Рішення № 88441206, 26.03.2020, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 559/2712/18

номер провадження 2/558/24/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року смт.Демидівка

Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області

у складі :

одноособово суддя Олексюк А.О.

секретар судових засідань Савкова Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Дубенської районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Дубенської районної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: служба у справах дітей Дубенської районної державної адміністрації, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , який зареєстровано в книзі реєстрації актів про одруження Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області 09.01.1998 р. № 1 та визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком - ОСОБА_1 . Також просить здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Дубенської районної державної адміністрації, в якому просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 від усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня звернення до суду і до досягнення нею повноліття.

Обгрунтовуючи первісний позов позивач (відповідач) ОСОБА_1 зазначив, що 09 січня 1998 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. На даний час вони мають двоє дітей: повнолітнього сина ОСОБА_5 , 1998 року народження та малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 2010 року ОСОБА_2 почала постійно їздити за кордон у довготривалі подорожі, до Росії, Італії, Польщі, рідко навідувала сім`ю та дітей.

ОСОБА_1 фактично вів домогосподарство та займався утриманням і вихованням дітей один.

Коштів на утримання дітей та домогосподарства відповідачка не надавала, спільно з ОСОБА_1 господарства не вела.

З весни 2018 року ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 у Польщі фактично створила іншу сім`ю та проживає там з іншим чоловіком у незареєстрованому шлюбі.

Малолітня дочка ОСОБА_3 навчається у Смизькій загальнососвітній школі 1-3, а також у Рівненській художній школі, має багато друзів у Смизі та Рівному .

Зміна місця проживання малолітньої дочки до іншої держави, на думку ОСОБА_1 негативно вплине на емоційний та психологічний стан дитини. Порушить її звичайний спосіб життя та дружні і родинні зв`язки.

Останні роки, позивач ОСОБА_1 намагався вживати заходів щодо примирення та збереження сім`ї, однак поведінка та ставлення ОСОБА_2 до нього і дітей залишила поза сумнівом останні його надії на збереження цього шлюбу.

Тому просить розірвати шлюб з ОСОБА_2 та визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_1

Відповідачка (позивачка) ОСОБА_2 вимоги первісного позову визнала лише в частині розірвання шлюбу, щодо позовної вимоги про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 з ОСОБА_1 категорично заперечила. Звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Дубенської РДП, в якій просить визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 , також просить стягнути із ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј від усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із з дня звернення до суду і до досягнення нею повноліття. Також просить стягнути на її користь всі судові витрати у справі, згідно поданих квитанції та розрахунків.

Свій зустрічний позов ОСОБА_2 мотивує тим, що з 9 січня 1998 року вона дійсно перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 . Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , який вже є повнолітнім, та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі сторони ОСОБА_1 практично протягом усього подружнього життя мали місце випадки непоодиноких подружніх зрад, зловживання алкогольними напоями, вчинення скандалів та сварок, застосування відносно неї психологічного та фізичного насильства, у тому числі на очах у їхніх дітей. ОСОБА_2 намагаючись зберегти сім`ю та батька для дітей все пробачала та продовжувала спільно проживати. Минали роки, а відносини між ними не налагоджувались, а навпаки. Коли підріс син і необхідно було планувати його навчання у вищому навчальному закладі, на що необхідні були кошти, вона змушена була поїхати на роботу за кордон. Такі поїздки тривали періодично, по 2-3 місяці, після чого на такий же час вона поверталась до дочки додому. У період її відсутності, здійснювати опіку над дочкою для ОСОБА_1 допомагали її старші сестри ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які забирали її до себе на усі вихідні та допомагали протягом тижня усім необхідним. ОСОБА_2 постійно спілкувалась із дітьми по телефону , спілкуючись із ними по скайпу. Таким чином, позивачка за зустрічним позовом, змогла оплатити повністю самостійно навчання сина, заробити кошти на проведення ремонту у будинку, забезпечити матеріально сім`ю та створити всі комфортні умови для їхнього проживання, їх виховання і зростання.

У цей час, ОСОБА_1 практично самоусунувся від обов`язків матеріального забезпечення сім`ї. Натомість, отримував у банках кредити, які не мав можливості самостійно сплачувати, через відсутність власного доходу. Зрозумівши, що перебуває у безвихідній ситуації у сім`ї, ображав нецензурними словами та завдав тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим вона зверталась із відповідними заявами в поліцію. ОСОБА_1 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї. За її заявою було зареєстровано кримінальне провадження щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень. Після цього випадку, ОСОБА_10 вирішили припинити сімейні та подружні стосунки із ОСОБА_1 та згодом подати на розлучення.

ОСОБА_10 вважає, що з моменту народження доньки ОСОБА_3 , вона сумлінно виконує свої батьківські обов`язки щодо неї, опікується та матеріально її забезпечує, піклується її здоров`ям, навчанням, розвитком, а тому донька має бути залишена проживати саме з нею і після розірвання шлюбу. Тим більше, що цього хоче і сама донька.

Також позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_10 у своєму позові зазначила, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, відповідно має можливість сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі ј від усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які і просить стягнути.

Позивач за первісним позовом, (відповідач) за зустрічним ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді підтримував первісний позов, з підстав зазначених у ньому, зустрічного позову не визнавав, подавши відзив на нього. У подальшому, а саме 18 березня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про визнання зустрічного позову, в якій просить розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , згідний на визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю - ОСОБА_2 та на стягнення з нього аліментів на утримання доньки у розмірі ј його доходів. Також вказав, щоб розгляд справи здійснити без його участі та участі його представника. /а.с.37/.

Відповідачка за первісним позовом, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 під час розгляду даної справи не визнавала первісного позову в частині визначення місця проживання доньки з позивачем ОСОБА_1 з підстав, зазначених у відзиві. Щодо розірвання шлюбу не заперечує. Просить задовольнити зустрічний позов. У подальшому, ОСОБА_11 звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності та представника. /а.с.41 т.2/.

Третя особа - служба у справах дітей Дубенської райдержадміністрації в судове засідання не з`явилась, надала суду повторний письмовий висновок №499/02-13/20 від 18.02.2020. Керуючись найкращими інтересами дитини та враховуючи її думку та бажання, служба дійшла висновку, що в інтересах дитини місце її проживання слід визначити з матір`ю - ОСОБА_2 . Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є обгрунтованим та підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи за клопотанням сторін (їх представників) було викликано та допитано свідків, витребувано докази у справі, долучено до матеріалів справи докази.

Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.

Під час розгляду справи в суді встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що з 09 січня 1998 сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований Смизькою селищною радою Дубенського району Рівненської області, актовий запис №1 /а.с.152 т.1/.

Сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.5/.

Шлюбне життя у сторін не склалося. Сторони проживають окремо, шлюб розпався остаточно і зберегти його неможливо. Збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

З встановлених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини є сімейними та врегульовані ст.ст. 110, 112, 160, 161 СК України.

Згідно положень ст.ст. 110, 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що має істотне значення.

Враховуючи встановлені обставини та зазначені положення закону шлюб необхідно розірвати.

Щодо позовних вимог відповідачки (позивачки) ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з нею, суд дійшов до наступних висновків.

Після фактичного припинення шлюбних відносин сторін дитина залишилася проживати з позивачкою (відповідачкою) ОСОБА_2 та матір займається її вихованням та доглядом.

Встановлені обставини визнаються сторонами.

Про те, що до складу сім`ї ОСОБА_2 входить і дочка ОСОБА_3 , підтверджує довідка виконавчого комітету Смизької селищної ради Дубенського району № 584 від 30.08.2019 року. Дана сім`я проживає за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.46 т.1/.

В судовому засідання також було допитано свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . З їхніх показів вбачається, що дитина ОСОБА_3 дуже прихильна до своєї матері. Їй набагато краще буде проживати з матір`ю ОСОБА_2 , про що підтверджує і сама донька. Коли мама їздить на роботу за кордон, за дитиною доглядає і батько, а також рідна тітка ОСОБА_14 . За навчання піклується вчителька ОСОБА_13 , а також допомагає доглядати дівчинку, коли мама на роботі за кордоном. Мама змушена їздити періодично за кордон на роботу, щоб належним чином дбати про дітей. Старший син навчається в м.Львові та йому потрібні кошти на навчання. А також потрібні кошти на утримання меншої доньки ОСОБА_3 . Раніше відносини в сім`ї були хороші. Однак в останні роки стосунки між подружжям погіршилися, появилися часті сварки, чоловік ОСОБА_1 дозволяв собі в присутності дітей влаштовувати бійки, перестав матеріально дбати за сім`ю та дітей. Дозволяв собі неодноразово подружню зраду, вживав алкоголь, що призвело до розпаду їхньої сімї.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Частинами 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20.11.1989 року та яка набрала чинності для України 27.09.1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за нею за законом.

Згідно з принципом 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 157 СК України визначені права того із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України за певних умов.

Так, відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Заслухавши позицію кожної із сторін, позицію органу опіки та піклування, який надав повторний висновку про доцільність проживання дитини з матір`ю, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а саме, що на даний час дитина проживає разом з матір`ю, за місцем проживання дитини створені всі умови для дитини, мати виховує та утримує доньку, суд вважає вірним визначити місце проживання неповнлітньої ОСОБА_3 з її матір`ю - ОСОБА_2 . Саме проживання неповнолітньої ОСОБА_3 із матір`ю, на думку суду, буде цілком відповідати інтересам дитини, забезпечить комфортні умови та сприятиме її здоровому розвитку, у зв`язку з чим, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення на її користь з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Отже обов"язок утримувати дитину є рівною мірою обов"язком як матері так і батька.

Згідно ч.2 ст. 181 Сімейного кодексу України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Частиною третьою статті 191 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 є батько ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_2 /а.с.5 т.1/.

Статтею ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав та інші обставини що мають істотне значення. Крім того, цією ж статтею передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач по стану здоров"я працездатний, є приватним підприємцем, інших утриманців на утриманні не має. Обставин, які б звільняли відповідача від обов`язку по утриманню своєї неповнолітньої доньки судом не встановлено.

Частиною 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред"явлення позову.

Враховуючи вказані обставини справи та правові норми, позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 за зустрічним позовом в частині стягнення аліментів підлягають до задоволення повністю.

У позовній заяві позивачка за зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилалася на положення ст.ст. 141, 180-182, 183 Сімейного кодексу України.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Так як позивач за первісним позовом ОСОБА_1 визнав вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю, то його позовні вимоги в частині проживання неповнолітньої доньки з ним задоволенню не підлягають.

По справі сторонами понесено судові витрати у вигляді сплати судового збору, які підтверджено квитанціями про сплату.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем (відповідачем) ОСОБА_1 понесено судові витрати у вигляді сплати судового збору за звернення до суду з вимогами про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини в сумі 1409,60 грн. (704,80 грн. кожна вимога) і позов в частині розірвання шлюбу задоволено повністю, то з відповідачки ОСОБА_2 за первісним позовом підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у виді сплати судового збору в розмірі 704,80 грн..

Позивачкою (відповідачкою) за зустрічним позовом про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини з матір`ю понесено судові витрати у виді сплати судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. Оскільки дані позовні вимоги задоволено, то дані витрати, понесені ОСОБА_2 підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Крім того, в відповідача ОСОБА_1 за зустрічним позовом підлягає стягненню на користь держави 840,80 грн. судового збору, у зв`язку з тим, що позивачка згідно ЗУ "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду по даній категорії справи.

На підставі ст.ст. 19, 24, 110, 111, 112, 141, 157, 160, 180-182, 183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 141, 198, 200, 206, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України ,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Дубенської районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОПП НОМЕР_3 ), зареєстрований 09 січня 1998 року Смизькою селищною радою Дубенського району Рівненської області, актовий запис №1.

У задоволенні позову в частині визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Дубенської районної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю - ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј від усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 20 вересня 2019 року та до досягнення донькою повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОПП НОМЕР_3 ) 768 гривень 40 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмір 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 березня 2020 року.

С У Д Д Я: