Рішення № 88455903, 26.03.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1345/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, про визнання незаконними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична - особа ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення : № 0008991304 від 23.07.2019 року, № 0009011304 від 23.07.2019 року, № 0008951304 від 23.07.2019 року, 0008961304 від 23.07.2019 року;

- визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00088911304 від 23.07.2019 року та рішення № 0009031304 про застосування штрафних санкцій від 23.07.2019 року;

- судові витрати стягнути з відповідача.

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову перевірку господарської діяльності позивача за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року та складено акт від 01.07.2019 року №127/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Вважає, прийняті податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними виходячи з наступного.

Щодо правильності визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ зазначив, що податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що внаслідок порушення п. 188.1 ст.188 г, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України останнім до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, що сплачена постачальникам в ціні придбаних ТМЦ, які не реалізовані та не використовувалися у господарській діяльності, при цьому відсутні в залишках товарно-матеріальних цінностей.

Вважає, висновок контролюючого органу щодо неправильного формування зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ помилковим, оскільки списання придбаних товарно -матеріальних цінностей, зокрема пально - мастильних матеріалів, запчастин, комплектуючих здійснювалося на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт щодо технічного обслуговування і ремонту ТЗ, а списання пального проводилося згідно подорожніх листів, авансових звітів та актів на списання пального, зазначені документи надавалися відповідачу в ході проведення перевірки, однак, не були взяті ними до уваги.

З приводу правильності формування витрат підприємницької діяльності, визначення суми оподатковуваного доходу позивач звертав увагу суду на те, що на думку відповідача формування витрат підприємницької діяльності останнім проводилося з порушення вимог ст. 177 ПК України, в результаті чого відбулося заниження зобов`язання з податку на доходи і, відповідно, безпідставно завищено розмір витрат підприємницької діяльності, зокрема: включено до складу витрат підприємницької діяльності ПДВ сплаченого при придбанні пального водіями на АЗС та включено до складу витрат підприємницької діяльності вартості ТМЦ, використання яких у підприємницькій діяльності не підтверджено документально.

Вважає твердження відповідача необґрунтованими, оскільки із наданих працівникам ДФС в ході перевірки документів (авансові звіти, довідки, тощо) вбачається, що до складу витрат підприємницької діяльності включалася вартість придбаних ТМЦ без ПДВ. Крім цього, на вимогу працівників ДФС була надана окрема довідка щодо структури витрат внесених до податкових декларацій про майновий стан. При цьому, в ході здійснення перевірки ніяких розбіжностей між авансовими звітами та вищевказаними довідками встановлено не було.

На думку позивача, перевіркою оподаткований дохід збільшено протиправно, відтак донарахування сум податкових зобов`язань по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування проведено неправомірно.

Звертаючись до суду також зазначив, що нарахування та сплата військового збору проводиться із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 163 ПК), відтак правильність визначення розміру платежів із військового збору залежить від визначення розміру оподатковуваного доходу, а тому вважає що донарахування платежів із військового збору проведено неправомірно.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого зазначив, що прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є правомірними, а в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з огляду на таке.

Заперечуючи проти позову звертав увагу суду на те, що в період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 рік позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та отримував дохід від здійснення вантажних перевезень.

Перевіркою відображених показників у колонці 5 додатків Ф2 до декларацій про майновий стан та доходи „вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції" встановлено, що позивачем в супереч вимогам пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України завищено вказаний показник за 2017 рік на 17932,50 грн.

Зазначена розбіжність виникла внаслідок того, що позивачем в 2017 році неправомірно включено до складу витрат, вартість моторних олив для вантажних транспортних засобів, отриманих від ТОВ "Євро Ойл Груп" на суму 1735,96 грн, 'ГОВ "Волтех" на суму 13083,33 грн, ТОВ "Євро Ойл Груп плюс" на суму 3112,96 грн, оскільки до перевірки не надано жодних первинних документів, якими підтверджено використання моторної оливи у господарській діяльності (відсутні акти про списання моторної оливи, в яких було б зазначено марку автомобіля, дату виконання робіт, їх перелік, тощо) та згідно яких можна безпосередньо віднести використання моторної оливи до конкретного об`єкта витрат.

Крім того, перевіркою відображених показників у колонці 7 додатків Ф2 до Декларацій про майновий стан та доходи „інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" встановлено, що позивачем в порушення п. 177.3 ст.177 Податкового кодексу України завищено вказаний показник на 161843,94 грн. (2017 рік - 48778,56 грн., 2018 рік - 113065,38 грн.). Зокрема встановлено, що останнім здійснювалась видача готівкових коштів під звіт працівникам, що здійснювали перевезення вантажів. Підзвітними особами надавались авансові звіти про витрачання одержаних коштів разом з розрахунковими документами отриманими від продавців. На підставі авансових звітів, до яких були надані первинні документи, якими підтверджено витрачання коштів на придбання паливно - мастильних матеріалів (касові чеки, чеки РРО, квитанції про оплату тощо) визначалась сума інших витрат (з врахуванням податку на додану вартість), яка безпідставно задекларована позивачем в колонці 7 "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" додатків Ф2 податкових Декларацій про майновий стан та доходи за 2017, 2018 рік.

З огляду на наведене відповідач вважає, що позивачем до складу інших витрат неправомірно включено суми податку на додану вартість, сплачених постачальникам в ціні паливно - мастильних матеріалів, придбаних в 2017 -2018 роках.

Крім того, на думку відповідача, позивачем всупереч вимогам Податкового кодексу України не включено до складу податкових зобов`язань податок на додану вартість в сумі 150571 гривень, при використанні товарно - матеріальних цінностей в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю.

Вказана розбіжність виникла внаслідок того, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в розмірі 150571,00 гривень по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей, які були використані в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю (відсутні відповідні первинні документи та відсутні залишки ТМЦ, що підтверджується інформацією наведеною останнім в листі від 21.06.19) зокрема: ПДВ з вартості запчастин до автомобілів, дизельного пального в 2017 - 2018 роках.

Внаслідок допущених порушень позивачем, занижено податок на додану вартість та завищено від`ємне значення ПДВ, що переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1.2 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України). Як наслідок позивачем теж не дотримано вказаних норм, щодо визначення чистого доходу і військового збору.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 12.11.2019 року ухвалою суду відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

2. 03.12.2019 року усною ухвалою суду здійснено заміну неналежного відповідача ГУ ДФС України в Чернівецькій області на належного відповідача ГУ ДПС України в Чернівецькій області, що відображено в протоколі судового засідання.

3. 20.12.2019 року усною ухвалою суду закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті.

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на аргументи викладенні в позовній заяві, подавши заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

2. Представники відповідача в судовому засіданні заперечили щодо задоволення адміністративного позову з підстав наведених у відзиві на адміністративний позов. Подали до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

ІV. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області № 341 від 17.05.2019 року, проведена планова документальна перевірка діяльності платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів, тривалістю 10 робочих днів з 31.05.2019 року. (а.с.130, т.2)

2. 12.06.2019 року на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області № 404, продовжено строк проведення документальної планової перевірки господарської діяльності на 5 робочих днів, з 14.06.2019 року. (а.с.129, т.2)

3. 01.07.2019 року за результатами перевірки складено акт №127/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 , про результати документальної позапланової перевірки платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, в якому зафіксовані наступні порушення вимог податкового законодавства (окрім іншого):

- заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 35623 гривень, у тому числі за грудень 2017 року - 2396 гривень, за березень 2018 року - 1013 гривень, за квітень 2018 року - 12404 гривень, вересень 2018 року - 8062 гривень, за жовтень 2018 року - 10945 гривень, за грудень 2018року - 803 гривні зменшення від`ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 114948 гривень;

- пп.164.1.1., п.164.1, абз.2 п. 164.1 ст.164 та п.177,1, п. 177.2, п.п.177.4.1 п.п.177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження суми чистого доходу та завищення витрат, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 32359,76 гривень.

- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, в частині заниження суми чистого доходу та завищення витрат з якого нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням максимальної величини, в загальній сумі 39550,88 гривень;

- пп. 1.2, 1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом №71-Ш Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014р. в частині заниження суми чистого доходу та завищення витрат з якого нараховується військовий збір сумі 2696,65 гривень;

- п.168.1.1, п.168.1 ст. 168, пп.176.2.а) п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині нарахування пені за несвоєчасну сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 1539,80 гривень;

- п.1.2,1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати військового збору з нарахованої заробітної плати в сумі 44,51 гривні; (а.с.10-42, т.1)

4. На підставі результатів документальної позапланової перевірки у відношенні ОСОБА_1 контролюючим органом прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення - рішення №0008991304 від 23.07.2019 року, яким збільшено податок на додану вартість за податковим зобов`язанням - 35623,00 грн, та штрафними санкціями 17811,50 грн.(а.с.47, т.1)

- податкове повідомлення - рішення №0008961304 від 23.07.2019року, яким нараховано військовий збір за податковими зобов`язаннями 2696,65 грн., та штрафними санкціями 1348,33 грн. (а.с. 50, т.1)

- податкове повідомлення - рішення №0008951304 від 23.07.2019 року, яким визначено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковими зобов`язаннями 32359,76 грн, та штрафними санкціями 16179,88 гр;.(а.с.49, т.1)

- податкове повідомлення - рішення №0009011304 від 23.07.2019 року, в якому зазначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 114948,00 грн. (а.с.48, т.1)

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.07.2019 року № Ф-0008891304 на суму боргу 39550,88 грн. (а.с.137, т.2)

- рішення № 0009031304 від 23.07.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким - вирішено застосувати штрафні санкції в сумі 5422,73 грн. (а.с. 138 т. 1)

5. Судом дослідженні розрахунки штрафних (фінансових) санкцій позивача відповідно до акту перевірки від 01.07.2019 року №127/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року. (а.с.136,139,142 т.2)

6. Скориставшись правом передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив спірні податкові повідомлення - рішення, вимогу про сплату недоїмки, рішення про застосування штрафних санкцій, подавши відповідну скаргу до ДФС України. (а.с.51-53, т.1)

07.10.2019 року рішенням ДФС України "Про результати розгляду скарги" (№ 4558/6/99-00-08-05-04), в задоволені скарги відмовлено, а спірні податкові повідомлення - рішення, вимога про сплату недоїмки та розрахунки штрафних санкцій залишено без змін.

7. Судом досліджена податкова декларація про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2017 рік на загальну суму 40800,00 грн, та податкова декларація про майновий стан і доходи за 2018 рік на загальну суму 49292,86 грн (а.с.82-83, 84-85, т.3)

Також досліджені: розрахунки податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів позивача за 2018 рік; (а.с.89, т.3)

- розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 2018 рік та квитанції про їх отримання. (а.с. 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, т.1)

8. В ході розгляду справи судом встановлено, що 29.07. 2016 року між ТОВ "Євро Ойл Груп" та ОСОБА_1 укладено договір поставки товарів № 533, термін дії якого до 29.07.2017 року. (а.с. 74-75, т.1)

Зі змісту рахунку на оплату № 142 від 27.02.2017 року, видаткової накладної № 134 від 27.02.2017 року, платіжного доручення № 98 від 31.03.2017 року та прибуткової накладної № 1 від 27.02.2017 року, вбачається про придбання позивачем у ТОВ "Євро Ойл Груп" моторного мастила на суму 1857,46 грн. в тому числі ПДВ в сумі 309, 58 грн. (а.с.76,77,78, т.1)

Відповідно до наказу ОСОБА_1 № 1/02 від 27.02.2017 року "Про видачу на долив моторного мастила" слідує, що з 27.02.2017 року згідно видаткової накладної № 134 від 27.02.2017 року постачальник ТОВ "Євро Ойл Груп" видано моторне мастило на долив на вантажні автомобілі. (а.с.79, т1)

Згідно акту списання № 1 від 27.02.2017 року здійснено видачу на долив мастила згідно видаткової накладної № 134 від 27.02.2017 року ТОВ "Євро Ойл Груп" на вантажні автомобілі та видано водіям. (а.с.81, т.1)

9. Згідно рахунку на оплату № 334 від 27.04.2017 року, видаткової накладної № 316 від 27.04.2017 року, платіжного доручення № 131 від 10.05.2017 року та прибуткової накладної № 1 від 27.04.2017 року, вбачається про придбання позивачем у ТОВ "Євро Ойл Груп" моторного мастила на суму 495,69 грн. в тому числі ПДВ в сумі 82,62 грн. (а.с.82,83, 84, 87, т.1)

Відповідно до наказу ОСОБА_1 № 1 від 27.04.2017 року "Про видачу на долив моторного мастила" слідує, що з 27.04.2017 року згідно видаткової накладної № 316 від 27.04.2017 року постачальник ТОВ "Євро Ойл Груп", видано моторне мастило на долив на вантажні автомобілі. (а.с.85, т1)

Згідно акту списання № 1 від 27.04.2017 року здійснено видачу на долив мастила, згідно видаткової накладної № 316 від 27.04.2017 року ТОВ "Євро Ойл Груп" на вантажні автомобілі та видано водіям. (а.с.86, т.1)

10. Відповідно до рахунку - фактури № ВТ-00000326 від 25.01.2017 року, накладної №ВТ-00000323 від 31.01.2017 року, платіжного доручення № 14 від 25.01.2017 року, прибуткової накладної № 1/01 від 31.01.2017 року вбачається, про придбання позивачем у ТОВ "Вольтех" оливи моторної та бочки металевої в сумі 15700,00 грн, в тому числі 2616,67 грн ПДВ. (а.с.88,89,92,93, т.1)

Відповідно до наказу ОСОБА_1 № 1 від 26.01.2017 року "Про видачу на долив моторного мастила" слідує, що з 26.01.2017 року по 20 лютого 2017 року здійснено заміну мастила на вантажних автомобілях, згідно подорожніх листів. (а.с.91, т1)

Згідно акту списання № 1 від 26.01.2017 року, здійснено видачу на заміну мастила на вантажні автомобілі, та видано водіям. (а.с.90, т.1)

11. 11.10.2017 року між ТОВ "Євро Ойл Груп" та ОСОБА_1 укладено договір поставки товарів № 85 термін дії якого до 11.10.2018 року. (а.с. 94-85, т.1)

Зі змісту рахунку на оплату № 238 від 11.10.2017 року, видаткової накладної № 237 від 11.10.2017 року, платіжного доручення № 358 від 10.11.2017 року та прибуткової накладної № 1/10 від11.10.2017 року, вбачається про придбання позивачем у ТОВ "Євро Ойл Груп" моторного мастила та рідини охолоджуючої на суму 3735,55 грн. в тому числі ПДВ в сумі 622,59 грн. (а.с.86,97,98,99 т.1)

Відповідно до наказу ОСОБА_1 № 1/10 від 11.10.2017 року "Про видачу на долив моторного мастила" слідує, що з 11.10.2017 року по 20.10.2017 року згідно видаткової накладної № 237 від 11.10.2017 року постачальник ТОВ "Євро Ойл Груп", видано моторне мастило, рідину охолоджуючу на долив на вантажні автомобілі. (а.с.100, т1)

Згідно акту списання № 1 від 11.10.2017 року здійснено видачу на долив мастила та охолоджуючої рідини, згідно видаткової накладної № 237 від 11.10.2017 року ТОВ "Євро Ойл Груп", на вантажні автомобілі та видано водіям. (а.с.101, т.1)

12. Судом також дослідженні фіскальний чек, рахунок - фактуру № 2472 від 27.06.2018 року та акт № 2300 від 11.07.2018 року, які підтверджують оплату позивачем наданих послуг ТзОВ "МАН ТРАК ЕНД БАС ЮКРЕЙН", щодо підтвердження технічних характеристик МАН в сумі 4582,20 грн, в тому числі 917,04 ПДВ. (а.с.102, 103,104, т.1)

13. Окрім того судом досліджені наступні докази:

- звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № б/н від 25.01.2018 року, № 6/н від 16.02.2018 року, № б/н від 27.02.2018 року, № б/н від 15.03.2018 року, № б/н від 03.04.2018 року, № б/н від 04.04.2018 року, № б/н від 29.04.2018 року, № б/н від 08.05.2018 року, № б/н від 10.05.2018 року, № б/н від 17.05.2018 року, № б/н від 30.05.2018 року, № б/н від 01.06.2018 року, № б/н від 19.06.2018 року, № б/н від 27.06.2018 року, № б/н від 23.07.2018 року, № б/н від 07.08.2018 року, № б/н від 15.08.2018 року, № б/н від 01.09.2018 року, № б/н від 06.09.2018 року, № б/н від 05.10.2017 року, № б/н від 12.09.2018 року, № б/н від 13.10.2018 року, № б/н від 17.10.2018 року, № б/н від 02.11.2018 року, № б/н від 13.11.2018 року, № б/н від 16.11.2018 року, № б/н від 17.11.2018 року, № б/н від 07.12.2018 року, № б/н від 21.02.2017 року, № бн від 24.02.2017 року, № б/н від 02.03.2017 року, № б/н від 09.03.2017 року, № б/н від 15.03.2017 року, № б/н від 22.03.2017 року, № б/н від 31.03.2017 року, № б/н від 07.04.2017 року, № б/н від 14.04.2017 року, № б/н від 14.04.2017 року, № б/н від 14.04.2017 року, № б/н від 15.04.2017 року, № б/н від 25.04.2017 року, № б/н від 17.05.2017 року, № б/н від 17.05.2017 року, № б/н від 16.06.2017 року, № б/н від 20.06.2017 року, № б/н від 26.06.2017 року, № Б/н від 28.06.2017 року, № б/н від 04.07.2017 року, № б/н від 09.07.2017 року, № б/н від 11.07.2017 року, № б/н від 12.07.2017 року, № б/н від 18.07.2017 року, № б/н від 19.07.2017 року, № б/н від 26.07.2017 року, № б/н від 27.07.2017 року, № б/н від 03.08.2017 року, № б/н від 09.08.2017 року, № б/н від 12.08.2017 року, № б/н від 17.08.2017 року, № б/н від 01.09.2017 року, № б/н № 11.09.2017 року, № б/н від 16.09.2017 року, № б/н від 19.09.2017 року, № б/н від 22.09.2017 року, № б/н від 30.09.2017 року, № б/н від 14.10.2017 року, № б/н від 25.10.2017 року, № б/н від 26.10.2017 року, № б/н від 27.10.2017 року, № б/н від 31.10.2017 року, № б/н від 13.11.2017 року, №б/н від 29.11.2017 року, № б/н від 01.12.2017 року, № б/н від 21.12.2017 року, № б/н від 25.12.2017 року, № б/н від 31.12.2017 року, № б/н від 30.12.2017 року, № б/н від 14.12.2016 року, № б/н від 28.12.2016 року. (а.с. 105, 108, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 153, 156, 159, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 193, 196, 199, 202, 205, 208, 211, 215, 219, 223, 226, 229, 232, 235, 238, 241, 244, 248, т.1, а.с.1, 5,8, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 49, 52, 55, 58,61, 66, 70, 73, 76, 79, 82, 86, 89, 92,96, 99,104, т.2 )

- фіскальні чеки на придбання пального за період 2017 - 2018 років; (а.с.106, 109, 113, 119, 122,125,134, 137, 140,146, 154, 160,162, 164, 167, 170,173, 179, 182, 185, 188, 212, 216, 220, 230, 233, 233, 239, 242, 246, 249, т.1, а.с. 2, 9, 12, 15, 18, 21, 27, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 50, 56, 59, 62, 67, 71, 74, 77, 80, 83, 90, 93, 101, 102, 105, т.2 )

- подорожні листи, розрахунки норм витрат пального на виконання рейсу по маршруту, посвідчення на відрядження виданих на водіїв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

14. Судом також досліджена книга обліку доходів і витрат позивача, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність. (а.с.7-32, т.3)

15. В матеріалах справи наявний звіт незалежного аудитора про фактичні результати виконання завдання з надання впевненості у формі економічної експертизи від 19.02.2020 року.

16. 12.03.2020 року представником відповідача подано заперечення щодо долучення до матеріалів справи в якості доказу Звіту незалежного аудитора від 19.02.2020 року.

V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

3. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755 -VI. (далі - ПК України)

4. Судом встановлено, що в період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 рік позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та отримував дохід від здійснення вантажних перевезень.

Заперечуючи проти позову відповідач окрім іншого посилався на те, що перевіркою відображених показників у колонці 5 додатків Ф2 до декларацій про майновий стан та доходи „вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції" встановлено, що позивачем в супереч вимогам пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України завищено вказаний показник за 2017 рік на 17932,50 грн. Зокрема, зазначена розбіжність виникла внаслідок того, що на думку відповідача позивачем в 2017 році неправомірно включено до складу витрат, вартість моторних олив для вантажних транспортних засобів, отриманих від ТОВ "Євро Ойл Груп" на суму 1735,96 грн., ТОВ "Волтех" на суму 13083,33 грн, ТОВ "Євро Ойл Груп плюс" на суму 3112,96 грн, оскільки до перевірки не надано жодних первинних документів, якими підтверджено використання моторної оливи у господарській діяльності (відсутні акти про списання моторної оливи, в яких було б зазначено марку автомобіля, дату виконання робіт, їх перелік, тощо) та згідно яких можна безпосередньо віднести використання моторної оливи до конкретного об`єкта витрат.

Крім того вказав, що проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих платником податків показників, і ти самим порушено п.177.3 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині включення до складу інших витрат сум податку на додану вартість, відповідно до придбаного дизельного пального по території України, згідно наданих розрахункових чеків водіями на придбання дизельного пального позивачем в загальній сумі 161843,94 грн, в тому числі за 2017 рік 48778,56 грн та за 2018 рік в сумі 113065,38 грн.

5. Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача суд зазначає, наступне.

Згідно п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2 ст. 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Положення п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України визначають перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, зокрема інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XVI із змінами (далі Закон N 996-XVI) визначено поняття: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно статті 9 Закону N 996-XVI, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року N 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, п. 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно п. п. 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка діє в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Як зазначено вище, перевіркою встановлено, що позивачем всупереч вимогам податкового законодавства включено до складу витрат витрати на придбання моторних олив для вантажних транспортних засобів в загальній сумі 17932,50 грн, які не підтверджено документально щодо здійснення розрахунків з придбання товарів, зокрема не надано: договорів з постачальниками, актів виконаних робіт, актів про списання моторної оливи (марка автомобіля, дата, перелік робіт) та інших документів щодо підтвердження здійснення даних витрат по підприємствах: ТОВ "Євро ойл Груп" в сумі 1735,96 грн, ТОВ "Волтех " в сумі 13083,33 грн, ТОВ "Євро ойл Груп плюс" в сумі 3112,96 грн.

Разом з тим, як встановлено судом під час розгляду справи, на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Євро ойл Груп" на суму 1735,96 грн, ТОВ "Волтех " на суму і 13083,33 грн, ТОВ "Євро ойл Груп плюс" на суму 3112,96 грн, до суду надано копії укладених договорів поставки, видаткових та прибуткових накладних, рахунків про оплату, наказів та актів списання моторної оливи, із зазначенням марки та номерного знаку автомобіля та прізвище водіїв, які підтверджують факт здійснення розрахунків щодо придбання товарів та використання цих товарів під час здійснення господарської діяльності останнім.

Суд зазначає, що вказані документи відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року N 88 та Закону N 996-XV.

Відтак, суд відхиляє посилання відповідача, які викладені в Акті перевірки та у відзиві на позов щодо обставин того, що позивачем документально не підтверджено та не надано договорів з постачальниками, актів про списання моторної оливи та інших документів в підтвердження реальності здійснення таких витрат, оскільки зазначені первинні документи наявні в матеріалах справи та надавались позивачем в ході проведення перевірки, достовірність і допустимість яких цілком відповідає наведеним вище вимогам.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Євро ойл Груп", ТОВ "Волтех", ТОВ "Євро ойл груп плюс" на загальну суму 17932,50 грн документально підтверджені та такі, що узгоджуються з господарською діяльністю позивача.

При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, та свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону N 996, а тому позивачем правомірно включено до складу витрат суму 17932,50 грн, що пов`язано з господарською діяльністю за 2018 рік.

6. Крім того, як зазначено відповідачем в Акті перевірки - перевіркою декларації про майновий стан та доходи платника податків за 2017, 2018 р.р. в колонці "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" встановлено, що позивачем в порушення п. 177.3 ст.177 Податкового кодексу України завищено показник на 161843,94 грн. (2017 рік - 48778,56 грн. - 32 підприємства, а саме : ТОВ "Стейт Ойл" (ПДВ - 17033,86 грн.), ТОВ "Торговий дім Автотрейд" (ПДВ - 666,66 грн.), TOB "Мактена" ( ПДВ - 116,67 грн.), ТОВ "Гарант Експрес" (ПДВ - 783,28 грн.), ТОВ "Барот Ойл" (ПДВ - 500,02 грн.), ТОВ "Капітела" (ПДВ- 166,67 грн.), ТОВ "Трейдинг Груп" (ПДВ - 166,67 грн,), ТОВ "Євро пауер" (ПДВ - 5542,14грн.), ТОВ "Авантаж 7" (ПДВ - 341,67 грн.), ТОВ "Дніпро Ойл Трсйд" (ПДВ - 249,98грн.), ТОВ "Стратегія Смар Люкс" (ПДВ - 500 грн.), ТОВ Батен Груп" (ПДВ - 166,65 грн.), ТОВ "Маршал" (ПДВ - 868,50 грн.) ТОВ "Луна Сервіс" (ПДВ- 2038,33грн.), ТОВ "Віче" (ПДВ - 1021,67 грн.), ТОВ "Велтайм" (ПДВ -666,67грн.), ТОВ "Ведтажм" (ПДВ - 500грн.), ПГІ "Укр Петроль" (ПДВ - 633,44 грн.), ПП "АЗС Мік" (ПДВ - 166,67 грн.), ПП"Укрпалетсистем" (ПДВ -3518,96 грн.), ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук" (ПДВ - 164,99 грн.), ТОВ "Євро Нафта К" (ПДВ - 1373,3 1 грн.), П її "Амік Україна" (1 ІДВ - 1 587,12грн.), ТОВ "Восток" (ПДВ - 187,50 грн.), TOB "ОККО Рітейл" (ПДВ - 293,74 грн.), ФОП ОСОБА_10 (ПДВ - 145 грн.), ТОВ "Вог Рітейл" (ПДВ - 1999,83 грн.), ТОВ "Яркон" (ПДВ - 557,33 грн.), ТОВ "Гарант Експрес" (ПДВ - 583,28 грн.), ТОВ "Болонія Компані" (ПДВ - 167 грн.), ВАТ "Укрнафта" (ПДВ -4692,11грн), ТОВ "ОККО Нафтопродукт" (ПДВ - 1379,21грн.);

За 2018 рік - 113065,38 грн - 16 підприємств), ВАТ "Укрнафта" (ПДВ - 1400,01 грн.), ТОВ "Інтергеоком" (ПДВ - 283,31 грн.), ТОВ "Мото Трейдинг" (ПДВ - 2333,03 грн.), ТОВ "Цінтуріон Дістрібюшен" (ПДВ - 800,07 грн.), ТОВ "Домінант торг" (ПДВ - 83,37грн.), ТОВ "АЗС Укрнафта" (ПДВ - 1420,83грн.), ТОВ "Спліт" (ПДВ - 16126,16 грн.), ТОВ "Євро пауер" (ПДВ - сумі 72312,83 грн.), ТОВ "Мото Євро" (ПДВ - 677,11 грн.), ТОВ "Велтайм" (ПДВ - 491,64 грн.), ПП "Укрпалетсистем" (ПДВ - 11310,33 грн.), ТОВ "Вог Рітейл" (ПДВ - 83,34 грн.), ТОВ "Гуско Рітейл" (ПДВ - 183,28 грн.), ПII "Амік Україна" (ПДВ - 3960,11 грн.), TOB "НК Престіж" (ПДВ - 416,65 грн.), TOB "Капітела" (ПДВ - 433,33 грн.), зокрема встановлено, що останнім здійснювалась видача, готівкових коштів під звіт працівникам, що здійснювали перевезення вантажів. Підзвітними особами надавались авансові звіти про витрачання одержаних коштів разом з розрахунковими документами отриманими від продавців. На підставі авансових звітів, до яких були надані первинні документи, якими підтверджено витрачання коштів на придбання паливно - мастильних матеріалів (касові чеки, чеки РРО, квитанції про оплату тощо) визначалась сума інших витрат (з врахуванням податку на додану вартість), яка на думку відповідача безпідставно задекларована позивачем в колонці 7 "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" додатків Ф2 податкових Декларацій про майновий стан та доходи за 2017, 2018 рік.

З даного приводу суд зазначає наступне. Відповідно до п. 177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами п. 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.177.4.4 ст. 174 ПК України інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем надавались кошти під звіт водіям, які здійснювали перевезення вантажів. За результатами здійснених витрат складалися авансові звіти щодо використання наданих коштів. Суми витрачених коштів включались до складу витрат платником податків.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом методом співставлення даних про використанні грошові кошти позивачем на паливо, відображених у звітах про використання коштів під звіт та первинних документів (фіскальних чеків) - з даними книги обліку доходів та витрат позивача та відповідними розрахунками встановлено, що останнім до складу витрат не включено суму податку на додану вартість, відповідно до придбаного дизельного пального по території України згідно наданих первинних документів.

Слід також зазначити, що позивачем надано контролюючому органу видаткові накладні, акти прийому-передачі послуг, акти списання товарно-матеріальних цінностей, фіскальні чеки стосовно взаємовідносин між позивачем та його зазначеними вище контрагентами, дослідженням яких спростовано доводи відповідача.

Оцінюючи пояснення учасників справи, а також наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідачем сформовано в акті перевірки власні висновки щодо включення сум ПДВ до витрат виходячи із того, що в звітах про використання коштів, виданих на відрядження позивачем формувались суми витрат, включаючи колонку із загальною сумою ПДВ, окремо від загальної суми витрат. Однак, такий факт не свідчить про включення сум ПДВ до витрат позивача, підтвердженням чого його інформація наведена в книзі обліку доходів і витрат.

У відповідності до вимог ст. 44 ПК України встановлено, що облік доходів, витрат та інших показників, які пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування або податкових зобов`язань проводиться на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, ведення яких передбачено законодавством.

Відтак, суд відхиляє аргументи відповідача, оскільки такі не знайшли свого правого підтвердження в ході розгляду справи та спростовані матеріалами справи.

7. Крім того, заперечуючи проти позову відповідач також зазначив, що позивачем в порушення вимог п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 192.1, п. 192.2 ст. 192, абз.г) п. 198.5 ст. 198, п.189.1 ст. 189 Податкового кодексу України не включено до складу податкових зобов`язань податок на додану вартість в сумі 150571 грн. (січень 2017 року-3925 грн., лютий - 1655 грн., березень - 6248 грн., квітень - 654 грн., травень - 78 грн., червень - 4932 грн., липень - 9500 грн., серпень -4253 грн., вересень - 10144 грн., жовтень - 13785 грн., листопад - 3639 грн., грудень 2017 року - 8229 грн., січень 2018 року - 3907 грн., лютий - 9953 грн., березень - 7826 грн., квітень - 14915 грн, травень - 2777 гри., червень - 1654 грн., липень - 2587 грн., серпень - 10818 грн., вересень - 15694 грн., жовтень - 9443 грн., грудень 2018 року - 3955 грн.) при використанні товарно - матеріальних цінностей в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю.

Вказана розбіжність виникла внаслідок того, що останнім до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в розмірі 150571,00 грн. по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей, які були використані в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю (відсутні відповідні первинні документи та відсутні залишки ТМЦ, що підтверджується інформацією наведеною ОСОБА_1 в листі від 21.06.19), а саме: ПДВ з вартості запчастин до автомобілів постачальниками яких в 2017 році були ТОВ "Євро Ойл Груп" (ПДВ - 392 грн.), ТОВ "ВОЛЬТЕХ" (ПДВ - 2617 грн.), TOB "СВ ШИНА" (ПДВ - 2167 грн.), ТОВ "Супермаркет запчастин" (ПДВ - 154 грн.), ТОВ "Євро Ойл Груп Плюс" (ПДВ - 623 грн.); ПДВ з вартості дизельного пального постачальниками якого в 2017 році були ТОВ"СТЕЙТ OJJ1" (ПДВ- 27666 грн.), ТОВ"ЄВРО ПАУЕР" (ПДВ- 33007 гри.). ТОВ фірма "Журавліна", дільниця №4 (ПДВ - 417 грн.); ПДВ з вартості запчастин до автомобілів постачальником яких в 2018 році було TOB "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТО" (ПДВ- 440 грн.); ПДВ з вартості будівельних матеріалів постачальником яких в 2018 році було TOB "МАН ТРАК ВИД БАС ЮКРЕЙН" (ПДВ - 917 грн.); ПДВ з вартості дизельного пального постачальниками якого в 2018 році були ТОВ "Спліт" (ПДВ - 12232 грн.), ПДВ "Укрпалетсистсм" (ПДВ - 1020 грн.), TOB "СВРО 1ІАУВР" (ПДВ - 68918 грн.).

Внаслідок чого на думку відповідача позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на 35623 грн. (грудень 2017 року - 2396 грн, березень 2018 року - 1013 грн., квітень - 12404 грн., вересень - 8062 грн., жовтень - 10945 грн., грудень 2018 року - 803 грн.) та завищено від`ємне значення ПДВ, що переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2018 року на 114948 грн.

8. Надаючи правову оцінку твердженням відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. а і б п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно підпункту в) п.14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК України постачанням товарів також вважаються: будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню.

Відповідно до п.п. 198.5 г) п.198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції .

Згідно п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено вище та підтверджується матеріалами справи, позивачем проводилось списання комплектуючих та запасних частин на підставі таких документів, а саме: актів приймання - передачі виконаних робіт щодо технічного обслуговування і ремонту транспортних запчастин, а списання пального проводилось згідно подорожніх листів, авансових звітів та актів на списання пального, зокрема: моторні оливи придбанні у ТОВ "Євро Ойл Груп" списані на суму 1547,88 грн і 1960,95 грн, згідно наказів від 27 лютого 2017 року та 27 квітня 20017 року, по актах списання від 27 лютого 2017 року та 27 квітня 2017 року; моторні оливи придбані у ТОВ "Волтекс" списані на суму 13082,33 грн, згідно наказу від 26 січня 2017 року, по акту списання від 26 січня 2017 року; моторні оливи придбані у ТОВ "Євро Ойл Груп плюс" списані на суму 3112,96 грн, згідно наказу від 11 жовтня 2017 року та витрати на сертифікацію автомобілів, що проводилась ТОВ "Ман трак енд бас юкрейн" в сумі 5502,24 грн, списані згідно акту № 2300 від 11 липня 2018 року.

З приводу списання витрат по ТОВ "СВ Шина" (ПДВ 2617,00 грн) та ТОВ "Автодистрибюшн карго партс" (ПДВ 440,00 грн) слід зазначити, що по вказаним постачальникам відбулося коригування сум податкового кредиту, що відображено у податкових деклараціях реєстраційний № 9078774568 та № 9078943609.

Крім того судом встановлено, що дизельне пальне яке придбавалось водіями в ході виконання вантажних перевезень списувалось на підставі подорожніх листів на автомобілі та авансових звітів, що оформлялись за результатами виконання перевезення. Розрахункові чеки на кожне виконане перевезення підкріплене до авансового звіту, зазначені документи надавались посадовим особам відповідача під час проведення перевірки, що не заперечувалась учасниками справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Така правова позиція вказана Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №813/4079/15, що відповідно до частини 5 статті 242КАС України, суд враховує при виборі та застосуванні до спірних правовідносин.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час судового розгляду справи не було встановлено фактів невідповідності первинних бухгалтерських документів, що підлягають складанню, вимогам чинного законодавства, також про відсутність будь-якої первинної документації, яка є обов`язковою для складання під час здійснення господарської діяльності.

Слід зазначити й те, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого в нормах частини 4 ст. 9 КАС України (Постанова Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 820/5629/13-а).

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17).

З огляду на наведене вище, з врахуванням встановлених обставин справи суд відхиляє доводи та аргументи відповідача, на які останній посилався у відзиві на адміністративний позов, щодо не включення до складу податкових зобов`язань податку на додану вартість за період 2017 - 2018 року в сумі 15571, 00 грн, при використані товарно - матеріальних цінностей в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю.

9. Окрім іншого, перевіркою правильності відображення показників у поданих звітах по єдиному соціальному внеску за період 2017 -2018 років та відповідно до виявлених порушень викладених в акті позапланової перевірки, встановлено порушення абз. 1 п.2 ч.1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині заниження позивачем сум отриманого доходу з якого нараховується та сплачується єдиний соціальний внесок.

Так, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Положеннями ч. 1 ст. 4 даного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у проваджені ними підприємницької діяльності.

Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) є сума доходу (прибутку отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Відповідно до пп. 3 п. 1 розділу II Інструкції платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пп. 2 п. 5 розділу ІV Інструкції платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III даної Інструкції.

Як встановлено судом, в ході перевірки при нарахуванні єдиного соціального внеску відповідачем не враховано документально підтверджені витрати з придбання товарів, запчастин, мастил , які використані позивачем у своїй господарській діяльності. У зв`язку із вищевказаним, відповідачем не вірно визначено суму чистого доходу за період 2017-2018 років. Відтак, враховуючи наведене вище, суд вважає, що позиція позивача щодо помилкового визначення контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування знайшла своє правове підтвердження в ході судового розгляду справи.

10. Аналізуючи доводи відповідача стосовно порушення позивачем вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України в частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору в сумі 2696,65 грн, в тому числі 2017 рік - 1000,67 грн, 2018 рік 1695,98 грн, суд враховує наступне.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.

Отже, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, перелік яких визначений пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у т.ч. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) а також іноземні доходи.

Крім того, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід або сукупний чистий дохід, який отримує відповідно фізична особа - підприємець або фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Ставка збору складає 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункт 16 Підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

При цьому слід зазначити, що наявність чи відсутність у платника податків обов`язку щодо сплати військового збору є похідними за своєю суттю в силу приписів підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, оскільки безпосередньо пов`язані із нарахуванням оподатковуваного доходу як об`єкту оподаткування військовим збором, відтак оскільки відповідачем не вірно визначено суму чистого доходу за період 2017-2018 років, суд вважає, що відповідачем не доведено факту порушень позивачем вимог чинного законодавства щодо сплати та нарахування військового збору.

11. Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність фактів порушень податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних рішень, оскільки такі рішення не в повній мірі відповідають наведеним вище критеріям статті 2 КАС України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

12. Підсумовуючи наведене суд зазначає, що в матеріалах справи наведено достатньо доказів, які повністю спростовують позицію відповідача, відтак адміністративний позов слід задовольнити повністю.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

2. Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7684,00 грн (платіжне доручення № 86 від 06.11.2019 року). Разом з тим, останнім в позовній заяві заявлено шість вимог майнового характеру (оскаржувані податкові повідомлення рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій), відтак останній мав сплатити судовий збір в сумі 4610,40 грн з розрахунку (768,40 грн х 6).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач звертаючись до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж того вимагає Закону України "Про судовий збір", а тому надміру сплачений судовий збір у розмірі 3073,60 грн підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

3. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому сплачений позивачем судовий збір в сумі 4610,40 грн слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення : № 0008991304 від 23.07.2019 року, № 0009011304 від 23.07.2019 року, № 0008951304 від 23.07.2019 року, 0008961304 від 23.07.2019 року;

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00088911304 від 23.07.2019 року;

4. Визнати протиправним та скасувати рішення № 0009031304 про застосування штрафних санкцій від 23.07.2019 року;

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 4610,40 грн.

6. Повернути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 3073,60 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 43143196)

Суддя О.В. Боднарюк