Рішення № 88456254, 27.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2020 року Справа № 280/5404/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати повністю як незаконне та необґрунтоване рішення №0076395007 від 10.06.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яке прийняте відповідачем в особі заступника начальника - начальника відділу адміністрування податків і зборів фізичних осіб Вознесенівського управління м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області Шишкіною О.О., яким позивачу застосовано: штраф у розмірі 126,69 грн. за період з 21.10.2014 по 21.10.2014, штраф у розмірі 2 080,27 грн. за період з 21.10.2015 по 19.04.2019, пеня у розмірі 1231,11 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що зобов`язання зі сплати сум єдиного внеску виконані ним без порушень строків та у відповідності до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до нього штрафу та пені за оскаржуваним рішенням. Крім того, посилається на порушення Державною фіскальною службою України строку розгляду його скарги на спірне рішення. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.12.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 19.12.2019.

16.12.2019 представником ГУ ДФС у Запорізькій області подано відзив на позовну заяву (вх.№52983), у якому він зазначає, що позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець, та як особа, яка провадить незалежну професійну (адвокатську діяльність). У зв`язку з наявністю недоїмки та несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) єдиного внеску ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем та як особою, яка здійснює адвокатську діяльність до позивача було застосовано штрафні санкції та пеню на підставі статті 25 Закону №2464-VI. Вважає, що оскаржуване рішення винесено законно та обґрунтовано, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.12.2019 відкладено підготовче засідання на 20.01.2020.

20.01.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх.№2805), в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначає, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність у разі коли, фізична особа вже перебуває на обліку як самозайнята особа. Звертає увагу, що він не подавав відповідної заяви про реєстрацію його як фізичної особи, що здійснює незалежну професійну діяльність, а тому автоматичне взяття його на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність є протиправним. У свою чергу, протягом всього часу здійснення підприємницької діяльності, єдиний внесок сплачувався ним своєчасно.

Ухвалою суду від 20.01.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2020.

У судове засідання 05.02.2020 учасники справи не з`явились, 27.01.2020 позивач звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні. Представник відповідача не заперечує проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено наступне.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 11.06.2012 Шулякова М.В. зареєстрована як фізична особа-підприємець, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №2 103 000 0000 070335, єдиним видом діяльності позивача визначено за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права».

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (ставка єдиного податку 5 %, 3 група), що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 11.06.2012.

12.06.2012 позивача взято на облік як платника податку відповідно до довідки про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 12.06.2012 №404.

Відповідно до відкритих даних Єдиного реєстру адвокатів України (за посиланням https://erau.unba.org.ua/profile/29972) позивач є адвокатом, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №640 від 14.09.2007, виданого на підставі рішення Запорізької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14.09.2007 №17

Як вбачається з відзиву на позовну заяву 13.02.2018 посадовими особами структурного підрозділу ГУ ДФС у Запорізькій області позивачу встановлено ознаку незалежної професійної діяльності та з 14.02.2018 ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача також як особа, яка провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність.

10.06.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено рішення №0076395007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI за період з 21.10.2014 до 21.10.2014 застосовано штраф у розмірі 126,69 грн., за період з 21.10.2015 по 19.04.2019 застосовано штраф у розмірі 2 080,27 грн. та нараховано пеню у розмірі 1 231,11 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав до Державної фіскальної служби України скаргу на рішення №0076395007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.06.2019, за результатами розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 29.07.2019 №36050/6/99-99-11-05-02-25 скаргу залишено без задоволення, а спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - без змін.

Вважаючи рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону №2464-VІ (тут й надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

При цьому до 01.01.2016 ставка єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 цього закону, встановлювався у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього закону бази нарахування єдиного внеску (пункт 11 статті 8 Закону №2464-VI у редакції чинної до 01.01.2016).

Частиною 2, 3 статті 9 Закону №2464-VІ передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону №2464-VІ сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з положеннями частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Частиною 10 статті 9 Закону №2464-VІ передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частини 11 статті 9 Закону №2464-VІ).

Частиною 2 статті 25 Закону №2464-VІ передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону №2464-VІ).

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як зазначено у частині 10 статті 25 Закону №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VІ передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органом доходів і зборів накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 14 статті 25 Закону №2464-VІ про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Аналіз вищезазначених норм дозволяє дійти висновку, що контролюючі органи наділені повноваженнями приймати рішення про нарахування штрафів та пені на своєчасно не сплачені суми. Разом з тим, підставою прийняття таких рішень є наявність недоїмки.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення, посилається, зокрема, на факт виникнення недоїмки за рахунок не сплати (несвоєчасної сплати) позивачем як фізичною особою - підприємцем єдиного внеску за III квартал 2014 року у сумі 1266,88 грн., за III квартал 2015 року у сумі 54,20 грн., за І квартал 2016 року у сумі 907,68 грн., за IV квартал 2016 року у сумі 988,20 грн., за ІІ квартал 2018 року у сумі 1 636,32 грн., за ІІІ квартал 2018 року - 1 636,32 грн., за ІV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., за І квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн.

Разом з тим, наведені доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами про сплату єдиного соціального внеску за вказані періоди.

