Рішення № 88436745, 26.03.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1266/20

Провадження № 2/263/1162/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Момот А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, вказуючи на те, що відповідачі є споживачами теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 з опалювальною площею 43,5 м2. В результаті того, що оплата за користування послугами по теплопостачанню відповідачами вносилась не в повному обсязі, тому за період з 01.04.2014 року по 01.01.2020 року утворилась заборгованість в сумі 10235,85 грн., у добровільному порядку заборгованість не погашають. З метою захисту своїх інтересів позивач звертався до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з заявою про видачу судового наказу, ухвалою суду від 08.01.2020 було відмовлено у видачі судового наказу. Крім основного боргу відповідачі мають сплатити на користь позивача суму інфляційних витрат за весь час прострочення зобов`язання, яка складає 3502,80 грн., та 3 % річних, які складають 1009,55 грн. Просить стягнути солідарно з відповідачів зазначену заборгованість та судовий збір у сумі 2102 грн.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року у справі відкрито провадження, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при цьому від нього на адресу суду надійшла заява в якій просив позовні вимоги задовольнити, розглянути справу у його відсутності та не заперечув проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про перенесення слухання справи не надавали.

Відповідно до вимог ст.280 Цивільного процесуального Кодексу України (далі за текстом ЦПК України) суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи зі згоди позивача.

Фіксація судового процессу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 та є користувачами з постачання теплоенергії ( а.с.5).

Аналогічна інформація міститься у довідці, наданій суду відділом аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 20.02.2020 №105-99.02-01308 (а.с.13).

Відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачі мають заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2014 року по 01.01.2020 року в сумі 10235,85 грн. (а.с.6).

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Отже, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох, органічно поєднаних між собою, зобов`язань: по перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Виходячи з положень ст.ст.524,533-535,625 ЦК України, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 3 ст.510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони і одночасно, кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Тому, грошовим зобов`язанням слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношень, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючому обов`язку боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачами є зобов`язальними (договірними), грошовими зобов`язаннями, в яких, серед інших прав та обов`язків сторін, праву виконавця (кредитора) - позивача вимагати від замовника (боржника) - відповідача сплати грошей за надані послуги по теплопостачанню на його користь відповідає обов`язок відповідача оплатити ці послуги.

Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки встановлений законом обов`язок споживачів щодо внесення щомісячної плати за надані комунальні послуги є грошовим зобов`язанням, а відповідачі у встановлені строки та належним чином його не виконували, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів суму інфляційних втрат за період в межах заявлених позовних вимог прострочення зобов`язання за період з 01.04.2014 року по 01.01.2020 року, яка складає 3502, 80 грн., та 3 % річних, які складають 1009,55 грн. (розрахунок інфляційних та 3% річних, а.с. 7,8).

Положення статей 67, 68, 162 Житлового кодексу України передбачає, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

За нормами ст.64 ч.1 Житлового кодексу України - "Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору".

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за користування тепловою енергією за період часу з 01.04.2014 року по 01.01.2020 року у розмірі 10235,85 гривень, 3% річних у розмірі 1009,55 гривень, інфляційні витрати в сумі 3502,80 гривень, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, а саме: судового збору, враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 2102,00 гривень, який документально підтверджений.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 18, 76, 81, 141, 247, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 13, 319, 322, 526, 625 ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (ЄДРПОУ 33760279) суму заборгованості за послуги по теплопостачанню за період часу з 01.04.2014 року по 01.01.2020 року у розмірі 10235,85 гривень на розрахунковий рахунок UA693348510000000000002603333 в АТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЕДРПОУ 33760279 (о/рахунок № НОМЕР_1 ), а також 3% річних у розмірі 1009,55 гривень, інфляційні витрати в сумі 3502,80 гривень та судовий збір по 1 051,00 гривень з кожного на р/р НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЕДРПОУ 33760279.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Комунальне Комерційне Товариство «Маріупольтепломережа», (ЄДРПОУ 33760279), адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, б. 1.

Відповідач 1 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: П.І.Папаценко