Ухвала суду № 88441719, 26.03.2020, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1577/19

Провадження № 1-кп/615/39/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання – Антоненко М.Г.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області матеріалів кримінального провадження № 12019220000001000 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора – Турбара А.В.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

захисників – Горобець Р.М., Гузь Т.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

26.03.2020 року до канцелярії суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

При цьому прокурор посилається на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, який відноситься до тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років, з метою забезпечення кримінального провадження та запобігання спробам особи переховуватися від суду, унеможливленню незаконно впливати на потерпілих, свідків в даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи, що злочином спричинена значна матеріальна та моральна шкода потерпілим, яка на даний час не відшкодована.

Прокурор вважає, що ОСОБА_1 , знаходячись на свободі, маючи можливість вільного пересування та контактів, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може вчинити дії, направлені на переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), а також незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_1 відомі усі свідки ДТП та місця їх проживання (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), тому на даний час необхідність в раніше обраному щодо нього запобіжному заході у вигляді тримання під вартою не відпала, оскільки заявлені раніше ризики до вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України лише збільшилися.

Наполягає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти вказаним ризикам. На думку прокурора особисте зобов`язання не може бути застосовано, оскільки не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, та зобов`язується за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.

Застосування застави прокурор вважає неможливим, оскільки в результаті злочинних дій, які інкримінуються ОСОБА_1 , одна особа загинула, троє – отримали тілесні ушкодження середнього та тяжкого ступеня тяжкості. Обирати запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у виді домашнього арешту, на думку прокурора, не доцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам для досягнення завдання кримінального провадження – забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Крім того, захисник Гузь Т.О. подала до канцелярії суду клопотання в порядку ст.331 КПК України про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

В обґрунтування клопотання вважає, що в діях підзахисного ОСОБА_1 взагалі відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки матеріали кримінального провадження не доводять обґрунтованість підозри, а обраний відносно нього запобіжний захід занадто суворий.

Посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011 року, звернула увагу, що надані стороною обвинувачення докази на даний час не встановлюють та не доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_1 , сторона захисту ж має докази його невинуватості, зокрема, висновок комплексного судового транспортно-трасологічного та авто технічного дослідження №1435/1436 від 15.08.2019 року, згідно якого в умовах ДТП в діях водія автомобіля ОСОБА_1 відсутні невідповідності вимогам ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП. Разом з тим, саме дії автомобіля ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п.10.1, 14.2в ПДР і з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з ДТП, що свідчить про необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_1 підозри, який не скоював ДТП.

Звернула увагу суду, що обвинувачений з місця скоєння події не зникав, надавав показання, як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду, завжди активно співпрацював зі слідством, що свідчить про бажання сприяти більш швидкому встановленню об`єктивної істини у справі та підтверджує відсутність будь-якого умислу переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що свідчить про очевидну відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. (п.143 рішення ЄСПЛ Бойченко проти Молдови, Сулаоя проти Естонії, ОСОБА_4 проти Росії щодо загрози втечі)

Зауважила, що усі свідки та потерпілі вже неодноразово допитані, жодних заяв від зазначених осіб щодо протиправної поведінки відносно них з боку ОСОБА_1 протягом понад 7 місяців не надходило. (п.88 рішення ЄСПЛ Сокуренко проти РФ)

Обвинувачений ОСОБА_1 не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має хронічне захворювання – ВІЛ, яке потребує постійного нагляду відповідними фахівцями та лікування відповідними препаратами, чого в умовах СІЗО, на думку захисника, неможливо забезпечити через відсутність таких фахівців та медикаментів, в результаті ДТП отримав травми середньої тяжкості; має родину – дружину, двоє дітей, в тому числі малолітню, які перебували на його утриманні. За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується виключно з позитивного боку, жодних скарг від сусідів за постійним місцем мешкання жодного разу не надходило; на праві приватної власності має 3 об`єкти нерухомості, в одному з яких постійно проживає разом із сім`єю, не має зареєстрованого місця проживання, так як нещодавно придбав у власність житловий будинок та не встиг перереєструватися, на обліку у нарколога та невропатолога не перебуває та не перебував, протягом 7 місяців в умовах СІЗО жодного разу умови запобіжного заходу не порушував.

Вважає, що є всі підстави стверджувати, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_1 занадто суворий. Аналіз його особи та висловлені зобов`язання в судовому засіданні підтверджують, що своєю реальною поведінкою він може довести, що не буде намагатися переховуватися, а сприятиме у з`ясуванні обставин кримінального провадження, так як особисто зацікавлений в тому, щоб судове слідство було завершено та він міг продовжувати спокійно жити далі і займатися суспільно-корисною діяльністю.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на викладені в ньому підстави. Наполягав, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, оскільки не всі свідки допитані в залі судового засідання, крім того після застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_1 зможе переховуватися від суду. Заперечував проти задоволення клопотання захисника Гузь Т.О. про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не обґрунтувавши свою позицію. Вказав, що причина неявки свідків йому не відома.

Захисник Гузь Т.О. підтримала клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який, посилаючись на необґрунтованість підозри, враховуючи, що ОСОБА_1 не визнає свою вину, а прокурором на даний час не доведено обвинувачення. Жодного доказу на підтвердження впливу на свідків до суду не надано. Разом з тим, з`явився ризик – стан здоров`я обвинуваченого, який відноситься до групи вразливих, тому в умовах карантину перебування в СІЗО загрожує його життю. Звернула увагу на міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, який має сім`ю: двоє дітей та дружину, яка користується авторитетом, має постійне місце проживання. За наявності сумнівів у доведеності обвинувачення, прокурор, на думку захисника, не говорить про альтернативні заходи, зокрема, можливість сплати застави обвинуваченим. Просила врахувати, що злочин відноситься до категорії вчинених з необережності. Обставини того, що свідки ще не допитані, не можуть впливати на вирішення такого питання. Вважає, що підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не має.

Захисник Горобець Р.М. підтримав клопотання захисника Гузь Т.О., заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Вказав, що ОСОБА_1 не зможе переховуватися від суду, оскільки потребує постійного лікування незвичайного профілю. Має постійне місце проживання, що знаходиться за 300 км, тому не матиме змоги впливати на свідків. Звернув увагу, що Валківським ВП внесено до ЄРДР кримінальне провадження за результатами ДТП відносно ОСОБА_3 , але до цього часу ОСОБА_1 навіть не опитувався, перебуваючи під вартою, не має можливості з`ясувати хід досудового розслідування, приймати в ньому участь з метою встановлення істини у кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника Гузь Т.О., заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Звернув увагу, що під час попереднього судового засідання свідок – батько ОСОБА_3 в коридорі суду погрожував його дружині. Коли дійшла черга до його допиту, без попередження покинув приміщення суду, посилаючись на стан здоров`я. Після цього дружина виявила розбите скло на автомобілі. Крім того, на автомобілі сина було відкручене колесо, але не повністю, в дорозі почало відпадати, в зв`язку з чим звернулися до поліції та експерти встановили, що колесо відкручено навмисно. Зобов`язався виконувати всі процесуальні обов`язки, оскільки бажає встановити істину у кримінальному провадженні.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання прокурора. На запитання сторони захисту вказав, що випадків впливу обвинуваченого на нього не було.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд доходить наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2019 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який продовжено на підставі ухвал суду від 29.08.2019 року, 19.09.2019 року, 13.11.2019 року, та ухвали Валківського районного суду Харківської області від 04.12.2019 року, 28.01.2020 року до 27.03.2020 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Як передбачено ст.177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини (рішення «Нечипорук і Йонкало проти України»), відповідно до якої «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.

Надані прокурором докази обвинувачення викликають розумні сумніви в обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що потребує додаткових, в тому числі слідчих дій, які зі слів прокурора не проводилися на розсуд слідчого.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Як зазначено в п.143 Рішення Європейського суду з прав людини «Бойченко проти Молдови»: «...одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою.» (Аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови).

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою.(«Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії»),

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію щодо критеріїв оцінки ймовірності того, що обвинувачений може погрожувати свідкові, іншим учасникам провадження знищення доказів або іншим способом перешкоджати провадженню в справі. При встановленні наявності такого ризику Суд зокрема має проаналізувати доречні факти, прогрес у розслідуванні або судовому провадженні, особу заявника, його поведінку до та після затримання, а також будь-які інші конкретні чинники в обґрунтування ризиків, пов`язаних із тим, що він може зловживати свободою за допомогою дій із метою спричинення тиску на свідків (потерпілих) (п. 88 постанови від 10 січня 2012 р. у справі «Сокуренко проти Російської Федерації»).

При вирішенні питання щодо зміни або продовження строку тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненому з необережності злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, раніше не судимий, одружений, має двох дітей, одна з яких неповнолітня, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, зі слів не зареєстрував місце проживання, оскільки не встиг після придбання будинку, працевлаштований. Доказів, які б свідчили про викладені в клопотанні прокурора обставини, в тому числі щодо наявності ризиків, на даний час суду не надано.

Зважаючи на стан здоров`я обвинуваченого, враховуючи дані про його особу, суд доходить висновку, що запобігти вказаним прокурором ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 можливо шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю та покладанням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що обвинувачений ОСОБА_1 тривалий час знаходиться під вартою, стороною обвинувачення на протязі цього часу не приймається достатньо належних заходів для усунення обставин, які перешкоджають закінченню розгляду кримінального провадження, дані про те, що знаходячись на волі ОСОБА_1 спробує переховуватися від суду, впливатиме на свідків, потерпілих, будь-яким чином перешкоджатиме кримінальному провадженню, суду не надані.

З урахуванням викладених обставин, та обставин, встановлених під час судового провадження, суд керуючись положеннями ч.3 ст.377 КПК України, доходить висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, клопотання захисника - підлягає задоволенню та вважає необхідним змінити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, звільнивши обвинуваченого з-під варти в залі суду.

Крім того, захисник Гузь Т.О. в судовому засіданні заявила клопотання про застосування грошового стягнення відносно свідка ОСОБА_3 , який двічі будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання не з`явився, причину не явки суду не повідомив, що свідчить про прояв неповаги до суду. Враховуючи встановлені обставини в судовому засіданні вважає його явку обов`язковою, як іншого учасника ДТП.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти задоволення клопотання, суд доходить висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.139,327 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що свідок ОСОБА_3 повторно не прибув за викликом у судове засідання, причини свого неприбуття не повідомив, суд вважає необхідним накласти на нього грошове стягнення в сумі, що еквівалентна 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2020 року становить 2102 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою – відмовити.

Клопотання захисника Гузь Т.О. – задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити з тримання під вартою на домашній арешт, який полягає в забороні цілодобово залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням електронних засобів контролю на строк до 25.05.2020 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1. Прибувати до суду за першою вимогою.

2. Не залишати цілодобово місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Кременчуцькому ВП ГУ НП України у Полтавській області за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, а обвинувачений ОСОБА_1 негайному звільненню з-під варти.

Накласти на свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , грошове стягнення на суму, що еквівалентна 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2102 грн.

В зв`язку з неявкою свідків судовий розгляд відкласти на 10:30 годину 27.04.2020 року.

Ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення, передбаченого ч.1 ст.392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя А.П. Токмакова