Рішення № 88442222, 23.03.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2083/19

Провадження № 2/487/167/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2020 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Полінкевич К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

19.03.2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у листопаді 2005 році вона загубила свій паспорт громадянина України, в зв`язку з чим звернулася до Заводського РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області з відповідною заявою про втрату паспорта. Результатом розгляду даної заяви стала видача 01.12.2005 року нового паспорта громадянина України на її ім`я. В січні 2019 позивачу стало відомо про нібито укладання нею 16.12.2006 року кредитного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк». Про даний факт їй стало відомо після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження про стягнення із неї грошових коштів у розмірі 97684,18 грн., які є боргом за кредитним договором від 16.12.2006 року. Кредит в Приватбанку вона не брала, ніякого договору не підписувала. За викладених обставин просила визнати недійсним зазначений кредитний договір.

В судове засідання представник позивача Дідух К.О. не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Шевченко А.О. до судового засідання не з`явився, надав до суду пояснення, у яких просив розглянути справу без участі представника АТ КБ «ПриватБанк», позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем при зверненні до суду порушено строк позовної давності, обрано не вірний спосіб захисту та не надано доказів на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин просив відмовити їх задоволенні.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.12.2001 року документована Заводським РВ ММУ МВС України в Миколаївській області національним паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 у зв`язку з втратою паспорта серії НОМЕР_2 виданого Заводським РВ ММУ МВС України в Миколаївській області від 21.10.1997 року, що підтверджується відповідним повідомленням Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області.

Також судом встановлено, що 16 грудня 2006 року між АТ КБ «Приватбанк» та фізичною особою, яка представилась ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №NKH3FA06360193. На виконання умов договору, відповідач надав фізичній особі, яка представилась ОСОБА_1 кредит у розмірі 4873,00 грн. на наступні цілі: купівля ТНС, в обмін на її зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Із кредитного договору вбачається, що особу заявника позичальника, було встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 №415923 виданого Заводським РВ ММУ МВС України в Миколаївській області 21 жовтня 1997 року.

Також судом встановлено, що 20.07.2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 3702 за кредитним договором від 06.12.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів у сумі 97684,18 грн. 28.08.2015 року державним виконавцем Герасименко К.Є., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження виконання зазначеного виконавчого напису. 16.01.2019 року старшим державним виконавцем Шелетіною І.С. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 та направлено до ТОВ «Охоронна компанія «Альфа Безпека» для виконання. Після відрахування грошових коштів із заробітної плати позивача згідно постанови державного виконавця, позивачу стало відомо про стягнення з неї на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору

19.03.2019 року позивач звернулась до суду із даною позовною заявою.

Згідно ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В даному випадку позивач довідалась про порушення свого права у січні 2019 року. Таким чином, позивачем не пропущений строк позовної давності, як зазначав у своїх поясненнях представник відповідача.

Згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні, а недоведеність заперечень - тягне за собою протилежний результат.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно п. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, й який є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст.207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 2 ст.208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Як роз`яснив пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.п. 14, 21 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012р. №5, при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема статті 215,1048 - 1052, 1054 1055 Цивільного кодексу України, статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та повністю знайшли своє підтвердження доказами, наявними в матеріалах справи, оскільки волевиявлення позивача не було направлено на укладення кредитного договору, який нею не укладався та не підписувався, а був укладений від її імені іншою невстановленою особою, в зв`язку з чим наявні передбачені ст.ст. 203,215 ЦК України підстави для визнання кредитного договору недійсним.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду, а тому в порядку ст. 141 ч. 1 ЦПК України є підстави стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Кредитний договір №NKH3FA06360193 від 16 грудня 2006 року укладений між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 визнати недійсним з моменту укладення.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Суддя В.О. Гаврасієнко