Рішення № 88436175, 25.03.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13687/19

Провадження №2/522/372/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання - Скибінській Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» Дунай Христини Богданівни про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 09.08.2019 року звернулась позивач ОСОБА_1 із позовною заявою про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2

18.09.2019 року позивач звернулась до суду із заявою про уточнення позовних вимог та просила суд скасувати рішення за індексним номером № 46682427 від 26.04.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Дунай Христиною Богданівною; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №31378532 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не зважаючи на стягнення заборгованості за рішенням суду за кредитним договором, кредитором було звернуто стягнення у позасудовому порядку, а саме на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», обравши перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Окрім цього, державна реєстрація прав на нерухоме майно була здійснена державним реєстратором із порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», оскільки перереєстрація права власності відбулась без проведення оцінки майна з метою визначення його вартості станом на день набуття у власність, а позивач як іпотекодавець не була повідомлена про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2019 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач надала заяву про проведення судового засідання за її відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.12.2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/03-5/06-734.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, 06.12.2006 року був укладений іпотечний договір між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , предметом якого є нерухоме майно: нежитлове приміщення, розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 48,9 кв.м.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2015 року по справі № 522/9286/15-ц задоволено позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №014/03-5/06-734 від 06.12.2006 року у загальному розмірі 127 889 грн 62 копійок, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

З витребуваних ухвалою суду матеріалів реєстраційної справи №1820809051101 вбачається, що 26.02.2019 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» уклало договір про відступлення прав за договір іпотеки з акціонерним товариством «ОКСІ БАНК».

Того ж дня, 26.02.2019 року, Акціонерне товариство «ОКСІ БАНК» уклало договір про відступлення прав за договором іпотеки з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП».

В подальшому, 01.03.2019 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченим 06.12.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В., за яким ОСОБА_2 приймає всі права вимоги за договором іпотеки.

На підставі рішення державного реєстратора ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х.Б. про державну реєстрацію прав їх обтяжень, індексний номер: 46682427 від 26.04.2019 року, було внесено запис про право власності 31378532, у зв`язку з чим власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , став ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з-поміж зазначених вище договорів, підставами виникнення права власності вказано: вимога про усунення порушення основного зобов`язання в порядку Закону України «Про іпотеку» , серія та номер: б/н, виданий 01.03.2019 року, видавник: ОСОБА_2 ; повідомлення, серія та номер 25435, виданий 01.03.2019 року, видавник: СПЕЦКУР`ЄР.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Розділом 4 договору іпотеки сторони передбачили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 4.5 договору у випадку невиконання позичальником/іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим та/або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Це застереження згідно ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 35 Закону України № 898-IV «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Тобто, умовою реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки, за змістом ч. 2 ст. 590 ЦК України, ст. ст. 12, 33, 35 Закону України № 898-IV «Про іпотеку» є наявність у іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності чи укладення окремого договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання, а також сплив 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем/боржником письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Підтвердженням отримання сторонами вимоги, яка пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Так, судом встановлено, що реєстрацію права власності на предмет іпотеки за відповідачем здійснено, з-поміж іншого, на підставі вимоги про усунення порушення основного зобов`язання в порядку Закону України «Про іпотеку», серія та номер: б/н, виданий 01.03.2019 року, видавник: ОСОБА_2 ; повідомлення, серія та номер 25435, виданий 01.03.2019 року, видавник: СПЕЦКУР`ЄР.

З витребуваних матеріалів реєстраційної справи вбачається, що вимогу про усунення порушення основного зобов`язання від 01.03.2019 року надіслано на адресу позивача ОСОБА_1 , яку останньою отримано 04.03.2019 року, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення відправлення. Доказів, які б спростовували належність підпису позивачу, в матеріалах справи не міститься.

Разом з тим, законодавством встановлено обов`язок направлення такого повідомлення як на адресу іпотекодавця так і боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Разом з тим, доказів направлення вимоги про усунення порушень основаного зобов`язання позичальнику ОСОБА_3 до матеріалів справи не додано, не міститься посилання на такі докази і в оскаржуваному рішенні про державну реєстрацію права власності за відповідачем, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом № 898-IV, так і Порядком № 1127, щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, що дає суду підстави для висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 проведена всупереч норм чинного законодавства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22.01.2020 року, справа №352/367/17, провадження №61-46232св18.

Окрім цього, суд також погоджується з посиланнями позивача щодо порушення відповідачем ОСОБА_2 її прав як іпотекодавця оскільки оцінка майна станом на день переходу права власності не проводилась.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.03.2019 року, справа №306/2053/16-ц, провадження №14-22цс19, вартість майна, за якою відбулось зарахування вимог є істотною обставиною і повинна погоджуватись з власником майна станом на момент переходу права власності.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача щодо наявності подвійної відповідальності у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, враховуючи наявність раніше прийнятого заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2015 року про стягнення суми заборгованості з боржника ОСОБА_3 . Суд зазначає, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості з позичальника не позбавляє кредитора можливості скористатися правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому не відбувається подвійного стягнення заборгованості, так як звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. При цьому, доказів щодо виконання позичальником свого обов`язку на підставі вказаного рішення суду до прийняття оскаржуваного рішення не надано, у зв`язку з чим доводи позивача щодо подвійного стягнення не відповідають встановленим судом обставинам.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №31378532 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 768,40 грн. згідно квитанції від 09.08.2019 року за подання позовної заяви, 384,20 грн. згідно квитанції від 09.08.2019 року за подання заяви про забезпечення позову та 384,20 грн. згідно квитанції від 18.09.2019 року за подання заяви про витребування доказів, що разом складає 1536,80 грн.

Враховуючи положення ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах, по 768,40 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 18, 19, 178, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), державного реєстратора ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Христини Богданівни (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Остапа Вишні, буд. 1) про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно - задовольнити частково.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №31378532 від 24.04.2019 року, вчинений державним реєстратором ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Христиною Богданівною про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) та державного реєстратора ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Христини Богданівни (м. Одеса, вул. Остапа Вишні, буд. 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, по 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок з кожного.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 25.03.2020 року.

Суддя Д.Ю. Донцов