Рішення № 88450091, 17.03.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 рокуСправа № 912/239/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Перепічай В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/239/20 від 03.02.2020

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно- торговий дім-ЛС" (далі - ТОВ "Інформаційно-торговий дім - ЛС"), код ЄДР 24709890, вул. Тараса Карпи, б. 84, кім. 510, м. Кропивницький, 25006

до відповідача Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича (далі - ФГ Зобенка Л.В.), код ЄДР 20656335, вул. Горького, 16, с. Федорівка, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27654

про стягнення 358 632,59 грн

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - адвокат Глазков А.С., посвідчення №297 від 06.08.2018, ордер серія КР105940 від 03.03.2020.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Інформаційно-торговий дім - ЛС" до ФГ Зобенка Л.В. про стягнення з відповідача на користь позивача 358 632,59 грн, з яких: 169 451,00 грн основної заборгованості, 877,43 грн - 3% річних, 8323,99 грн - пеня, 169 451,00 грн штраф, 10 529,17 грн за користування чужими грошовими коштами з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із невиконанням відповідачем Договору поставки №8пмм від 03.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару з ФГ Зобенка Л.В. підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою від 03.02.2020 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/239/20. Ухвалив справу №912/239/20 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 03.03.2020 - 14:30. Визначив сторонам строк для подання заяв по суті.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернуто до суду 11.02.2020, відповідач отримав ухвалу від 03.02.2020 про відкриття провадження у справі - 04.02.2020.

Отже, останній день строку для подання відзиву - 19.02.2020.

Відповідач не подав суду відзив у встановлений судом строк.

До господарського суду 02.03.2020 надійшла заява №б/н від 02.03.2020 позивача про розгляд справи у підготовчому засіданні без участі позивача з вимогою провести підготовче засідання без участі представника позивача, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Повноважним представником відповідача 03.03.2020 подано до суду клопотання №б/н від 03.03.2020 про відкладення підготовчого засідання по справі за яким 03.03.2020 представник відповідача прийматиме участь в судовому засіданні по справі №912/109/20 в Господарському суді Кіровоградської області, яке також назначено на 14 годин 30 хвилин.

Ухвалою від 03.03.2020 господарський суд у задоволенні клопотання №б/н від 03.03.2020 повноважного представника відповідача про відкладення підготовчого засідання по справі відмовив. Закрив підготовче провадження та призначив справу №912/239/20 до судового розгляду по суті на 17.03.2020 - 15:00 год.

До господарського суду 17.03.2020 надійшла заява №б/н від 17.03.2020 позивача про розгляд справи за відсутності позивача з вимогою розглянути справу № 912/239/20 за відсутності позивача, задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім - ЛС" у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.03.2020 брав участь повноважний представник відповідача.

В ході судового розгляду представником відповідача подано заяву №б/н від 17.03.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно до заяви відповідач просить суд врахувати всі обставини справи, матеріальний стан Відповідача у даній справі та зменшити надмірний розмір штрафних санкцій і прийняти по суті справедливе рішення.

У своїй заяві про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, зокрема, таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням положень статті 625 ЦК України відповідно до умов Договору поставки сторонами було збільшено розмір процентів з 3% річних до 36% річних. Фактично Позивачем заявлено до стягнення 3% річних і 36% річних на підставі ст.625 ЦК України, оскільки у Відповідача існує грошове зобов`язання перед Позивачем, а не обов`язок поставити товар, на який відсотки нараховуються на підставі ст.536 ЦК України.

Подвійне стягнення відсотків за порушення одного зобов`язання є недопустим порушенням норм Конституції України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вище, відповідач пропустив строк для подання відзиву на позов.

Дослідивши викладену частину змісту заяви відповідача, господарський суд дійшов висновку, що за своєю суттю вона є заявою по суті, оскільки містить заперечення щодо предмету спору.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак заява відповідача у частині, викладеній вище, залишається без розгляду.

Далі по тексту своєї заяви відповідач посилається на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, тобто на норми, що регулюють безпосередньо можливість зменшення штрафних санкцій.

Господарський суд враховує, що за змістом статей 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), вказані норми матеріального права не містять обмежень щодо порядку подання відповідної заяви (клопотання) або строку (стадії судового провадження) коли вона може бути заявлена, що дозволяє суду самостійно встановлювати порядок їх розгляду.

Отже, подання відповідачем такої заяви під час розгляду справи по суті не є порушенням.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові від 03.10.2019 у справі №904/4285/18 (п.4.31.).

Відтак, в частині зменшення розміру штрафних санкцій, заява приймається судом до розгляду.

У судовому засіданні 17.03.2020 господарським судом оголошено перерву до 17.03.2020 - 17:20.

Після перерви представник відповідача у судовому засіданні не брав участі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

ТОВ "Інформаційно-торговий дім-ЛС" (далі - Постачальник) та ФГ Зобенка Л.В. (далі - Покупець) уклали Договір поставки №8пмм від 03 січня 2019 року (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник на протязі строку дії договору поставляє у власність Покупцю нафтопродукти (далі - Товар), а Покупець приймає і сплачує його вартість. Товаром по цьому договору є Дизельне паливо моторне та масла (оливи) моторні в орієнтовній кількості до 100 тисяч літрів на орієнтовну загальну суму до 3 мільйонів гривень, в т. ч. ПДВ. (п. 1.1. Договору)

Згідно з умовами п. 1.2, 2.1 Договору точна кількість, асортимент та первісна ціна Товару зазначається у накладних, що виписуються Постачальником при постачанні нафтопродуктів та підтверджуються Покупцем шляхом їх підписання. Видаткова накладна або рахунок-фактура є специфікацією по цьому договору у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України. Постачальник передає Товар у власність Покупця партіями за ринковими цінами, які діють на дату такої передачі, на умовах ЕХW "нафтобаза Постачальника за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Неопалимівка, вул. Шахтарська, 5 (на проммайданчику Інгульської шахти ДП "Східний ГЗК")". Завантаження Товару в автотранспорт, наданий Покупцем, входить до ціни Товару.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що якщо поставка товару виконана до отримання Постачальником від Покупця 100% передоплати вартості Товару, зазначеної у накладній при поставці, то Покупець зобов`язаний оплатити Товар по кінцевій ціні в безготівковій формі не пізніше 15-го календарного дня з дати поставки Товару, включаючи дату поставки.

Відповідно до п. 5.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2019 року.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов Договору Постачальник передав Покупцю, а саме голові ФГ Зобенка Л.В. - ОСОБА_2 , який діяв за довіреністю від 01.11.2019 (а.с. 9) Товар - UN 1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО,3,Ш:

по видатковій накладній №РН-230 від 05.11.2019 (а.с. 8) - 4,11900 т палива дизельного (кількість літрів при 15 град. С 4966,24) на суму 127 857,50 грн з ПДВ;

по видатковій накладній №РН-231 від 05.11.2019 (а.с. 13) - 4,14200 т палива дизельного (кількість літрів при 15 град. С 5001,21) на суму 127 857,50 грн з ПДВ;

по видатковій накладній №РН-232 від 05.11.2019 (а.с. 17) - 2,06300 т палива дизельного (кількість літрів при 15 град. С 2493.35) на суму 63 736 грн з ПДВ.

Завантаження Товару на автотранспорт підтверджено підписаними сторонами товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 05.11.2019 №РН-05/11/3, РН-05/11/2, № РН-05/11/1. (а.с. 10, 14, 18)

ФГ Зобенка Л.В. не здійснило оплату за отриманий Товар в загальній сумі 319 451 грн, всупереч умовам п. 3.3. Договору, у строк до 19.11.2019 (п`ятнадцять календарних днів з дати поставки, включаючи дату поставки).

11.11.2019 позивач направив відповідачу вимогу про виконання зобов`язань за вих. №70 від 11.11.2019, яка отримана останнім 14.11.2019 (а.с. 21-22), у якій Постачальник вимагає від Покупця не пізніше 19.11.2019 оплатити отриманий товар по його кінцевій ціні на дату оплати, яка визначається за правилами, встановленими в договорі поставки №8пмм від 03.01.2019. Також повідомляється, що в разі прострочення виконання зобов`язань Покупця Постачальник буде вимагати також сплати пеню, штрафні санкції в розмірі до 100% від простроченої суми, а також відсотків за користування коштами Постачальника по ставці 36% річних, як це передбачено договором.

11.11.2019 ТОВ "Інформаційно-торговий дім - ЛС" як "Кредитор", ФГ Зобенка Л.В. як "Боржник" та Приватне підприємство "ВІСМУТ" як "Новий боржник" уклали договір про перевід боргу №39ПБ від 11.11.2019 (а.с. 23, відповідно до умов якого за згодою Кредитора Боржник передає, а Новий Боржник приймає частину боргу на суму 150 тис. грн. з загальної суми боргу в сумі 319451,00 грн., які є зобов`язанням Боржника як Покупця по оплаті за отримане від Кредитора дизельне паливо за договором поставки №8пмм від 03.01.2019 року по накладним №№РН-230, РН-231, РН-232 від 05.11.2019 року.

Враховуючи укладення договору про перевід боргу №39ПБ від 11.11.2019, залишок заборгованості за отриманий Товар Покупця перед Постачальником складає 169 451 грн.

Також суд враховує, що за змістом договору про перевід боргу №39ПБ від 11.11.2019 ФГ Зобенка Л.В. визнало існування заборгованості за поставлений Товар перед позивачем.

06.12.2019 позивач надіслав відповідачу претензію за №74 від 06.12.2019, в якій вимагав сплатити решту вартості Товару, яка не увійшла до розміру зобов`язань за договором про перевід боргу №39ГТБ від 11.11.2019, а саме - 169 451 грн, штраф за прострочку виконання зобов`язань в розмірі 100% від суми прострочених зобов`язань в сумі 169 451 грн; пеню за період з 20.11.2019 по 06.12.2019 у сумі 904,70 грн; 36% річних за користування коштами за період 20.11.2019-06.12.2019 в сумі 2674,00 грн, всього - 342 480 грн. 70 коп. Така претензія отримана відповідачем 12.12.2019. (а.с. 24-26)

Відповіді на претензію відповідач не надав, доказів погашення заборгованості суду не подано.

У зв`язку з нездійсненням оплати за отриманий Товар за Договором, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 ГК України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 ЦК України)

Умовами п. 3.3. Договору сторони узгодили інший строк оплати товару - не пізніше 15-го календарного дня з дати поставки Товару, включаючи дату поставки.

Як досліджено вище, оплата вартості Товару, поставленого 05.11.2019 мала відбутися до 19.11.2019 включно.

Проте відповідач порушив такі умови Договору та не здійснив оплату у розмірі 169 451 грн (після укладення Договору про переведення частини боргу на Нового боржника - Приватного підприємства "Вісмут"). Вказане не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1-2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору, приписи ст. 525-526, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 169 451 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з невиконанням умов Договору по оплаті за отриманий Товар позивачем здійснено нарахування пені в сумі 8323,99 грн та штрафу у розмірі 169 451 грн.

Згідно ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 546 ЦК України - виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Таким чином, порушення відповідачем зобов`язання в частині своєчасної оплати за отриманий Товар, що поставлений позивачем, в установлений договором строк є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.

У п. 4.2. Договору сторони погодили умову, що у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за отриманий Товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3 цього Договору Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в обсязі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, а також за вимогою Постачальника, зобов`язаний сплатити штраф в розмірі до 100% від суми простроченого платежу та компенсувати йому нанесені своїми діями чи бездіяльністю збитки та не отриману вигоду.

Позивач заявив до стягнення пеню за невиконання зобов`язання по сплаті 169 451 грн. за період з 20.11.2019 по 21.01.2020 у сумі 8323,99 грн та штраф у сумі 169 451 грн (169 451,00х100%).

Господарський суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу дійшов висновку щодо їх правильності.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в сумі 8323,99 грн та штрафу в сумі 169 451 грн є обґрунтованим.

Позивач пред`явив до стягнення 10 529,17 грн за користування чужими грошовими коштами.

Так, за умовами п. 4.4 Договору у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за отриманий Товар протягом терміну зазначеному у п. 3.3 цього Договору, Покупець виплачує Постачальнику відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 36 (тридцять шість)% річних за весь період існування заборгованості Покупця перед Постачальником та компенсацію зростання продажу готівкового долара США, встановленого АТ "УКРСИББАНК" в місті Кропивницький.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України)

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України)

Доказів визнання недійсним, як самого Договору, так і деяких його умов, суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поняття "проценти за чужими грошовими коштами" міститься у ст. 536 ЦК України.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. (ч. 1 ст. 536 ЦК України)

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 536 ЦК України)

Проценти, визначені у ст. 536 ЦК України, застосовуються до різних видів зобов`язань.

Так посилання на цю норму містяться, як у вищевказаній ч. 3 ст. 692 ЦК України, так і у ч. 3 ст. 693 ЦК України стосовно нарахування процентів на попередню оплату, за якою не здійснено своєчасно поставку товару, так і у ч. 5 ст. 694 ЦК України: "Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.". Тобто проценти за користування чужими грошовими коштами можуть бути нараховані як на кошти, які вже сплачені так і на кошти, які мають бути сплачені у конкретний строк і такий обов`язок не виконано.

У даному випадку відбулось прострочення оплати товару і Постачальник має право вимагати проценти за користування чужими грошовими коштами, що визначені у ст. 536 ЦК України на підставі п. 4.4. Договору та ч. 3 ст. 692 ЦК України.

Отже, позивач нарахував 36% річних за користування грошовими коштами в сумі 169451 грн за період 20.11.2019-21.01.2020.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та правильності.

Також позивач просить стягнути 3% річних в сумі 877,43 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі №908/639/18 (п. 36).

Отже нарахування 36% за користування чужими грошовими коштами та 3% річних є правомірним, оскільки проценти за користування чужими грошовими коштами сторони передбачили умовами Договору.

Перевіривши розрахунки позивача 3% річних на суму боргу 169 451 за період 20.11.2019-21.01.2020, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок здійснено вірно, тому позов в частині стягнення 877,43 грн 3% річних підлягає задоволенню.

На стадії судового розгляду відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, яка в частині не розглядається судом, про що зазначено вище, в іншій частині має такий зміст.

Заявлена до стягнення позивачем сума штрафу в розмірі 169 451 грн. є надмірно великою для відповідача, оскільки складає 100% від розміру невиконаного зобов`язання.

Стягнення вищевказаних сум штрафу та пені матиме негативні наслідки для Відповідача та може спричинити стійку неплатоспроможність останнього, виникнення заборгованості по заробітній платі, а також по іншим зобов`язанням Відповідача.

Крім того, Договором поставки передбачено сплату відповідачем 36% за порушення грошового зобов`язання, що говорить про те, що інтереси Позивача в даному випадку повністю захищені.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК Кодексу). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Частиною першою ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі №904/3551/18), а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Тобто, нарахування штрафних санкцій не є способом збагачення, а засобом відповідальності боржника за порушення зобов`язання. Крім того, Позивачем не надано доказів на підтвердження понесених збитків чи додаткових

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені в позові розміри неустойки на думку відповідача є надмірно великими в порівнянні з основним зобов`язанням.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач звертається до суду з проханням врахувати всі обставини справи, матеріальний стан Відповідача у даній справі та зменшити надмірний розмір штрафних санкцій і прийняти по суті справедливе рішення.

Розглядаючи заяву відповідача господарський суд виходить з такого.

Дійсно, відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч зазначеній нормі відповідач не навів жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві. Так, відповідач зазначає, що стягнення штрафу та пені матиме негативні наслідки для нього та може спричинити йог стійку неплатоспроможність, виникнення заборгованості по заробітній платі, а також по іншим зобов`язанням відповідача. Проте до заяви не додано ніяких доказів, які б підтвердили ймовірність вказаних відповідачем обставин, що позбавляє суд можливості оцінити доводи відповідача на їх достовірність та вірогідність.

Щодо ступеня виконання зобов`язання боржником, то матеріали справи свідчать навпаки, про невиконання відповідачем на день розгляду справи обов`язку по сплаті заборгованості у повному розмірі. Незважаючи на пред`явлення позивачем претензії відповідачу в порядку досудового врегулювання спору, відповідач не надав відповідь на таку претензію і не сплатив зазначену в ній заборгованість ні повністю ні в частині. Відтак, відповідачем не вживались заходи щодо погашення заборгованості перед позивачем.

Майновий стан сторін також не може бути досліджений судом, з огляду на неподання відповідачем відповідних доказів, хоча б майнового стану відповідача.

Крім того, як вже було зазначено, сторони вільні в укладенні Договору, відповідач, підписуючи Договір, погодився на ймовірність стягнення з нього штрафу та пені у розмірах, визначених п. 4.2. Договору в разі порушення умов Договору щодо оплати Товару.

З огляду на викладене, господарський суд не знаходить підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, господарський суд повністю задовольняє позовні вимоги ТОВ "Інформаційно-торговий дім - ЛС".

Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 12, 14, 74, 76-77, 118-119, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича (код ЄДР 20656335, вул. Горького, 16, с. Федорівка, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27654 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно- торговий дім-ЛС" (код ЄДР 24709890, вул. Тараса Карпи, б. 84, кім. 510, м. Кропивницький, 25006) 358632,59 грн, з яких: 169 451,00 грн основної заборгованості, 877,43 грн - 3 % річних, 8323,99 грн - пеня, 169 451,00 грн штраф, 10 529,17 грн за користування чужими грошовими коштами, а також 5379,49 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 27.03.2020.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.