Рішення № 88455981, 26.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року м. Київ № 640/7425/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Чернігівський річковий порт"до третя особа: про Державної фіскальної служби України Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" визнання протиправною та скасування податкової консультації,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Чернігівський річковий порт" (далі - ПрАТ "Порт Чернігів") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 22.03.2019 № 1184/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що останній є єдиним та повним правонаступником і власником майна, майнових та немайнових прав та обов`язків ТОВ "Перспектива Про" та ТОВ "Концепт Нерухомість". У свою чергу, ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" у майбутньому буде правонаступником ПрАТ "Порт Чернігів", оскільки останній ліквідується шляхом приєднання до третьої особи. Позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання індивідуальної податкової консультації щодо можливості врахування від`ємного значення оподаткування податком на прибуток після приєднання ТОВ "Перспектива Про" та ТОВ "Концепт Нерухомість". Проте, надана контролюючим органом податкова консультація не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 17.05.1019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/7425/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

18.06.2019 до суду від представника відповідача Крившука Я.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на звернення від 22.03.2019 № 1184/6/99-99-15-02-02-15/ІПК з питання правомірності врахування платником податку на прибуток підприємств - правонаступником від`ємного значення об`єкта оподаткування, визначеного у податковому обліку платником податку на прибуток, що ліквідується, відповідачем було надано повну та обґрунтовану відповідь, з врахуванням норм чинного законодавства. Вважає, що відсутність чіткого регламентування питань, поставлених у зверненні за індивідуальною податковою консультацією - не може бути покладено в обґрунтування неправомірності дій відповідача. Крім того, зазначив, що індивідуальна податкова консультація фактично не може містити будь-яких дискримінаційних положено, оскільки є виключно роз`ясненням з питань застосування чинного законодавства.

12.07.2019 до суду від представника позивача Бевзи В.І. надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній просить суд задовольнити позов та з посиланням на судову практику в аналогічних спорах наголосив на безпідставності доводів відповідача, викладених у відзиві.

19.11.2019 до суду від представника позивача Бевзи В.І. надійшли додаткові пояснення, у яких останній посилався на висновок Шостого апеляційного адміністративного суду, викладений у постанові від 07.06.2019 у справі № 640/3685/19, за змістом якого витрати за зобов`язаннями, що передаються правонаступнику у разі реорганізації шляхом приєднання та по яких дата визнання підприємством, що припиняється, не настала, внаслідок передання всіх прав та обов`язків підприємству-правонаступнику виникають у такого підприємства-правонаступника. У свою чергу, підприємство-правонаступник враховує їх при формуванні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за правилами бухгалтерського обліку. Аналогічна за змістом позиція щодо застосування положень статті 98 Податкового кодексу України відображена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі № 806/1771/16.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.02.2019 ПрАТ "Порт Чернігів" скерувало до Державної фіскальної служби України звернення № 61, у якому просило надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

- чи має право ПрАТ "Порт Чернігів" включити суми накопичених податкових збитків ТОВ "Перспектива Про" та ТОВ "Концепт нерухомість", які були зафіксовані податковими актами перевірки до суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та відповідно зменшити фінансовий результат до оподаткування ПрАТ "Порт Чернігів" на зазначені суми збитків, у відповідності до підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України;

- яким чином має бути відображено в Декларації з податку на прибуток ПрАТ "Порт Чернігів" від`ємне значення об`єкта оподаткування минулих періодів ТОВ "Перспектива Про" та ТОВ "Концепт нерухомість".

У податковій консультації від 22.03.2019 № 1184/6/99-99-15-02-02-15/ІПК Державна фіскальна служба України повідомила ПрАТ "Порт Чернігів" про те, що Податковим кодексом України не передбачено різниць, що надають право платнику податку на прибуток підприємств при реорганізації здійснювати врахування при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток від`ємного значення об`єкта оподаткування приєднаних платників податку, фінансовий результат до оподаткування платника податку-правонаступника не зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування, що обліковувалось у платників податку, які припиняються у процесі реорганізації шляхом приєднання, перетворення, злиття, на дату затвердження передавального акта.

Не погодившись з правовою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За визначенням підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Пунктом 52.1 статті 52 ПК України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з пунктами 52.2, 52.3 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до абзацу 1 пункту 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Згідно з пунктом 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Підставою для звернення позивача до контролюючого органу за індивідуальною податковою консультацією стало приєднання до ПрАТ "Порт Чернігів" ТОВ "Перспектива Про" та ТОВ "Концепт нерухомість" та необхідність відображення у податковому та бухгалтерському обліках податкових збитків указаних підприємств.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з частиною другою статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Слід звернути увагу, що чинним законодавством не передбачено жодних винятків щодо складу майна, прав та обов`язків, що переходять до підприємства-правонаступника в разі припинення юридичної особи шляхом її приєднання до іншої.

За визначенням підпункту 98.1.2 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема, злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Відповідно до пункту 98.8 статті 98 ПК України у разі якщо платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених грошових зобов`язань, такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених грошових зобов`язань або податкового боргу за іншими податками. Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам грошового зобов`язання або податкового боргу такого платника податків.

Згідно з пунктом 98.9 статті 98 ПК України у разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов`язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов`язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом, а у разі отримання цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію сума перевищення перераховується в розпорядження платника податків - орендаря чи концесіонера згідно з передаточним балансом або актом.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 140.4.2 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що витрати за зобов`язаннями, що передаються правонаступнику у разі реорганізації шляхом приєднання та по яких дата визнання підприємством, що припиняється, не настала, внаслідок передання всіх прав та обов`язків підприємству-правонаступнику виникають у такого підприємства-правонаступника. У свою чергу, підприємство-правонаступник враховує їх при формуванні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за правилами бухгалтерського обліку.

Правова позиція суду щодо застосування положень статт 98 Податкового кодексу України узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.02.2019 у справі № 806/1771/16.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що підприємство-правонаступник приймає на себе усі права та обов`язки підприємства, що припиняється в результаті реорганізації, у тому числі - враховує від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

При цьому суд враховує, що позитивне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, тобто об`єкт оподаткування, має зараховуватися для визначення податкових зобов`язань підприємства-правонаступника.

Разом з тим, чинна редакція Податкового кодексу України не містить заборони на врахування правонаступником збитків підприємств, що припиняються в результаті реорганізації.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку та звітності придбання інших підприємств, гудвілу, який виник при придбанні, злитті підприємств, а також розкриття інформації про об`єднання підприємств встановлений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 "Об`єднання підприємств", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163 (далі - П(С)БО №19).

Згідно з пунктом 5 П(С)БО № 19 якщо підприємство внаслідок придбання його чистих активів іншим підприємством (покупцем) ліквідується, то, починаючи з дати придбання, покупець відображає в балансі активи та зобов`язання придбаного підприємства та будь-який гудвіл, що виникає в результаті придбання.

Таким чином, витрати за зобов`язаннями, що передаються правонаступнику у разі реорганізації шляхом приєднання та по яких дата визнання підприємством, що ліквідується, не настала, виникають у правонаступника, який враховує їх при формуванні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, баланс являє собою звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал (Форма N 1).

Таким чином, позивач, як правонаступник, приймає на себе всі права та обов`язки ліквідованого підприємства, у тому числі фінансовий результат (рядок 1420 передавального балансу).

Відтак, у балансі товариства-правонаступника буде містися відображення власних активів, зобов`язань та капіталу, а також активів, зобов`язань та капіталу ліквідованого підприємства, а в складі власного капіталу - нерозподілений прибуток (накопичений збиток), який є наслідком у тому числі і всіх раніше отриманих прибутків та/чи збитків ліквідованого підприємства.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно пункту 3 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, у разі коли внаслідок припинення юридичної особи шляхом реорганізації частина її зобов`язань чи заборгованості залишається непогашеною або у платника обліковуються складові суми переплат, до ІКП юридичних осіб - правонаступників працівником підрозділу, який здійснює облік платежів та інших надходжень, засобами програмного забезпечення переносяться відповідні облікові показники з дотриманням хронології їх виникнення на підставі одного із документів: рішення про узгодження плану реорганізації платника податків; передавального акта; розподільчого балансу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що надана відповідачем податкова консультація, є необґрунтованою та не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб`єктів владних повноважень частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, є протиправною та повинна бути скасована в силу вимог пункту 53.2 статті 53 ПК України.

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням вказаного рішення.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов`язком.

Разом з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Чернігівський річковий порт" (14000, м. Чернігів, вул. Підвальна, 23, ідентифікаційний код 03150220) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 39292197) від 22.03.2019 № 1184/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 39292197) на користь Приватного акціонерного товариства "Чернігівський річковий порт" (14000, м. Чернігів, вул. Підвальна, 23, ідентифікаційний код 03150220) 1921,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко