Рішення № 88441958, 26.03.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6326/19

Провадження № 2/639/316/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання – Пивоварова Т. В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Стрикаля М. В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача – адвоката Горшкової Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/6326/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Галина Іванівна, про розірвання спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, вимоги якої в подальшому уточнено, та просить суд розірвати спадковий договір, укладений 14.08.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г. І. та зареєстрований в реєстрі за № 4360; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , вчинену приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г. І. 16.05.2019.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та відповідача – ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивач 02.07.2019 звернулася до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, де нотаріус повідомила позивачу, що 14.08.2018 між померлою ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г. І.

16.05.2019 приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г. І. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вищевказане нерухоме майно. Спірним спадковим договором передбачено, що на відповідача - набувача майна, покладається обов`язок здійснювати догляд за відчужувачем, тобто ОСОБА_3 , та у разі виконання умов Договору, після смерті відчужувача, право власності на вищевказаний житловий будинок переходить до набувача майна. Позивач вказує, що ОСОБА_2 не виконувала свої зобов`язання за спірним договором, не надавала ОСОБА_3 належних побутових послуг, жодного матеріального забезпечення, в повній мірі не забезпечувала її необхідною медичною допомогою та не організовувала її поховання після смерті. Догляд за ОСОБА_3 здійснювала позивач, яка разом зі своєю донькою надавала ОСОБА_3 всі необхідні побутові послуги, забезпечувала їй надання належної медичної допомоги, купувала ліки та повністю матеріально утримувала її. Витрати на поховання матері були розподілені між сторонами по справі.

У зв`язку з викладеним позивач звернулася до суду.

12.09.2019 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання (том 1 а.с. 27-29).

Ухвалою суду від 12.09.2019 задоволено заяву позивача щодо вжиття заходів по забезпеченню позову у цивільній справі. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (том 1 а.с. 31-33).

Ухвалами суду, постановленими без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.10.2019 задоволено клопотання позивача від 11.09.2019 (том 1 а.с. 22) та клопотання представника відповідача від 29.10.2019 (том 1 а.с. 152-154) про виклик свідків (том 1 а.с. 84-90).

29.10.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судове засідання (том 1 а.с. 162-163).

Позивач та представник позивача – адвокат Стрикаль М. В., який діє на підставі ордеру (а.с. 61), позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили задовольнити. Після оголошеної у судовому засіданні перерви 17.03.2020 подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач та представник відповідача – адвокат Горшкова Г. І., яка діє на підставі ордеру (а.с. 139) позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, посилаючись на письмові докази, які додані до матеріалів справи. 17.03.2020 також подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Третя особа – приватний нотаріус ХМНО Мороз Галина Іванівна надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вона покладалася при вирішенні справи на розсуд суду (а.с. 74, 190).

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову та його заперечення, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що матір`ю сторін по справі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є ОСОБА_3 (том 1 а.с. 11, 12, 13, 88, 94).

04.12.2012 ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого остання на випадок своєї смерті заповідає все належне їй майно, де б таке не знаходилось, та з чого б воно не складалось, та взагалі все, що буде їй належати на день смерті, та на що вона за законом матиме право, усі її права та обов`язки, які їй належать на момент складання цього заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати їй у майбутньому, - дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт складено в двох примірниках у приміщенні нотаріальної контори, з яких перший залишається у справах П`ятої Харківської державної нотаріальної контори, а другий – видається заповідачу (том 1 а.с. 92).

14 серпня 2018 року між ОСОБА_3 (відчужувач), з однієї сторони, та ОСОБА_2 (набувач майна), з іншої сторони, укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г. І., зареєстрований в реєстрі за № 4360 (том 1 а.с. 14-15).

В п. 1 Договору зазначено, що набувач зобов`язався виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 .

У відповідності до пунктів 7, 8 Договору за згодою сторін на набувача майна покладається обов`язок надавати побутові послуги (прати, прибирати житловий будинок один раз на тиждень, робити косметичний ремонт один раз на протязі п`яти років); забезпечувати необхідною медичною допомогою (виклик лікаря, покупка ліків, необхідності відвідування в лікарні); у разі смерті відчужувача організувати поховання за християнськими звичаями на кладовищі м. Харкова або Харківської області. Вартість матеріального забезпечення (одягу, догляду, необхідної допомоги, харчування) визначається сторонами в сумі 2000,00 грн щомісяця з індексацією в порядку встановленому законом. Після смерті відчужувача право власності набувача на майно підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 17 Договору передбачено, що у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача, цей Договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача, а також у разі неможливості виконання набувачем розпоряджень відчужувача (том 1 а.с. 14-15).

26 березня 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла (том 1 а.с. 13 зв. сторона), після смерті якої відкрилася спадщина (том 1 а.с. 11 зв. сторона).

Так, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2019 підтверджено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано приватним нотаріусом Мороз Г. І. 16.05.2019 за ОСОБА_2 на підставі вищевказаного спадкового договору (том 1 а.с. 17).

З досліджених у судовому засіданні квитанцій вбачається, що позивач у листопаді – грудні 2018 р. та січні – березні 2019 р. купувала у аптеках ліки, пелюшки та підгузки (том 1 а.с. 18), які ОСОБА_1 надала до матеріалів справи як на підтвердження щодо забезпечення нею ліками та іншими необхідними засобами ОСОБА_3 .

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно ст. 1303 ЦК України відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа.

Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, що передбачено статтею 1304 ЦК України.

У відповідності до ст. 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Цивільним законодавством встановлено два випадки розірвання спадкового договору в судовому поряду, які викладені у ст. 1308 ЦК України, а саме: на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень; на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 ЦК України зазначається, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що з позивачем та відповідачем виросла в одному дворі. ОСОБА_1 робила ремонт у матері, але коли це саме було свідок не пам`ятає. Також зазначила, що восени 2018 р. позивач готувала матері їсти. Окрім того, ОСОБА_1 замовляла священика, а свідок допомагала позивачеві накривати стіл на поминки. Відповідач також приходила до матері, але що вона там робила свідок не знає. Одного разу позивач мила посуд, коли годували матір. Восени 2019 р. та взимку позивач десять разів носила прати речі.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що з вони з позивачем проживають з 2011 р. У серпні – вересні 2018 р. ОСОБА_1 сказала, що матір переписала будинок на молодшу сестру – відповідача по справі. ОСОБА_3 посварилася з позивачем, коли остання дізналася, що будинок відписано на сестру. ОСОБА_1 багато зробила для будинку матері. Ремонт у будинку був у 2000 році, ОСОБА_1 провела каналізацію, клеїла шпалери разом зі своєю подругою. Догляд за ОСОБА_3 здійснювала позивач та її донька. Вранці позивач приносила матері їжу, забирала брудні речі. Після серпня – вересня позивач в будинок не ходила. ОСОБА_1 посварилася з матір`ю та ОСОБА_3 сказала, щоб вони повернули ключі від будинку. Відповідач ОСОБА_2 також приймала участь у догляді за ОСОБА_3 , в садку щось збирала, прибирала.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона сусідка позивача через паркан. ОСОБА_1 доглядала за матір`ю, проте казала, що йде від матері в кінці вересня. В серпні 2018 р. захворіла ОСОБА_3 . Позивач скаржилась, що ОСОБА_2 не пускала її до матері. Донька позивача проживала у ОСОБА_3 . У середині серпня 2019 позивач не ходила до матері. Вона почала ходити туди, коли приїхала її донька. ОСОБА_3 свідку казала, що позивач допомагає їй.

Свідок ОСОБА_7 , яка є донькою позивача та відповідно онукою померлої ОСОБА_3 , у судовому засіданні пояснила, що позивач з відповідачем постійно конфліктували. В липні 2018 р. позивач почала телефонувати свідку, щоб остання приїхала. ОСОБА_2 останній час не пускала ОСОБА_1 до матері, про що стало відомо свідку від ОСОБА_3 28.09.2018 свідок з донькою зайшли до ОСОБА_3 , в якої був тоді лікар, він сказав, що у ОСОБА_3 набряк легенів. У свідка були претензії до відповідача, оскільки в будинку було дуже брудно. Свідок лишилась жити у бабусі. ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_2 не лишалась ночувати у своєї матері. Харчувались вони спільно, готувала в основному позивач, відповідач лише приносила деякі продукти харчування. В червні – липні 2019 р. свідок з позивачем пішли до нотаріуса та дізналися, що є спадковий договір. Також свідок зазначила, що відповідач декілька разів на тиждень приходила до ОСОБА_3 , але весь час розмовляла з подругами по телефону. За бабусею прибирала ОСОБА_7 . Відповідач оплачувала комунальні послуги за рахунок ОСОБА_3 . Відповідач готувала їсти матері, але нерегулярно, приносила сир, молоко та в березні 2019 р. телефонувала лікарю. Свідок зазначила, що з 28.09.2018 вона проживала з бабусею та здійснювала за нею догляд, прибирала у будинку.

Проте, свідок ОСОБА_8 , який проживає у будинку АДРЕСА_2 , у судовому засіданні пояснив, що позивач сварилася з матір`ю. ОСОБА_2 ходила до ОСОБА_3 вранці та ввечері, ОСОБА_1 бачив свідок там рідко. Догляд за матір`ю здійснювала відповідач.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 вона знала з 1988 р., вони працювали на заводі «Світло Шахтаря». В 2010 році ОСОБА_3 приходила до свідка у гості та казала, що її зять ОСОБА_13 та донька ОСОБА_14 – відповідач по справі, їй допомагають. Свідок з ОСОБА_3 періодично бачились. В 2016 р. ОСОБА_3 сказала, що ОСОБА_2 проживає у неї та забезпечує її. Свідок бачила як відповідач носила від матері сумки з постільною білизною, щоб прати, купувала цукор. Ворота завжди відкривала свідку відповідач. Останній раз свідок була у ОСОБА_3 у вересні 2018 р., яка їй сказала, що ОСОБА_2 возила її в серпні зробити УЗІ внутрішніх органів.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона близько сорока років знає сторін по справі. Вона однокласниця ОСОБА_2 . Свідок проживала в 200-250 м від будинку ОСОБА_3 , оскільки здійснювала догляд за своєю матір`ю, та зазначила, що ОСОБА_2 також доглядала за своєю матір`ю. Свідок неодноразово була у будинку ОСОБА_3 та особисто бачила, як відповідач доглядає за матір`ю, робила їй масаж, придбала матері мобільний телефон. Інших осіб у будинку ОСОБА_3 свідок не бачила. Також свідок бачила, що ОСОБА_2 готувала їсти, розвішувала білизну. ОСОБА_3 скаржилася ОСОБА_12 , що старша донька – ОСОБА_1 , рідко приходить до неї та свариться. Влітку 2018 р. ОСОБА_3 сказала, що її онука ОСОБА_7 вимагала відписати половину будинку, потім приходила позивач також вимагати. Похованням ОСОБА_3 займалася відповідач, про що свідку стало відомо на поминках від ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_9 , яка проживає у будинку АДРЕСА_2 у судовому засіданні пояснила, що сторін по справі вона знає з 1960 р., оскільки навчалася у шкоді з позивачем. В листопаді 2018 р. свідок приходила в будинок ОСОБА_3 , бачила, що відповідач купала матір. Позивач ображала свою матір, це було дуже чути під час їхніх сварок. ОСОБА_1 приходила до ОСОБА_3 до червня 2018 р., а потім вони посварилися. Чоловік свідка допомагав ОСОБА_2 піднімати та перевертати ОСОБА_3 у період з вересня 2018 р. по березень 2019 р.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що сторін по справі вона знає, оскільки відповідач її кума, та зазначила, що догляд за матір`ю здійснювала ОСОБА_2 , робила їй масаж, зверталась у разі необхідності до лікарів. За поховання ОСОБА_3 оплачувала відповідач. Крім того, свідок пояснила, що ОСОБА_2 постійно знаходилась у матері, ночувала в неї, а коли у відповідача зламалася пральна машинка, то вона прала речі ОСОБА_3 у свідка.

Також, суд зазначає, що в ході судового розгляду, ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що догляд за матір`ю та повне її утримання здійснювала саме вона разом зі своєю дочкою ОСОБА_7 , а витрати на поховання ОСОБА_3 були розподілені між сторонами по справі, однак, письмових доказів на підтвердження вказаних обставин ні позивачем, ані її представником суду не надано.

Крім того, вказані свідчення спростовуються наданими відповідачем доказами, а саме чеками на купівлю товарів у продуктових торгівельних точках у період з серпня 2018 р. по березень 2019 р. та придбання ліків та інших товарів у аптеках в період з вересня 2018 р. по січень 2019 р. та у березні 2019р. (том 1 а.с. 95-123), квитанцією ТОВ «Небозвід» лікувально-діагностичного центру за зняття ЕКГ (том 1 а.с. 124), квитанціями з оплати комунальних послуг за за адресою: АДРЕСА_1 , у період з травня 2018 року по лютий 2019 року, а також у квітні 2019 р., та в період з червня 2019 по вересень 2019 року (том 1 а.с. 82-87), актом на ритуальні послуги та предмети ритуального призначення від 27.03.2019 щодо поховання ОСОБА_3 , замовником в якому зазначено саме ОСОБА_2 (а.с. 91), копії яких долучено до матеріалів справи, а оригінали досліджені судом у судовому засіданні.

З урахуванням положень статті 13 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, а саме суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд не вправі розглядати недійсність оспорюваного договору іпотеки з інших - не заявлених позивачем підстав.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У абзаці 2 п. 11 постанови N 14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз`яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до положень ч. 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин суд вважає, що позовна вимога (основна вимога) щодо розірвання спадкового договору не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовується доказами, наданами стороною відповідача, які були досліджені у судовому засіданні, тому відсутні підстави для розірвання спадкового договору. А, отже, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи, що у задоволенні основної позовної вимоги - про розірвання спірного договору судом відмовлено, то похідна позовна вимога - про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , задоволенню також не підлягає.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судовий збір на користь позивача з відповідача не стягується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-82, 133, 141, 142, 265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 319, 626, 627, 1302-1305, 1308 Цивільного кодексу України, ст. 41 Конституції України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Галина Іванівна, про розірвання спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Галина Іванівна, адреса місцезнаходження: 61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 130/132.

Повне рішення складено 26.03.2020.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк