Рішення № 88436366, 26.03.2020, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/1666/19

Провадження по справі № 2/514/14/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н.М.,

за участю секретаря Образенко Т.М.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Тарутинського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування своїх позовних вимог Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", що з 21.05.2018 року змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв"язку з чим підписала заяву № б/н від 29.04.2013 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ "Приватбанк" свої зобов"язання за Договором про надання банківськиї послуг виконав в повному обсязі, в саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов"язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, отже зобов"язання за вказаним договором не виконала.

Так, позивач вказав, що у зв"язку з зазначеними порушеннями зобов"язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 31.08. 2019 року має заборгованість - 78717,54 грн., з яких : 1809,18 грн. - заборгованість за кредитом; 70833,72 грн. - заборгованість по процентах за користуванням кредитом; 1850 грн. - заборгованність за пенею, штраф ( фіксована частина) - 500 грн, штраф ( процентна складова ) - 3724грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 78717,54 грн. та судові витрати у розмірі 1921, 00 грн.

Ухвалою Тарутинського районого суду Одеської області від 14.11.2019 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України вбачається, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, про причину неявки суд не повідомила, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Судом встановлено, що 29.04.2013 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку і отримав кредитні кошти у розмірі 1900грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що банк надав відповідачу кредитні кошти.

Як видно з розрахунку заборгованості (а.с. 27-28) відповідач порушував графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач визначив розмір заборгованості, виходячи з вказаного вище розрахунку, який станом на 31.08.2019 року становить 78717,54 грн., з яких : 1809,18 грн. - заборгованість за кредитом; 70833,72 грн. - заборгованість по процентах за користуванням кредитом; 1850 грн. - заборгованність за пенею, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф ( фіксована частина) - 500 грн, штраф ( процентна складова ) - 3724грн.

Позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору цією нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Водночас з такою позицією позивача суд не погоджується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19, сформулювала правовий висновок, що може бути застосований у цій справі. Зокрема щодо неможливості застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд зазначає, що вид банківського кредиту, з огляду на його характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Так, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Банку, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.04.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 29.04.2013 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача штрафів у розмірі 500 грн (фіксована частина) та 3724 грн (процентна складова), а також нарахованої пені в розмірі 1850 грн та заборгованості по процентах за користуванням кредитом у розмірі 70833,72 грн у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого договором обов`язку відповідача щодо їх сплати позивачу.

Укладений між сторонами кредитний договір від 29.04.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, яка визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача слід стягнути 1809,18 грн. заборгованості за тілом кредиту.

Згідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.141 ЦПК України.

На підставі наведеного, ст.ст. 526, 527, 530, 549, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 274-279, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України номер НОМЕР_1 виданий 5145 від 08.12.2017року, ІПН: НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299), заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.04.2013року, в розмірі 1809,18 грн. (одна тисяча вісімсот дев`ять гривень 18 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України номер НОМЕР_1 виданий 5145 від 08.12.2017року, ІПН: НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299), судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Тарутинський районний суд Одеської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Тончева