого часу) - 2000 грн.; складання та надання адвокатських запитів для отримання доказів по справі (2 години робочого часу) - 1000 грн.; підготовка до участі та участь в судовому засіданні в суді першої інстанції - 1000 грн.

Суд зазначає, що наведені в даному розрахунку витрати не підтверджені матеріалами справи, а саме відсутні докази того, що представником були складені та направлені адвокатські запити, також необґрунтованими є витрати по підготовці до участі та участь в судовому засіданні, оскільки такі судові засідання не проводились. Також суд не приймає до уваги час, витрачений адвокатом на ознайомлення з документами, наданими позивачем (1 година), оскільки не зрозуміло які саме документи були вивчені адвокатом.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-121191 на суму 9267,06 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43144399) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.03.2020.

Суддя С.М. Гелета