Рішення № 88456742, 27.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/719/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАС України у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивачка просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного пенсійного забезпечення (пенсії) з 01.03.2017;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату моєї пенсії без обмеження її розміру максимальним розміром пенсії за період з 01 березня 2017 року по дату набрання судовим рішенням по даній справі законної сили;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в подальшому здійснювати виплату щомісячного пенсійного забезпечення (пенсії) ОСОБА_1 у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії згідно з чинним законодавством України.

Позов обґрунтовано наступним.

Відповідно до підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №713 у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 01 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

У відповідності до вищезгаданого Порядку, розмір пенсії, який позивач повинен був отримувати з 01.03.2017, складав 12956,53 грн, проте відповідачем неправомірно обмежено його сумою 10740 грн (Довідка від 03.01.2020 12/02-10).

Таким чином, відповідачем недоплачено пенсію за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 22 165,30 грн.

З 01.03.2018 позивач повинен був отримувати пенсію в розмірі 17759,48 грн, проте відповідачем неправомірно обмежено цей розмір пенсії сумою 13 730 грн, з 01.07.2018 обмежено сумою 14350 грн, з 01.12.2018 обмежено сумою 14970 грн (Довідка від 03.01.2020 12/02-10).

Таким чином, відповідачем недоплачено пенсію за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 на загальну суму 41 533,76 грн.

З 01.03.2019 позивач повинен був отримувати пенсію в розмірі 22161,52 грн., проте відповідачем неправомірно обмежено цей розмір пенсії сумою 14970 грн., з 01.07.2019 обмежено сумою 15640 грн, з 01.12.2019 обмежено сумою 16380 грн (Довідка від 03.01.2020 12/02-10).

Таким чином, відповідачем недоплачено пенсію за період з 01.03.2019 по 31.01.2020 на загальну суму 72936,72 грн.

Отже, з 01.03.2017 по теперішній час відповідач систематично не доплачує пенсію.

На звернення від 26.12.2019 (вхідний №3724/Г-11) до відповідача, 09.01.2020 отримано лист від 03.01.2019 №12/02-10 та довідки про розмір виплаченої пенсії у 2017 - 2019 роках.

Також 21.01.2020 отримано лист від відповідача 09.01.2020 №3724/Г-11, згідно якого відмовлено у підвищенні пенсії, а також довідку про розмір нарахованої та про розмір фактично виплаченої пенсії за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 рр.

Позивач вважає дії відповідача щодо не проведення виплати в повному обсязі пенсії, перерахованої на підставі підпункту «в» пункту 7 Порядку з 01.03.2017 по 31.12.2017, з 01.03.2018 по 31.01.2020 протиправними. А тому, загальна сума заборгованості за цей період становить 136635,80 грн. (здійсненої на підставі Довідки від 03.01.2020 12/02-10).

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 05.02.2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви отримано Головним управлінням ПФУ в Одеській області 10.02.2020 року, що підтверджується розпискою.

24.02.2020 року за вхід. № 8379/20 через канцелярію суду відповідачем (Головним управлінням ПФУ в Одеській області) надано відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтовано наступним.

Згідно вимог Порядку № 418 розмір пенсії позивача, з 01.03.2019 склав 22161.52 грн., що підтверджується довідкою від 03.01.2020 № 12/02-10.

Разом з тим, що виплата пенсії позивача здійснюється згідно вимог п. 8 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. №418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу», де зазначено, що пенсії за вислугу років непрацюючим пенсіонерам і тим, які працюють на посадах, що не дають права на таку пенсію, виплачуються в порядку, передбаченому статтею 85 Закону (1788-12).

Статтею 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Верховним судом при регулюванні відносин щодо обмеження максимального розміру пенсії до виплати у відносинах, не врегульованих та не визначених не конституційними Конституційним судом України, зокрема, в постанові від 22.08.2018 по справі №686/10990/14-а, зокрема пунктами 22-24 встановлено що:

відповідно до абзацу 1 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом;

аналіз наведених норм свідчить, що вони не звужують зміст набутих прав пенсіонерів, розмір вже призначеної пенсії яких більший зазначеного максимального розміру. Водночас запроваджують обмеження, в тому числі на період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, щодо розміру призначених та перерахованих пенсій:

зазначені обмеження мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, виходячи з імперативних норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами та доповненнями згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що підтверджується висновками постанови Верховного суду від 22.08.2018 по справі №686/10990/14-а, обмеженню сум пенсій до виплати підлягають, зокрема, пенсії за вислугу років працівникам льотно-виробничого складу передбачені нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», перераховані з дати набрання чинності та введенням в дію норм Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, як працівник авіації (штурман цивільної авіації) відповідно до ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

26.12.2019 (вхідний №3724/Г-11) ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про роз`яснення за яких підстав з 01.03.2017 року не виплачується пенсія в повному обсязі.

Також позивач просив надати помісячну довідку про розмір пенсії, яку було нараховано та про розмір фактично виплаченої.

09.01.2020 р. позивач отримав лист від 03.01.2019 №12/02-10 та довідки про розмір виплаченої пенсії у 2017 - 2019 роках.

21.01.2020 р. позивач отримав лист від 09.01.2020 №3724/Г-11, згідно якого:

«Ви отримуєте пенсію за вислугу років, як працівнику авіації, призначену відповідно до ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та її розмір з 01.03.2019 р становить 22 161, 52 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.12.2019 р. збільшено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1564,00 грн. до 1638,00 грн.

Отже, на підставі вищезазначеного розміру Вашої пенсії до виплати з 01.12.2019 становить 16380, 00 грн.

Розмір пенсії визначено правильною».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Оцінюючи спірні правовідносини, суд звертається до положень ст. 1, 3 Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Приписами статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону від 17.11.1999р.) вказано, що дія цієї статті Закону поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності Закону України від 17.11.99р. N1222-XIV, згідно із Законом України від 17.11.99р. N1222-XIV.

Предметом регулювання зазначеної статті, як вбачається з її назви, є розміри пенсій за вислугу років.

З аналізу приписів ст. ст. 53, 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено наступне.

Перелік окремих категорій працівників авіації та льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років, установлений статтею 54 Закону "Про пенсійне забезпечення". Даною нормою, зокрема, передбачено, що право на таку пенсію мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, у яких вони зайняті, та що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень статті 54 Закону «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 липня 1992 р. №418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу».

Відповідно до п.1 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 21.07.1992 року - пенсії за вислугу років відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і цього Порядку призначаються відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіації і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації де вони працюють.

Відповідно до п.7 цього Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713), у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, чинним законодавством, зокрема Порядком, розробленим та затвердженим КМУ на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення, середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.

На момент призначення позивачеві пенсії норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ не містили приписів про обмеження щодо максимального розміру пенсії.

Таке обмеження введено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року, відповідно до якого частину 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено у наступній редакції: «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24.12.2005р. частину третю статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

При цьому п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24.12.2005р., визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Зазначену норму статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» введено Законом України 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно із пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» якого, як зазначалося вище, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Отже, оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію, призначену з 2000 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто до 1 січня 2016 року, дія положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року та Закону України 24 грудня 2015 року №911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується в силу приписів пункту 2 Прикінцевих положень цих законів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.11.2019р. у справі №360/1428/17 (адміністративне провадження №К/9901/17860/18).

Відповідач в порушення зазначених положень законодавства протиправно здійснив обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Таким чином, суд доходить висновку, що обмеження відповідачем розміру пенсійної виплати позивачу із посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого на нього не поширюються є неприпустимим.

Відповідно, відповідач обмежуючи розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотриманням вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що невиплата позивачу призначеної пенсії у повному обсязі є позбавленням останнього його конституційного права на соціальний захист у разі досягнення пенсійного віку визначеного Законом.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

З правового аналізу викладених законодавчих норм, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання ГУ ПФ України в Одеській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно пункту 7 Порядку №418 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713) з 01.03.2017, з урахуванням вже виплаченої пенсії та без обмеження граничним розміром.

Метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, у суду немає підстав вважати, що відповідач не буде нараховувати та виплачувати пенсію у майбутньому.

Суд не має право зобов`язувати здійснювати щось на майбутнє з двох причин.

По-перше: для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо;

По-друге: способи захисту порушеного права не абстрактні і формулюються позивачем як завгодно, а визначені виключно законом. При цьому виходити за межі позовних вимог і застосувати інший спосіб захисту порушеного права суд не має права.

З приписів наведеної норми процесуального закону слідує, що ті вимоги заявника, котрі заявлені наперед і стосуються можливих обставин майбутніх відносин, що виникнуть у подальшому (а саме: здійснювати виплату щомісячного пенсійного забезпечення (пенсії) ОСОБА_1 у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії) задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) з 01 березня 2017, з урахуванням вже виплаченої пенсії та без обмеження граничним розміром.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 73-76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного пенсійного забезпечення (пенсії) з 01.03.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру максимальним розміром пенсії за період з 01 березня 2017 року по дату набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.

Відмовити в задоволенні вимоги:

щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в подальшому здійснювати виплату щомісячного пенсійного забезпечення (пенсії) ОСОБА_1 у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії згідно з чинним законодавством України.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

квитанцією № 1 від 31.01.2020 року у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385, телефон: (048) 728 29 90, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.