Рішення № 88453041, 19.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.03.2020

Справа № 937/8569/19

(2/937/596/20)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Фоміна В.А.,

за участю секретаря – Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу реєстрації Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про зобов`язання здійснити реєстрацію, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнила, в якій просить зобов`язати Відділ реєстрації Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.

В обґрунтування позову вказує на те, що 26.09.2019 року позивач звернулась до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та одночасно із заявою про зняття реєстрації за попереднім місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , однак їй було відмовлено у здійснені реєстрації. Так, Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_3 належить її свекру ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 16.06.1994 року, інша Ѕ частина будинку належить його братові ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок видане 16.03.1984 року. За адресою АДРЕСА_1 , позивач мешкає разом із своєю родиною, а саме чоловіком та донькою з 22 вересня 2007 року, тобто з моменту укладення шлюбу з чоловіком. Утримує вказаний будинок разом з чоловіком. ОСОБА_2 хоч і є власником частини вказаного будинку однак мешкає за іншою адресою: АДРЕСА_4 . Ѕ частку будинку батьки чоловіка позивача надали їм у користування та проживання. ОСОБА_2 надав свою згоду на реєстрацію позивача в будинку. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто його право власності на вказану частку будинку було припинено відповідно до п.11 ч. 1 ст. 346 ЦК України. З часу відкриття спадщини та до моменту звернення до суду із вказаним позовом спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто не прийняв та не зареєстрував у встановленому законом порядку. Таким чином, на момент звернення до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання інші співвласники будинку були відсутні, що унеможливлювало надати їх згоду.

03.01.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача будучи повідомленим належним чином про день, час та місце розгляду справи про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення в судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи від нього не надходило. Свою позицію стосовно позовних вимог виклав у відзиві на позовну заяву. Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає.

Так, відповідно до наданого відзиву на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що позивач через Центр надання адміністративних послуг звернувся до відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області із заявами про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а також про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . До заяв надала згоду на її реєстрацію місця проживання від ОСОБА_2 та документ, що підтверджує право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_5 . Однак, всупереч вимогам Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», заявником не було додано до заяв, а ні квитанцію про сплату адміністративного збору, ані згоди співвласників будинку АДРЕСА_5 . Крім того, будь-яких документів про перенумерацію будинку АДРЕСА_5 по АДРЕСА_6 або АДРЕСА_7 заявником також не було надано.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Не заперечує проти реєстрації у його приміщенні позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з положень ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, судом було встановлено наступне.

22 вересня 2007 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , після реєстрації якого змінила прізвище на « ОСОБА_5 » /а.с.9/.

Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.10/.

Відповідно до копії довідки голови квартального комітету № 44 від 03.10.2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із родиною: чоловіком – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та донькою – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.18/.

Ѕ частина будинку АДРЕСА_3 на підставі договору дарування укладеного 16 червня 1994 року зареєстрованого в реєстрі за № 1-1910 належить ОСОБА_2 /а.с.13/.

Інша Ѕ частина будинку АДРЕСА_3 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) видане виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області 16 березня 1984 року /а.с.14/.

Проте, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть /а.с.15/. Його частка будинку досі не переоформлена, спадкова справа після його смерті не заведена, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру № 59469450 сформована 18.02.2020 року, відомих спадкоємців після його смерті немає.

27.09.2019 року виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області відділом реєстрації на підставі абз. 2 ст. 9-1 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а саме, у зв`язку з відсутністю згоди співвласника на реєстрацію особи, у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 було відмовлено /а.с.16/, так само як і було відмолено у зняті з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 /а.с.17/.

У відповідності до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник жилого будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 361 ЦК України визначено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, і в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Також статтею 150 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно положень ст.156 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

За положеннями ч.1 ст.405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» з 04 квітня 2016 року повноваження з питань реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання делеговані органам місцевого самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» №1382-IV від 11 грудня 2003 року громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку.

Згідно п.п.4 п.18 «Правил реєстрації місця проживання» затверджених Постановою КМУ №207 від 02 березня 2016 року, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до жилого приміщення, визнання за особою права користування жилим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї.

Отже, підставою для реєстрації місця проживання особи, яка не є власником житла, де має намір зареєструватися, є документи, які засвідчують право даної особи на проживання у цьому житлі або документально оформлена згода на реєстрацію, надана власниками даного житла.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є невісткою ОСОБА_2 , який є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_3 . Інший співвласник Ѕ частини вказаного будинку ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , після його смерті спадщину ніхто не прийняв, спадкова справа не заводилась, таким чином на сьогоднішній день відсутній другий співвласник майна.

Позивач ОСОБА_1 з 2012 року проживає в житловому будинку АДРЕСА_3 разом із своєю родиною, сплачує комунальні послуги, робить поточні ремонти в будинку, тощо. Спору щодо реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 у вищевказаному будинку, немає, власник 1/2 частини вказаного будинку ОСОБА_2 не заперечує проти реєстрації місця проживання своєї невістки у будинку, про що також свідчить копія заяви ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання, в якій зазначено, що співвласник домоволодіння ОСОБА_2 надав згоду на реєстрацією у вищевказаному домоволодінні – ОСОБА_1 /а.с.16/.

Відмовляючи позивачу у реєстрації місця проживання відповідачем окрім відсутності згоди іншого власника житла також було зазначено не надання позивачем квитанції про оплату адміністративного збору, а також відсутність документів про перенумерацію (перейменування) житлового будинку АДРЕСА_8 .

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідно до наданого позивачем повідомлення № 163 від 30.01.2020 року, згідно рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 23.11.2001 року № 160/1 «Про затвердження упорядкування назв вулиць, провулків, майданів, проїздів м. Мелітополя», адресу змінено: стара – місто Мелітополь, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_9 – АДРЕСА_1 .

Крім того, 06 лютого 2020 року позивачем ОСОБА_1 було сплачено 13,60 грн. адміністративного збору відповідно до вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

Враховуючи, що співвласник домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , не заперечує проти реєстрації у вищевказаному домоволодінні ОСОБА_1 , інший співвласник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а відповідач відмовою надати дозвіл на реєстрацію, порушує права позивача, у зв`язку з цим, суд приходить до висновку про можливість задовольнити позовні вимоги, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити її права та інтереси.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.29, 356, 361, 383, 405 ЦК України, ст.ст.64, 150, 156 ЖК України, ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» №1382-IV від 11 грудня 2003 року, «Правилами реєстрації місця проживання», затвердженими Постановою КМУ №207 від 02 березня 2016 року, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Відділу реєстрації Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про зобов`язання здійснити реєстрацію, - задовольнити повністю.

Зобов`язати Відділ реєстрації Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Відділу реєстрації Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (ЄДРПОУ 25716722), юридична адреса: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 26, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Повний текст рішення суду виготовлений 27 березня 2020 року.

Суддя: В.А. Фомін