Рішення № 88450239, 17.03.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3791/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Глущенко Р.І., довіреність № 1/19, дата видачі : 05.04.19р.;

від відповідачів - не з`явився.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "САПСАН ТРАНСШИП" та Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про скасування запису про державну реєстрацію права власності,-

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Одеський автоскладальний завод" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 3909/19) до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "САПСАН ТРАНСШИП" та Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "21" січня 2020 р. о 10:30 год.

13.01.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "САПСАН ТРАНСШИП" надійшла заява про визнання позову за вх.ГСОО№635/20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2020р. було відкладено підготовче засідання на "11" лютого 2020 р. о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2020р. закрито підготовче провадження у справі №916/3791/19 із призначенням справи до судового розгляду по суті на "27" лютого 2020 р. о 10:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2020р. розгляд справи було відкладено на 17.03.2020р. о 11:40 год.

Представник відповідача Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

17 березня 2020 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, 28 грудня 2017 року Позивач продав ТОВ «САПСАН ТРАНСШИП» 79/100 часток нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги отамана, буд. 29Ж. За результатами зазначеного правочину позивач став власником 21/100 часток нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги отамана, буд. 29Ж, а ТОВ «САПСАН ТРАНСШИП» стало власником 79/100 часток нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м . Одеса, вул. Чепіги отамана, буд. 29Ж.

12.02.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційної служби Одеської області» Махортов Ігор Олександрович, здійснив реєстрацію виділу окремого об`єкта нерухомого майна із складу нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги отамана, буд. 29Ж , в результаті чого зареєстрував за ТОВ «САПСАН ТРАНСШИП» право власності на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги отамана, буд. 29Ж/1.

Також позивач зазначає, що ПАТ «Одеський автоскладальний завод» не надавало згоди на виділ вказаної частки, виділ частки здійснено з порушенням чинного законодавства, що унеможливлює реалізацію позивачем свого права власності, оскільки в реєстрі права власності, за Товариством з обмеженою відповідальністю "САПСАН ТРАНСШИП" зареєстровано право на одиницю, а за ПАТ «Одеський автоскладальний завод» зареєстровано право на частку (з відміткою про те, що Об`єкт знаходиться в стані виділу).

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Згідно із п. 7 Порядку №1127 для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Пунктом 40 Порядку №1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Пунктом 54 Порядку №1127 визначено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються:

- документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків, коли об`єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об`єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);

- технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об`єднання таких об`єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

При цьому, відповідно до пункту 55 Порядку №1127, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності, крім документів, передбачених пунктом 54 цього Порядку, також подається письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності.

При цьому, оскаржуваний запис про державну реєстрацію було прийнято за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію, до якої було надано наступні документи: технічний паспорт та висновок про технічну можливість поділу. За таких обставин, державний реєстратор був зобов`язаний відмовити у здійсненні державної реєстрації.

Позивач зазначає, що не надавав дозволу та не укладав угоду про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності. За вказаних обставин, Позивач наразі позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном, адже в реєстрі прав власності міститься інформація про те, що об`єкт перебуває в процесі виділу частки.

З наведених підстав Публічне акціонерне товариство "Одеський автоскладальний завод" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САПСАН ТРАНСШИП" та Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

На думку суду, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Відтак, після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Судом було встановлено, що 28 грудня 2017 року Позивач продав ТОВ «САПСАН ТРАНСШИП» 79/100 часток нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги отамана, буд. 29Ж. За результатами зазначеного правочину позивач став власником 21/100 часток нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги отамана, буд. 29Ж, а ТОВ «САПСАН ТРАНСШИП» стало власником 79/100 часток нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м . Одеса, вул. Чепіги отамана, буд. 29Ж.

12.02.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційної служби Одеської області» Махортов Ігор Олександрович, здійснив реєстрацію виділу окремого об`єкта нерухомого майна із складу нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги отамана, буд. 29Ж , в результаті чого зареєстрував за ТОВ «САПСАН ТРАНСШИП» право власності на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги отамана, буд. 29Ж/1.

Крім того, суд зазначає, що ПАТ «Одеський автоскладальний завод» не надавало згоди на виділ вказаної частки, виділ частки здійснено з порушенням чинного законодавства, що унеможливлює реалізацію позивачем свого права власності, оскільки в реєстрі права власності, за Товариством з обмеженою відповідальністю "САПСАН ТРАНСШИП" зареєстровано право на одиницю, а за ПАТ «Одеський автоскладальний завод» зареєстровано право на частку (з відміткою про те, що Об`єкт знаходиться в стані виділу).

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Згідно із п. 7 Порядку №1127 для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Пунктом 40 Порядку №1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Пунктом 54 Порядку №1127 визначено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів них прав.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України »Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Відповідно до ч.3 ст. 355 ЦК України, спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною 1 ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦК України, встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Згідно з ч.3 зазначеної статті у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивачем не було надано дозволу та не було укладено угоди про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Через що, позивач був позбавлений можливості розпоряджатися своїм майно, адже в реєстрі прав власності наявна інформація про те, що об`єкт перебуває в процесі виділу частки.

З урахуванням вказаних обставин єдиним можливим способом захисту порушеного права позивача - є скасування запису про державну реєстрацію.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "САПСАН ТРАНСШИП" та Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про скасування запису про державну реєстрацію права власності - задовольнити.

2. Скасувати запис №24832029 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення державного реєстратора Махортова Ігоря Олександровича Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» № 39674384 від 14.02.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1585,9 кв. м. які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Чепіги отамана, будинок 29Ж/1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САПСАН ТРАНСШИП" (67543, Одеська область, Лиманський район, село Визирка, вул. Олексія Ставніцера, булинок 60, корпус 2, офіс 27, код 37804073) на користь Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, будинок 29, код 00231604) 1 921 /одну тисячу дев`ятсот двадцять одну / грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 27 березня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут