Рішення № 88447037, 03.03.2020, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18945/19

пр. № 2/759/1515/20

03 березня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судових засідань Шапаренка О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 121 964, 54 грн. за кредитним договором № б/н від 30.03.2010 року, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позову вказує на те, що ОСОБА_1 30.03.2010 року подав анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», складає між відповідачем та банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

За твердженням позивача, на виконання умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 15 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого у відповідача, станом на 12.09.2019 року, виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 411 165, 47 грн., у тому числі:

- 0, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 15 423, 27 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 0, 00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

- 394 042, 20 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання;

- 1 700, 00 грн. - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.

Однак, позивач просить суд стягнути частково заборгованість з відповідача, а саме: 15 423, 27 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 106 541, 27 грн. пені за прострочене зобов`язання за період з 30.03.2010 року по 01.04.2018 року.

Відповідно до частини 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.11.2019 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження у справі від 13.11.2019 року разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялись за зареєстрованим місцем проживання (перебування).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, за змістом позовної заяви зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду повідомив. Через канцелярію суду подав заяву про визнання позову в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 15 423, 27 грн., а задоволені іншої частини просив відмовити. Судове засідання просив проводити без його присутності.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що на підставі заяви відповідача від 30.03.2010 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку останній погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які були йому надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит. Відповідач не надав суду заперечень проти зазначених обставин і не оспорив договір або отримання суми кредиту в указаному розмірі.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України про Договір позики, якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу відповідачем суду також не надано, відтак, суд приходить до висновку, що факт наявності заборгованості за Договором від 30.03.2020 року у розмірі 15 423, 27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем, в порядку статей 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України не спростований.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути пеню за прострочене зобов`язання за період з 30.03.2010 року по 01.04.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30.03.2020 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини договору.

Водночас, матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги вищенаведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення відповідача як споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 106 541, 27 нарахованої пені за прострочене зобов`язання за період з 30.03.2020 року по 01.04.2018 року є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 5 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи, що відповідач визнав позов частково, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" є такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до приписів статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299) заборгованість за простроченим тілом кредиту по кредитному договору б/н від 30.03.2010 року в сумі 15 423, 27 грн. та судовий збір в розмірі 242, 92 грн.

В задоволені іншої частини позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Я.Р. Марко