Вирок № 88437555, 25.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.03.2020

Справа № 937/818/20

Провадження №1-кп/937/609/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого - судді Фоміна В.А., секретар судового засідання - Захарова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019080140003684 від 22.12.2019 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не працює, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участі:

прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Яцуренко О.А.,

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.12.2019 приблизно о 08.55 водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Ломоносова в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Гризодубової в напрямку бульвару 30 річчя Перемоги зі швидкістю не менш ніж 108,8 км/год, чим перевищив максимальну дозволену швидкість руху в населеному пункті та створив небезпечну дорожню ситуацію, поставивши у небезпеку інших учасників дорожнього руху.

На шляху прямування водій ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїзну частину вул. Ломоносова зліва направо по ходу руху його руху в невстановленому для пішохідного переходу місці, та маючи технічну можливість уникнути на неї наїзду за умови руху з дозволеною швидкістю, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого в районі б. 185 по вул. Ломоносова скоїв на неї наїзд.

В результаті наїзду пішоходу ОСОБА_2 , були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження від яких вона померла на місці події.

Своїми діями ОСОБА_1 , порушив п.п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»

12.9. «Водієві забороняється :б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7...»

Порушення п.п. 12.4, 12.9 ПДР України, вчинені водієм ОСОБА_1 , знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 1082 від 23.12.2019 року, причиною смерті ОСОБА_2 стала поєднана тупа травма голови, тулубу та правої нижньої кінцівки з множинними переломами кісток скелета та ушкодженням внутрішніх органів.

У ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження:

- відкрита черепно-мозкова травма: лінійні переломи кісток склепіння (потилична, права та ліва тім`яна кістки) та основи (потилична, клиноподібна, лобна, права та ліва скроневі кістки) черепу, крововиливи під м`які мозкові оболонки на конвекситальній поверхні лівої лобно-тім`яно-потиличної ділянки головного мозку, на передній та задній поверхнях обох півкуль мозочку та на конвекситальній поверхні правої лобної частки головного мозку, ділянки забоїв лівої лобної частки головного мозку, крововилив у м`які тканини та рана на голові;

-закрита тупа травма грудної клітки: закритий повний косо-поперечний перелом лівої ключиці, на межі середньої та зовнішньої третини, багатоуламчастий перелом лівої лопатки та повний поперечний перелом правої лопатки, в нижній третині, закриті повні поперечні переломи ребер справа: 1-10 від середньо-ключичної до передньої пахвової лінії, 3-8 ребер по навколохребтовій лінії, 2-8 ребер по лопатковій лінії та зліва: 1-10 ребер від передньої до задньої пахвових ліній, 1-10 ребер по лопатковій лінії, 3-є ребро по середньо-ключичній лінії, розриви пристінкової плеври та тканини обох легень, забої тканини обох легень, 300 мл рідкої крові у правій та 400 мл рідкої крові в лівій плевральних порожнинах; крововиливи у м`які тканини грудної клітки;

-закрита тупа травма черевної порожнини: розриви правої частки печінки, 300 мл рідкої крові в черевній порожнині;

-закритий повний поперечний перелом лівого крижово-клубового з`єднання, закриті повні поперечні переломи верхньої та нижньої гілок правої лобкової кістки, на межі середньої та внутрішньої третини; крововиливи у м`які тканини, садно в поперековій, крижовій та верхніх відділах обох сідничних ділянок;

-закриті повні поперечні уламкові переломи правої малогомілкової кістки, в верхній третині, та на межі середньої та нижньої третини; закриті повні поперечні уламкові переломи правої великогомілкової кістки, в середній та нижній третинах; крововиливи у м`які тканини та синці на правій нижній кінцівці;

-синці на правій верхній та лівій нижній кінцівці, садна на обох верхніх кінцівках.

Поєднана тупа травма голови, тулубу та правої нижньої кінцівки з множинними переломами кісток скелета та ушкодженням внутрішніх органів у ОСОБА_2 , має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, яка стоїть в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення у повному обсязі, погодився з кваліфікацією своїх дій за ч.2 ст. 286 КК України та пояснив, що 22.12.2019 приблизно о 08.55 він керуючи автомобілем Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Ломоносова в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Гризодубової в напрямку бульвару 30 річчя Перемоги. В ході керування автомобілем в районі б. 185 по вул. Ломоносова скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка в свою чергу перетинала проїзну частину вул. Ломоносова зліва направо по ходу руху його руху в невстановленому для пішохідного переходу місці. Шкодує про скоєне, просить суворо не карати. Зазначив, що повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 15 000,00 грн.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи наявна її заява з проханням слухати кримінальне провадження за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Обвинувачений відшкодував їй матеріальну шкоду у розмірі 15 000,00 грн. Просить призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і щирим каяттям, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, вчинене з необережності, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, проживає разом з дружиною, яка є вагітною та неповнолітньою дитиною, сином дружини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, правдиві послідовні покази надані в судовому засіданні, які сприяли встановленню істини по справі, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому.

Згідно ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлені.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, проте із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України, із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбування покарання та покладення обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Разом з цим, враховуючи наявність у діях обвинуваченого грубої необережності, про що свідчать порушення ним пунктів 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України з урахуванням мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання, суспільної небезпеки скоєного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів в межах санкції статті.

Обрана міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_1 покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний у вигляді домашнього арешту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок №UA498999980000031112115008009, одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку: Казначейство України, витрати за проведення судових експертиз:

-№ 19-8 від 13.01.2020 у кримінальному провадженні № 12019080140003684 у розмірі 1 570 /одна тисяча п`ятсот сімдесят/ гривень 10 копійок.

-№ 19-7 від 15.01.2020 у кримінальному провадженні № 12019080140003684 у розмірі 1 570 /одна тисяча п`ятсот сімдесят/ гривень 10 копійок.

Речові докази:

-вилучений в ході ОМП автомобіль Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 відповідно до розписки від 11.01.2020 року - залишити в його користуванні та розпорядженні;

-вилучену в ході ОМП картку пам`яті SanDisk SDHC 16 Gb долучену до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження №12019080140003684.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.А. Фомін