Рішення № 88456718, 27.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4138/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку у письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 16.07.2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

06 серпня 2019 року засобами поштового зв`язку до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із уточненою позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Одеської митниці ДФС (т.1 а.с.55-58), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Одеської митниці ДФС, оформлене листом від 03.04.2019 №2828/10/15-70-19-02-08 про відмову в оформленні і направленні до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення коштів, надмірно сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до бюджету;

- зобов`язати Одеську митницю ДФС оформити та направити до органу Державної казначейської служби України висновок на повернення суми коштів, надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» у розмірі 8721,06 гривень;

- зобов`язати Одеську митницю ДФС оформити та направити до органу Державної казначейської служби України висновок на повернення суми коштів, надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» у розмірі 1738,73 гривень.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що 01.03.2012 року між SHANGHAI RENZHAO STANDARD PARTS CO., LTD (KHP) (продавець) та ТОВ «ФАСТІМПЕКС» (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №R/F/0312 на поставку засобів кріплення, та з метою митного оформлення цього товару, ТОВ «ФАСТІМПЕКС» подало до митного органу митні декларації від 24.09.2015 року №500060001/2015/017676 та від 01.10.2015 року №500060001/2015/018016, в яких визначило митну вартість за ціною договору. Проте, як стверджує позивач, рішеннями Одеської митниці ДФС від 25.09.2015 року №500060001/2015/610176/2 та від 02.10.2015 року №500060001/2015/610181/2 митну вартість імпортованих товарів за вказаними деклараціями скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, а саме: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів до рівня 1,25 доларів США за 1 кг, та до 0,98 доларів США за 1 кг., відповідно.

Як зазначає позивач, після прийняття відповідних рішень, декларант здійснив заходи щодо випуску товарів у вільний обіг під фінансову гарантію за митними деклараціями: №500060001/2015/017774 (сума фінансової гарантії складала 1738,73 грн.) та №500060001/2015/018053 (сума фінансової гарантії складала 8721,06 грн.).

У позові зазначається, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2018 року у справі №826/4715/16, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 13.02.2019 року, рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2015 №500060001/2015/610176/2 та від 02.10.2015 №500060001/2015/610181/2 визнані протиправними та скасовані.

Як вказано у позовній заяві, враховуючи скасування рішень про коригування митної вартості, 27.03.2019 року позивач звернувся до відповідача – Одеської митниці ДФС із заявами від 26.03.2019 року про повернення надміру сплачених митних платежів у розмірі 8721,06 грн. та у розмірі 1738,73 грн., однак, листом від 03.04.2019 року №2828/10/15-70-19-02-08 Одеська митниця ДФС повідомила товариство про сплив встановленого Податковим кодексом України 1095-денного строку на подання відповідних заяв.

З посиланням на норми п.43.1 ст.43, п.102.5 ст.102 ПК України, ч.1 ст.301 МК України, ч.2 ст.255 КАС України, позивач зазначив, що судові рішення по справі №826/4715/16, якими скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2015 №500060001/2015/610176/2 та від 02.10.15 №500060001/2015/610181/2, набули законної сили з дати прийняття постанови судом апеляційної інстанції - 13.02.2019 року, а тому, на думку позивача, право на відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань позивач отримав після скасування спірних рішень та набрання законної сили судовими рішеннями по справі, а саме, 13.02.2019 року.

На переконання позивача, заяви про повернення надміру сплачених коштів подані 26.03.2019 року, тобто у встановлений законодавством 1095-денний строк.

З посиланням на ч.3 ст. 301 МК України, п.п. 5,7,8 Порядку взаємодії територіальних органів ДФС України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково/ та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015 року, позивач зазначає, що рішення Одеської митниці ДФС, оформлене листом від 03.04.2019 року №2828/10/15-70-19-02-08 про відмову в оформленні і направленні до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення коштів, надмірно сплачених позивачем до бюджету є неправомірним, оскільки позивач, в свою чергу, дотримався вимог законодавства щодо надання до митного органу заяв про повернення надміру сплачених коштів та, відповідно, має право на повернення надмірно сплачених коштів з цих підстав.

08 серпня 2019 року засобами електронної пошти від представника позивача додатково надіслано копію рішення про коригування митної вартості товарів від 29.09.2015 року №500060001/2015/610176/2 та зазначено, що оригінал вказаного документа є надзвичайно поганої якості, що унеможливлює виготовлення більш чіткої копії, ніж надано до суду.

Ухвалою суду від 14.08.2019 року судом відкрито провадження у справі за даною позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви, яка надійшла до суду 06.08.2019 року), вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

05 вересня 2019 року засобами поштового зв`язку від відповідача – Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками до нього та доказами їх направлення на адресу позивача, а також, клопотання про залучення у справі №420/4138/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (т.1 а.с.81-100).

У відзиві на позов Одеська митниця ДФС зазначила, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З посиланням на фактичні обставини справи, відповідач зазначає, що в заявах №2603.27.4715.018053 та №2603.27.4715.017774 від 26.03.2019 року, позивач не просив митницю підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України висновок про повернення надмірно сплачених до Державного бюджету України митних платежів.

Разом з цим, посилаючись на норми ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 45 Бюджетного кодексу України, ч.ч.2,7 ст.5 Митного кодексу України, Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643, Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, відповідач зазначає, що товари, які надійшли на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митними деклараціями (МД) №500060001/2015/018053 від 02.10.2015, №500060001/2015/017774 від 28.09.2015 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Як стверджує відповідач сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів за вказаними митними деклараціями забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 8721,06 грн. (за митною декларацією (МД) № 500060001/2015/018053 від 02.10.2015) та у розмірі 1738,73 грн. (за митною декларацією (МД) №500060001/2015/017774 від 28.09.2015) шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів, які перераховані до Державного бюджету України.

При цьому, відповідач, з посиланням на п.43.1 ст.43, п.102.5 ст.102 ПК України, зазначає, що зазначене у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для обчислення граничних строків словосполучення «отримання права на таке відшкодування» не поширюється на спірні правовідносини, а стосується бюджетного відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість у відповідності до положень пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим, на думку відповідача, не відповідають вищезазначеним положенням законодавства України та фактичним обставинам справи твердження позивача про те, що митні платежі є безпідставно сплаченими з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Отже, відповідач вважає, що із вищевказаними заявами про повернення надмірно сплачених коштів від 26.03.2019 року позивач звернувся після закінчення граничного строку (1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати), встановленого пунктом 43.3 статті 43, пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, пункту 5 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/абр надміру сплачених сум грошових зобов`язань, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146, пункту 1 розділу III Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643. При цьому, як зауважує відповідач, до заяв від 26.03.2019 року ТОВ «ФАСТІМПЕКС» не було додано:

- письмового запиту платника податків про продовження граничного строку, як передбачено пунктом 102.6 статті 102 Податкового кодексу України;

- документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів - платіжних доручені або інших розрахункових документів, які підтверджують сплату митних платежів в зазначеному позивачем розмірі, а тому ТОВ «ФАСТІМПЕКС» не виконано вимоги пункту 3 розділу III Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 №643;

- доказів відсутності у позивача податкового боргу, тобто вказані заяви ТОВ «ФАСТІМПЕКС» не відповідали вимогам пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України від 02.12.2010, пункту 3 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146.

Як вказано у відзиві, Одеська митниця ДФС листом № 2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 повідомила ТОВ «ФАСТІМПЕКС» про те, що строк у 1095 днів, визначений положеннями пункту 43.3 статті 43, пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для повернення надміру сплачених коштів на день подання заяв № 2603.27.4715.018053 від 26.03.2019, № 2603.27.4715.017774 від 26.03.2019 сплинув.

З посиланням на ст.245 КАС України, відповідач також зазначає, що позовна заява ТОВ «ФАСТІМПЕКС» не містить вимог про визнання про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, а тому вимоги про зобов`язання Одеської митниці ДФС оформити та направити до органу Державної казначейської служби України висновки на повернення коштів, надмірно сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» у розмірі 8721,06 грн. та у розмірі 1738,73 грн. задоволенню не підлягають, оскільки судможе зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийнятирішення на користь позивача тільки у випадку визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною.

На підставі наведеного у відзиві, Одеська митниця ДФС зазначила, що діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача та просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

23 вересня 2019 року засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив разом із доказами її направлення на адресу відповідача – Одеської митниці ДФС (т.1 а.с.101-111). У відповіді на відзив позивач навів додаткові доводи та аргументи на спростування аргументів відповідача – Одеської митниці ДФС, зазначених у відзиві. Так, щодо формування прохальної частини заяв позивача від 26.03.2019 року №2603.27.4715.018053 та від 26.03.2019 року №2603.27.4715.017774, позивач зазначає, що прохальна частина вказаних заяв позивача сформована відповідно до вимог чинного законодавства України, а посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність у зазначених заявах прохання до митниці підготувати та сформувати висновок про повернення надмірно сплачених до Державного бюджету України митних платежів є необґрунтованим.

Стосовно обчислення строку на подання платником податків заяв про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, позивач, з посланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.09.2019 року по справі №808/5614/14, додатково зазначив, що право на відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань позивач отримав з дати скасування спірних рішень та набуття законної сили судовими рішеннями по справі, а саме, 13.02.2019, та, враховуючи, що заяви про повернення надміру сплачених коштів були подані 26.03.2019, встановлений законодавством 1095-дснний строк позивачем було дотримано.

Щодо документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачений митних, інших платежів та пені, позивач у відповіді на відзив зазначає, що документами, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних платежів у даній справі є рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2015 №500060001/2015/610176/2 та від 02.10.2015 №500060001/2015/610181/2 та митні декларації' №500060001/2015/017774 та №500060001/2015/018053, у зв`язку із чим відповідач у відзиві помилково ототожнює документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних платежів з платіжними дорученнями або іншими розрахунковими документами, оскільки останні підтверджують саме факт сплати митних платежів, обов`язок перевірки якого покладено па підрозділи ДФС.

Щодо ненадання до заяви про повернення сум надмірно сплачених митних платежів доказів, які підтверджують відсутність податкового боргу, позивач вказує, що відповідно до чинного законодавства України, зокрема, ПК України та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643, платник податків не зобов`язаний додавати до заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежі відомості щодо використання/не використання права зменшення податкових зобов`язань, а обов`язок перевіряти відсутність в нього податкового боргу покладений на структурний підрозділ ДФС, що виконує функції з адміністрування митних платежів митниці.

При цьому, позивач також зазначає, що відповідач в оскаржуваному листі від 03.04.2019 року не посилався на відсутність документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені, а також, на відсутність відомостей щодо використання/не використання права зменшення податкових зобов`язань як на підставу для відмови у наданні висновку, а отже, відповідно до вимог абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України відповідач не може при розгляді даної справи посилатися на таку підставу для відмови.

Стосовно дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, позивач, з посиланням на ч.1 ст. 2 КАС України, рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, рішення ЄСПЛ від 10.04.2008 року у справі «Вассерман проти Росії», рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, зазначив, що ТОВ «ФАСТІМПЕКС» дотрималось вимог чинного законодавства України щодо порядку повернення коштів помилково та /або надміру сплачених до бюджету, а, відтак, єдиним допустимим правомірним рішенням, яке мала прийняти Одеська митниця ДФС є оформлення та направлення до органу Державної казначейської служби України висновку на повернення суми коштів надмірно сплачених до бюджету.

25 вересня 2019 року засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшли заперечення разом із доказами їх направлення на адресу позивача (т.1 а.с.112-122). У запереченнях відповідач навів повністю тотожні доводи тим, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року судом вирішено проводити розгляд адміністративної справи №420/4138/19 в порядку загального позовного провадження, розпочато розгляд справи спочатку - зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 07.11.2019 року та встановлено відповідачу – Одеській митниці ДФС – строк для подання відзиву (у разі необхідності його додаткового подання).

28.10.2019 року засобами поштового зв`язку від представника відповідача – Одеської митниці ДФС надійшла заява, в якій відповідач просив вважати відзив Одеської митниці ДФС у справі №420/4138/19, який подано під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження, таким, що поданий у порядку загального позовного провадження.

07 листопада 2019 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів фактичної сплати суми судових витрат разом із доказами направлення на адресу відповідача та додатками згідно переліку.

19 листопада 2019 року через канцелярію суду від представника відповідача – Одеської митниці ДФС надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року, судом задоволено клопотання відповідача, яке надійшло до суду разом із відзивом 05.09.2019 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкладено підготовче засідання на 03.12.2019 року об 11 год. 00 хв. та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року судом продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 13.12.2019 року о 10 год. 00 хв.

05 грудня 2019 року від представника відповідача – Одеської митниці ДФС надійшла заява про розгляд справи №420/4138/19 без участі представника відповідача в порядку письмового провадження. У вказаній заяві представник відповідача також зазначив, що підтримує вказану у відзиві та запереченнях позицію та просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФАСТІМПЕКС».

09 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги разом із доказами їх направлення на адресу інших учасників справи.

12 грудня 2019 року через канцелярію суду від представника відповідача – Одеської митниці ДФС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №420/4138/19 та заміну відповідача у справі - Одеської митниці ДФС на її правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби.

Протокольною ухвалою суду від 13.12.2019 року судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.01.2020 року з метою направлення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі іншим учасникам справи.

26 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Письмовою ухвалою суду від 08.01.2020 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та заміну відповідача на правонаступника в адміністративній справі №420/4138/19, залучено до участі у справі № 420/4138/19 у якості співвідповідача (другого відповідача) Одеську митницю Держмитслужби, розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №420/4138/19, встановлено відповідачам Одеській митниці ДФС та Одеській митниці Держмитслужби строки для подання відзивів на позовну заяву та призначено підготовче засідання на 28.01.2020 року о 16 год. 00 хв.

27 січня 2020 року від представника відповідача – Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами його направлення на адресу позивача. У відзиві на позовну заяву Одеської митниці Держмитслужби зазначені ті ж самі доводи в обґрунтування позиції відповідача, які викладені у відзиві Одеської митниці ДФС, що надійшов до суду 05 вересня 2019 року.

У підготовчому засіданні 28.01.2020 року судом встановлено строки учасникам справи для надання заяв по суті у зв`язку із поданням відзиву Одеської митниці Держмитслужби та оголошено перерву до 18.02.2020 року о 16 год. 00 хв.

Письмовою ухвалою суду від 18.02.2020 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 27.02.2020 року о 16 год. 40 хв.

У судове засідання 27.02.2020 року учасники справи не з`явились. 26 лютого 2010 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи №420/4138/19 за відсутністю позивача.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 27.02.2020 року не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, про що свідчать матеріали справи. Причин неявки до суду не повідомляли.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та на неявку представників відповідачів та третьої особи, які сповіщені про розгляд справи, а також, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, та відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, зважаючи на строки розгляду справи, визначені ч.2 ст.193 КАС України, судом вирішено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті розпочато судом 27.02.2020 року.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду ч.2 ст.193, ч.4 ст.243 КАС України із прийняттям та складанням судового рішення у повному обсязі 27.03.2020 року – на 29-й день з дня початку розгляду справи по суті.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивами відповідачів на позов, відповіддю позивача на відзив Одеської митниці ДФС, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, та перевіривши їх доказами, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, за результатами відпрацювання МД №500060001/2015/017676 від 24.09.2015 року та МД №500060001/2015/018016 від 01.10.2015 року, Одеською митницею ДФС прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610176/2 від 25.09.2015 року та №500060001/2015/610181/2 від 02.10.2015 року, якими скориговано митну вартість імпортованих товарів за цими деклараціями - виробів з чорних металів (шайба сталева пружинна, болти сталеві з шестигранною голівкою) із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договорів щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 1,25 доларів США за 1 кг ваги нетто продукції за МД №500060001/2015/017676 від 24.09.2015 року та 0,98 доларів США за 1 кг ваги нетто продукції за МД №500060001/2015/018016 від 01.10.2015 року (т.1 а.с.12,16-18,67-70,77).

Користуючись правом, наданим ч.7 ст.55 Митного кодексу України, після прийняття вказаних рішень про коригування митної вартості товарів, ТОВ «ФАСТІМПЕКС» здійснено заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію за митними деклараціями МД №500060001/2015/017676 від 24.09.2015 року та МД №500060001/2015/018016 від 01.10.2015 року, та 28.09.2015 року та 02.10.2015 року ТОВ «ФАСТІМПЕКС» подало до Одеської митниці ДФС нові митні декларації №500060001/2015/017774 та №500050001/2015/018053 (т.1 а.с.13-15,19-22,60-64).

При цьому, розмір митних платежів, які позивач фактично сплатив при митному оформлені товару за другорядним методом, що був визначений митним органом, відображено в графі 47 (подробиці розрахунків) зазначених митних декларацій.

З вказаної декларації №500060001/2015/017774 (графа 47) вбачається, що перша сума, зазначена в графі 47 декларації 1972,33 грн. - це сума нарахованого мита на митну вартість товару, яка була визначена самостійно позивачем за першим методом оподаткування, а друга сума – 2244,01 грн. - це сума мита, нарахованого на митну вартість, яка визначена позивачу митним органом за другорядним методом і зазначена у рішенні про коригування митної вартості; сума додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, яку самостійно визначив позивач, складає - 1972,33 грн., а сума, визначена митним органом – 2244,01 грн.; сума податку на додану вартість, яку самостійно визначив позивач складає 8678,27 грн., а сума, визначена митним органом – 9873,64 грн.

З вказаної декларації №500050001/2015/018053 (графа 47) вбачається, що перша сума, зазначена в графі 47 декларації 22929,03 грн. - це сума нарахованого мита на митну вартість товару, яка була визначена самостійно позивачем за першим методом оподаткування, а друга сума – 24291,70 грн. - це сума мита, нарахованого на митну вартість, яка визначена позивачу митним органом за другорядним методом і зазначена у рішенні про коригування митної вартості; сума додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, яку самостійно визначив позивач, складає - 22929,03 грн., а сума, визначена митним органом – 24291,70 грн.; сума податку на додану вартість, яку самостійно визначив позивач складає 100887,74 грн., а сума, визначена митним органом – 106883,46 грн.

Отже, як вбачається з вказаних декларацій, загальна сума визначених митним органом платежів склала 1738,73 грн. за декларацією №500060001/2015/017774 та 8721,06 грн. за декларацією №500050001/2015/018053 (т.1 а.с.60,65).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, фінансові гарантії у вигляді внесених коштів перераховані до державного бюджету: 05.01.2016 року у сумі 8721,06 грн. за МД №500050001/2015/018053 від 02.10.2015 року та 02.10.2015 року у сумі 1738,73 грн. за МД 500060001/2015/017774 від 28.09.2015 року.

При цьому, як встановлено судом, ТОВ «ФАСТІМПЕКС», не погоджуючись із вищевказаними рішеннями Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610176/2 від 25.09.2015 року та №500060001/2015/610181/2 від 02.10.2015 року, товариство оскаржило їх в судовому порядку. Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2018 року по справі №826/4715/16 (т.1 а.с.23-29), яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 року (т.1 а.с.30-37) та набрало законної сили 13.02.2019 року, - визнано протиправними та скасовані рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості від 25.09.2015 року №500060001/2015/610176/2 та від 02.10.2015 року №500060001/2015/610181/2.

Враховуючи те, що в судовому порядку скасовані рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610176/2 від 25.05.2015 року та №500060001/2015/610181/2 від 02.10.2015 року, а позивачем фактично були сплачені митні платежі у сумах, що визначені цими скасованими рішеннями митного органу, 27.03.2019 року ТОВ «ФАСТІМПЕКС» засобами кур`єрської служби доставки направлено до Одеської митниці ДФС заяви від 26.03.2019 року №2603.27.4715.018053 та №2603.27.4715.017774, в яких позивач, керуючись пунктами 1-3 розділу «ІІІ. Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені» Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 року №643, просив повернути надміру сплачені кошти у розмірі 1738,73 грн. та 8721,06 грн. на поточний рахунок платника податку (т.1 а.с.38-42). Вказані заяви надійшли до Одеської митниці ДФС та зареєстровані 28.03.2019 року за номерами №3673/10-29 та №3674/10-29 (т.1 а.с.92-93).

У вказаних заявах ТОВ «ФАСТІМПЕКС» зазначено, що сума надмірно сплачених платежів становить:

- за МД №500060001/2015/018053: ввізне мито – 1362,67 грн., додатковий імпортний збір – 1362,67 грн., ПДВ – 5995,72 грн., що загалом складає 8721,06 грн.;

- за МД №500060001/2015/017774: ввізне мито – 271,68 грн., додатковий імпортний збір – 271,68 грн., ПДВ – 1195,37 грн., що загалом складає 1738,73 грн.

У переліку додатків до вказаних заяв позивачем зазначено копії таких документів: МД №500060001/2015/018053, МД №500060001/2015/017774, рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2015 року №500060001/2015/610176/2 та від 02.10.2015 року №500060001/2015/6101816/2, судові рішення у справі №826/4715/16: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2018 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019.

Судом встановлено, що за результатом розгляду вказаних заяв позивача від 26.03.2019 року №2603.27.4715.018053 та №2603.27.4715.017774, Одеською митницею ДФС направлено товариству лист за №2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 року (т.1 а.с.43-45, 94-95).

У листі Одеської митниці ДФС за №2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 року, із посиланням на зміст ст.301 Митного кодексу України, ст.45 Бюджетного кодексу України, п.3, п.11 розд. ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 року №643, зазначається, що згідно бази даних АСМО «Інспектор» згідно з рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.10.2015 №500060001/2015/610181/2 здійснено митне оформлення та випуск у вільний обіг товару із застосуванням положень ч.7 ст. 55 МК України шляхом надання митниці гарантій відповідно до розділу Х МК України за митною декларацією від 02.10.2014 №500060001/2015/018053, та згідно з рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.09.2015 року №500060001/2015/610176/2 здійснено митне оформлення та випуск у вільний обіг товару із застосуванням положень ч.7 ст.55 МК України шляхом надання митниці гарантій відповідно до розділу Х МК України за митною декларацією від 28.09.2014 №500060001/2015/017774. Також зазначається про те, що після спливу 90-денного строку, передбаченого ч.7 ст.55 МК України, та у відповідності до положень ч.8 ст.313 МК України, надані ТОВ «ФАСТІМПЕКС» за МД від 02.10.2014 №500060001/2015/018053 та від 28.09.2014 №500060001/2015/017774 фінансові гарантії у вигляді внесеної грошової застави 05.01.2016 року та 28.12.2015 року, відповідно, перераховані до Держбюджету.

З посиланням на норми п.43.3 ст.43, п.102.5 ст. 102, пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України, п. 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №643 від 18.07.2017 року, п. 5 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015 року, Одеською митницею ДФС у листі №2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 року зазначено, що з моменту зарахування до державного бюджету 05.01.2016 року митних платежів у сумі 8721,06 грн. за МД від 02.10.2014 №500060001/2015/018053 та у сумі 1738,73 грн. за МД від 28.09.2014 №500060001/2015/017774, визначений ПК України для здійснення повернення надміру сплачених коштів строк терміном 1095 днів на день подання заяв від 26.03.2019 №2603.27.4715.018053 та №2603.27.4715.017774 (вх. Одеської митниці ДФС від 28.03.2019 №3673/10-29 та №3674/10-29) – сплинув.

Враховуючи викладене, Одеська митниця ДФС повідомила товариство, що повернення з Держбюджету сум надмірно сплачених до бюджету митних платежів здійснюється за умови дотримання положень та вимог, визначених ПКУ, МКУ, Порядком №1146 та Порядком №643.

В свою чергу, вважаючи протиправним рішення Одеської митниці ДФС, оформлене листом від 03.04.2019 за №2828/10/15-70-19-02-08, про відмову в оформленні і направленні до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення коштів, надмірно сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до бюджету за заявами від 26.03.2019 року за №2603.27.4715.018053 та №2603.27.4715.017774, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою (враховуючи подані до неї уточнення).

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані, зокрема, але не виключно, Митним кодексом України (далі – МК України), Податковим кодексом України, Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 (далі – Порядок №643), Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року (далі – Порядок №1146) та іншими нормативно-правовими актами.

Як вже встановлено судом, у своєму листі від 03.04.2019 за №2828/10/15-70-19-02-08, відповідач (Одеська митниця ДФС) посилався на положення ст.301 Митного кодексу України, ст.45 Бюджетного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України та на приписи п.1, п.3 розділу ІІІ Порядку №635 та п.5 Порядку №1146.

Суд зазначає, що відповідно до відповідно до ч.1-4 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з ч.5 ст.301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Частинами 6 та 7 статті 301 Митного кодексу України визначено, що повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата.

Відповідно до п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п.43.2 ст.43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Пунктами 43.3 та 43.4 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 (далі – Порядок №643).

Відповідно до п.п.1-3 Розділу ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до п.4 Розділу ІІІ Порядку №643 після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Згідно з п.5 Розділу ІІІ Порядку №643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №643 визначено, що заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Згідно з п.8 Розділу ІІІ Порядку № 643, митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналогічні за змістом приписи наведено у Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року (далі – Порядок №1146) .

Так, пунктом 5 Порядку №1146 визначено, що повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податків податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

Відповідно до п.6 Порядку №1146 у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштiв, що повертаються:

1) на поточний рахунок платника податку в установі банку;

2) на погашення грошового зобов`язання та пені (податкового боргу) з iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно вiд виду бюджету;

3) готiвкою за чеком у разi вiдсутностi у платника податків рахунку в установі банку;

4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;

5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку;

6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

- на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

- банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Абзацом 2 пункту 7 Порядку № 1146 визначено, що заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до п.8, п.9 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

- два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

- три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства до виконання.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, із сукупного аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2018 року по справі №803/2334/13-а висловив правову позицію, відповідно до якої зазначив наступне: «… Підпунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України та пунктом першим розділу 3 зазначеного Порядку встановлено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення або надмірною сплатою. Визначений вищевказаними нормативними актами строк повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів. Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, за наслідками вирішення якого може бути заявлено вимогу про повернення надмірно сплачених митних платежів, позивач має право подати таку заяву протягом зазначеного строку з дня прийняття рішення, яким вирішено спір….».

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №804/4350/16 сформовано наступний правовий висновок: «…Таким чином, враховуючи, що при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, який сплачено при оформленні імпортованого на митну територію України товару та донараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму різниці між контрактною ціною та митною вартістю скоригованою митним органом, строк позовної давності на повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість і, як наслідок, повернення сум грошового зобов`язання зупиняється на період оскарження рішень контролюючого органу.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що враховуючи набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року у справі № 2а/0470/15258/12 25 листопада 2014 року, строк на повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість та податкових зобов`язань розпочався з 25 листопада 2014 року та не пропущений…».

Також, судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №804/15022/15, в якій зазначається наступне: «…Верховний Суд також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач наділений правом на звернення до Митниці із заявою про повернення сплачених ним сум митних платежів, з огляду на те, що в судовому порядку (справа № 2а-14743/10/2670) були встановлені обставини за яких, визначена Митницею митна вартість (з яких обраховується митні платежі) імпортованого ним товару була відкоригована до розміру митної вартості, заявленої позивачем в поданих ним митних деклараціях, з якої спершу сплачувались відповідні розміри митних платежів…».

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначеного, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які є обов`язковими для застосування при розгляді справи, суд зазначає, що у випадку скасування в судовому порядку рішень митного органу, якими скориговано митну вартість імпортованого товару, право на звернення із заявою про повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів виникає саме з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд також зазначає, що законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 червня 2018 року у справі №821/4834/14, в якій зазначається: «…Відтак, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку».

Як вбачається із заяв ТОВ «ФАСТІМПЕКС» від 26.03.2019 року за №2603.27.4715.018053 та №2603.27.4715.017774, які надійшли до Одеської митниці ДФС, вони містять всі необхідні реквізити та до неї подані документи, визначені вищенаведеними судом законодавчими актами.

В той же час, суд зазначає, що з листа Одеської митниці ДФС за №2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 року вбачається, що підставою не подання висновку до органу Казначейської служби про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, слугувало те, що визначений ПК України для здійснення повернення надміру сплачених коштів строк терміном 1095 днів на день подання заяв 26.03.2019 №2603.27.4715.018053 та №2603.27.4715.017774 (вх. Одеської митниці ДФС від 28.03.2019 №3673/10-29 та №3674/10-29) – сплинув.

З приводу даних тверджень відповідача, суд зазначає наступне.

З урахуванням фактичних обставин даної справи та вищенаведених правових висновків Верховного Суду, право на повернення надміру сплачених митних платежів виникло у позивача саме з 13.02.2019 року – з дати набрання законної сили рішення суду у справі №826/4715/16, яким встановлено наявність факту надмірної сплати коштів та скасовані відповідні рішення митного органу про коригування митної вартості товарів. При цьому, факт надмірної сплати коштів позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та в свою чергу, відповідачами у відзивах не заперечувався.

Отже, позивач, звертаючись до митного органу із заявами про повернення надміру сплачених митних платежів від 26.03.2019 року за №2603.27.4715.018053 та №2603.27.4715.017774, які зареєстровані Одеською митницею ДФС 28.03.2019 року, дотримався 1095-денного строку, визначеного законодавством.

Таким чином, твердження Одеської митниці ДФС у листі за №2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 року про сплив 1095-денного строку для звернення із заявою про повернення надміру сплачених митних платежів є безпідставним та необґрунтованим.

При вирішенні даної адміністративної справи суд також не приймає до уваги доводи відповідачів, які викладені у відзивах на позовну заяву про те, що до заяв ТОВ «ФАСТІМПЕКС» від 26.03.2019 року за №2603.27.4715.018053 та №2603.27.4715.017774 не додано документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені (зокрема, платіжних документів про сплату податків та зборів), оскільки:

- по-перше, у листі Одеської митниці ДФС за №2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 року не було викладено зауважень щодо ненадання вказаних документів;

- по-друге, разом із вказаними заявами позивачем було подано, зокрема, копії відповідних митних декларацій, з яких вбачається сплата за митне оформлення імпортованих позивачем товарів з урахуванням різниць між сумами, визначеними позивачам та митним органом відповідно до рішень про коригування митної вартості товарів;

- по-третє, у тексті самого листа Одеської митниці ДФС за №2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 року зазначається про зарахування сум митних платежів до державного бюджету із відповідними датами їх зарахування, а саме, що надані ТОВ «ФАСТІМПЕКС» за МД від 02.10.2014 №500060001/2015/018053 та від 28.09.2014 №500060001/2015/017774 фінансові гарантії у вигляді внесеної грошової застави 05.01.2016 року та 28.12.2015 року, відповідно, перераховані до Держбюджету.

При цьому, зазначення у листі Одеської митниці ДФС дати поданих декларацій « 2014» замість належної « 2015», є технічною помилкою, з огляду на встановлені судом обставини справи.

Таким чином, вищенаведені твердження відповідачів не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідачів, які викладені у відзивах на позовну заяву про те, що подані товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» заяви від 26.03.2019 року за №2603.27.4715.018053 та №2603.27.4715.017774 не відповідають вимогам пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року, оскільки до них не додано доказів відсутності у позивача податкового боргу, зважаючи на наступне.

Як вже зазначено судом, відповідно до п.п.43.1-43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Аналогічні положення містяться у пункті 3 Порядку №1146, так у разі наявності у платника податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно п.п. 4-6 Розділу 3 Порядку №643 саме підрозділ митниці перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу.

Так, вищевказаними нормами, на які посилаються відповідачі як на підставу для відмови у задоволення позовної заяви, не встановлено обов`язку для платника податків надавати разом із заявою про повернення надмірно сплачених коштів довідки про відсутність у нього заборгованості.

При цьому, вказаними нормами прямо встановлений обов`язок для суб`єкта владних повноважень здійснювати перевірку відомостей щодо відсутності у заявника податкового боргу.

Суд зазначає, що зазначені у відзивах посилання представників відповідачів на відсутність у ТОВ «ФАСТІМПЕКС» вищевказаних у відзивах документів, не було підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяв та у направлені до органу казначейської служби відповідного висновку про повернення ТОВ «ФАСТІМПЕКС» надміру сплачених платежів.

Суд також відхиляє твердження відповідачів у відзивах на позов про те, що відсутні відомості щодо використання/невикористання позивачем права зменшення своїх податкових зобов`язань відповідних податкових періодів, адже вищевказаними судом нормами законодавства не встановлено обов`язку для платника податків надавати разом із заявою про повернення надмірно сплачених коштів надання інформації про використання/невикористанні позивачем права зменшення своїх податкових зобов`язань відповідних податкових періодів.

При цьому, ненадання такої інформації також не було підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяв та направлені до органу казначейської служби відповідного висновку про повернення ТОВ «ФАСТІМПЕКС» надміру сплачених платежів.

Суд зазначає, що у листі Одеської митниці ДФС за №2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 року не зазначається про будь-які недоліки в документах, які надані позивачем в якості додатків до заяв від 26.03.2019 року.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного, суд відхиляє доводи відповідачів, що зазначені у відзивах на позовну заяву щодо:

- ненадання позивачем документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів,

- надання позивачем копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі № 826/4715/16 та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2018 у справі №826/4715/16, які не були завірені працівником апарату суду та скріплені номерною печаткою суду;

- відсутності відомостей щодо використання/невикористанні позивачем права зменшення своїх податкових зобов`язань відповідних податкові періодів;

- не надання позивачем доказів відсутності у позивача податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач - Одеська митниця ДФС станом на дату подання позивачем заяв від 26.03.2019 року був наділений відповідними повноваженнями та у нього були всі передбачені законом підстави для складення висновку про повернення коштів позивачу.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач виконав всі передбачені законом вимоги з метою повернення надміру сплачених до бюджету митних платежів на загальну суму 10459,79 грн. (8721,06 грн. за МД №500060001/2015/018053 від 02.10.2015 року та 1738,73 грн. за МД №500060001/2015/017774 від 28.09.2015 року).

При цьому, вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправним рішення Одеської митниці ДФС, оформленого листом від 03.04.2019 за №2828/10/15-70-19-02-08 про відмову в оформленні і направленні до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення коштів, надмірно сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до бюджету, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.2-4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є саме діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

При цьому, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов`язку.

В свою чергу, суд зазначає, що у оскаржуваному листі Одеської митниці ДФС №2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 року, не зазначається про відмову позивачу в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням згідно з п.11 розділу ІІІ Порядку №643, оскільки відповідач у вказаному листі обмежився лише посиланням на норми діючого законодавства та зазначенням, що на день подання товариством заяв від 26.03.2019 року сплинув строк для здійснення повернення надміру сплачених коштів. Внаслідок чого суд дійшов висновку, що відповідач Одеська митниця ДФС допустив бездіяльність, що полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання висновку про повернення надміру сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету платежів на суму 1738,73 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.017774 та на суму 8721,06 за заявою №2603.27.4715.018053, які зареєстровані Одеською митницею ДФС 28.03.2019 року за номерами №3674/10-29 та №3673/10-29 відповідно.

Тобто, в даному випадку, права позивача порушуються саме бездіяльністю Одеської митниці ДФС.

Водночас, сам позивач у відповіді на відзив зазначає, що Одеська митниця ДФС, направивши лист №2828/10/15-70-19-02-08 від 03.04.2019 року, допустила протиправну бездіяльність щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених до Державного бюджету коштів (т.1 а.с.107).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, та з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання висновку про повернення надміру сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету платежів на суму 1738,73 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.017774 та на суму 8721,06 грн. за заявою №2603.27.4715.018053, які зареєстровані Одеською митницею ДФС 28.03.2019 року за номерами №3674/10-29 та №3673/10-29 відповідно.

При цьому, вимога позивача про визнання протиправним рішення Одеської митниці ДФС, оформленого листом від 03.04.2019 за №2828/10/15-70-19-02-08 про відмову в оформленні і направленні до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення коштів, надмірно сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до бюджету, - задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру про зобов`язання Одеської митниці ДФС оформити та направити до органу Державної казначейської служби України висновків на повернення суми коштів, надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» у розмірі 8721,06 гривень та у розмірі 1738,73 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами ч.4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру суд також враховує відповідні висновки Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 року у справі №808/5619/14, в якій зазначено, що: «….Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Порядку № 618, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов`язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення…».

При цьому, суд зазначає, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1, в тому числі і Одеську митницю Держмитслужби.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2, в тому числі і Одеську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» встановлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

При цьому Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 04.12.2019 року №1217-р погодився із пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 “Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України” функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 установлено, що Державна митна служба, її територіальні органи виконують встановлені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами функції та повноваження органів доходів і зборів до внесення до таких актів відповідних змін у частині, що стосується повноважень Державної митної служби, її територіальних органів.

Водночас, новостворена Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) зареєстрована як юридична особа 06.11.2019 року, та з грудня 2019 року почала виконувати свої безпосередні функції як митний орган.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, позовна вимога позивача про зобов`язання митного органу вчинити певні дії, враховуючи, що таким органом було допущено відповідну бездіяльність, є похідною позовної вимогою в розумінні пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, з урахуванням наведених правових норм та висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, огляду на висновок суду щодо протиправної бездіяльності Одеської митниці ДФС, що полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання висновку про повернення надміру сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету платежів на суму 1738,73 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.017774 та на суму 8721,06 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.018053, які зареєстровані Одеською митницею ДФС 28.03.2019 року за номерами №3674/10-29 та №3673/10-29 відповідно, суд, з метою належного та повного відновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача зобов`язального характеру шляхом:

- зобов`язання Одеської митниці Держмитслужби підготувати та направити до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення суми коштів, надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету у розмірі 8721,06 грн. від 26.03.2019 року №2603.27.4715.018053, яка зареєстрована 28.03.2019 року за №3673/10-29.

- зобов`язання Одеської митниці Держмитслужби підготувати та направити до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення суми коштів, надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету у розмірі 1738,73 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.017774, яка зареєстрована 28.03.2019 року за №3674/10-29.

Водночас, оскільки новостворена Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) зареєстрована як юридична особа 06.11.2019 року, та почала виконувати свої безпосередні функції як митний орган та була залучена до участі у справі у якості другого відповідача, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача зобов`язального характеру визначеним судом способом саме до вказаного відповідача.

Суд також зауважує на тому, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, враховуючи правові висновки Верховного Суду вважає, що покладання на відповідача - Одеську митницю Держмитслужби в даному випадку обов`язку вчинити певні дії не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Решта доводів та заперечень позивача та відповідачів у заявах по суті справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

При цьому, щодо надання оцінки кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), та зокрема, сформовану у рішенні у справі «Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Наведена судом практика Європейського суду з прав людини також застосовується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 року у справі № 802/2236/17-а, від 07.08.2018 року у справі №826/16871/16, від 12.02.2019 року у справі №808/1801/18, від 13.02.2020 року у справі №812/1325/17, від 11.02.2020 року у справі №520/9544/18, правові висновки якого підлягають застосуванню судами при розгляді справ.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частинами 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень у заявах по суті справи не довели правомірності бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо неподання висновку до органу Державної казначейської служби щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів, та не спростували доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведених висновків суду щодо їх обґрунтованості, а саме шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС, що полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання висновку про повернення надміру сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету платежів на суму 1738,73 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.017774 та на суму 8721,06 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.018053, які зареєстровані Одеською митницею ДФС 28.03.2019 року за номерами №3674/10-29 та №3673/10-29 відповідно;

- зобов`язання Одеської митниці Держмитслужби підготувати та направити до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення суми коштів, надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету у розмірі 8721,06 грн. від 26.03.2019 року №2603.27.4715.018053, яка зареєстрована 28.03.2019 року за №3673/10-29.

- зобов`язання Одеської митниці Держмитслужби підготувати та направити до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення суми коштів, надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету у розмірі 1738,73 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.017774, яка зареєстрована 28.03.2019 року за №3674/10-29, а в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 5763 грн. згідно платіжного доручення №432 від 08.07.2019 року (т.1 а.с.6).

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, позивачем при подачі даної позовної заяви (з урахуванням уточнень позовних вимог) заявлено одну вимогу немайнового характеру (про визнання протиправним рішення) та дві похідні від неї вимоги.

Оскільки вимоги позивача зобов`язального характеру є похідними, то судовий збір обраховується за подання позову немайнового характеру, який містить одну немайнову вимогу, і отже судовий збір за такі дві вимоги сплачується як за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1921 грн.

В свою чергу, судовий збір позивачем сплачений у загальному розмірі 5763 грн.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про визнання протиправною саме бездіяльності Одеської митниці ДФС, що полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання висновку про повернення надміру сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету платежів, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача – Одеської митниці ДФС суми сплаченого судового збору у розмірі 1921 грн. (як за одну вимогу немайнового характеру).

Водночас, суд роз`яснює позивачу, що відповідно до відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, враховуючи вищенаведене судом, позивач має право на повернення судового збору у розмірі 3842 грн. як внесеного у більшому розмірі, ніж встановлено законом згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Однак, станом на дату прийняття рішення відповідного клопотання від позивача до суду не надходило.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості професійної правничої (правової) допомоги адвоката в розмірі 6000 грн., суд зазначає наступне.

Так, представником позивача – адвокатом Погорілець Р.В. надіслано до суду клопотання про долучення доказів фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Вказане клопотання надійшло до суду 07.11.2019 року.

На підтвердження наявності витрат на правничу допомогу з боку позивача, надано до суду копії:

- договору про надання правової допомоги №34380660 від 01.03.2019 року;

- додаткового договору №538624 від 08.07.2019 року - до договору про надання правової допомоги від 01.03.2019 року №34380660;

- акту наданої правової допомоги б/н від 05.11.2019 року до додаткового договору №538624 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2019 року №34380660

- платіжного доручення №694 від 05.11.2019 року.

19 листопада 2019 року від представника відповідача – Одеської митниці ДФС надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. У вказаному клопотанні, Одеська митниця ДФС, з посиланням на положення ст. 134, 139 КАС України, ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», постанови Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17, від 08.05.2018 року у справі №810/2823/17, від 22.05.2018 року у справі №826/8107/16, зазначає, що:

- заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу та витрат, що пов`язані з прибуттям до суду у сумі 6000 грн. складає майже 58% від різниці сплачених податків, а тому, розмір витрат на правничу професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, ціною позову та (або) значенням справи для сторони;

- позивачем не подано доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності як самозайнятої особи, отриманих від позивача шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат;

- здійснення правового аналізу документів та надання консультацій з предмету спору (2000 грн.) не є самостійною складовою витрат на правову допомогу, також як і складання та подання відповіді на відзив (1000 грн.), оскільки це є правом, а не обов`язком сторони;

- копія платіжного доручення №694 від 05.11.2019 року не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22.

З урахуванням викладеного, відповідач – Одеська митниця ДФС просила суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі.

Разом з цим, 09.12.2019 року від представника позивача адвоката Погорільця Р.В. до суду надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. У поданих запереченнях адвокат Погорілець М.В. зазначив наступне:

- позивачем щодо судових витрат надано необхідний перелік доказів, які обґрунтовують склад, розмір витрат на правову допомогу та факт їх понесення клієнтом, а сам розмір витрат є фактичним та обґрунтованим, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 22.05.2018 року у справі №826/8107/16;

- посилання відповідача на обов`язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, єбезпідставним, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору, а запис Книги обліку доходів та витрат не є належним та допустимим доказом підтвердження факту понесення ТОВ «ФАСТІМПЕКС» витрат на правову допомогу. Аналогічного висновку, як зазначає представник, дійшов Верховний суд у постанові від 01.10.2018 по справі №569/17904/17;

- посилання відповідача у клопотанні на постанову Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/8308/17, є необґрунтованим, оскільки у випадку оплати ТОВ «ФАСТІМПЕКС» гонорару за надання правової допомоги в даній справі використано фіксований розмір, який не поставлений в будь-яку залежність від розміру позовних вимог чи від повноти задоволення таких вимог судом;

- при визначенні розміру оплати послуг адвоката має використовуватися гонорар визначений саме договором про надання правової допомоги. Даний висновок узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною у додатковій постанові від 06.03.2019 по справі №922/1163/18;

- роздруківка платіжного доручення від 05.11.2019 №694 з системи «клієнт-Інтернет - банк» не мала містити реквізити «Підпис платника» та «Підпис банку», а відповідне платіжне доручення від 05.11.2019 №694 відповідає вимогам первинного документа, містить належне та повне призначення платежу, з посиланням на зміст послуг, наданих адвокатом та відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Водночас, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 21 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55).

Як вбачається з п. 1.1. Договору про надання правової допомоги №34380660 від 01.03.2019 року, за умовами цього договору одна сторона – адвокат, зобов`язується надати професійну правничу (правову) допомогу (здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги) другій стороні – клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

У пункті 1.2. Договору про надання правової допомоги №34380660 від 01.03.2019 року зазначено, що за умовами цього договору адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень та в інтересах клієнта може здійснювати наступні види адвокатської діяльності: (1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних та фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; (2) складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; (3) представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; (4) представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.5.1 та п.5.2. Договору про надання правової допомоги №34380660 від 01.03.2019 року, формою винагороди за здійснення професійної правничої (правової) допомоги клієнту за цим договором є гонорар. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), порядок його сплати, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2019 року між позивачем та адвокатом Погорілець Р.В, укладено додатковий договір №538624 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2019 року №34380660 (далі – Додатковий договір №53862).

Відповідно до п.1 Додаткового договору №53862, цей додатковий договір за домовленістю сторін визначає порядок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту при розгляді справи за позовом ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до Одеської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з п.2 Додаткового договору №53862, адвокат зобов`язується здійснити надання правової допомоги клієнту при розгляді справи у позовному провадженні в Одеському окружному адміністративному суді, а саме:

- здійснення правового аналізу документів, надання консультацій з даного предмету спору;

- підготовка процесуальних та інших документів;

- представництво та захист інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді.

У п.3 Додаткового договору №53862 визначено, що за погодженням адвоката з клієнтом, враховуючи складність справи, кваліфікацію, досвід і завантаженість адвоката, розмір гонорару за надання правової допомоги, визначеної цим додатковим договором, визначено сторонами в сумі:

- аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету: 2000 грн. без ПДВ;

- складання та подача позовної заяви до суду – 3000 грн. без ПДВ;

- складання процесуальних та інших документів – 500 грн./год. без ПДВ;

- участь у судовому засіданні (за кожне) – 1200 грн./судодень.

Як зазначено у п.6 Додаткового договору №53862, сума гонорару за цим додатковим договором сплачується клієнтом у розмірі 100% передоплати, яка сплачується клієнтом протягом тридцяти (30) робочих днів після підписання сторонами додаткового договору.

За положеннями п.8 Додаткового договору №53862, правова допомога вважається наданою після підписання акта приймання-передачі наданої правової допомоги, який скріплюється підписами сторін. Адвокат надає клієнту акт, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, витрати, які пов`язані з наданням правової допомоги (якщо такі мали місце).

Як вже зазначено судом, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн., представником позивача надано копії: договору про надання правової допомоги №34380660 від 01.03.2019 року; додаткового договору №538624 від 08.07.2019 року - до договору про надання правової допомоги від 01.03.2019 року №34380660; акту про наданої правової допомоги б/н від 05.11.2019 року до додаткового договору №538624 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2019 року №34380660; платіжного доручення №694 від 05.11.2019 року.

Як вбачається з поданих представником позивача документів, зокрема, з акта наданої правової допомоги б/н від 05.11.2019 року, адвокатом Погорілець Р.В. надані наступні послуги:

- здійснення правового аналізу документів, в тому числі і документів поданих клієнтом, надання консультацій з даного предмета спору – 2000 грн. без ПДВ;

- складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості до суду – 3000 грн. без ПДВ;

- складання та подача відповіді на відзив до суду - 1000 грн. без ПДВ.

Натомість, суд зазначає, що з поданих адвокатом Погорілець Р.В. не можливо встановити, що надані адвокатом Погорілець Р.В, пов`язані саме з розглядом даної справи №420/4138/19.

Так, як вже зазначено судом, п.1 Додаткового договору №53862 передбачено надання правової допомоги клієнту при розгляді справи за позовом ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до Одеської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Натомість, суд зазначає, що предметом розгляду в адміністративній справі №420/4138/19 за визначеними позивачем у позовній заяві вимогами: рішення Одеської митниці ДФС, оформлене листом від 03.04.2019 №2828/10/15-70-19-02-08 про відмову в оформленні і направленні до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення коштів, надмірно сплачених ТОВ «Фастімпекс» до бюджету.

Окрім того, у п. 1 Додаткового договору №53862 жодним чином не конкретизовано щодо якої саме бездіяльності Одеської митниці ДФС та щодо зобов`язання яких саме дій адвокатом має надаватись відповідна правова допомога.

Суд також зазначає, що з акту надання правової допомоги від 05.11.2019 року неможливо встановити, що здійснення правового аналізу документів, в тому числі і документів поданих клієнтом, надання консультації з даного предмету спору (як зазначено у п.1 Додаткового договору №53862 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії) пов`язано саме з наданням правової допомоги в рамках адміністративної справи №420/4138/19, оскільки жодним чином не зазначено та не конкретизовано предмет аналізу документації та надання відповідних консультацій, дати її надання, переліку документів та їх предмет.

З акту надання правової від 05.11.2019 року вбачається, що адвокатом надано правову допомогу щодо складання позовної заяви про стягнення заборгованості, що, як вже зазначено судом, не узгоджується із предметом позову даної адміністративної справи №420/4138/19, оскільки позовна заява містить інші позовні вимоги, ніж зазначено в акті надання правової допомоги від 05.11.2019 року.

З огляду на те, що з поданих адвокатом Погорілець Р.В. документів неможливо встановити надання правової допомоги саме в адміністративній справі №420-4138/19, суд також позбавлений можливості встановити, що складання та подання відповіді на відзив до суду здійснено адвокатом Погорілець Р.В. саме в рамках даної адміністративної справи №420/4138/19.

Суд також зазначає, що в акті надання правової допомоги також жодним чином не зазначено період надання адвокатом Погорілець Р.В. послуг з правової допомоги та не визначено реквізитів складених ним документів, як то: дата документа, номер документа, дата відправлення тощо, що також позбавляє суд можливості встановити реальність наданих послуг з професійної правничої допомоги в рамках адміністративної справи №420/4138/19.

Разом з цим, суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, окрім іншого, із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в даному випадку сума надмірно сплачених позивачем коштів, щодо яких заявлені позовні вимоги, складає всього 10459,79 грн., а, розмір витрат на оплату послуг адвоката становить 6000 грн., що в будь-якому випадку, не є співмірним із значенням справи для сторін.

Таким чином, враховуючи те, що фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі №420/4138/19 не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами, та не є співмірним, в тому числі, із значенням справи для сторін, суд дійшов висновку, що судові витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Керуючисьст.ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 291, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» (ідентифікаційний код 34380660, місцезнаходження: 21 кілометр Старокиївського шосе, 38, м. Одеса, 65025) до Одеської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39441717, місцезнаходження: вул. Гайдара, 21 А, м. Одеса, 65078), Одеської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43333459, місцезнаходження: вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (ідентифікаційний код 37607526, місцезнаходження: вул. Садова, 1-А, м. Одеса, 65023), про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання висновку про повернення надміру сплачених ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету платежів на суму 1738,73 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.017774 та на суму 8721,06 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.018053, які зареєстровані Одеською митницею ДФС 28.03.2019 року за номерами №3674/10-29 та №3673/10-29 відповідно.

Зобов`язати Одеську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43333459, адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078) підготувати та направити до органу Державної казначейської служби України для виконання висновок про повернення суми коштів, надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету у розмірі 1738,73 грн. за заявою від 26.03.2019 року №2603.27.4715.017774, яка зареєстрована 28.03.2019 року за №3674/10-29.

Зобов`язати Одеську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43333459, адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078) підготувати та направити до органу Державної казначейської служби України для виконання висновок про повернення суми коштів, надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Державного бюджету у розмірі 8721,06 грн. від 26.03.2019 року №2603.27.4715.018053, яка зареєстрована 28.03.2019 року за №3673/10-29.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39441717, місцезнаходження: вул. Гайдара, 21 А, м. Одеса, 65078) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» (ідентифікаційний код 34380660, місцезнаходження: 21 кілометр Старокиївського шосе, 38, м. Одеса, 65025) судовий збір у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня), сплачений позивачем згідно платіжного доручення №432 від 08.07.2019 року.

У задоволенні розподілу іншої частини судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.