Рішення № 88456194, 26.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2020 року Справа № 280/6156/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за ОСОБА_1

до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнення позивач просить суд:

визнати лист Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 26 вересня 2019 року №07-05/1622 протиправним;

зобов`язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (кадастровий номер 2322188400:02:002:5055).

На обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові (уточненому) вказує, що правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять, при цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Функції (повноваження) щодо встановлення відповідності землевпорядної документації вимогам чинного законодавства, Законом покладено на Державного кадастрового реєстратора, а не на орган місцевого самоврядування - Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області. Зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про державний земельний кадастр» державним кадастровим реєстратором проставлено відповідні відмітки на проекті землеустрою, земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера. Крім того, на думку позивача, у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є всі передбачені статтею 50 Закону України «Про землеустрій» документи. Вважає, що у відповідності до пункту 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року №376, Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який міститься у проекті землеустрою, може бути підписано та межові знаки можуть бути передані на зберігання лише після затвердження відповідної землевпорядної документації, у встановленому законом порядку. Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 17 грудня 2019 року позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Відповідно до ухвали судді від 02 січня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а справу призначено до розгляду на 27 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року судове засідання по справі відкладене на 24 лютого 2020 року.

Відповідач позов не визнав, 11 лютого 2020 року надіслав до суду відзив (вх. №6331), у якому щодо порушення позивачем статті 19 КАС України наголошує, що в даному випадку позивач звертається до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області не як до суб`єкта владних повноважень, а як до власника земельної ділянки та оскаржує не рішення органу місцевого самоврядування, а лист-відповідь, тому в даному випадку орган місцевого самоврядування набув статусу учасника цивільно правових відносин з приводу вирішення земельного спору. З огляду на зазначене, вважає, що спори, які виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Стосовно зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із посиланням на норми статі 7 Конституції України, статей 25, 46, 59, 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, стверджує, що вказана вимога щодо зобов`язання сільської ради прийняти конкретне рішення є перевищенням повноважень і не може застосовуватись до органу місцевого самоврядування. З огляду на вищевикладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Крім того, 18 лютого 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №7552) про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки орган місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин та при розпорядженні земельними ділянками комунальної власності є вільним у виборі суб`єкта щодо надання земельної ділянки. Таким чином, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянутий за правилами КАС України, оскільки згідно зі статтею 15 ЦПК розглядається в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. №8566 від 24 лютого 2020 року) про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача також звернувся до суду із заявою (вх. №8568 від 24 лютого 2020 року) про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням від 10 квітня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21 квітня 2017 року №8-2026/15-17-СГ позивачу наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Розумівської сільської ради за межами населених пунктів, до якого було додано графічний матеріал із бажаним місцем розташування земельної ділянки.

17 липня 2017 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №002822 від 24 лютого 2013 року) із заявою про виконання роботи по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка знаходиться на території Долинської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, а також надав останньому завдання на розроблення проекту землеустрою.

На виконання вимог Закону України «Про державний земельний кадастр» земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 2322188400:02:002:5055, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2306227612019.

За замовленням позивача ФОП ОСОБА_2 було розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2322188400:02:002:5055).

Зазначений проект згідно з його змістом складається із: пояснювальної записки; додаткових матеріалів; заяви на виконання робіт; завдання на розроблення проекту землеустрою; копії клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області; схеми розташування земельної ділянки; довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачів, угіддями по Запорізькому району станом на 01 січня 2016 року; матеріали полових топографо-геодезичних робіт; схеми прив`язки кутів повороту меж земельної ділянки до державної геодезичної мережі на місцевості; журналу тахеометричної зйомки; відомості обчислення площі земельної ділянки; акту прийому-передачі межових знаків на зберігання; схеми прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів місцевості; список межових знаків, переданих на зберігання; переліку обмежень у використанні земельної ділянки; акту перенесення в натурі (на місцевості) меж охоронених зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; план перенесення меж охоронних зон земельної ділянки в натурі (на місцевості); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж охоронних зон земельної ділянки в натурі (на місцевості); висновок ДП «ПІВДЕНЬГІДРОАРХЕОЛОГІЯ» ДП НДЦ ОАСУ ІА НАН України; копії правових документів фізичної особи; копії майнових документів; матеріалів погодження проекту землеустрою (щодо матеріалів погодження суду надано висновок територіального органу Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року №6/49/82-17 та висновок відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Запорізької райдержадміністрації від 12 січня 2018 року №05/19-13/04).

Позивач звернувся до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявою від 22 серпня 2018 року про затвердження вказаного проекту землеустрою, проте отримав лист Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 26 вересня 2019 року №07-05/1622, за змістом якого повідомлено, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, статті 50 Закону України «Про землеустрій», оскільки матеріали встановлення межових знаків не приведенні у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року №376. У зв`язку із чим зауважено, що сільська рада не може затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 2322188400:02:002:5055 та передати земельну ділянку у власність. У подальшому вищевказана земельна ділянка буде передаватись тільки в оренду.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України).

Відповідно до частини 1 статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно із частинами 9, 10 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Так, відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (частина 2 статті 186-1 Земельного кодексу України).

Згідно із частиною 5 статтею 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до частини 7 статті 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Згідно із частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах 1 - 3 цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Отже, у відповідності до зазначених норм Земельного кодексу України, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до статті 50 вказаного Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Отже, особи, які мають намір отримати на безоплатній основі у власність земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, на підставі дозволу відповідного органу місцевого самоврядування здійснюють розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Так, зокрема, розроблення такого проекту здійснюється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законодавством.

Такий проект має бути в обов`язковому порядку погоджений з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а також структурними підрозділами районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, або виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури (у разі якщо місто не входить до території певного району) або органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури, або структурним підрозділом обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (у випадку, якщо такий орган не утворений).

Стосовно посилання відповідача на невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, статті 50 Закону України «Про землеустрій» суд вважає за необхідне наголосити, що у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача є всі, передбачені статтею 50 Закону України «Про землеустрій» документи, що саме відповідачем не спростоване.

Як зазначалось, згідно з нормами Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Як встановлено судом, позивач звертаючись 22 серпня 2019 року до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Долинської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2322188400 02 002 5055.

За наслідками розгляду поданої заяви Долинська сільська рада листом від 26 вересня 2019 року №07-05/1622 повідомила позивача, що сільська рада не може затвердити проект землеустрою.

З цього приводу слід додатково наголосити наступне.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Вимогами частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що затвердження проекту землеустрою або відмова у такому затвердженні здійснюється виключно на пленарних засіданнях ради та оформлюється відповідним рішенням.

Водночас, Долинська сільська рада у законодавчо визначений строк заяву позивача про затвердження проекту землеустрою в порядку та у спосіб, передбачений частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України не розглянула, рішення про затвердження наданого позивачем проекту або про відмову у порядку, передбаченому законодавством, не прийняла.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у такому затвердженні, після спливу встановленого законом двотижневого строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що суперечать вимогам статей 20 та 186-1 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем порушено право позивача на належний розгляд заяви в порядку визначеного законом України, а відтак бездіяльність Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 2322188400:02:002:5055 - є протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити поданий позивачем проект землеустрою, суд зазначає таке.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Суд, обираючи спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин, не може у своєму рішенні використовувати повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки адміністративний суд у виборі способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин обмежується конституційними засадами.

Таким чином, вищевказана позовна вимога розцінюється судом як втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У свою чергу, частина 4 статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, а також встановлені в ході судового розгляду обставини справи та те, що Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області наданий позивачем на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки фактично не досліджувався на відповідність вимогам земельного законодавства, суд вважає за можливе задовольнити зазначену вимогу шляхом зобов`язання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стосовно клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, предметом розгляду в справі є саме оскарження рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність та зобов`язання вчинити відповідні дії. Позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, які перешкоджають йому в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/бездіяльністю відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а та постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Центральна буд. 37, с. Долинське Запорізький район, Запорізька область, 70420, код ЄДРПОУ 24910971) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 2322188400:02:002:5055 протиправною.

Зобов`язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 2322188400:02:002:5055) в порядку та у спосіб, передбачений частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Центральна буд. 37, с. Долинське Запорізький район, Запорізька область, 70420, код ЄДРПОУ 24910971).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 березня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов