Рішення № 88454642, 27.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 р. Справа № 120/481/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі – Центральний ВДВС у м. Вінниці), в якій зазначається, що 02.01.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, у відповідь на яку отримав лист від 21.01.2020 № 15809/15.26-25/15. В листі відповідач повідомив, що позивач нібито подав до органу державної виконавчої служби довіреність від 02.03.2019. Позивач з такою відповіддю не погоджується та вважає, що відповідач умисно спотворив інформацію, чим зачіпаються честь та гідність позивача.

Відтак позивач звертається до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати відомість про надання позивачем зазначеної довіреності умисним спотворенням інформації і неправомірною дією;

- покласти на відповідача обов`язок у 5-денний строк усунути зазначену спотворену інформацію шляхом письмового вибачення перед позивачем;

- стягнути з відповідача 50000,00 грн для часткової компенсації завданого відповідачем стресу позивачу.

Ухвалою суду від 11.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для приведення позовної заяви у відповідність з вимогами, встановленими статтями 160, 161, 172 КАС України. Так, позивачу запропоновано належним чином викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують такі обставин; уточнити, в чому саме полягає порушення з боку суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, та які саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність були прийняті (вчинені) відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду; конкретизувати позовні вимоги з урахуванням положень ст.ст. 5, 245 КАС України. Водночас позивачу роз`яснено можливість скористатися правом на безоплатну первинну правову допомогу відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року № 3460-VI.

24.02.2020 до суду надійшла заява позивача, в якій позивач підтверджує позовні вимоги та їх обґрунтування, наведені у позові, та просить суд відкрити провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 28.02.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні. Крім того, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що зміст позовних вимог, наведені позивачем обґрунтування та додані до позовної заяви матеріали вказують на наявність між сторонами спору, пов`язаного з неналежним розглядом звернення громадянина суб`єктом владних повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України). Також суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що ця справа належить до категорії адміністративних справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, а отже повинна вирішуватись з особливостями, передбаченими статтею 287 КАС України.

23.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує твердження позивача про недостовірність інформації, наведеної у відповіді на його заяву від 02.01.2020, та зазначає, що відповідь була надана з урахуванням тих документів, які були в розпорядженні органу державної виконавчої служби. Також відповідач просить суд прийняти відзив з пропуском встановленого законом строку для його подання, посилаючись на те, що відповідальний за цю справу державний виконавець Бондар Н.С. перебуває у додатковій відпустці в період з 28.02.2020 по 23.03.2020, а її обов`язки тимчасово виконує інший державний виконавець. На підтвердження своїх доводів відповідач надає копію наказу від 26.02.2020 № 371/06 "Про надання відпутки ОСОБА_2 ".

Ухвалою суду від 28.02.2020 про відкриття провадження у справі відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених статтею 162 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, копію вказаної ухвали разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами вручено відповідачу 03.03.2020. Таким чином, граничною датою подання до суду відзиву на позовну заяву слід вважати 18.03.2020.

Разом з тим, відзив на позовну заяву надійшов до суду електронними засобами зв`язку 23.03.2020, тобто з пропуском встановленого судом строку.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, в силу вимог закону відзив на позовну заяву не береться судом до розгляду лише у випадку, якщо його подано несвоєчасно без поважних причин.

Втім, наведені відповідачем причини пропуску строку для подання відзиву у цій справі суд визнає поважними і такими, що підтверджують документально.

Згідно з ч. 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 19.07.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати інформацію у зведеному виконавчому провадженні № 499999202, що перебуває на виконанні у Центральному ВДВС у м. Вінниці та стосується стягнення заборгованості з КС "Злагода" на загальну суму 34055058,83 грн.

Листом від 19.08.2019 № 79945/15.26-25/15 за підписом в.о. начальника відділу Нагорного Д.В. позивачу надано інформацію щодо рішень та дій, які вчиняються у вказаному виконавчому провадженні. Серед іншого, у відповіді зазначено (далі дослівно): "В матеріалах виконавчого провадження відсутні дані, які підтверджують, що ОСОБА_3 є стягувачем по справі. Згідно копії довіреності, наданої Вами, ОСОБА_3 , як Ви є представником КС "Злагода"".

Зазначений вище лист позивач отримав наручно 19.08.2019.

02.01.2020 позивач звернувся на адресу начальника Центрального ВДВС у м. Вінниці з заявою, в якій просив підтвердити або спростувати інформацію, наведену у листі від 19.08.2019 № 79945, про те, що нібито позивач надав довіреність від імені КС "Злагода", якої насправді не було.

На вказану заяву листом від 21.01.2020 № 15809/15.26-25/15 відповідач повідомив, що "у відповіді від 19.08.2019 № 79945/15.26-25/15 вказано "Згідно копії довіреності, наданої Вами, ОСОБА_3 , як Ви є представником КС "Злагода"", а не що Вами від імені КС "Злагода" надано довіреність. Мова йде про копію довіреності від 02.03.2019, яка є в матеріалах завершеного виконавчого провадження № 49999202, згідно з якою Ви були представником КС "Злагода"".

Позивач вважає відповідь відповідача протиправною, а надану ним інформацію умисно спотвореною і такою, що зачіпає його честь та гідність, а тому звертається до суду з цим позовом.

Вдаючись до оцінки спірних правовідносин між сторонами, пов`язаних з розглядом звернення громадянина, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року (далі – Закону № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Так, частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненням громадян необхідно розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

В силу положень статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

За приписами статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень: письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги не обґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналіз наведених вище правових норм вказує на те, що орган державної влади та місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечити його виконання та про наслідки розгляду звернення повідомити громадянина.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , реалізуючи своє право на звернення, 19.07.2019 звернувся до відповідача з заявою про надання інформації з виконавчого провадження № 49999202.

Відповідач розглянув вказану заяву та надав позивачу відповідь від 19.08.2019 № 79945/15.26-25/15.

02.01.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою, в якій висловив незгоду з інформацією, наведеною у листі від 19.08.2019 № 79945, про те, що він нібито надав органу державної виконавчої служби довіреність від імені КС "Злагода".

У відповідь на цю заяву відповідач листом від 21.01.2020 № 15809/15.26-25/15 повідомив позивача, що у відповіді від 19.08.2019 № 79945/15.26-25/15 було вказано "Згідно копії довіреності, наданої Вами, ОСОБА_3 , як Ви є представником КС "Злагода"", а не що Вами від імені КС "Злагода" надано довіреність. При цьому відповідач зауважив, що йдеться про копію довіреності від 02.03.2019, яка є в матеріалах виконавчого провадження № 49999202 і згідно з якою позивач є представником КС "Злагода".

Як вбачається з доданої до відзиву копії довіреності від 02.03.2019, посвідченої нотаріально (реєстраційний № 1510, строк дії довіреності – до 02.03.2020), КС "Злагода" (код ЄДРПОУ 26423413) в особі голови спілки Пекарчука М.М. уповноважує Луценка Ю.М., прож. по АДРЕСА_1 , або інших осіб ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , адвоката Бабошина А.С., бути представником спілки в усіх без винятку підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади, судах тощо з усіма необхідними права та повноваженнями.

Отже, з`ясовані судом обставини справи свідчать про те, що звернення позивача розглянуто відповідачем об`єктивно, своєчасно та з наданням повної і обґрунтованої відповіді на усі поставлені у зверненні питання.

Крім того, під час розгляду справи не встановлено фактів порушення відповідачем вимог ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", тоді як незгода позивача зі змістом наданої йому відповіді не дає підстав для висновку про неправомірність дій відповідача у спірних публічно-правових відносинах.

Водночас захист честі та гідності фізичної особи у зв`язку з поширенням про неї недостовірної інформації здійснюється в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду звернення слід відмовити.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога – вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, при відмові у задоволенні основної позовної вимоги, суд відмовляє також у задоволенні похідних позовних вимог. При цьому в адміністративній справі вимоги про відшкодування шкоди завжди є похідними, оскільки прямо залежать від вимог щодо вирішення публічно-правового спору про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відтак, враховуючи відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду звернення позивача (основна вимога), не підлягають задоволенню також похідні від неї вимоги, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 );

2) відповідач: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ 40143408, місцезнаходження: вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, 21050).

Рішення суду складено та підписано суддею 27.03.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович