Ухвала суду № 88438328, 17.03.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 366/5362/14-ц

провадження № 6/336/27/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Олексієнко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи – Акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 , Запорізький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019 р. ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В заяві зазначає, що в провадженні Запорізького районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області знаходяться виконавчі провадження №№ 60352186, 60352255, про існування яких вона дізналась після отримання виклику до державного виконавця.

Ознайомившись 29.10.2019 р. з матеріалами виконавчих проваджень, заявник вимушена звернутися до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.07.2015 р. у цивільній справі № 336/5362/14-ц, пр. № 2/336/1614/2015 за позовом АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено позовні вимоги позивача. З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором на загальну суму 723343,85 грн. та судовий збір у розмірі 3654 грн. - по 1827 грн. з кожного. На виконання зазначеного рішення судом видано виконавчі листи № 336/5362/14-ц, пр. № 2/336/1614/2015, які отримані представником АТ «Дельта Банк» 15.09.2015 р.. Строк пред`явлення виконавчих листів до виконання – 22.07.2016 р..

З 08.07.2015 по 18.10.2019 року зазначені виконавчі листи, що були отримані уповноваженим представником позивача (стягувача) зберігались у стягувача, не були втрачені, до виконання не пред`являлись.

Згідно із ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Між тим, стягувач не вчинив жодної дії, спрямованої на виконання рішення суду від 08.07.2015 р. в визначений строк, а саме: не звернувся з заявою про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчих листів до виконання.

За заявою заявник просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист про примусове стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», виданий 15.09.2015 р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя на виконання рішення суду від 08.07.2015 року.

Ухвалою судді від 21.11.2019 р. заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 04.12.2019 р., виконання за виконавчим документом було зупинено.

04.12.2019 р. судове засідання було відкладено на 15.01.2020 р. у зв`язку знаходженням судді у нарадчій кімнаті у іншому провадженні.

15.01.2020 р. судове засідання відкладено на 07.02.2020 р. на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, у зв`язку з неналежним повідомленням учасників справи про день, час і місце її розгляду.

07.02.2020 р. розгляд заяви відкладено на 17.03.2020 р. у зв`язку з неявкою усіх учасників справи.

Представник заявника та зацікавленої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд заяви 17.03.2020 р. у його відсутність. На задоволенні заяви наполягає.

Представник зацікавленої особи АТ «Дельта Банк» у судове засідання 17.03.2020 р. не з`явився, про день, час і місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, по що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення. Причину неявки суду не повідомлено.

Розгляд заяви за відсутності представника стягувача відповідає положенням ч.1 ст.211 ЦПК України.

Представник Запорізького РВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у судове засідання 17.03.2020 р. не з`явився. В процесі розгляду справи суду надано копію зведеного виконавчого провадження ВП № 60457258 та направлено до суду заяву про розгляд заяви ОСОБА_1 без участі представника. Прийняття рішення відносить на розсуд суду.

Суд розглянув заяву за відсутності державного виконавця на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України.

Вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, та приймаючи до уваги позицію зацікавлених осіб, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до чинної редакції статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Аналогічні положення містила ст. 369 ЦПК України, в редакції, чинній на час видання судом виконавчого листа. Зокрема відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦПК України, суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

У листі від 25.09.2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дав роз`яснення щодо застосування судами частини 4 статті 369 ЦПК, згідно яких словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Також у листі роз`яснено, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема і пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 336/5362/14-ц, пр. № 2/336/1614/2015 від 08.07.2015 р. задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначеним рішенням з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 723343,85 грн. та судовий збір у розмірі 3654 грн. – по 1827 грн. з кожного.

Рішення набрало законної сили.

На виконання рішення суду та на підставі заяви представника позивача від 03.09.2015 р., судом було видано виконавчі листи, які отримані представником заявника 15.09.2015 р..

Виконавчі листи про стягнення заборгованості за кредитом та судового збору з ОСОБА_1 були пред`явлені до виконання до Запорізького районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області. Постановами державного виконавця від 22.10.2019 р. були відкриті виконавчі провадження № 60352255 та № 60352186, які постановою від 30.10.2019 р. об`єднані у зведене виконавче провадження № 60352255.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на час набрання рішенням законної сили), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов`язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, необхідно розглядати як невід`ємну частину «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Савіцький проти України, Кайсина та інші проти України заява № 46144/99, Іммобільяре Саффі проти Італії заява № 22774/93, Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії, Гіззатова проти Росії та ін.

Частинами 1,2,4 ст. 432 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою) передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Аналогічне положення містила стаття 360 ЦПК України, в редакції чинній на час набрання судовим рішенням № 336/5362/14-ц від 08.07.2015 р. законної сили та на час видачі судом виконавчого листа по справі.

Таким чином, законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 №61-21359св18.

Відтак встановивши, що виконавчий лист, виданий на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.07.2015 року, яке набрало законної сили 21.07.2015 року, підлягає примусовому виконанню, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відповідно до положень ст.. 432 ЦПК України.

Не є обґрунтованими доводи заявника про те, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про пред`явлення виконавчого листа до виконання після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання, оскільки ст. 432 ЦПК України такі підстави не передбачені.

За даними виконавчими листами відкрито виконавче провадження, а тому вирішення питання щодо дотримання строку їх пред`явлення підлягає розгляду на цій стадії. Відповідно і у боржника виникає право на оскарження дій державного виконавця за наявності порушень в цій частині ЗУ «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 258-261, 353, 432 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , зацікавлені особи – Акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 , Запорізький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Дмитрюк