Рішення № 88442371, 19.03.2020, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/955/19

Провадження № 2/575/11/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 р. смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області

у складі:

головуючого Семенової О.С.,

за участю секретаря Пасюга Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Писарівка справу за цивільним позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» 01.08.2019 звернувся до Великописарівського районного суду Сумської області з цим позовом до ОСОБА_1 , мотивує свої вимоги тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 07.06.2010, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду шляхом підписання заяви разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, що складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в «ПриватБанку», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, що передбаченого п.2.1.1.5.7 договору. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти в для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Відповідач на підставі п.2.1.1.5.5 договору зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту /п.2.1.1.5.7 договору/ у разі не виконання зобов`язань за договором, у відповідності до п.2.1.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту /у тому числі простроченого кредиту та овердрафту/, оплати винагороди банку. Пунктом 2.1.1.12.1 договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 01.07.2019 має заборгованість 16095,68 грн, з яких: 6856,60 грн – заборгованість за тілом кредиту; 3295,69 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0, 00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками; 4600,74 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 100,00 грн – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; штрафи – 500,00 грн (фіксована частина), 742,65 грн (процентна складова). На цей час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк». Дану суму заборгованості прохає стягнути з відповідача на свою користь.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності /а.с.169/, підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала, подала відзив на позовну заяву в якому прохає суд відмовити у повному обсязі в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», мотивуючи його тим, що вона на початку червня 2010 року звернулася до місцевого відділення Приватбанку для оформлення платіжної картки, їй видали картку «Універсальну» з обов`язковим кредитним лімітом 7000 грн, якою користувалася з 2010 по 2014 роки. Заборгованості станом на 2015 рік вона не мала. Вважає, що нічим не підтверджується, що сума 8000 грн отримана нею, а таблиця – розрахунок сам по собі не є первинним бухгалтерським документом та не може свідчити про наявність заборгованості. Підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку жодним чином не підтверджує факту, що вона дійсно була ознайомлена з зазначеними умовами, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені штрафів), зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка на сайті позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення Приватбанку. Тому ці докази не можуть бути визнані та прийняті судом як належний допустимий доказ /а.с.54-59/.

Крім цього, відповідачем подана заява про застосування строків давності з підстав того, що будь-які відносини, що виникли з моменту видачі пластикової картки у 2010 році Приватбанком, закінчилися у 2014 році. Прохає застосувати позовну давність до кредитної заборгованості та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі /а.с.62-63/.

03.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив щодо заперечень відповідача, який вважає, що обставини, на які посилається відповідач, не відповідають дійсності, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо строків позовної давності зазначив, що Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки,зокрема справа № 6-14цс14, № 6-61цс14, що картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності /ст. 257 ЦК України/ щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього місяця дії картки /ст. 261 ЦК України/, а не закінченням строку дії договору. В даному випадку картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 09.2021 року, а позивач звернувся до суду 27.07.2019, тобто до спливу строку позовної давності /а.с. 80-89/ .

Представник відповідача Ключник С.В., що діє на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги № 86/2019 /а.с.154-156/, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав частково та пояснив, що визнає заборгованість за тілом кредиту в сумі 6856,60 грн. Інші суми не визнає, оскільки кредитний договір не укладався. Прохає задовольнити заяву про застосування строків позовної давності. Крім цього пояснив, що відповідачем після надходження позову до суду були здійсненні три платежі на загальну суму 5400 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 проти задоволення заяви відповідача про застосування строків давності заперечив, так як за період отримання нею кредиту декілька разів видавалася картка, хоча на одну особу є один рахунок, строк дії останньої картки до 2021 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.06.2010 АТ КБ «ПриватБанк» уклав кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 8000,00 грн у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ /а.с.10-33/.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 01.07.2019 становить 16095,68 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту – 6856,60 грн; заборгованості за простроченим тілом кредиту – 3295,69 грн; нарахованої пені за прострочене зобов`язання – 4600,74 грн; заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн – 100,00 грн; заборгованості по судовим штрафам – 1242,65 грн. Остання дата та сума погашення за наданим кредитом 19.06.2019 – 1300 грн /а.с.5-9/.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 позивачем проведений розрахунок станом на 31.12.2019 в зв`язку з добровільною сплатою відповідачем заборгованості після подачі позову, згідно якого станом на 31.12.2019 заборгованість за тілом кредита 5052, 29 грн, в тому числі поточним тілом кредита 0,00 грн; простроченим тілом кредита 5052, 29 грн. Заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн; заборгованість за простроченими відсотками 0,00 грн; заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК – 1321,77 грн; заборгованість по пені – 7905,09 грн; заборгованість по комісії – 0,00 грн; загальна заборгованість за наданим кредитом – 14279, 15 грн; заборгованість по судовим штрафам – 1213,96 грн /а.с.219-240/.

Таким чином, як видно з розрахунку сума заборгованість за тілом кредиту зменшилася. А в останньому розрахунку заборгованості вказана заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК в сумі 1321,77 грн, яка в позовній заяві не заявлялася. Позивачем у встановлені законом строки відповідно до ст. 49 ЦПК України не було збільшено або зменшено розмір позовних вимог, тому суд не може вийти за межі позовних вимог і розглядає спір в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 12.09.2019 клієнт ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 07.06.2010 отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , остання з них має термін дії до 09.2021 /а.с.96/.

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договору приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення цього договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх плати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками /ч. 1 ст. 1046 ЦК України/. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника ОСОБА_1 від 07.06.2010 процентна ставка не зазначена. Крім того, що у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановленні у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, прохав у тому числі, крім тіла кредиту (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07.06.2010, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка. Права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (п.1.1.7.31 вказаних Умов), та інші умови. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови. Зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Суд вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБак» в період з часу виникнення спірних відносин (07.06.2010) до моменту звернення до суду із цим позовом (01.08.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). ЄСПЛ неодноразово зазначив, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11.11.1996 у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, параграф 31-32; від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22.11.1995 у справі «S.W. проти Сполученого Королівства, заява 3 20166/92, § 36). Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст. 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою з споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів, прийняті 09.04.1985 № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд у рішенні у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особистого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розумінні цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованісті за тілом кредиту у розмірі 5052, 29 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн /а.с.1/.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 / справа № 6-14 цс 14/, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повторному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 256-257, 261, 263-265, 268, 272, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 207, 549, 551, 626, 628, 634, 638, 526, 1048-1050, 1054 -1055, 1056-1 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_5 , виданий 14.01.1999, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_6 , зареєстрованої АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок № 50, Код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5052,29 грн /п`ять тисяч п`ятдесят дві гривні двадцять дев`ять копійок/ та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/ гривня.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Великописарівський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне судове рішення буде складено 25.03.2020.

Суддя О.С.Семенова