Рішення № 88455310, 27.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5391/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач, Головне управління, ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 16.09.2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

03 жовтня 2019 року через канцелярію суду на виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 року надійшла заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про уточнення позовних вимог (т.1 а.с.142-144), в якій позивач уточнив позовні вимоги та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21 червня 2019 року № 951050824172, відповідно до якого пенсія позивача встановлена в розмірі 7804,03 грн.;

- зобов`язати відповідача прийняти нове рішення про проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року № 824172, відповідно до якого розмір пенсії позивача складав 12108,56 грн.;

- зобов`язати відповідача виплатити заборгованість перерахованої пенсії відповідно до складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року №824172, починаючи з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2019 року;

- зобов`язати відповідача в подальшому виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до нового розпорядження про перерахунок пенсії, починаючи з 01.09.2019 року.

Також, позивач зазначив, що позовна вимога щодо визнання дій відповідача протиправними полягає в тому, що останнім незаконно зменшено розмір його пенсії з 12108,56 грн., встановленого розпорядженням від 11.08.2018 року, до 7804,03 грн., встановленого рішенням від 21.06.2019 року №951050824172, а позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування індивідуального акта відповідача полягає у тому, щоб рішенням суду було скасовано рішення відповідача від 21.06.2019 року №951050824172, відповідно до якого пенсія встановлена в розмірі 7804,03 грн. Разом з цим, позивач просив позовну вимогу в частині зобов`язання відповідача врахувати до його загального трудового стажу, який використовується для розрахунку пенсії, - дев`ять років стажу, під час якого позивач перебував на пенсії по інвалідності, залишити без розгляду. Водночас, у вказаній заяві позивач зазначив, що інші позовні вимоги, щодо яких суд не зазначав про їх уточнення, залишаються у редакції, викладеній у позовній заяві від 12.09.2019 року.

Отже, позивачем, з урахуванням поданих уточнень, не заявляються вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16 травня 2019 року № 951050824172 та про зобов`язання відповідача врахувати до загального трудового стажу, який використовується для розрахунку пенсії, - дев`ять років стажу, під час якого позивач перебував на пенсії по інвалідності, що були заявлені у первинному позові.

Таким чином, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, остаточними вимогами позивача є вимоги:

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 21 червня 2019 року № 951050824172, відповідно до якого пенсія позивача встановлена в розмірі 7804,03 грн. та визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення такого перерахунку пенсії позивача;

- зобов`язати відповідача прийняти нове рішення про проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року № 824172, відповідно до якого розмір пенсії позивача складав 12108,56 грн.;

- зобов`язати відповідача виплатити заборгованість перерахованої пенсії відповідно до складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року №824172, починаючи з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2019 року;

- зобов`язати відповідача в подальшому виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до нового розпорядження про перерахунок пенсії, починаючи з 01.09.2019 року.

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до його заяви від 07.07.2009 року управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, згідно протоколу № 1082 від 04 вересня 2009 року йому призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком. При цьому, як вказує позивач, інвалідність отримана ним під час виконання службових обов`язків, про що свідчить акт №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 14 листопада 2008 року, наявний в матеріалах пенсійної справи. На дату призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, а саме на 04 вересня 2009 року, вік позивача складав 53 роки, та відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» він отримав право на призначення пенсії по інвалідності.

Як вказує позивач, після проведення відповідачем перерахунку пенсії з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, зокрема, в жовтні 2017 року, розмір його пенсії, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством, склав 4917,49 грн. та пенсію в такому розмірі він отримував до вересня 2018 року.

02 серпня 2018 року до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі позивачем подано заяву про переведення на пенсію за віком, та розпорядженням пенсійного органу № 824172 від 11 серпня 2018 року, позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після чого розмір пенсії позивача склав 12108,56 грн.

Як вказано в позовній заяві, 18 червня 2019 року позивач отримав пенсію в розмірі 6670,11 грн. відповідно до рішення від 16 травня 2019 року № 951050824172, а 18 липня 2019 року отримав пенсійну виплату в розмірі 8937,95 грн., у зв`язку з чим позивач особисто звернувся до працівників пенсійного органу за наданням роз`яснення причин зменшення розміру пенсії.

Позивач зазначає, що на особистому прийомі йому надано роз`яснення, що розмір пенсії позивача при прийнятті рішення від 16 травня 2019 року № 951050824172 був розрахований невірно, і згідно рішення від 21 червня 2019 року № 951050824172 остаточно становить 7804,03 грн., та повідомлено, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, раніше призначені пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва перераховуються за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з урахуванням положень частини третьої статті 30 та частини восьмої статті 36 цього Закону, за умови наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, які відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, а пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, шо діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. І, оскільки у позивача пенсія призначена не на пільгових умовах, то повідомлено, що період отримання позивачем пенсії по інвалідності з вересня 2009 року до серпня 2018 року, тобто 9 років, не повинні враховуватися в розрахунок розміру пенсії як понаднормовий стаж. Позивач також зазначив, що йому повідомлено про те, що при проведенні перерахунку його пенсії з жовтня 2017 року, працівниками Пенсійного фонду України, які здійснювали перерахунок, невірно його проведено, у зв`язку із чим з травня 2019 року пенсію позивача приведено у відповідність до чинного законодавства.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач посилається на те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII суперечить Конституції України, і новий порядок перерахунку пенсії, встановлений цим Законом, не може поширюватися на позивача, якому пенсія призначена з 04.09.2009 року.

Отже, з посиланням на норми ст.ст. 8, 22, 64, 92 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 року та №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, позивач вважає, що відповідач повинен розраховувати його пенсію починаючи з жовтня 2017 року, та в подальшому розраховувати та виплачувати її на основі тих законодавчих актів та з урахуванням документів, наявних в пенсійній справі, які діяли до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-УШ, та відповідно до складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року № 824172. Позивач також звернув увагу на те, що відповідно до ч. 4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Ухвалою суду від 08.10.2019 року судом прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду (з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог від 03.10.2019 року), відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Також, ухвалою суду від 08.10.2019 року витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

24 жовтня 2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (в межах строку, встановленого судом) разом із доказами направлення відзиву на адресу електронної пошти позивача (т.1 а.с.153-157).

У відзиві відповідач зазначив, що з позовними вимогами позивача не погоджується в повному обсязі з наступних підстав.

Так, з посиланням на те, що розпорядженням від 11.08.2018 року позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону №1058, відповідач зазначив, що цим розпорядженням від 11.08.2018 пенсію помилково (безпідставно) обчислено з урахуванням періоду знаходження позивача на інвалідності з дати її встановлення по дату звернення за переходом на пенсію за віком за Законом № 1058 та, з урахуванням середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2015-2017 рр. – 5377,90 грн., що суперечить нормам Закону № 1058.

При цьому, посилаючись на норми ст.ст. 24, 26, 33 Закону №1058 відповідач зазначив, що оскільки пенсія по інвалідності обчислюється у відсотках % (залежно від групи інвалідності) від обчисленої пенсії за віком, до якої додається додатковий стаж, передбачений абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 за період інвалідності з дати її встановлення до дати досягнення пенсіонером загального пенсійного віку, право на включення періоду перебування ОСОБА_1 на інвалідності до досягнення ним загального пенсійного віку при обчисленні пенсії за віком за Законом № 1058 - відсутнє.

Таким чином, за твердженням відповідача, при переведені позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно, розпорядження від 11.08.2018 року, Управлінням було помилково (безпідставно) враховано до розрахунку стажу позивача період інвалідності з дати її встановлення по 01.08.2018 р., що склав 8 років 10 місяців 1 день, що поряд з іншими обставинами, вплинуло до безпідставного збільшення розміру пенсії позивача.

Щодо помилкового (безпідставного) урахування показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2015-2017 рр. у розмірі 5377,90 грн. в розрахунку пенсії позивача згідно розпорядження від 11.08.2018 року, відповідач, з посиланням на ч.2 ст.40 Закону № 1058, зазначив, що оскільки позивач вже отримував пенсію, права на застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії він не мав. Нормативно обґрунтовуючи свої доводи відповідач посилається на положення ч.3 ст.43, ч.3 ст.45 Закону № 1058.

Як зазначив відповідач, після виявлення вищевказаних порушень норм чинного законодавства при обчисленні пенсії позивача, рішенням Управління від 16.05.2019 пенсійну справу позивача приведено у відповідність з 01.06.2019, а саме: при обчисленні пенсії за віком за Законом № 1058:

- виключено період перебування ОСОБА_1 на інвалідності з розрахунку стажу для обчислення пенсії.;

- застосовано показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 рр. – 3764,40 грн. з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 р. № 124, тобто, 3764,40 грн. х 1.17 = 4404,35 грн.

Відповідач також зазначив, що, на його думку, позивач допускається суттєвої помилки в трактуванні положень п. 4 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058, згідно якого у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, оскільки розмір пенсії позивача по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» складав 4917,49 грн., а при обчисленні пенсії за віком при дотриманні норм Закону № 1058 складає 7804,03 грн.

Окрім іншого, відповідач зауважив на тому, що посилання позивача на те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148 не відповідає Конституції, - є особистою думкою позивача.

З урахуванням зазначеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

24 жовтня 2019 року через канцелярію суду від а відповідача на виконання ухвали суду від 08.10.2020 року, надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача (т.1 а.с.158-186).

14 листопада 2019 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив разом із доказами подання відповіді на відзив до канцелярії відповідача (т.1 а.с.187-194).

У відповіді на відзив позивач, окрім доводів, які є аналогічними тим, що викладені у позовній заяві, щодо тверджень відповідача, наведених у відзиві, зазначив, що в позові позивач не просив суд скасувати Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, або визнати його таким, що не відповідає Конституції України, оскільки предметом його позовних вимог є визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, скасування рішення відповідача від 21 червня 2019 року № 951050824172, зобов`язання прийняти відповідача нове рішення про проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року № 824172, та виплатити заборгованість. Щодо тверджень відповідача у відзиві про те, що позивач припускається помилки в трактуванні ч. 4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то, на думку позивача, ці посилання відповідача є безпідставними, оскільки після прийняття рішення про перерахунок пенсії позивачу розмір пенсії зменшився з 12108,56 грн. до 7804,03 грн.

Оскільки відповідачем надано до суду докази направлення відзиву позивачу не засобами поштового зв`язку, а засобами електронної пошти, без надання доказів, підтверджуючих отримання відзиву позивачем, судом прийнято дану відповідь на відзив як заяву по суті справи.

Ухвалою суду від 06.12.2019 року судом вирішено проводити розгляд адміністративної справи №420/5391/19 в порядку загального позовного провадження, розпочато розгляд справи спочатку зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 08.01.2020 року о 14:00 год. та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі необхідності його подання).

27 грудня 2019 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у підготовчому засіданні 08.01.2020 року без участі позивача, враховуючи стан здоров`я позивача.

У підготовчому засіданні 08.01.2020 року, у зв`язку із отриманням судом матеріалів пенсійної справи, з метою надання позивачу можливості ознайомлення із цими матеріалами для дотримання його прав як учасника справи, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.01.2020 року о 16 год. 30 хв. При цьому, 09.01.2020 року секретарем судового засідання засобами телефонного зв`язку повідомлено позивача про можливість ознайомлення із матеріалами пенсійної справи.

17 січня 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Ухвалою суду від 21.01.2020 року, яка занесена до проколу судового засідання, у відповідача витребувано додаткові докази та письмову інформацію по справі, і письмовою ухвалою суду від 21.02.2020 року судом продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 06.02.2020 року о 10 год. 00 хв.

04 лютого 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

04 лютого 2020 року через канцелярію суду на виконання ухвали суду від 21.01.2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення разом із додатками до них.

06 лютого 2020 року у підготовчому засіданні у зв`язку із наданням відповідачем на виконання ухвали суду від 21.01.2020 року документів та письмової інформації у неповному обсязі, судом зазначено відповідачу про необхідність надання до суду усіх витребуваних додаткових доказів та інформації, і оголошено перерву до 18.02.2020 року о 16 год. 30 хв.

14 лютого 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у підготовчому засіданні 18.02.2020 року без участі позивача.

17 лютого 2020 року через канцелярію суду на виконання ухвали суду від 06.02.2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення разом із службовою запискою від 11.02.2020 року.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі та справу призначено до судового розгляду на 28.02.2020 року о 09 год. 30 хв.

У судове засідання 28.02.2020 року сторони не з`явились. 24 лютого 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, в якому позивач зазначив, що ним неодноразово подавалися клопотання про розгляд справи без його участі, в яких він просив суд розглядати позовну заяву про визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії, скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити певні дії та виплатити заборгованість, - за його відсутності, зважаючи на стан здоров`я позивача. Представник відповідача до судового засідання 28.02.2020 року не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, зважаючи на клопотання позивача та неявку представника відповідача, який належним чином сповіщений, а також, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, та відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, зважаючи на строки розгляду справи, визначені ч.2 ст.193 КАС України, судом вирішено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті розпочато судом 28.02.2020 року.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду ч.2 ст.193, ч.4 ст.243 КАС України із прийняттям та складанням судового рішення у повному обсязі 23.03.2020 року – на 28-й день з дня початку розгляду справи по суті.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позов, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, і перевіривши їх доказами, що містяться у справі, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 14.11.2008 року (т.1 а.с.63-66,171-172) в результаті нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом (падіння вантажу) на ТОВ «Контейнерний термінал ЮСЕКОМ», ОСОБА_1 28.10.2008 року отримав ушкодження, в результаті чого у подальшому йому присвоєно другу групу інвалідності, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії 2-18 ОД №014622 від 10.06.2009 року (т.1 а.с.90,177).

02 липня 2009 року ТОВ «Контейнерний термінал ЮСЕКОМ» винесло подання за №128 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про призначення ОСОБА_1 пенсії, в якому зазначено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 35 років 6 місяців 9 днів (т.1 а.с.58-59, 170 – зворотній бік), з яким ОСОБА_1 ознайомлений 07.07.2009 року.

07 липня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії по інвалідності (т.1 а.с.60,171), до якої додав, окрім іншого, відповідне подання.

Згідно протоколу №1082 від 04.08.2009 року, ОСОБА_1 , з урахуванням загального стажу 35 років 6 місяців 9 днів здійснено розрахунок пенсії по інвалідності у розмірі 65% від заробітку, та, з у рахуванням встановлених законодавчих норм, призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком у розмірі 544 грн. з 10.06.2009 року (т.1 а.с.53-54,169).

В подальшому позивачу неодноразово здійснювались перерахунки розміру його пенсії за інвалідністю (т.1 а.с.96-98,105,108-120,178-184). При цьому, відповідно до розпорядження Центрального об`єднаного УПФУ в м. Одесі №824172 від 13.11.2017 року, у зв`язку з осучасненням пенсії, позивачу з 01.10.2017 року здійснено перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням загального стажу 35 років 6 місяців 9 днів (додаткового стажу 6 років 9 місяців 16 днів) та призначено пенсію по інвалідності у розмірі 90% від розміру пенсії за віком у загальній сумі 4917,49 грн. (т.1 а.с.129,184-зворотній бік).

Як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2018 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення йому пенсії за віком (т.1 а.с.15-16,161).

Згідно з розпорядженням №824172 від 11.08.2018 року, позивачу з 02.08.2018 року призначено пенсію за віком у загальному розмірі 12108,56 грн., з урахуванням загального стажу роботи (повного) 44 роки 7 місяців 11 днів та із застосуванням середнього заробітку за повний минулий 2017 рік у розмірі 5377,90 грн. та враховуючи доплату за понаднормативний стаж за 9 років, та припинено виплату пенсії по інвалідності (т.1 а.с.11-14,160).

В подальшому, рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №951050824172 від 16.05.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії за віком у зв`язку з уточненням даних в ЕПС та визначено розмір пенсії позивача за віком з 01.06.2019 року у сумі 5251,18 грн. із доплатою за понаднормовий стаж за 10 років, із урахуванням страхового стажу позивача до 31.10.2009 року - 35 років 9 місяців 10 днів (429 місяців) та із застосуванням середнього заробітку за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн. (т.1 а.с.165).

Разом з цим, згідно з рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №951050824172 від 16.05.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії за віком у зв`язку з уточненням даних в ЕПС та визначено розмір пенсії позивача за віком з 01.06.2019 року у сумі 6670,11 грн. із урахуванням страхового стажу позивача - 35 років 9 місяців 10 днів (429 місяців) - до 31.10.2009 року (т.1 а.с.166).

Відповідно до рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №951050824172 від 21.06.2019 року, позивачу проведено перерахунок пенсії за віком у зв`язку з індексацією заробітку з 01 березня, та з 01.06.2019 року визначено пенсію позивачу за віком у загальному розмірі 7804,03 грн. із урахуванням страхового стажу позивача до 31.10.2009 року - 35 років 9 місяців 10 днів (429 місяців) (т.1 а.с.135, 167).

Судом встановлено, що рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №951050824172 від 25.06.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії за віком у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму та з 01.07.2019 року визначено пенсію позивача у загальному розмірі 7804,03 грн. із урахуванням страхового стажу (повного) позивача 35 років 9 місяців 0 днів (429 місяців) (т.1 а.с.136, 167 – зворотній бік).

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перевірку пенсійної справи ОСОБА_1 , якому призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за результатами якої відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №16 зазначено про необхідність долучення до матеріалів пенсійної справи розпоряджень по перерахунку пенсій з 01.03.2019 року та з 01.07.2019 року та про доопрацювання пенсійної справи. Вказану пенсійну справу повернуто після перевірки листом від 08.07.2019 року, який надійшов до відповідного відділу 10.07.2019 року (т.1 а.с.168).

Як зазначено відповідачем у наданих до суду поясненнях, вказані рішення від 21.06.2019 року та від 25.06.2019 року про перерахунок пенсії позивача з 01.03.2019 року та з 01.07.2019 року, - долучені в паперовому вигляді до матеріалів пенсійної справи, після її повернення.

В свою чергу, не погоджуючись із рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №951050824172 від 21.06.2019 року та діями відповідача щодо незаконного зменшення розміру пенсії позивача з 12108,56 грн., встановленого розпорядженням від 11.08.2018 року, - до розміру 7804,03 грн., встановленого рішенням від 21.06.2019 року №951050824172, у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу позивача періоду перебування позивача на інвалідності та незастосуванням показника середньої заробітної плати за 2015-2017 роки при перерахунку пенсії позивача, останній звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII (далі – Закон №2148-VIII), та іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до ст. 2 Закону №1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із ст. 23 Закону №1788-XII, пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

За приписами ст.26 Закону №1788-XII, інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння), зокрема, при виконанні трудових обов`язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення.

Статтею 29 Закону №1788-XII визначено, що пенсії по інвалідності інвалідам II групи встановлюються у розмірі 60 процентів. Якщо у інвалідів є трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком при відповідному стажі роботи.

У відповідності до ст. 12 Закону №1788-XII , право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ст.19 Закону №1788-XII, пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Згідно із ст.9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

За приписами з ч.1 та ч.3 ст. 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до ч.16 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, яка діяла станом на дату призначення позивачу пенсії по інвалідності, виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону № 1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп - від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Відповідно до ст.34 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Як вже встановлено судом, згідно протоколу №1082 від 04.08.2009 року, ОСОБА_1 , з урахуванням загального стажу 35 років 6 місяців 9 днів здійснено розрахунок пенсії по інвалідності у розмірі 65% від заробітку, та, з у рахуванням встановлених законодавчих норм, призначено пенсію по інвалідності з 10.06.2009 року (дати встановлення інвалідності).

В свою чергу, суд зазначає, що ст. 45 Закону № 1058-IV врегульовано порядок переходу на інший вид пенсії. Так, відповідно до ч.3 ст. 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

16.04.2016 року позивачу виповнилося 60 років, при цьому, як вбачається з матеріалів пенсійної справи, та не заперечувалось самим позивачем у заявах по суті справи, відповідної заяви про призначення іншого виду пенсії (перехід на інший вид пенсії) – пенсії за віком, він ні у 2016, ні у 2017 році, - не подавав.

У зв`язку із набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року, позивачу розпорядженням №824172 від 13.11.2017 року з 01.10.2017 року здійснено перерахунок його пенсії по інвалідності (за новою формулою) відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та визначено розмір пенсії по інвалідності у розмірі 90% від розміру пенсії за віком у загальній сумі 4917,49 грн. з урахуванням загального стажу у розмірі 35 років 6 місяців 9 днів (до 30.06.2009).

Згідно із ч.1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

При цьому, як зазначено в абз.1 ч.1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону (абз.2 ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV).

Разом з цим, згідно абзацу четвертого частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, які застосовуються з 1 жовтня 2017 року, час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017 року.

При цьому, до внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, згідно абз. 4 ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV було визначено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Тобто, з 11.10.2017 року час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи лише при призначенні пенсії на пільгових умовах, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Інших підстав, за яких може бути зараховано до страхового стажу період часу перебування на інвалідності, Законом не передбачено.

В свою чергу, як вже зазначено судом, 02 серпня 2018 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення йому пенсії за віком (т.1 а.с.15-16,161). Згідно з розпорядженням №824172 від 11.08.2018 року, позивачу з 02.08.2018 року призначено пенсію за віком у загальному розмірі 12108,56 грн., з урахуванням загального стажу роботи (повного) 44 роки 7 місяців 11 днів та із застосуванням середнього заробітку за повний минулий 2017 рік у розмірі 5377,90 грн. та враховуючи доплату за понаднормативний стаж за 9 років, та припинено виплату пенсії по інвалідності (т.1 а.с.11-14,160).

При цьому, оскільки пенсійним органом було виявлено помилку у розрахунку пенсії позивача за віком відповідно до розпорядженням №824172 від 11.08.2018 в частині застосування показника середнього заробітку за повний 2017 рік у розмірі 5377,90 грн. та в частині включення до стажу періоду перебування на інвалідності, рішеннями Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №951050824172 від 16.05.2019 року, з 01.06.2019 позивачу проведено перерахунок пенсії за віком у зв`язку з уточненням даних в ЕПС, а саме: при обчисленні пенсії за віком за Законом № 1058:

- виключено період перебування ОСОБА_1 на інвалідності з розрахунку стажу для обчислення пенсії.;

- застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 рр. у розмірі 3764,40 грн.

В подальшому, рішеннями Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №951050824172 від 21.06.2019 та від 25.06.2019 року позивачу, враховуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 р. № 124, з 01.06.2019 року та у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму, проведено перерахунок пенсії за віком, та визначено за обома вказаними рішеннями розмір пенсії позивача за віком у сумі 7804,03 грн. із урахуванням страхового стажу позивача 35 років 9 місяців 0 днів (429 місяців), які й взяті для обрахунку коефіцієнту стажу.

Тобто, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача за віком з урахуванням усунення допущених у розпорядженні № НОМЕР_1 від 11.08.2018 року помилок, а саме: при перерахунках пенсії позивача за віком у рішеннях від 16.05.2019, від 21.06.2019, від 25.06.2019, застосовано показники заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн., з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 р. № 124, та виключено зі стажу для обрахунку пенсії період перебування позивача на пенсії по інвалідності: з дати встановлення інвалідності до дати призначення позивачу пенсії за віком.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням того, що пенсія за віком позивачу призначена за його заявою з 02.08.2018 року, враховуючи, що з 11.10.2017 року час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи лише при призначенні пенсії на пільгових умовах, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу, правонаступником якого є відповідач, при призначенні позивачу пенсії за віком з 02.08.2018 року були відсутні законодавчі підстави для зарахування до страхового стажу позивача, з якого розраховується розмір пенсії за віком, періоду перебування позивача на інвалідності з дня встановлення інвалідності до дня призначення позивачу пенсії за віком.

При цьому, відповідач самостійно виявив, що розпорядженням від 11.08.2018 пенсію позивачу помилково (безпідставно) обчислено з урахуванням періоду знаходження позивача на інвалідності з дати її встановлення по дату звернення за переходом на пенсію за віком за Законом № 1058 та, з урахуванням середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2015-2017 рр. – 5377,90 грн., що суперечить нормам Закону № 1058, у зв`язку із чим ним були здійснені подальші перерахунки пенсії позивача згідно рішень №951050824172 від 16.05.2019 року, від 21.06.2019 року та від 25.06.2019 року.

Таким чином, суд вважає, що здійснюючи подальші перерахунки пенсії позивача, в тому числі на підставі рішень №951050824172 від 16.05.2019 року, від 21.06.2019 року та від 25.06.2019 року, без врахування періоду перебування позивача на інвалідності з дати встановлення інвалідності до дати призначення позивачу пенсії за віком, відповідач діяв правомірно.

Отже, твердження позивача про те, що відповідач повинен був врахувати до розрахунку стажу при переведенні позивача на пенсію за віком, період перебування позивача на пенсії по інвалідності, а саме 8 років 10 місяців 1 день, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що якщо б працівники пенсійного органу повідомили позивача у квітні 2016 року (на дату досягнення ним 60 років), про його право на переведення на пенсію за віком, то період його перебування на пенсії по інвалідності з 2009 року, міг бути зарахований відповідно до чинного на цей період законодавства до загального трудового стажу, і відповідно, розмір пенсії при переході на пенсію за віком, був би більшим, оскільки, відповідно до наведених вище судом норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не визначено обов`язок органів ПФУ про повідомлення пенсіонерів щодо можливості переходу на інший вид пенсії, а відповідно, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за ініціативою пенсіонера з дня подання пенсіонером відповідної заяви.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII суперечить Конституції України, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII неконституційним не визнавався, а відтак, є обов`язковим для застосування до спірних правовідносин.

Щодо посилань позивача на необхідність застосування при призначенні та перерахунку йому пенсії за віком показника середньої заробітної плати за 2015-2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону № 1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою:П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною 2 статті 40 Закону № 1058-IV визначено формулу, відповідно до якої розраховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, а саме: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

За приписами ч.3 ст.43 Закону № 1058-IV, раніше призначені пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у разі втрати годувальника із зазначених причин перераховуються за нормами цього Закону з урахуванням положень частини третьої статті 30 та частини восьмої статті 36 цього Закону, за умови наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, які відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Пунктом 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Згідно з пунктом 4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» установлено, зокрема, що: у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

В свою чергу, п.5 Порядку №124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Таким чином, з урахуванням середньої заробітної плати по Україні станом на 01.10.2017, а саме 3764,40 грн., розрахунок заробітної плати проводиться із величини 4404,35 грн. (3764,40 грн. х 1,17). При перерахунку застосовується величина оцінки одного року страхового стажу на дату проведення перерахунку - 1%.

Отже, розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії має наступний вигляд:

Зп = 4404,35 х індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за матеріалами пенсійної справи на дату проведення перерахунку.

При цьому, розмір пенсії розраховується за формулою, визначеною ст.27 та з урахуванням ст.28 Закону (враховуючи індивідуальні показники страхового стажу пенсіонера).

Згідно розпорядження від 16.05.2019 року, за яким розмір пенсії позивача за віком становить 6670,11 грн., середньомісячний заробіток позивача складає 18657,65 грн., який розрахований наступним чином: 18657,65 грн. = 3764,40 грн. (середній заробіток) х (341,98751 (сума коефіцієнтів заробітної плати після оптимізації) : 69 (кількість місяців заробітної плати після оптимізації).

Таким чином, як вбачається з викладеного, вказаний перерахунок пенсії позивача згідно рішення від 16.05.2019 року здійснено без врахування коефіцієнта 1,17, у зв`язку із чим, пенсійним органом було усунуто дану помилку та рішенням від 21.06.2019 року проведено перерахунок вже з урахуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 4404,35 грн. Так, згідно рішення від 21.06.2019 року, середньомісячний заробіток складає 21829,46 грн. = 4404,35 грн. (середній заробіток) х (341,98751 (сума коефіцієнтів заробітної плати після оптимізації) : 69 (кількість місяців заробітної плати після оптимізації); коефіцієнт стажу з урахуванням кратності складає 0,35750 (429 місяців/100х12)х1). Таким чином, розмір пенсії позивача за віком за ст.27 Закону з 01.06.2019 року складає 7804,03 грн. (21829,46 грн. х 0,35750).

Водночас, згідно рішення від 25.06.2019 року дані показники при перерахунку пенсії позивача за віком з 01.07.2019 року залишились незмінними.

Судом встановлено, що позивач отримував пенсію по інвалідності, яка призначена згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", з урахуванням норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин, оскільки з 02.08.2018 року позивачу здійснено перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у межах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку, що при призначенні позивачу пенсії за віком замість пенсії по інвалідності, відповідно до розпорядження №824172 від 11.08.2018 року, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за три останні роки, що передували зверненню позивача із заявою про перехід з пенсії за інвалідністю на пенсію за віком, тобто за 2015-2017 роки.

Таким чином, здійснюючи подальші перерахунки пенсії позивача, в тому числі на підставі рішень №951050824172 від 16.05.2019 року, №951050824172 від 21.06.2019 року та №951050824172 від 25.06.2019 року, із застосуванням показника середнього заробітку за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн. помноженого на коефіцієнт 1,17, відповідач діяв правомірно.

Отже враховуючи викладене, вбачається, що дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії позивача згідно рішення №951050824172 від 21.06.2019 року є правомірними, а оскаржуване рішення №951050824172 від 21.06.2019 року прийнято правомірно та не підлягає скасуванню.

При цьому, суд зауважує на тому, що позивач у первинному позові також оскаржував рішення №951050824172 від 16.05.2019 року, а в подальшому визначив, що оскаржуваним актом індивідуальної діє за його позовом є лише рішення №951050824172 від 21.06.2019 року. Суд вважає, за необхідне зазначити, що перерахунок пенсії позивача згідно рішення від 16.05.2019 року здійснено з урахуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн. без врахування коефіцієнта 1,17, у зв`язку із чим, пенсійним органом було усунуто дану помилку шляхом прийняття оскаржуваного позивачем рішення від 21.06.2019 року, яким проведено перерахунок вже з урахуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 4404,35 грн.

Таким чином, як вбачається з викладеного, рішення №951050824172 від 21.06.2019 року прийнято «взамін» рішення №951050824172 від 16.05.2019 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними, оскільки відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком з 02.08.2018 року безпідставно (що визнано самим відповідачем) зарахував до страхового стажу позивача період перебування останнього на інвалідності до дня призначення пенсії за віком, та застосував при розрахунку пенсії позивача за віком показник середньої заробітної плати в Україні за 2015-2017 роки у розмірі 5377,90 грн., у зв`язку з чим, відповідач виправив дану помилку та правомірно здійснив подальші перерахунки пенсії позивача, в тому числі, на підставі оскаржуваного рішення №951050824172 від 21.06.2019 року, без зарахування до страхового стажу позивача періоду перебування позивача на інвалідності з дати встановлення інвалідності до дати призначення пенсії за віком та із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 21 червня 2019 року № 951050824172 і визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії позивача згідно рішення від 21.06.2019 року № 951050824172, є необґрунтованими, документально та нормативно недоведеними позивачем, та не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем під час розгляду справи доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення від 21 червня 2019 року № 951050824172.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Вимоги позивача зобов`язального характеру є похідними від основної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №951050824172 від 21.06.2019 року, у зв`язку із чим, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 21 червня 2019 року № 951050824172 і визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії позивача згідно рішення від 21.06.2019 року № 951050824172, похідні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти нове рішення про проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року № 824172, відповідно до якого розмір пенсії позивача складав 12108,56 грн., зобов`язання відповідача виплатити заборгованість перерахованої пенсії відповідно до складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року №824172, починаючи з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2019 року та зобов`язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до нового розпорядження про перерахунок пенсії, починаючи з 01.09.2019 року, також не підлягають задоволенню.

При цьому, щодо посилань позивача на порушення конституційних прав позивача та неможливості зменшення розміру належних йому пенсійних виплат, суд наголошує, що в контексті даних правовідносин, після призначення пенсії за віком та проведення її перерахунку згідно рішення від 21.06.2019 року за нормами Закону №1058-IV, розмір пенсії позивача не був зменшений, та є більшим, ніж розмір пенсії, призначеної по інвалідності який позивач отримував до призначення пенсії за віком, в тому числі, після здійснення її перерахунку згідно оскаржуваного рішення №951050824172 від 21.06.2019 року.

Згідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2148-VIII визначено, у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Аналогічні положення містить також пункт 4 Прикінцевих положень Закону 1058.

Отже, вказані зміни згідно оскаржуваного рішення №951050824172 від 21.06.2019 року не погіршили умов отримання пенсії позивачем, а тому посилання позивача на звуження його права є необґрунтованим.

Суд вважає також безпідставними твердження позивача про те, що відповідач повинен розраховувати позивачу пенсію починаючи з жовтня 2017 року та в подальшому розраховувати та виплачувати її на основі тих законодавчих актів та з урахуванням документів, наявних в пенсійній справі, які діяли до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-УШ та відповідно до складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року № 824172, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, враховуючи вищенаведені висновки суду, а також зважаючи на те, що позивач в даній справі не оскаржував дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача по інвалідності відповідно до розпорядження №824172 від 13.11.2017 року.

Решта доводів позивача та заперечень відповідача у заявах по суті справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

При цьому, щодо надання оцінки кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), та зокрема, сформовану у рішенні у справі «Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Наведена судом практика Європейського суду з прав людини також застосовується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 року у справі № 802/2236/17-а, від 07.08.2018 року у справі №826/16871/16, від 12.02.2019 року у справі №808/1801/18, від 13.02.2020 року у справі №812/1325/17, від 11.02.2020 року у справі №520/9544/18, правові висновки якого підлягають застосуванню судами при розгляді справ.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частинами 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, зважаючи на викладене, з урахуванням встановлених судом обставин, наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії не підлягає задоволенню.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, в даному випадку відсутні підстави для застосування положень ст.371 КАС України щодо допущення рішення суду до негайного виконання.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону та судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат у справі при прийнятті рішення судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.2,72,77,90,120,139,193,194,205,241-246,250,295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення від 21 червня 2019 року № 951050824172 і визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії позивача згідно рішення від 21.06.2019 року № 951050824172, зобов`язання відповідача прийняти нове рішення про проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року № 824172, відповідно до якого розмір пенсії позивача складав 12108,56 грн., зобов`язання відповідача виплатити заборгованість перерахованої пенсії відповідно до складових, які використанні при прийнятті розпорядження від 11 серпня 2018 року №824172, починаючи з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2019 року та зобов`язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до нового розпорядження про перерахунок пенсії, починаючи з 01.09.2019 року – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.