Ухвала суду № 88454933, 27.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/4504/20

категорія 112030300

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати йому з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати відповідача провести йому з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

В позовній заяві ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області щодо не виплати йому з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому як зазначає позивач у позовній заяві, право на отримання вищезазначеної виплати виникло у нього після прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 від 17.07.2018 (по справі №31-11/2018/3830/15), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", та відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, саме з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 від 17.07.2018 (по справі №31-11/2018/3830/15), позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області свого права на отримання щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відтак, перебіг строку звернення до адміністративного суд почався для позивача з 18.07.2018, тобто з наступного дня після прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 від 17.07.2018.

Водночас, з вказаним адміністративний позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 24 березня 2020 року, що свідчить на користь висновку про пропуск позивачем, встановленого ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Частиною 1 ст. 121 КАС України закріплено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з тим із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду позивач не звертався.

Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачеві починаючи з 17.07.2018 та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 8 ст. 160 КАС України встановлено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивачем в порушення вищезазначених норм не зазначено у позовній заяві про наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору та не додано документ про сплату судового збору.

Однак, одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому просив звільнити його від сплати судового збору. В обґрунтування заяви, позивач посилався на тяжке матеріальне становище, в підтвердження чого додав до клопотання довідку від 20.02.2020 №51/02 про розмір його пенсії за 2019 рік, видану Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а також відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених йому доходів у 2019 році.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені в Законі України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп.1 п. 3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 2102,00 гривень.

Таким чином, позивач при подачі до суду даного позову повинен був сплатити судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Розрахунок судового збору, що підлягав сплаті: 2102,00 грн. х 0,4 х 1 = 840,80 грн., де: 2102,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2020 року; 0,4 - ставка судового збору з подання до суду позову немайнового характеру; 1 - кількість позовних вимог немайнового характеру заявлених позивачем у поданій позовній заяві.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зі змісту викладених норм випливає, що у випадку наявності однієї із альтернативних умов, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи майновий стан сторони, суд має право звільнити особу від сплати судового збору.

Суд також відмічає, що умовою для звільнення особи від сплати судового збору і є її незадовільний майновий стан. Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 КАС України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Позивачем до суду надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, з яких вбачається, що у 2019 році позивач доходів не отримував, а також довідку від 20.02.2020 №51/02, видану Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, згідно з якою розмір отриманої ОСОБА_1 пенсії за 2019 рік становить 18440,00 гривень.

Таким чином, розмір судового збору у сумі 840,80 грн., що підлягає сплаті при зверненні з даним позовом до суду, не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача (18440,00 грн. * 5 % = 922,00 грн.), а тому клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що при подачі даного позову до суду позивачем вимог ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України дотримано не було.

Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 169 вказаного Кодексу).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;

- доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору в розмірі 840,80 гривень.

Платіжні реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: Житомирська міська отг 22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38035726

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA048999980313181206084006797

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу*;101; РНОКПП позивача; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Житомирський окружний адміністративний суд.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя І.Е.Черняхович