Рішення № 88454640, 27.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 березня 2020 р. Справа № 120/144/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні питання про ухвалення додаткового судового рішення за заявою представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу

за позовом: ОСОБА_1

до: Міністерства оборони України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат

про: визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії. Рішенням від 05 березня 2020 року позов задоволено повністю.

10 березня 2020 року представник позивача подав до суду заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, розгляд якої просив здійснювати за його відсутності.

Ухвалою суду від 10 березня 2020 року заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду в судовому засіданні на 27 березня 2020 року, про що повідомлено учасників справи.

26 березня 2020 року від представника Міністерства оборони України надійшла заява про відкладення судового засідання з розгляду заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. Клопотання мотивоване тим, що представництво інтересів Міністерства оборони України у справі доручено Центральному юридичному відділу, на адресу якого вказана заява не надходила. Також представник відповідача посилається на введення в Україні карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року.

Визначаючись щодо можливості розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення за заявою представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на подане представником відповідача клопотання, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Матеріали справи містять відомості про надіслання стороною позивача копії заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу відповідачу 10 березня 2020 року цінним листом. З інформації, розміщеної на інтернет сторінці Укрпошти "трекінг", суд встановив, що направлений відповідачу цінний лист (заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу з додатками) зі штриховим кодовим ідентифікатором ПАТ "Укрпошта" 2105016409662 вручений 12 березня 2020 року.

Відтак, суд встановив, що відповідач ще 12 березня 2020 року був обізнаний про надіслання до суду позивачем заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та мав можливість подати свої заперечення щодо співмірності таких витрат. Суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для належного забезпечення представництва та надання заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а тому причини неявки представника відповідача не є поважними. Крім того, суд звертає увагу, що за приписами ч. 3 ст. 252 КАС України неприбуття у судове засідання осіб у даному випадку представника відповідача не перешкоджає розгляду заяви позивача, при цьому КАС обмежує строк розгляду такої заяви.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд питання про ухвалення додаткового судового рішення за заявою представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в письмовому провадженні. При цьому на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

З метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 під час розгляду адміністративної справи, на виконання вимог абз. 2 ч. 7 ст. 139 КАС України, до суду в межах визначеного строку було направлено копії договору №LЕ-03 від 15 січня 2020 року, акта № від 06 березня 2020 року здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору №LЕ-03 від 15 січня 2020 року, меморіальних ордерів № ПН47513 від 16 січня 2020 року, № ПН8091 від 06 березня 2020 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

За приписами ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Як видно з матеріалів справи, 15 січня 2020 року між позивачем та адвокатським об`єднанням "ВІНПАРТНЕРС" в особі керуючого партнера ОСОБА_2 укладено Договір №LЕ-03 про надання правничої допомоги.

За умовами цього договору (пункти 1.1, 2.1) Виконавець (адвокат Слізяк Н.Р.) приймає на себе зобов`язання щодо надання наступної правничої (правової) допомоги Замовнику - захист прав та охоронюваних законом інтересі Замовника ( ОСОБА_1 .) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, в цивільних (адміністративних, господарських) судах усіх рівнів та інстанцій, що включає: а) складання та подання до суду (органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування) процесуальних документів: надання запитів для одержання інформації; представництво і захист Замовника з правами сторони та повноваженнями, передбаченими ст.ст. 43, 49, 64 ЦПК України, (ст.ст. 44, 47, 60 КАС України; ст. 44, 47 КУпАП) без обмежень.

Замовник сплачує Виконавцю аванс у розмірі 1000 грн. Остаточний розмір вартості надання послуг правничої допомогу (гонорару) буде визначений додатково, відповідно до мінімальної заробітної плати на час підписання акту виконаних робіт, виходячи із погодинної оплати. Сторони погоджуються, що вартість однієї голини роботи адвоката становить 1000 грн. (п. 4 Договору).

Відповідно до меморіальних ордерів № ПН47513 від 16 січня 2020 року, № ПН8091 від 06 березня 2020 року позивач вніс на користь "ВІНПАРТНЕРС" оплату за юридичні послуги згідно з Договором №LЕ-03 від 15 січня 2020 року у справі №120/144/20-а 4560 грн.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.

Досліджуючи питання про можливість віднесення таких витрат до складу судових витрат в адміністративній справі № 120/144/20-а, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Предметом позову у цій справі є відмова відповідача у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності Така відмова стала приводом для звернення позивачки до адміністративного суду з цим позовом.

Як видно з акта № 1 від 06 березня 2020 року здачі-приймання робіт (надання послуг) до Договору №LЕ-03 про надання правничої допомоги замовник прийняв, а Виконавець надав за період з 15 січня 2020 року по 05 березня 2020 року такі послуги:

- юридична консультація - 30 хв, ціна - 500 грн.;

- юридичний аналіз документів Замовника; підготовка позовної заяви про визнання висновку протиправним; зобов`язання вчинити дії - 2,5 год, ціна - 2500 грн.;

- підготовка відповіді на відзив та клопотання про відкладення судового засідання у справі № 120/144/20-а - 1 год, ціна - 1000 грн.;

участь у судовому засіданні (05 березня 2020 року) у справі № 120/144/20-а - 39 хв, ціна - 650 грн.

Надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним. Так, адвокатом дійсно був підготовлений і поданий до суду позов на 5 стор., оформлено додатки до нього, відповідь на відзив на 3 стор., клопотання про відкладення судового засідання на 2 стор. Безспірним є факт участі адвоката Слізяка Н.Р. в судовому засіданні Вінницького окружного адміністративного суду 05 березня 2020 року.

Розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, на переконання суду, є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на їх надання. Такі витрати відповідають вимогам розумності та були дійсно необхідними.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що за результатами розгляду цієї справи на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4650 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4650 грн. (чотири тисячі шістсот п`ятдесят гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович