Рішення № 88456166, 27.03.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року м. Ужгород № 260/64/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Гаврилко С.Є., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Мензака Юлія Юлійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Берегівської міської ради (90202 м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04053683), в якому просив суд: "1. Зобов`язати Берегівську міську раду в порядку, визначеному статтею 122 Земельного Кодексу розглянути заяву від 23.10.2019 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність і прийняти рішення по суті заяви; 2. Стягнути в користь позивача судові витрати; 3. Розглянути дану справу за відсутності позивача та його представника, врахувавши, що заявлені вимоги ми підтримуємо та просимо задоволити; 4. При винесенні рішення зобов`язати Берегівську міську раду подати звіт щодо виконання такого рішення, при цьому, встановити строк у 20 днів з дня набрання рішенням законної сили для подання такого звіту".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до Берегівської міської ради про зобов`язання вчинити дії задоволено. Зобов`язано Берегівську міську раду в порядку, визначеному статтею 122 Земельного Кодексу розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність і прийняти рішення по суті заяви. Стягнуто з Берегівської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн.

Ухвалюючи рішення судом було частково вирішено питання про судові витрати, а саме не було вирішено питання щодо судових витрат як витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

У відповідності до вимог статті 252 частини 1 пункту 3 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення судом, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно статті 252 частини 3 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином із врахуванням законодавчо наданого права суду із власної ініціативи ухвалити додаткове рішення судом та у відповідності до статті 252 частини 3 КАС України, суд вважає за можливе розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні без повідомлення учасників справи, оскільки такої необхідності не встановлено.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 134 частини 1 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (стаття 134 частина 2 КАС України).

Відповідно до статті 134 частини 3 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із статтею 134 частиною 4 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до статті 134 частин 5-7 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18.

Суд констатує, що відповідачем не заявлялося клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а відтак не виконано обов`язку щодо доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд з власної ініціативи позбавлений можливості, відповідно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 139 частиною 7 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Мензак Юлієм Юлійовичем 24 грудня 2019 року укладений договір про надання послуг представника в адміністративній справі (а.с. 7).

Відповідно до розрахунку гонорару за надання правової допомоги сума гонорару представника позивача - адвоката Мензак Ю.Ю. становить 5000 грн (а.с. 9).

Відповідно до вказаного розрахунку, розмір гонорару адвоката включає: правовий аналіз наданих клієнтом пояснень, усні консультації клієнта - 3 години (500 грн за 1 год.) та сумарно 1500 грн; аналіз судової практики стосовно ситуації, описаної клієнтом - 3 год. (500 грн за 1 год.) та сумарно 1500 грн; підготовка адміністративного позову - 4 год. (500 грн за 1 годину) та сумарно 2000 грн.

На підтвердження сплати позивачем вказаної суми за надання правничої допомоги - представником надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 2019/12/24-02 від 24 грудня 2019 року, яка підписана адвокатом та скріплена печаткою адвоката Мензак Ю.Ю. (а.с. 8).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьому, суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності. Як вбачається із матеріалів справи, в якості додатків до позовної заяви (не враховуючи документів на підтвердження представництва адвоката Мензак Ю.Ю.) додано тільки заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 23 жовтня 2019 року.

Суд зазначає, що з розрахунку гонорару за надання правової допомоги (а.с. 9) вбачається, що ряд послуг, які надавалися адвокатом не є доцільними та дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи, зокрема: правовий аналіз наданих клієнтом пояснень, усні консультації клієнта та аналіз судової практики стосовно ситуації, описаної клієнтом.

Такі види наданих послуг є подібними діями представника позивача, під час яких здійснюється формування позиції позивача щодо спірних правовідносин, аналізу судової практики, надання пояснень, тощо.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статтею 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18.

Також необхідно зазначити, що витрати мають бути документально підтверджені та доведені, що такі витати понесені позивачем саме у даній справі.

Тому суд зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити точної вартості отриманих позивачем послуг, а також факт оплати вказаних послуг. Відтак, суд вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу документально не підтвердженими, а отже відсутні підстави для відшкодуванні таких витрат.

Як судом вже було встановлено, на підтвердження сплати позивачем гонорару за надання правничої допомоги - адвокатом надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 2019/12/24-02 від 24 грудня 2019 року, в якій адвокатом було зазначено, що підставою такої сплати було надання правничої допомоги відповідно до договору про надання допомоги від 24 грудня 2019 року - щодо зобов`язання Берегівської міської ради прийняти рішення по заяві щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Вказане також дублюється в розрахунку гонорару за надання правової допомоги (а.с.а.с. 8, 9 ).

Однак, досліджуючи вказані докази, суд зазначає, що в них не міститься інформація про вчинення адвокатом відповідних дій та надання правової допомоги саме у правовідносинах, що стосуються зобов`язання Берегівської міської ради прийняти рішення про заяві позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність саме від 23 жовтня 2019 року, що є предметом розгляду в даній справі № 260/64/20.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Також, судом зазначається, що суду не було надано доказу, який би свідчив про прийняття позивачем послуг, що надані йому адвокатом, як от акт про здачу-приймання наданих послуг (виконаних робіт), оскільки як вбачається з розрахунку гонорару за надання правової допомоги, ОСОБА_1 лише було погоджено розмір гонорару та обсяг виконаних дій (наданих послуг). Судом зауважується, що таке погодження не свідчить надання (прийняття позивачем) зазначених у розрахунку дій.

Отже, з огляду на викладені обставини, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартість 5000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Керуючись статтями 132, 139, 242-246, 252 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У стягненні на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Берегівської міської ради (90202 м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04053683) судових витрат як витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`яти тисяч гривень) грн - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Суддя С.Є. Гаврилко