Рішення № 88455213, 23.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1000/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 134850003639 від 26.11.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового пенсійного стажу за списком №2 період роботи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) час роботи з 01.07.1987 р. по 03.05.1995 р. на посаді випробувач деталей та приладів, зайнятий випробуванням на стендах під напругою 25 кВ і вище у ВАТ «Кінескоп» та призначити пенсію за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 листопада 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято рішення № 134850003639, яким було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказує, що відповідачем не було зараховано позивачу стаж роботи на посаді випробувач деталей та приладів на стендах при напрузі 25 кВ і вище за період роботи з 01.07.1987 р. по 03.09.1989 р.

На думку позивача період роботи з 01.07.1987 р. по 03.09.1989 р., який дає право на призначення пільгової пенсії, підтверджується первинними документами та довідкою (уточнююча про особливий характер роботи або умов праці необхідної для призначення пільгової пенсії) № 27/1257 від 18.02.2000 року, виданою ВАТ «Кінескоп».

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що згідно записів трудової книжки гр. ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 576 від 01.07.1987 року прийнятий в цех електронно – променевих труб №2 на ділянку випробування випробувачем деталей і приладів електронної техніки 3 розряду, з 04.09.1989 року заявник переведений випробувачем деталей і приладів на стендах з напругою 30 кВ 3 розряду (наказ № 28 від 26.02.1990), з 01.04.1990 – випробувачем деталей і приладів на стендах з напругою 30 кВ 4 розряду (наказ № 94 від 14.03.1990 року) з 01.07.1992 – випробувачем деталей і приладів на стендах з напругою 30кВ 5 розряду (наказ № 942463 від 01.07.1992 року), з 17.04.2000 року звільнений з роботи (наказ № 71, від 17.04.2000 року). Зазначають, що згідно поданої довідки заявник працював повний робочий день з 01.07.1987 року по 03.05.1995 року у виробництві електронної техніки випробувачем деталей і приладів, зайнятим випробуванням на стендах при напрузі 25 кВ і вище, що передбачено Списком №2, розділ ХVI, підрозділ «а», позиція 2170100а-12582, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.0.1994 року № 162. Вказує, що згідно наказу №25-к від 24.01.1996 року «Про результати атестації робочих місць» надано право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 випробувачем деталей і приладів, зайнятим випробуванням на стендах при напрузі 25 кВ і вище. Проте, на переконання відповідача, надані позивачем документи не підтверджують виконання робіт випробувачем деталей і приладів на стендах під напругою 30 кВ і вище. З урахуванням викладеного вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

06 березня 2020 року на адресу суду (вх. № 12897) позивачем подано відповідь на відзив, де вказує, що документами, які були подані відповідачу зокрема, уточнююча довідка № 27/1257 від 18.02.2000 року, наказ ВАТ «Кінескоп» від 24.01.1996 року № 25-к «Про результати атестації робочих місць» було документально доведено необхідність зарахування періоду роботи з 01.07.1987 року по 03.05.1995 року у ВАТ «Кінескоп», тобто періоду роботи з шкідливими умовами праці до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

17 березня 2020 року на адресу суду (вх.№ 14785) відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі оскільки для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стаж позивача є недостатнім.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 05 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 10 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю представника відповідача відмовлено.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини: Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято рішення від 26.11.2019 року № 134850003639 про відмову в призначення пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на те, що поданими документами, в тому числі наказами № 576 від 01.07.1987 року та № 627 від 01.07.1988 не підтверджується робота заявника на стендах при напрузі 25 кВ і вище за період з 01.07.1987 року по 03.09.1989 року, відтак відсутні підстави для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу роботи. У рішенні вказують, що позивачем операційної картки техпроцесу заявником не подано.

Вважаючи спірне рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка: наявності у позивача необхідного стажу роботи у шкідливих умовах праці для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Згідно ч.4 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 1 січня 1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.

За правилами ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.п.1, 2, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій (їх правонаступників). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно п.10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі – Порядок №383), для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У період роботи позивача з 01.07.1987 року по 03.05.1995 року була чинна Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162, «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» в якій в розділі ХVI «Виробництво електронної техніки та радіоапаратури» (позиція 2170100а-12582) випробувачі деталей та приладів, зайняті випробуванням на стендах під напругою 25 кВ і вище, передбачала включення до стажу роботи за Списком №2 право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Судом із долучених до матеріалів справи копій трудової книжки серії НОМЕР_2 , встановлено, що трудовий стаж ОСОБА_1 , складає більше 30 років з них, з 01.07.1987 р. по 03.09.1989 р., - в цеху електронно-променевих трубок №2 на ділянці випробування випробувачем деталей і приладів електронної техніки по 3 шкідливому розряду; з 04.09.1989 року - випробувач деталей і приладів на стендах з напругою 30 кВ 4 розряду, з 01.07.1992 року - випробувач деталей і приладів на стендах з напругою 30 кВ 5 розряду; з 17.04.2000 року – звільнено із займаної посади. (а.с. 14-17).

У період з 01.07.1987 року по 03.05.1995 року (7 років 10 місяців 2 дні) позивач працював повний робочий день у ВАТ «Кінескоп» (Львівський завод кінескопів – головний завод ПО «Кінескоп») у виробництві виробів електронної техніки та виконував випробування деталей і приладів зайнятий випробуванням на стендах з напругою 25 кВт і вище, що підтверджується уточнюючою довідкою про особливий характер роботи або умов праці необхідної для призначення пільгової пенсії від 18.02.2000 року № 27/1257. (а.с. 10).

Згідно протоколу №12 засідання пенсійної комісії при профкомі ВАТ «Кінескоп» від 24.11.1999 року, було зараховано ОСОБА_1 період роботи з 01.07.1987 року по 03.05.1995 року в стаж необхідний для призначення пільгової пенсії згідно списку №2, розд.16, підрозділ «А», як випробувачу деталей та приладів на стендах при напрузі 25 кВт. (а.с.11).

Також позивачем до матеріалів справи додано архівну довідку від 01.08.2019 року № Х-1957 з якої вбачається, що позивач працював на посаді випробувачем деталей і приладів (на стендах з напругою 30 кВ).

Згідно наказу ВАТ «Кінескоп» № 25 –к від 24 січня 1996 року було надано робітникам, працюючим на професіях та посадах, право виходу на пільгову пенсію зокрема випробувач деталей і приладів, зайнятих випробуванням на стендах з напругою 25 кВ і вище. (а.с. 12).

Вказаний спірний пільговий стаж роботи позивача з 01.07.1987 року по 03.05.1995 року із шкідливими і важкими умовами праці підтверджується записами в його трудовій книжці про роботу у ВАТ «Кінескоп», достовірність та порядок оформлення якої, відповідачем під сумнів не ставиться, а також долученими до матеріалів справи додатковими доказами підтвердження трудового стажу уточнюючою довідкою підприємства, в якій зазначено відомості, що відповідають вимогам п.20 Порядку №637.

В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що наданими позивачем до пенсійного органу документами не підтверджено виконання робіт випробувачем деталей і приладів зайнятий випробуванням на стендах під напругою 25 кВ і вище період роботи з 01.07.1987 року по 03.09.1989 року.

Втім, суд не враховує вказані доводи пенсійного органу, оскільки відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі – Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм суд приходить висновку, що позивач має необхідний пільговий стаж для призначення пенсії відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який підтверджено, зокрема, записами його трудової книжки та уточнюючою довідкою про особливий характер роботи або умов праці необхідної для призначення пільгової пенсії, від 18.02.2000 року № 27/1257, виданою ВАТ «Кінескоп».

Натомість, відповідачем не доведено правомірності спірного рішення № 134850003639 від 26.11.2019 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відтак, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку, для відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії слід зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового пенсійного стажу за списком №2 період роботи ОСОБА_1 , з 01.07.1987 р. по 03.05.1995 р. на посаді випробувач деталей та приладів, зайнятий випробуванням на стендах під напругою 25 кВ і вище у ВАТ «Кінескоп» та призначити пенсію за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Висновки суду у даній справі відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.05.2018 року (справа №559/484/17), 10.07.2018 року (справа №359/305/17), від 12.02.2019 року (справа №337/1297/17).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі – 5000 грн., згідно поданої заяви позивача судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач подав копії: договору про надання правової допомоги № 02-01/20 від 14.01.2020; замовлення від 14.01.2020 року, акт про надання правової допомоги за Договором 2-01/20 про надання правової допомоги від 14.01.2020 року, що складається з ознайомлення з матеріалами, наданими клієнтом, визначення заходів захисту інтересів клієнта – 2 год., вартість 1000 грн.; проведення консультацій з клієнтом щодо обраної позиції захисту -1 год., вартість 500 грн.; підготовка позовної заяви – 4 год., вартість 2000 грн.; відповідь на відзив – 3 год., вартість 1500 грн.

Як видно із поданих позивачем документів, розмір судових витрат позивача за надання правової (правничої) допомоги у цій справі становить 5000,00 грн., та підтверджується квитанцією № ПН 1434 від 14.01.2020 року.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі.

Так, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відносяться до справ незначної складності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, щодо обґрунтованості витрат, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (5000,00 грн.) є надмірним. При цьому суд зазначає, що фактично визначення заходів захисту інтересів клієнта – 2 год., вартість 1000 грн., проведення консультацій з клієнтом щодо обраної позиції захисту -1 год., вартість 500 грн., не має безпосереднього впливу на результат та дублює по суті іншу послугу, таку як підготовка позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи зокрема щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою судді від 10 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. В ухвалі також було роз`яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд не погоджується із твердженням позивача про те, що витрата адвокатом 3 год. робочого часу на підготовку відповіді на відзив і вартості такої послуги 1500 грн. є необхідною у даній справі, оскільки у справах, визначених частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є позов та відзив. (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Як підсумок такого аналізу, суд дійшов висновку, що присудженню на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу адвоката на рівні мінімальної ставки гонорару адвоката у розмірі 2000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 5000 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 2000 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 1681, 60 грн., згідно з квитанції № 0.0.1601304806.1 від 31 січня 2020 року, який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.11.2019 року № 134850003639 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) зарахувати до пільгового пенсійного стажу за списком №2 період роботи ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) період роботи з 01.07.1987 р. по 03.05.1995 р. на посаді випробувач деталей та приладів, зайнятий випробуванням на стендах під напругою 25 кВ і вище у ВАТ «Кінескоп» та призначити пенсію за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 80 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

У решті вимог ОСОБА_1 про присудження судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн., - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 26.03.2020 року.

Суддя Клименко О.М.