Рішення № 88456954, 27.03.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 р. Справа № 480/5301/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Липоводолинської селищної ради, в якому просить зобов`язати Липоводолинську селищну раду надіслати звернення ОСОБА_1 про невикористання ним житлових чеків за належністю.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач звернувся до Липоводолинської селищної ради із заявою про підтвердження факту невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, але отримав відповідь про неможливість розглянути його звернення.

Позивач вважає, що відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», відповідач зобов`язаний був направити його звернення за належністю, якщо питання не входить до компетенції відповідача.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що селищна рада не володіє відповідною інформацією відтак не було можливості вирішити звернення ОСОБА_1 по суті. Також у селищної ради відсутні були законні підстави для направлення звернення за належністю, так як вказаний факт підтвердити або спростувати може лише безпосередньо сам заявник, адже відповідно до ст. 4 ч. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду.

На підставі Постанови КМУ № 305 від 26.04.1993 року п. 2 Національний банк України було зобов`язано здійснити емісію приватизаційних житлових чеків на загальну суму 606 млрд. крб. до 30 квітня 1993 р. і зарахувати її на спеціально відкритий позабалансовий рахунок в Ощадному банку України. Кошти на приватизаційних депозитних рахунках повинні бути використані громадянами України на одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового та земельного фондів до 1 січня 1995 р., якщо інше не буде передбачено Державною програмою приватизації на 1995 рік. У зв`язку з тим, що ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею, відповідно до повноважень - Липоводолинська селищна рада звернення позивача не могла направити до АТ «Ощадбанк», адже доступ до банківської таємниці може бути здійснено лише самим клієнтом або з його належно підтвердженого дозволу. За таких обставин у Липоводолинській селищній раді не може бути достатніх та достовірних даних, які б давали підставу підтверджувати чи спростовувати запитуваний позивачем факт.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на адресу селищної ради 25.09.2019 року направлено звернення про письмове підтвердження факту невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (а.с. 35). За результатами розгляду зазначеного звернення заявнику 25.10.2019 була надана відповідь, в якій зазначено, що селищна рада підтвердити або спростувати факт невикористання ОСОБА_1 житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, не має можливості. Також у даній відповіді вказано, що на підставі договору від 10.12.1993 року – розрахунок вартості житла у житлових чеках, на підставі архіву органу приватизації, проводить ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що правові основи приватизації державного житлового фонду визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 16.12.2009, № 396 (далі – Положення).

Статтею 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Відповідно до п. 13 Положення, приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (орган приватизації).

Згідно п.п.17, 18 Положення, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Серед іншого громадянин подає до органів приватизації документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Пунктом 20 Положення встановлено, що документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

Отже переліченими нормами встановлено, що довідку, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, видає орган приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року) громадянина.

Також суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації особою наданого їй Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян, відповідно до їх статуту, пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів урегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Частиною третьою статті 3 Закону №393/96-ВР передбачено, що заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною третьою статті 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону №393/96-ВР рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Зміст наведених положень Закону №393/96-ВР дає підстави для висновку, що органи, до яких направлені звернення, зобов`язані об`єктивно і вчасно їх розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їхнє виконання, повідомляти осіб про наслідки розгляду заяв.

Відповідач посилається на те, що вирішення питання, що порушене в зверненні ОСОБА_1 не відноситься до повноважень селищної ради.

Аналізуючи норми Закону №393/96-ВР, зокрема положення статті 7, суд дійшов висновку, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, встановивши що питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до його повноважень, направляти такі звернення за належністю, а у разі відсутності у зверненні даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення повертати його громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Разом з тим, в порушення вимог ч.ч. 1,3 Закону №393/96-ВР, відповідач не прийняв жодного з рішень, визначених даною нормою, а саме з`ясувавши, що питання, порушене в одержаному зверненні, не входять до його компетенції, відповідач не направив його для розгляду за належністю відповідному органу - органу приватизації, та не вказав і не роз`яснив ОСОБА_1 , що його звернення не містить відповідних даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення.

Отже під час розгляду справи судом встановлено факт неналежного розгляду відповідачем звернення ОСОБА_1 від 25.09.2019р.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в тій редакції, що викладені позивачем, а саме зобов`язати відповідача надіслати звернення ОСОБА_1 від 25.09.2019 за належністю, не підлягає задоволенню, оскільки такі вимоги є передчасними.

Так, суд зазначає, що направленню звернення за належністю передує встановлення того, чи містить вказане звернення достатньо даних для визначення до якого саме органу приватизації його необхідно направити, враховуючи, що п.20 Положення передбачає, що відповідні довідки видаються саме органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року).

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Враховуючи встановлення судом факту неналежного розгляду відповідачем звернення ОСОБА_1 , з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 25.09.2019 з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Липоводолинську селищну раду (вул. Роменська, 10, смт. Липова Долина, Сумська область, 42500, код ЄДРПОУ 04390972) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 25.09.2019 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек