Рішення № 88456088, 25.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2020 року м. Київ № 640/1720/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зобов`язання повернути кошти

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач), в якому просив:

- зобов`язати повернути помилково або надміру внесені до бюджету 10 645,60 грн.;

- стягнути подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 36% (з 25.10.2018р. і по день подання позову встановлена облікова ставка НБУ 18%) за весь час користування коштами в сумі 10 645,60грн, а саме з 31.10.2018р. до дня винесення рішення по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем при купівлі-продажу квартири було двічі сплачено суму збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача про повернення одного (першого) помилково сплаченого судового збору у сумі 10 645,60 грн., проте отримав відмову.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те безпідставність вимоги позивача про повернення 10 645,60 грн., оскільки згідно квитанції отримувачем платежу є УК у Печерському районі, а ГУ ПФУ у м. Києві.

Також відповідач зазначає, що документи, які свідчать про те, що позивачем житло придбавалось вперше, не можуть бути наявні в Управлінні, оскільки ані реєстрацію договорів купівлі-продажу, ані реєстрацію права власності на житло Управління не здійснює. Окрім того, покладання на Управління обов`язку доведення факту щодо придбання житла громадянином не вперше є по своїй суті абстрактним та неможливим, оскільки останній, не є суб`єктом владних повноважень, що здійснює саме реєстрацію договорів купівлі-продажу та реєстрацію права власності. Також згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 за № 41/26486, до функцій і повноважень управління Фонду не віднесено збір та перевірка інформації про факт придбання житла вперше. Отже, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання Позивачем нерухомості вперше та вказані вище обставини в сукупності свідчать, про відсутність протиправних дій Управління.

Щодо стягнення з Управління подвійної облікової ставки НБУ відповідач зазначив, що позивач в своїй позовній заяві взагалі не виклав обставини, та не обґрунтовує свої позовні вимоги стосовно стягнення з Управління подвійної облікової ставки НБУ, а також не зазначає/не надає докази, що підтверджують заявлені вимоги.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

19.10.2018р. ОСОБА_1 згідно квитанції № 0.0.1163761457.1 було сплачено 10 645,60 грн. на рахунок УК у Печерському р-ні з призначенням платежу «сплата збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна».

30.10.2018р. ОСОБА_1 згідно квитанції № 0.0.1172382466.1 було сплачено 5 327,80 грн. на рахунок УК у Печерському р-ні з призначенням платежу «сплата збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна».

30.10.2018р. ОСОБА_2 також згідно квитанції № 0.0.1172383795.1 було сплачено 5 327,80 грн. на рахунок УК у Печерському р-ні з призначенням платежу «сплата збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна».

Як пояснив позивач в позовній заяві, сплата першого судового збору у сумі 10 645,60 грн. ним було здійснено у зв`язку з придбанням квартири згідно договору купівлі-продажу № 81 від 30.10.2018р. Проте, як зазначає позивач, вказаний платіж не влаштував нотаріуса, оскільки покупцям квартири в рівних частинах по Ѕ були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (донька), у зв`язку з чим ними було повторно сплачено судовий збір у сумі 5 327,80 грн. окремо кожним.

Судом встановлено, що 31.10.2018р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві з заявою про повернення помилково сплаченого судового збору у сумі 10 645,60 грн.

Листом-відповіддю № 107758/05 від 08.11.2018р. ГУ ПФУ у м. Києві повідомив позивача, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету. Для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 10645,60 грн. відповідач рекомендував звернутися до суду.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач і звернувся з даним позовом.

Аналізуючи позовну заяву та матеріали справи судом встановлено, що предметом даного спору є намагання повернути позивачем грошові кошти у сумі 10 645,60 грн., які позивачем були сплачені у зв`язку з придбанням квартири згідно договору купівлі-продажу № 81 від 30.10.2018р., проте не були прийняті нотаріусом.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до п.2 Порядку № 787 дія цього Порядку не поширюється на операції з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п. 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки позивачем згідно квитанції № 0.0.1163761457.1 було сплачено 10 645,60 грн. на рахунок УК у Печерському р-ні з призначенням платежу «сплата збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна», суд приходить до висновку, що в даному випадку для повернення коштів слід застосовувати саме положення п. 5 Порядку № 787.

Відповідно, для повернення позивачу помилково сплачених коштів відповідач має звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України.

З огляду на вище викладене, суд вважає протиправною відмову ГУ ПФУ у м. Києві щодо повернення ОСОБА_1 збору на державне пенсійне страхування згідно квитанції № 0.0.1163761457.1 на суму 10 645,60 грн.

Водночас, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у м. Києві повернути помилково або надміру внесені до бюджету 10 645,60 грн., оскільки, як вже було зазначено вище, в даному випадку ГУ ПФУ у м. Києві не здійснює безпосередньо повернення коштів, а лише звертається з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України.

Отже дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у м. Києві звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України.

Що стосується вимоги про стягнення подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 36% за весь час користування коштами, суд зазначає наступне.

Позивачем в позовній заяві не наведено будь-яких норм права, на підставі яких ним заявлено вказані позовні вимоги. Будь-якого розрахунку належної до стягнення суми до позовної заяви також не додано.

На даний час діючими правовими нормами, які регулюють правовідносини щодо нарахування штрафних санкцій, є приписи статей 230-234, 343 Господарського кодексу України.

Так, згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями ст. 231 ГК України визначено розмір штрафних санкцій, а саме в ній серед інших положень вказано, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Поряд з цим, частиною 2 ст. ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, такий вид штрафних санкцій, як пеню, сплачує учасник господарських відносин за прострочку платежу.

В даному випадку, наявна протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо направлення до органів Державної казначейської служби України подання про повернення помилково сплачених коштів, тобто спірні правовідносини мають публічний (адміністративний), а не приватний (договірний) характер.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги в цій частині.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо повернення збору на державне пенсійне страхування ОСОБА_1 у сумі 10 645,60 грн. згідно квитанції № 0.0.1163761457.1 від 19.10.2018р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 645,60 грн. (десять тисяч шістсот сорок п`ять гривень 60 копійок), сплаченого згідно квитанції № 0.0.1163761457.1 від 19.10.2018р.

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 384,20 (триста вісімдесят чотири) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій