Рішення № 88438379, 23.03.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/4734/19

пр. № 2/336/358/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Брагіній І.В., за участі представника позивача адвоката Кокіна А.Ж., представника відповідача адвоката Ломейка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» про стягнення страхового відшкодування,—

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТДВ СК «Мотор-Гарант», вказавши, що він на підставі довіреності користувався автомобілем Lexus LX570, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним на праві власності іншій особі. 23.01.2019 року між ОСОБА_1 та ТДВ СК «Мотор-Гарант» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту. 10.03.2019 року автомобіль був викрадений невстановленими особами, у зв?язку з чим за заявою ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадженні за ст. 289 ч. 3 КК України. Оскільки викрадення автомобілю є страховим випадком, тож ОСОБА_1 12.03.2019 року повідомив страховика про настання страхового випадку, а 20.05.2019 року звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши усі передбачені договором документи. Натомість на цей час ТДВ «СК «Мотор-Гарант» не прийняте рішення про виплату страхового відшкодування, а також і не відмовлено у виплаті страхового відшкодування, тобто, на переконання позивача відповідачем допущено протиправну бездіяльність. По суті вимог ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з ТДВ «СК «Мотор-Гарант» страхове відшкодування в розмірі 1 615 000 гривень та судові витрати.

Ухвалою суду від 18.09.2019 року провадження по справі було відкрите та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, визначені строки для надання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

15.10.2019 року відповідачем ТДВ «СК «Мотор-Гарант» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову повністю, вказуючи, що наразі страховою компанією не прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, немає достовірних відомостей про настання страхового випадку, а ОСОБА_1 не було надано усіх передбачених договором документів, які мають бути подані разом із заявою про виплату страхового відшкодування, а також не укладено договору абандону.

Позивачем відповідь на відзив на позовну заяву не подавалась.

Ухвалою суду від 11.12.2019 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до розгляду.

Також судом вирішувались клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, про долучення додаткових доказів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсягу, вказавши, що ОСОБА_1 на підставі довіреностей, було передано право керування та розпорядження автомобілем Lexus LX570, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним на праві власності ОСОБА_2 укладено договір страхування, а після настання страхового випадку вчасно повідомлено про страховий випадок. Надано заяву про виплату страхового відшкодування, до якої додані засвідчена копія витягу з ЄРДР, довідка по кримінальному провадженню, інші документи. Крім того, страховій компанії слідчим у кримінальному провадженні було направлено копію протоколу огляду місця події, оскільки ОСОБА_1 самостійно не зміг отримати цієї копії через відмову слідчого у її наданні. Крім того, ОСОБА_1 звертався до ТДВ «СК «Мотор-Гарант» з приводу укладення договору абандону, оскільки він набув права на укладенні такого договору від імені власника автомобілю за новою довіреністю, копії якої представник при собі не має, однак, такий договір так і не був укладений між сторонами. Таким чином, ОСОБА_1 виконані усі умови для виплати страхового відшкодування, натомість як страховою компанією умисно затягується вирішення питання про таку виплату, тож є підстави для стягнення страхового відшкодування в судовому порядку.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказавши, що наразі позов заявлено передчасно, адже страховою компанією не прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Крім того, представник відповідача вказував, що на цей час відсутні підстави вважати, що дійсно настав страховий випадок, адже рішення у кримінальному провадженні не прийняте, а обставини зникнення автомобілю сумнівні, адже в день викрадення автомобілю у ОСОБА_1 при собі було два ключі та два пульти від сигналізації автомобілю. При цьому ОСОБА_1 надана довідка МВС, яка має ознаки підробки, не укладений договір абандону. Всі вищевказані обставини не дали можливості страховій компанія прийняти обґрунтоване рішення щодо здійснення страхової виплати.

Позивач в судове засідання не зявився, представник сповістив про те, що це повязанео із станом здоровя позивача та віддаленістю його місця проживання від місця розгляду справи, вважав можливим розглянути справу за відсутності позивача.

При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.

23.01.2019 року між ТДВ «СК «Мотор-Гарант» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, а саме автомобілю Lexus LX570, реєстраційний номер НОМЕР_1 , строком дії з 24.01.2019 року по 23.01.2019 року включно. Додатковими угодами від 23.01.2019 року та від 12.03.2019 року до договору вносились зміни.

За умовами договору до страхових ризиків віднесені дорожньою-транспортна пригода, стихійні явища, вибух. Пожежа, самовільне падіння предметів на ТЗ, протиправні дії третіх осіб, викрадення ТЗ.

Страховим випадком за договором є понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ, складових частин, деталей або додаткового обладнання з результаті дії страхових ризиків, які відбулись протягом строку та на території дії договору.

Як вказують п. 3.5, 3.6 договору рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк, визначений п. 9.3 договору, та повідомляється страхувальнику письмово з обґрунтуванням причини відмови не пізніше 5 робочих днів з дня прийняття такого рішення. Відмова страховика у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржена страхувальником (вигодонабувачем) у судовому порядку.

Пунктом 6.1.3 договору встановлений обов`язок страховика при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк, передбачений п. 9.5 договору.

За пунктом 6.3.8 договору страховик має право відстрочити строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, але на строк не більше 180 календарних днів з дати надання усіх документів, визначених у розділах 8,9 договору, у разі, якщо неповністю з`ясовані обставини страхового випадку, винуватці та розмір збитку – до з`ясування таких обставин.

