Рішення № 88441774, 20.03.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7196/19

Провадження № 2/638/1724/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретарів Тягунової Р.Ю.,

Тітової М.О., Башинської К.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» про відновлення порушеного права,-

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 до Дзержинського районного суду міста Харкова звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 з зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначають, що вони були зареєстрован та постійно мешкали за адресою АДРЕСА_1 . У вересні 2018 року ОСОБА_5 звернулась до відділу реєстрації місця проживання стосовно отримання нового паспорту, де було повідомлено, що 19.07.2018 вона та всі інші зареєстровані в квартирі зняті з реєстраційного обліку. ОСОБА_3 надала заяву про скасування рішення, проте Департамент реєстрації відмовив у задоволенні заяви про скасування рішення. Позивачі зазначаються, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 02.11.2016 позовні вимоги ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка дії в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6 про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_2 були залишені без задоволення, тобто судом підтверджено право користування вказаної квартирою. У зв`язку з чим позивачі просять скасувати рішення про зняття з реєстрації, зобов`язати відповідача відновити реєстрацію місця проживання.

21.08.2019 відповідачем подано відзив, у якому зазначено, що Департамент реєстрації ХМР не погоджується з позовом, зняття з реєстрації позивачів відбулось за заявою власника житла, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, уповноважила адвоката Жарову- Тітарьову Л.М. представляти їх інтереси в суді.

Представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, за наявними у матеріалах справи доказами.

Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 , у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно та належним , звернулись до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідач та третя особа АТ «КБ ПриватБанк» у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_6 постійно проживають за адресою АДРЕСА_1 , за цією ж адресою було зареєстровано місце проживання позивачів.

19.07.2018 АТ «КБ «ПриватБанк» звернулось з заявою до відділу реєстрації місця проживання в Основ`янському районі міста Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади міста Харкова та електронного урядування Департаменту реєстрації ХМР, у якій, відповідно до абз.9,10 п. 26 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 №207, просять зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 з адреси АДРЕСА_1 , за якою знаходиться житло, яке належить заявнику на праві власності, що підтверджується договором іпотеки №2770 від 10.07.2008, у зв`язку з наявністю підстав для припинення права користування житловим приміщенням вказаними особами.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , на підставі договору іпотеки, зареєстрована за ПАТ «КБ «ПриватБанк».

Відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання визначений перелік підстав зняття з реєстрації місця проживання особи, а саме: заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Приписами статі 35 Закону України "Про іпотеку" чинної на день зняття з реєстрації, передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. (стаття 40 Закону України "Про іпотеку").

Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, аналіз приписів статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" дає підстави дійти висновку, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою: 5) про виселення.

Проте, як вбачається з рішення Апеляційного суду Харківської області від 02.11.2016 у справі №641/13090/14-ц, зокрема, позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6 про виселення з квартири АДРЕСА_2 залишено без задоволення.

За таких обставин дії відповідача щодо зняття позивача з реєстрації місця проживання, які здійснювалися за заявою власника житла без відповідного рішення суду про примусове виселення зазначених осіб/ про позбавлення права власності на житлове приміщення/про позбавлення права користування житловим приміщенням/про виселення є протиправними.

Відповідно до п.28,29 Правил реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання особи, реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення за формою згідно з додатком 17, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до органу реєстрації для внесення відповідних відомостей до документа, до якого вносяться відомості про місце проживання/перебування. Працівник органу реєстрації: формує і вносить дані про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи до реєстру територіальної громади; формує інформацію про скасування реєстрації/ зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи для її передачі до Реєстру. У разі виявлення ДМС або її територіальними органами порушень законодавства органом реєстрації під час здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи такому органу надсилається повідомлення щодо необхідності проведення відповідної перевірки. У разі підтвердження зазначених порушень реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, стаття 13 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання у межах кожної держави. Частина 1 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права гарантує кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, у межах цієї території, право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Згідно зі ст. 33 Основного Закону України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Дана свобода є одним з компонентів свободи пересування, яка передбачена в статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 16 вересня 1963 (ETS № 46) і включає в себе також право залишати будь-яку країну, включаючи власну, і право громадянина безперешкодно повертатися у власну країну.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Приймаючи до уваги викладене суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати пропорційно долі поданих ними позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 200, 259 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 317,319,405 ЦК України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» про відновлення порушеного права – задовольнити.

Скасувати рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 19.07.2018 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , малолітньої дитини ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради (м. Харків, м-н Конституції,7, ЄДРПОУ 04059243) відновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , фактичне місце постійного проживання АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , фактичне місце постійного проживання АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , УНЗР НОМЕР_3 , фактичне місце постійного проживання АДРЕСА_1 ), малолітньої дитини ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактичне місце постійного проживання АДРЕСА_1 ) за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з Департаменту реєстрації Харківської міської ради на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , фактичне місце постійного проживання АДРЕСА_1 ) судовий збір пропорційно долі поданих нею позовних вимог у сумі 256 (двісті п`ятдесят шість) грн 13 коп.

Стягнути з Департаменту реєстрації Харківської міської ради на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , фактичне місце постійного проживання АДРЕСА_1 ) судовий збір пропорційно долі поданих ним позовних вимог у сумі 256 (двісті п`ятдесят шість) грн 13 коп.

Стягнути з Департаменту реєстрації Харківської міської ради на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , УНЗР НОМЕР_3 , фактичне місце постійного проживання АДРЕСА_1 ) судовий збір пропорційно долі поданих нею позовних вимог у сумі 256 (двісті п`ятдесят шість) грн 13 коп.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2020.

Суддя – І.В. Семіряд