Ухвала суду № 88456729, 27.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2527/20

У Х В А Л А

27 березня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить:

-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області від 19.11.2018 № Ф-13833-52У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 15819,54 грн.

Позивач просить поновити строк звернення до суду, обґрунтовуючи наступним.

Згідно частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що діяла на момент формування оскаржуваної вимоги) на орган доходів і зборів покладено обов`язок надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Втім, відповідач свого обов`язку щодо надсилання (вручення) ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-13833-52У не виконав.

Про наявність та зміст вказаної вимоги ОСОБА_1 дізнався лише 11 березня 2020 року після ознайомлення його представником - адвокатом Бугром О.Д. з матеріалами виконавчого провадження № 59444205, відкритого Кілійським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 03.07.2019 року. Тобто, саме 11 березня 2020 року ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, яке відбулося в результаті протиправного формування 19.11.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області вимоги про сплату ним боргу (недоїмки) № Ф-13833-52У.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

А згідно приписів частини 2 цієї ж статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (надалі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволенним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 № 23436/03).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

При цьому, необхідною умовою здійснення стороною права на оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, постановою державного виконавця, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про оскарження.

Не виконання відповідачем вимог частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фактично позбавило ОСОБА_1. можливості звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав протягом встановленого шестимісячного строку. За таких умов причини пропуску строку подання адміністративного позову обумовлені об`єктивними перепонами в реалізації права на судове оскарження, а тому такі причини пропуску є поважними.

Зважаючи на вищевикладене, єдиним законним способом захисту прав ОСОБА_1 є оскарження до суду протиправної вимоги про сплату боргу (недоїмки), а пропущений ним з поважної причини строк звернення до адміністративного суду з позовом має бути судом поновлений.

З урахування вказаного прошу визнати пропущений строк з поважних причин.

Розглянувши подану заяву суддя приходить до висновку про визнання поважними причин пропуску строку .

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами ст. 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Згідно зі ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).

Суддею встановлено, що позивач звернувся до суду в рамках шестимісячного строку визначеного приписами КАСУ, який рахується з 06.08.2019 року (моменту отримання оскаржуваного рішення) з дня коли особа дізналась про існування спірних обставин.

З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про задоволення заяви позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 123, 256, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про поновлення строку на звернення з адміністративним позовом - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.