Відповідно до пункту 8.1 договору для підтвердження настання страхового випадку за ризиком «Викрадення ТЗ» страхувальник зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту повідомлення страховика про страховий випадок надати страховику наступні документи: заяву на виплату страхового відшкодування; договір; належним чином завірену копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також у разі не встановлення винної особи – копії постанови (або довідку) органів МВС про прийняття рішення кримінальному провадженні та оформленого у відповідності до вимог КПК України копію протоколу огляду місця події; документи, що посвідчують особу одержувача страхового відшкодування; копії правовстановлюючих документів на ТЗ.

Як вказують пункти 9.2,9.6 договору страхове відшкодування виплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку, надані всі документа та речі, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків.

Обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування за ризиком «викрадення ТЗ» є укладення між страховиком та страхувальником угоди, відповідно до якої страхувальник зобов`язується, у разі, якщо викрадений ТЗ буде пізніше знайдено, передати права власності на нього страховику або його представнику (оформити абандон).

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 03.02.2019 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 експлуатувати та розпоряджатись автомобілем Lexus LX570, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

11.03.2019 року до ЄРДР внесено відомості про те, що 10.03.2019 року невстановлена особа заволоділа автомобілем Lexus LX570, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_1

12.03.2019 року ОСОБА_1 письмово повідомив страховика про настання страхового випадку.

20.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Мотор-гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування, до якої були додані копія витягу з ЄРДР, копія довідки слідчого органу від 03.05.2019 року, а також з заявою про надання проекту договору абандону.

До заяви ОСОБА_1 надана довідка Т. ОСОБА_4 о. начальника СВ Дніпровського районного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Радонським М.Г. від 03.05.2019 року

Згідно із листом від 04.02.2020 року слідчого СВ Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Ткаченка П. наразі проводжиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040440000372 від 11.03.2019 року за ст. 289 ч. 3 КК України, слідчим довідка від 03.05.2019 року не підготовлювалась та не надавалась.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами представника відповідача у тому, що надана ОСОБА_1 довідка від 03.05.2019 року містить неточності та помилки, які викликають обґрунтовані сумніви у її достовірності.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов`язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК, за якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказує ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо передчасного звернення ОСОБА_1 із позовом та висунення вимоги про захист права саме шляхом стягнення страхового відшкодування, суд погоджується з цим, адже як на момент звернення до суду з позовом, так і на момент завершення розгляду справи, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховою компанією не прийняте, а отже суд і не може оцінити законність та обґрунтованість такої відмови.

У разі якщо ОСОБА_1 вважав протиправною бездіяльність ТДВ «СК «Мотор-Гарант» щодо неприйняття рішення про виплату страхового відшкодування або відмови у такій виплаті, він не був позбавлений можливості звернутись з позовом про спонукання страхової компанія прийняти таке рішення, однак, за захистом свого права в такий спосіб страхувальник не звертався.

Відповідачем також вказувалось в якості підстави для заперечення проти позову, що ОСОБА_1 не дотримано усіх умов для виплати страхового відшкодування, а саме не надано усіх передбачених договором документів.

За правилом ч. 2 ст. 6 ЦК сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст.1 Закону України «Про страхування» страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 2 ст. 8 закону «Про страхування» страховий випадок — це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 20 закону «Про страхування» визначено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тож, укладаючи договір страхування на визначених у ньому умовах, ОСОБА_1 погодився з такими умовами та прийняв на себе встановлені цим договором обов`язки та обмеження.

На переконання суду, страховик, отримавши від страхувальника заяву на виплату страхового відшкодування, має право перевірити не лише повноту, але і достовірність поданих заявником документів.

ОСОБА_1 було надано довідку від 03.05.2019 року, яка обґрунтовано викликала сумнів у страховика у її достовірності. При цьому у відповідності до отриманих страховиком документів слідчим, якому доручено проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом викрадення автомобілю, така довідка не готувалась та не видавалась.

Достеменно знаючи про сумніви щодо достовірності довідки, позивачем однак, не вчинено будь-яких дій для спростування доводів відповідача в цій частині, не надано документального підтвердження, що така довідка дійсно була підготовлена та видана уповноваженою особою відділення поліції.

Враховуючи таке, суд погоджується з тим, що документи, які були надані страхувальником до заяви на здійснення страхової виплати, не в повній мірі відповідають умовам договору та при цьому ОСОБА_1 не вчинено дій для отримання нової довідки або спростування доводів страховика щодо недостовірності попередньої.

Крім того, у відповідності до умов договору обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування за ризиком «викрадення транспортного засобу» є подання страхувальником заяви про абандон, тобто про відмову від своїх прав на застраховане майно на користь страховика та отримання повного страхового відшкодування, та укладення відповідної угоди.

Натомість станом на день розгляду справи судом відповідної угоди між ТДВ «СК «Мотор-Гарант» та ОСОБА_1 або власником автомобілю ОСОБА_5 не укладено, надана суду довіреність від 03.02.2019 року ОСОБА_1 повноваженнями на реалізацію права абандону та укладання такого договору від імені ОСОБА_6 не наділяє, а нової довіреності, про існування якої вказував представник позивача, суду надано не було.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи, що ОСОБА_1 не доведено, що ним виконані умови договору в частині надання усіх документів для виплати страхового відшкодування, не спростовані доводи відповідача щодо сумнівності довідки від 03.05.2019 року, на цей час страховиком не прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, отже і права ОСОБА_1 саме на отримання страхового відшкодування наразі не порушені, ОСОБА_1 або власником автомобілю не реалізовано право абандону, що є обов?язковою передумовою для виплати страхового відшкодування, тож суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» про стягнення страхового відшкодування залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант», код ЄДРЮО 31154435, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення виготовлений до 26.03.2020 року