Так, відповідно до копії квитанції №13352.77.1 від 20.10.2014 позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 1 268,00 грн. за III квартал 2014 року.

Згідно з копією квитанції №0.0.448356798.1 від 16.10.2015 позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 1 268,00 грн. за III квартал 2015 року. Крім того, як вбачається з копії квитанції 0.0.456771593.1 від 04.11.2015 позивачем доплачено єдиний внесок за вересень 2015 року у сумі 56 грн.

Відповідно до копії квитанції №0.0.535697984.1 від 14.04.2016 позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 909,48 грн. за І квартал 2016 року.

Згідно з дублікатом квитанції №0.0.691221557.1 від 20.01.2017 позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 990,00 грн. за IV квартал 2016 року.

Відповідно до дублікату квитанції №0.0.1076337639.1 від 04.07.2018 позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 2 457,18 грн. за ІІ квартал 2018 року.

Згідно з дублікатом квитанції №0.0.1164156160.1 від 19.10.2018 позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 2 457,18 грн. за ІІІ квартал 2018 року.

Відповідно до дублікату квитанції №0.0.1243651061.1 від 18.01.2019 позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 2 457,18 грн. за ІV квартал 2018 року.

Згідно з дублікатом квитанції №0.0.1331173242.1 від 19.04.2019 позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 2 754,18 грн. за І квартал 2019 року.

Таким чином доводи відповідача про те, що позивачем не внесено (своєчасно не внесено) оплату єдиного внеску за вказані періоди як фізичною особою-підприємцем спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, отже і нарахування штрафів та пені за вказаний період є безпідставним.

Крім того, з відзиву на позовну заяву вбачається, що нарахування штрафних санкцій та пені за оскаржуваним рішенням відбулось у зв`язку з наявністю недоїмки у позивача як у особи, яка провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність за І квартал 2018 року у сумі 1 636,32 грн., за ІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., за ІV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.

Разом з тим, до суду не надано доказів формування та направлення на адресу ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на вказані суми.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є:

- фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, законодавець окремо відносить до платників єдиного внеску як фізичних осіб-підприємців, так і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина 2 статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону №2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330, (далі - Порядок №1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини 3 статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку №1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку №1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755) (пункт 4 розділу ІІ Порядку №1162).

Судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець з 11.06.2012 перебуває на обліку в контролюючому органі як платник єдиного внеску, що підтверджується відкритими відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не заперечується сторонами.

Розділом ІІІ Порядку №1162 визначено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття на облік як платника єдиного внеску особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, здійснюється контролюючим органом виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік такої особи контролюючим органом з власної ініціативи шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачено.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує, що 14.02.2018 позивача взято на облік, як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів того, що на дату винесення оскаржуваного рішення позивач звертався до контролюючого органу із заявою за формою №1-ЄСВ про взяття його на облік як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність.

У рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.09.2019, прийнятому у зразковій справі №520/3939/19 та залишеному без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 04.12.2019, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу на власний розсуд визначати організаційну форму діяльності фізичної особи та за власною ініціативою без волевиявлення платника податку вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач на час винесення спірного рішення не перебував на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не подав відповідну звітність, суд вважає, що самостійне визначення контролюючим органом форми діяльності позивача як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність нарахування на цій підставі єдиного внеску є безпідставним.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що позивач сплачував єдиний внесок за 2018 рік своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується дублікатами квитанцій №0.0.1015168097.1 від 18.04.2018 (І квартал) №0.0.1076337639.1 від 04.07.2018 (ІІ квартал), №0.0.1164156160.1 від 19.10.2018 (ІІІ квартал), №0.0.1243651061.1 від 18.01.2019 (ІV квартал).

Таким чином, спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені винесено, крім іншого, на підставі безпідставно нарахованого контролюючим органом єдиного внеску у зв`язку з протиправним обліком позивача як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що рішення №0076395007 від 10.06.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо твердження позивача про порушення строку розгляду його скарги на спірне рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини 4 статті 25 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

За змістом частини 14 статті 25 Закону №2464-VI порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Наказом Міністерства фінансів України №1124 від 09.12.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №178/28308 від 03.02.2016, затверджено Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу (далі - Порядок №1124).

Згідно з пунктом 1 Розділу ІV Порядку №1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Розділу ІV Порядку №1124 у разі якщо останній день строків, зазначених у пункті 1 цього розділу, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується позивачем, що скарга ОСОБА_1 від 24.06.2019 отримана Державною фіскальною службою України 27.06.2019. Таким чином, останній день 30 денного строку розгляду припадає на 27.07.2019.

Рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №36050/6/99-99-11-05-02-25 датоване 29.07.2019.

Оскільки 27.07.2019 припало на вихідний день (субота), то першим наступним робочим днем є 29.07.2019, у зв`язку з чим строк розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України не пропущений.

Таким чином, доводи позивача про пропуск строку розгляду скарги є необґрунтованими.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, правову позицію, висловлену у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЧ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

У даному випадку судом встановлена безпідставність нарахування позивачу штрафу та пені.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, в розмірі 768,40 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №0076395007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.06.2019, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146.

Повне судове рішення складено 27.03.2020

Суддя М.О. Семененко