Рішення № 88436261, 25.03.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/7451/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/7451/19 за позовом

ОСОБА_1 до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (представник Задорін В. Г.)

«про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати»,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданій ним до суду до Акціонерного товариства «Українська залізниця» позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 09 червня 2017 року у сумі 17961,91 грн, пославшись на непроведення відповідачем у порушення приписів ст.116 КЗпП України з ним розрахунку при звільненні 09.06.2017 з виробничого підрозділу «Дебальцівська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця».

Судовою ухвалою від 31.10.2019 відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом без повідомлення сторін (а.с.23-24).

Відповідачем (представник ОСОБА_2 ) на позовну заяву був наданий відзив (а.с.29-30), який судовою ухвалою від 20.01.2020 (а.с.36) був залишений без руху за підстав невідповідності вимогам ст.178 ЦПК України, відповідачу наданий строк для усунення недоліків. Оскільки недоліки відзиву у встановлений судом строк не виправлені, за приписами ч.8 ст.178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом установлено, що з 28.05.1997 ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових правовідносинах.

09.06.2017 звільнений за згодою сторін – п.1 ст.36 КЗпП.

Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.15-19) і не спростовані відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд уважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку із заробітної плати.

Так, з наданої позивачем в якості доказу довідки (а.с.4) убачається, що за період з березня 2017 року по червень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата:

за березень 2017 року всього нараховано 5298,18 грн, сума до виплати 3502,47 грн,

за квітень 2017 року всього нараховано 2677,70 грн, сума до виплати 1770,15 грн,

за травень 2017 року всього нараховано 2801,02 грн, сума до виплати 1851,67 грн,

за червень 2017 року всього нараховано 7761,07 грн, сума до виплати у червні 2017 р. – 366,08 грн, у липні 2017 р. – 6115,31 грн.

Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 по червень 2017 року склав –18537,97 грн, до виплати – 17961,91 грн.

Ці обставини підтверджені також копіями Розрахункових листів (а.с.6-9), суми нарахованої заробітної плати за якими збігаються з сумами, зазначеними у вище згадуваній довідці.

Відомістю на виплату грошей №16 підтверджена виплата позивачу в рахунок заробітної плати у розмірі 1240,08 грн (а.с.32-33).

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).

Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Приймаючи до уваги наведенні положення законодавства та зважаючи на те, що предметом позову є заробітна плата за березень-червнеь 2017 року, суд уважає, що не є виходом за межі заявлених позовних вимог задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі без урахування податку та інших обов`язкових платежів, оскільки саме ця сума підлягає оподаткуванню під час її виплати та зазначена в поданих на підтвердження заявлених позовних вимог доказах.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 17297,89 грн = 18537,97 грн – 1240,08 грн.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований.

Надана позивачем довідка на підтвердження розміру заборгованості підписана посадовими особами підприємства відповідача. Повноваження цих осіб відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з березня 2017 року по червень 2017 року позивач не виконував свої трудові функції, відповідачем не надано.

Ця довідка видана позивачу у зв`язку із його перебуванням у трудових відносинах з відповідачем, а саме, за період його роботи з 26 липня 2016 року по 09 червня 2017 року монтером колії 5 розряду виробничого підрозділу «Дебальцівська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Крім того, суми нарахованої заробітної плати, зазначені у цій довідці, збігаються з сумами нарахованої заробітної плати у Розрахункових листках.

Відповідач визнає, що з 16 березня 2017 року припинив нарахування заробітної плати позивачу, але доказів, які б спростовували той факт, що позивач в період з 16 березня 2017 року по день звільнення 09 червня 2017 року виконував свої трудові обов`язки, відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене, окремо на не доведення відповідачем виконання свого обов`язку з оплати праці позивача у спірний період часу, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

Тож, суд уважає, що позов слід задовольнити частково:

-в частині вимог за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача в рахунок заробітної плати за цей період 17297,89 грн,

-в частині вимог за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

«про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати» - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів за період з 16 березня 2017 року по 09 червня 2017 року у розмірі 17297 (сімнадцять тисяч двісті дев`яносто сім) грн 89 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

В частині вимог стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повний текст судового рішення складений 25 березня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя