Ухвала суду № 88452693, 17.02.2020, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/643/20

Провадження № 1-кс/314/438/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020 м. Вільнянськ

Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Кіяшко В.О., секретар Павлівська І.В., за участю підозрюваного ОСОБА_1 , слідчого Строєвої Д.О., прокурора Гурій В.В., розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ клопотання слідчого Вільнянського ВП Пологівського ВП ГНУП України в Запорізькій області, погодженого прокурором Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, у кримінальному провадженні № 12020080210000103, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2020 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження село Роботіно, Токмацький район, Запорізька область, громадянина України, освіта базова середня, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 15.01.2014 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 місяців позбавлення волі;

- 20.11.2014 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік;

- 24.12.2014 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 2 роки;

- 05.02.2015 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 2 роки 6 місяців;

- 11.01.2016 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 05.02.2015 і остаточне покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. 17.08.2018 звільнений умовно-достроково з не відбутим терміном 1 рік 1 місяць 26 днів з ДУ «Біленьківська ВК (№99)».

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України -

встановив:

з наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні Вільнянського ВП Пологівського ВП ГНУП України в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080210000103 від 30 січня 2020 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в середині серпня 2019 року в нічний час, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з метою особистого збагачення впевнившись, що його дії не помітні для інших осіб, діючи з корисливих мотивів, прийшов до повністю огородженої території домоволодіння, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 , 1988 року народження, де шляхом вільного доступу,через відсутність замикаючого пристрою на вхідній хвіртці потрапив на територію подвір`я, звідки таємно, повторно, викрав шість металевих труб, довжиною 1,5 м, діаметром 50 мм, товщиною металу 3 мм кожна, які належать потерпілому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з висновком експерта № 372 від 10.02.2020 вартість однієї металевої труби на день вчинення злочину складала 67 грн 86 коп. Загальна вартість викрадених труб складає 407 грн 16 коп. Далі зазначені труби, ОСОБА_1 склав у мішок та у подальшому разом з викраденим ним майном покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище та у житло».

Далі, не зупиняючись на досягнутому, реалізуючи свій первинний єдиний умисел, на початку жовтня 2019 року в вечірній час, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з метою особистого збагачення, впевнившись що його дії не помітні для інших осіб, діючи з корисливих мотивів, прийшов до повністю огородженої території домоволодіння, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 , 1988 року народження, де шляхом вільного доступу, через відсутність замикаючого пристрою на вхідній хвіртці, потрапив на територію подвір`я. Далі, підійшовши до будинку, ОСОБА_1 за допомогою рук демонтував дерев`яний лист, яким було закрито віконний отвір. Після чого, просунув руку у вікно та із середини відчинив замикаючий пристрій вхідних дверей будинку, тим самим проник до житла, де користуючись відсутністю власниці вдома, в одній із кімнат, таємно викрав ноутбук LENOVO G530-1Lplus, в корпусі чорного кольору, діагоналлю 15 дюймів, який знаходився на холодильнику, що належить потерпілому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з висновком експерта № 372 від 10.02.2020 вартість ноутбука LENOVO G530-1Lplus, в корпусі чорного кольору, діагоналлю 15 дюймів на день вчинення злочину складала 1900 грн 00 коп. Після чого, сховавши ноутбук під куртку, виніс його з будинку та\ покинув місце вчинення злочину, у подальшому розпорядившись викраденим майном н а власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на зазначену суму. Досудовим розслідуванням встановлено, що в кінці листопада 2019 року у денний час доби, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, впевнившись, що його дії не помітні для інших осіб, знаходячись у будинку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно з ящику меблевої тумби, розташованої у спальній кімнаті викрав мобільний телефон «Samsung» GT-1 в корпусі білого кольору, вартість якого згідно висновку експерта № 372 від 10.02.2020 складає 350 грн 00 коп., імей №1 НОМЕР_1 , імей №2 НОМЕР_2 , який належить потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого в руках виніс телефон з будинку та покинув місце вчинення злочину, у подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно».

Досудовим розслідуванням встановлено, що в кінці грудня 2019 року в вечірній час, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з метою особистого збагачення впевнившись, що його дії не помітні для інших осіб, діючи з корисливих мотивів, прийшов до повністю огородженої території домоволодіння, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , що належить потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , де перестрибнувши через паркан потрапив на територію подвір`я. Далі, підійшовши до будинку, підозрюваний ОСОБА_1 за допомогою сили рук, шляхом ривка, відкрив віконну хвіртку будинку, яка була зачинена на гачок із середини, після чого через неї потрапив до житла, де користуючись відсутністю власниці вдома, з однієї із кімнат таємно викрав масляний електричний обігрівач «DELFA», білого кольору на вісім секцій, який належить потерпілій ОСОБА_6 . Згідно з висновком експерта № 372 від 10.02.2020 вартість масляного електричного обігрівача «DELFA», білого кольору на вісім секцій на день вчинення злочину складала 800 грн 00 коп. Після чого, відчинивши віконну хвіртку виставив викрадений обігрівач, потім зачинив вікно, а сам покинув місце вчинення злочину через віконну хвіртку, через яку потрапив у будинок.

Після чого, ОСОБА_1 із вказаним викраденим майном покинув територію домоволодіння, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло».

13.02.2020 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру по кримінальному провадженню № 12020080210000103 від 30.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, по кримінальному провадженню № 12020080210000123 від 03.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, по кримінальному провадженню № 12020080210000131 від 05.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , будучи особою неодноразово засудженою за корисливі злочини, за які відбував покарання у місцях позбавлення волі. 17.08.2018 умовно-достроково звільнився з ДУ «Біленьківська ВК (№99)» з не відбутим терміном 1 рік 1 місяць 26 днів. Строк умовно-достроково звільнення закінчився 12.10.2019 року, а підозрюваний ОСОБА_1 в середині серпня 2019 року вже скоїв новий корисливий, тяжкий злочин проти власності громадян, поєднаний з проникненням до сховища. Судимість за скоєні раніше злочини у підозрюваного ОСОБА_1 не знята та не погашена. В період часу з середини серпня по кінець грудня 2019 рогу, підозрюваний ОСОБА_1 вчиняв корисливі, тяжкі злочини, у тому числі поєднані з проникненням у житло. Санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6-ти років. Крім цього встановлено, що ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, постійного джерела доходів не має, систематично змінює місце мешкання, що може призвести до скоєння нових корисливих кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити на підставах, які викладені в клопотанні.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив суд обрати більш м`який запобіжний захід.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши учасників процесу, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Вільнянського ВП Пологівського ВП ГНУП України в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080210000103 від 30.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2,ч. 3 ст. 185 КК України.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, який раніше судимий, звільнений від відбування покарання умовно-достроково 17.08.2018 року, вчинив злочин проти власності, слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров`я, відсутність соціальних зв`язків, відсутність у підозрюваного офіційного працевлаштування та стабільного доходу, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого злочину. Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, зазначених у клопотанні слідчого та наведених прокурором у судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_1 злочину, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

В ході розгляду клопотання підозрюваним не надано слідчому судді доказів про відсутність у підозрюваного наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування, а також не доведено відсутності у підозрюваного наміру вчинити інший злочин, та враховуючи, що матеріали клопотання не містять даних про міцність соціальних зв`язків підозрюваного, а також даних про джерело його доходу, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу свідків та потерпілого у провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, підтверджує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу,

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, та з урахуванням ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2020 року складає 2102 грн., вважає за необхідне визначити заставу в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі Вільнянського району Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання з 17.02.2020 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 до 16.04.2020 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2,ч.3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який обчислювати з 17.02.2020 року.

Встановити строк дії даної ухвали до 16.04.2020 року включно.

Встановити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26316700, призначення платежу застава за ОСОБА_1 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П.І.Б. сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Вільнянськ без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя В. О. Кіяшко

17.02.2020