Рішення № 88453092, 27.03.2020, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/4/20

Провадження № 2/321/170/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2020 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.

за участю:

секретаря судового засідання Мосієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В :

02 січня 2020 року позивач ПАТ «СК «Юнівес» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Позов мотивований тим, що 4 червня 2018 року до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» надійшла заява про страхове відшкодування, складена ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_1 зв`язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_4 , який, за наданою заявником інформацією, загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 08 листопада 2017. року за участі автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Звернення заявника було обумовлено тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» згідно полісу № АК/3466430 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 18 жовтня 2018 року на користь ОСОБА_1 ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» здійснило страхове відшкодування, розмір якого був письмово узгоджений з її представниками та становив 140000 грн. Після здійснення страхового відшкодування ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» стало відомо, що постановою Василівського районного суду Запорізької області при розгляді справи про адміністративне правопорушення №311/2437/1 було встановлено відсутність належних, достовірних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 наїзду на велосипедиста ОСОБА_4 , про який повідомлено страховику. З огляду на відсутність документального підтвердження того, що травми ОСОБА_4 були отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі забезпеченого автомобіля, то його дружина ОСОБА_1 не має правових підстав для отримання страхового відшкодування. Отже, позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в загальному розмірі 140000 грн., а також відшкодувати судові втрати.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 13.01.2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.02.2020 року в судовому засіданні розглянуто клопотання представника позивача про перехід до загального розгляду та клопотання про виклик свідків, в задоволенні клопотань відмовлено. Розгляд відкладено до отримання матеріалів кримінальної справи.

В судове засідання 27.03.2020 року сторони не з`явились, клопотань від сторін не надходило. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до полісу АК003466430 ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» була застрахова цивільно-правова відповідальність користувача транспортного засобу ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_1 (а.с. 4).

Згідно з постановою слідчого від 31 травня 2018 року було закрито кримінальне провадження внесене до ЄДРДР 10 листопада 2017 року № 1201780290000461, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом загибелі велосипедиста ОСОБА_5 (а.с. 5-6).

22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якій вказала, що 8 листопада 2017 року її чоловік ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження в результаті ДТП за участі транспортного засобу ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Також 22 травня 2018 року ОСОБА_1 подала до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 8-11).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 15 листопада 2017 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Згідно зі страховим актом №ГО-12197/ЗП.Ж по договору страхування АК346430 від 21 квітня 2017 року було погоджено розмір страхового відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 140000 грн. (а.с. 17).

15 жовтня 2018 року між ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» і ОСОБА_1 було укладено угоду про виплату страхового відшкодування в сумі 140000 грн. (а.с. 16).

Отримання ОСОБА_1 140000 грн. 19 жовтня 2019 року підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с. 18).

Відповідно до постанови Василівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.а. 20-21).

Головним доводом позивача є твердженні, що страхового випадку не було, оскільки відсутні докази загибелі ОСОБА_4 саме в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участі застрахованого автомобіля «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 .

Проте з такими твердженнями позивача суд не може погодитися зважаючи на таке:

Відповідно до положень ст. 1187 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Зазначеною нормою, таким чином, передбачена презумпція вини особи, яка завдала шкоду та її відповідальність незалежно від вини, за виключенням лише обставин непереборної сили та умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду) лише якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача.

Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода, у тому числі якщо в наявності — ушкодження здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1167 ЦК).

Слід врахувати, що відносини, що виникають у результаті завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, традиційно виділяють як спеціальний делікт у зв`язку з особливостями механізму завдання шкоди, а також умовами виникнення обов`язку її відшкодувати.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об`єкта буде зобов`язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки закон не передбачає, що ця обставина звільняє володільця від відповідальності.

Так, за ч.2 ст.1193 ЦК якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня його вини розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

З наданих доказів – матеріалів кримінального провадження № 12017080290000461 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, вбачається, що 08 листопада 2017 року за участі автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 і велосипедиста ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода. В рамках кримінального провадження була проведена інженерно – трасологічна експертиза № 9-225 від 19 квітня 2018 року, на підставі висновків якої слідчим була винесена постанова про закриття кримінального провадження, саме через відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Проте вказані докази свідчать лише про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину і складу адміністративного правопорушення відповідно. Ні постанова слідчого, а ні постанова суду не спростовують того факту, що 08 листопада 2017 року сталася ДТП за участі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , в результаті якої останній отримав тілесні ушкодженні і згодом помер.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, ОСОБА_2 як особа, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, мав би відповідати за завдану шкоду.

В свою чергу, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 повідомила позивача про настання страхового випадку та звернулася з відповідною заявою.19 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування і розмірі 140000 грн., заперечень щодо підстав проведення такої виплати не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набула вказану вище суму страхового відшкодування на законних підстава, тому відсутні підстави для її повернення згідно ст. 1212 ЦК України.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, сплачену суму судового збору в розмірі 2100 гривень слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 141, 228-229, 258-260, 263 -265, 268, 280-283 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», код ЄДРПОУ 32638319, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О.Кравченко