Постанова № 88453155, 27.03.2020, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/118/20

Провадження № 3/323/109/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2020 р.м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого – судді Мінаєва М.М., при секретарі Тахтаул А.Л., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (попередня назва – АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення –

ВСТАНОВИВ:

16.01.2020 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла справа про адміністративне правопорушення за протоколом серії ОБ № 062871 від 29.12.2019 р. щодо громадянина ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказаним протоколом встановлено, що 29.12.2019 року приблизно о 03 год. 00 хв. ОСОБА_2 був виявлений по вул. Запорізькій в м. Оріхів Запорізької області як такий, що керував автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння у виді різкого запаху алкоголю з порожнини роту та шаткої ходи, млявої мови, однак від проходження від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я відмовився.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав та пояснив, під час зупинки працівниками поліції автомобіля у місці та в час, які зазначені в протоколі, він перебував на пасажирському сидінні, автомобілем не керував, а тому не був зобов`язаний проходити огляд на стан сп`яніння. Автомобілем керувала інша особа, знайомий ОСОБА_2 , відомості про якого він не може надати суду, оскільки це може негативно відобразитись на особистому житті вказаної особи.

Захисник Чаричанського В.Ю., адвокат Коноваленко О.Ю., надав суду письмові пояснення по суті справи, в яких заперечив наявність підстав для притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності, оскільки, на його думку, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 керував належним йому транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Оскільки він не був водієм в розумінні Правил дорожнього руху, то й не мав обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння. Крім того, без допиту в судовому засіданні пояснення свідків не є належними доказами у справі про адміністративне правопорушення. Також матеріали справи не містять відомостей про те, за допомогою якого саме газоаналізатору ОСОБА_2 пропонувалось пройти огляд, і взагалі повідомлення до чергової частини Оріхівського ВП про виявлений факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного спяніння містить недостовірні відомості про час вчинення ним цього діяння, що свідчить про фальсифікацію працівниками поліції матеріалів справи.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Під час розгляду справи неодноразово викликались, але не з`явились без повідомлення причин свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В судовому засіданні був досліджений відеозапис з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано, зокрема, те, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_2 пройти медичний огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер», а в разі відмови від цього – в медичному закладі. На це ОСОБА_2 стверджував, що він не керував автомобілем, що був пасажиром, і що як пасажир не відмовляється від проходження огляду, але на огляд як водій погодиться лише тоді, коли працівники поліції пред`являть йому докази того, що він керував транспортним засобом. При цьому на відеозаписі чітко чутно та видно, що ОСОБА_2 мав ознаки алкогольного сп`яніння у виді млявої мови.

Суд погоджується з тим, що за відсутності можливості допитати в судовому засіданні як свідків осіб, які зазначені свідками в протоколі, додані до нього письмові пояснення за підписом цих осіб не можуть братись до уваги як належні та допустимі докази. Водночас, з огляду на зміст ст. ст. 251 та 252 КУпАП, для суду це не виключає можливості дійти висновків про наявність чи відсутність складу правопорушення на підставі інших наявних у справі доказів.

Суд критично оцінює та відхиляє пояснення ОСОБА_2 про те, що належним йому транспортним засобом керував нібито не він, а інша особа, про яку він не може повідомити через так звані «особисті» причини. Суд переконаний, що за відсутності можливості перевірити такі пояснення шляхом допиту іншої особи, яка нібито керувала транспортним засобом, вказані вище пояснення ОСОБА_2 є лише способом ввести суд в оману та уникнути відповідальності, при цьому досить зухвало. Таке переконання ґрунтується на тому, що особа, на яку посилається ОСОБА_2 , була відсутня й на місці події, конкретні причини неможливості вказати відомості про неї ОСОБА_2 не названі, клопотань про проведення закритого судового засідання у зв`язку з цим від нього не надходило. Крім того, на дослідженому в судовому засіданні відеозаписі видно, як ОСОБА_2 , сперечаючись з працівниками поліції, заявив, що не вони його зупинили, а він сам зупинився, і не через те що не впорався з керуванням, а тому що просто так вирішив (файл з назвою VID 20191229_023927, частина запису з 01 хв. 35 сек. до 02 хв. 35 сек.). І лише потім ОСОБА_2 почав наполягати на тому, що він не водій.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

З огляду на це, за відсутності доказів іншого, суд виходить з презумпції того факту, що ОСОБА_2 , як власник свого автомобіля, був за його кермом у час та місці, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, доведений дослідженими в судовому засіданні доказами.

Решту доводів адвоката Коноваленко О.Ю. суд також відхиляє як такі, не спростовують викладених вище висновків.

Враховуючи вищенаведене, на ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст.276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200,00 (десять тисяч двісті) грн. ( Отримувач: ГУК у Запорізькій області/21081300; код ЄДРПОУ отримувача: 37941997; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом та у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подвійний розмір штрафу, а саме 20400,00 грн. (двадцять тисяч чотириста грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в дохід держави у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.) (отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача коштів за ЄДРПОУ: 37993783; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з часу набрання нею законної сили.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв