Рішення № 88456615, 27.03.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 р. № 400/946/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 Аемєк, Ізраїль до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання протиправним та скасування рішення; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення про розмір поновленої пенсії та зобов`язання провести розрахунок пенсії, починаючи з 16.08.2017 року у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши коефіцієнт заробітної плати, показник середньої заробітної плати за відповідні роки, проведенням перерахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 16.08.2017 року, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 16.08.2017 року до їх фактичної виплати з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивача не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що при поновленні/призначенні відповідачем неправильно розраховано розмір пенсії позивача.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки на виконання рішення суду позивачу призначено пенсію за віком на підставі чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі № 400/1347/19 позов ОСОБА_1 до Інгульського об`єднаного УПФУ м. Миколаєва Миколаївської області (правонаступником якого є ГУ ПФУ в Миколаївській області) задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення від 22.11.2018 року № 131/3 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язано призначити та виплачувати пенсію за віком, починаючи з 16.08.2017 року, у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб які, втратили працездатність% відмовлено у задоволенні позову про зобов`язання виплатити пенсію з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходу.

На виконання вказаного рішення суду відповідач призначив позивачу пенсію за віком (а не поновив її виплату, як зазначає позивач у позові) з 16.08.2017 року, про що свідчить рішення від 02.08.2019 (а.с. 72).

Будь-яких доказів того, що відповідачу до 16.08.2017 була призначена пенсія, матеріали справи не містять.

По суті позовні вимоги позивача пов`язані з тим, що він вважає, що йому пенсія на виконання рішення суду по справі № 400/1347/19 нарахована невірно, але із заявою до суду відповідно до ст. 383 КАС України позивач не звертався.

Щодо позовних вимог про проведення розрахунку пенсії позивача з 16.08.2017 у розмірі відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України № 1058 із застосуванням коефіцієнту заробітної плати позивача та показника середньої заробітної плати за відповідні роки суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України № 1058, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

П. 44 Прикінцевих положень Закону № 1058 встановлено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Вказаний показник становив 3764,40 грн.

Абз. 2 п. 44 Прикінцевих положень Закону № 1058 визначено, що з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Оскільки пенсію позивачу було призначено з 16.08.2017 року, то відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058, її розмір розраховано із урахуванням середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 року (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Розрахунок розміру пенсії позивача (а.с. 72) свідчить, що при її розрахунку застосовано середньомісячний заробіток 134,13000.

Будь-яких доказів на спростування зазначеного відповідачем середньомісячного заробітку позивача матеріали справи не містять. Не зазначає про це і позивач у позові.

Тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів громадян», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними і гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Законом № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо підвищення пенсій», ст. 2 Закону № 1282 доповнено частиною, відповідно до якої індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058, для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Разом з тим, Законом № 2148-VІІІ розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058 доповнено п. 45, відповідно до якого збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.

У 2019-2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Також Законом № 2148-VІІІ доповнено ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян» наступного змісту: індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Також суд зазначає, що чинним законодавством щоквартальне підвищення пенсії не передбачено. Не зазначив відповідну норму права позивач у позові.

Тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити індексацію пенсії та щоквартальне підвищення пенсії задоволенню не підлягають.

Ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Згідно з ст. 7 Закону України від 21.12.2016 «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум становить для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 07.12.2017 «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум становить для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Ст. 7 Закону України від 23.11.2018 «Про державний бюджет України на 2019 рік» визначає, що прожитковий мінімум становить для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Відповідно до рішення № 143150004390 (а.с. 72) про призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, позивачу, починаючи з 16.08.2017, була призначена і виплачується пенсія у розмірі не нижче за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб на відповідний період.

Частиною 2 ст. 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).

Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Відповідно до п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.

Аналогічна правова позиція висловнена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 року по справі № 653/3356/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/1347/19 відмовлено у задоволенні позову в частині позову про проведення компенсації втрати частини доходів.

Тому позов в частині нарахування компенсації втрати частини доходів належить задовольнити за період з 10.06.2019 року (дати прийняття рішення по справі № 400/1347/19) до 02.08.2019 року (часу прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії).

Твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, і, відповідно, залишення позову без розгляду, судом до уваги не береться, оскільки на виконання рішення суду по справі № 400/1347/19 позивач отримав 19.08.2019 лист відповідача від 12.08.2019, до суду ж позивач звернувся 19.02.2020, про що свідчить конверт, у якому позов надійшов до суду. Вказане свідчить про дотримання позивачем строків звернення до суду.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) розрахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 10.06.2019 року до 02.08.2019 року.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.), сплачений квитанцією № 6 від 02.12.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко