Рішення № 88435690, 10.03.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2724/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Дорошко А.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірини Миколаївни,

про визнання договору дарування недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірини Миколаївни, про визнання договору дарування недійсним, в обґрунтування якого зазначила, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2016 року, номер провадження: 22-ц/785/4574/16 було залишено без змін Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 червня 2007 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 , виділено у власність земельну ділянку площею 0,100 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

20 грудня 2007 року на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 червня 2007 року, справа № 2-1394/2007, ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 758056, про те, що вона, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки, площею 0,100 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:02:005:1152.

Нею, ОСОБА_1 , було належним чином зареєстроване право власності на дану земельну ділянку, якій в свою чергу було присвоєно кадастровий номер 5123755800:02:005:1152, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.05.2019 року.

На зазначеній земельній ділянці знаходиться житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 187,6 кв.м., житловою площею 90,6 кв.м., підвалу - літ. «A1», навісу - літ. «Б», літньої кухні - літ. «В», споруди - № 1-7.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2016 року, номер провадження: 22-ц/785/4574/16, поділено майно, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, а саме будинок, житловий з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку будинку, житлового з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок під АДРЕСА_2 НОМЕР_1 / АДРЕСА_3 , розташований на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачці.

21 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування згідно якого ОСОБА_3 передав безоплатно у власність (подарував), а ОСОБА_4 , прийняв у власність 1/2 (одну другу) частку в праві власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 187,6 кв.м., житловою площею 90,6 кв.м., підвалу - літ. «A1», навісу - літ. «Б», літньої кухні - літ. «В», споруд - № 1-7, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2139.

21 грудня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Сегеченко А.М. - зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 167877341.

Отже, на підставі договору дарування (бланк серії НМХ № 217464) від 21 грудня 2017 року ОСОБА_4 набув право власності на 1/2 частку нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що вказаний договір дарування посвідчений нотаріусом з грубим порушення норм якими повинен користуватись нотаріус під час укладення та посвідчення договорів, а у разі їх порушень, такий договір є недійсним.

Однак, договором дарування, яким передбачено набуття ОСОБА_4 права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , не містить ні розміру, ні кадастрового номеру земельної ділянки, на якій вони розміщені, що в свою чергу, у відповідності до чинного законодавства України, є однією з істотних умов договору дарування.

Однією з істотних умов договору, який передбачає набуття частки в праві власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки.

За змістом Договору дарування укладеного 21 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , вбачається, що сторонами поговору дарування не було досягнуто згоди з усіх істотних умов цього договору, а саме в договорі не позначено розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на користування якою переходить у зв`язку з набуттям права власності на 1/2 (одну другу) частку в праві власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 187,6 кв.м., житловою площею 90,6 кв.м., підвалу - літ. «А1», навісу - літ. «Б», літньої кухні - літ. «В», споруд - № 1-7.

Таким чином, у відповідності до положень ст.638 ЦК України, даний договір дарування не може вважатися укладеним, сторони в належній формі досягай згоди з істотної умови, яка є необхідними для договорів даного виду.

ОСОБА_5 , є власником 1/2 частки житлового будинку за АДРЕСА_2 1/13 та є єдиним власником земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок, тому має право на оскарження договору дарування укладеного 21 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

При укладанні даного договору дарування сторонами не було узгоджено право користування даною земельною ділянкою, не зазначено її розміри та кадастровий номер, що призводить до неможливості належного оформлення права користування земельною ділянкою набувачем нерухомості, що в свою чергу, порушує її права та інтереси, як власника цієї земельної ділянки.

Таким чином, п.2 ст.377 ЦК України встановлено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти.

Подібна норма закріплена і п.6 ст.120 ЗК України: істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із набуття права власності на ці об`єкти.

Тобто, статтею 377 Цивільного кодексу та статтею 120 Земельного кодексу прямо зазначено, що кадастровий номер земельної ділянки є істотною умовою для укладення договору відчуження житловий будинок (будівлю або споруду).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду. А сам договір вважається є укладеним, лише якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору(ст. 638 Цивільного кодексу України).

Отже, відмова нотаріуса у посвідченні договору дарування будинку по причині відсутності кадастрового номеру земельної ділянки зумовлена ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, а недодержання вимог закону щодо нотаріальне посвідчення договору такого виду тягне за собою його нікчемність (ст.220 ЦК кодексу України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків (ст.216 ЦК України).

З огляду на викладене з посиланням на ст.ст.15, 215, 377, 638, 717-719 ЦК України позивач просила суд визнати договір дарування укладений 21 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_3 передав безоплатно у власність (подарував), а ОСОБА_4 , прийняв у власність 1/2 (одну другу) частку в праві власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 187,6 кв.м., житловою площею 90,6 кв.м., підвалу - літ. «А1», навісу - літ. «Б», літньої кухні - літ. «В», споруд - № 1-7, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2139 – недійсним.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала та просила суд у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, але звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами по справі, 20 грудня 2007 року на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 червня 2007 року, справа № 2-1394/2007, ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 758056, про те, що вона, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки, площею 0,100 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:02:005:1152.

На зазначеній земельній ділянці знаходиться житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 187,6 кв.м., житловою площею 90,6 кв.м., підвалу - літ. «A1», навісу - літ. «Б», літньої кухні - літ. «В», споруди - № 1-7.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2016 року, номер провадження: 22-ц/785/4574/16, поділено майно, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, а саме будинок, житловий з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку будинку, житлового з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

21 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування згідно якого ОСОБА_3 передав безоплатно у власність (подарував), а ОСОБА_4 , прийняв у власність 1/2 (одну другу) частку в праві власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 187,6 кв.м., житловою площею 90,6 кв.м., підвалу - літ. «A1», навісу - літ. «Б», літньої кухні - літ. «В», споруд - № 1-7, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2139.

21 грудня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Сегеченко А.М. - зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 167877341.

У своєму позові позивач посилається на ст.377 ЦК України та наголошує на істотних умовах договору дарування, а саме - відсутність кадастрового номеру земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Оскільки право власності на 1/2 вищевказаного будинку перейшло відповідно до судового рішення Апеляційного суду Одеської області від 30.06.2016 року у справі № 509/3922/14-ц, тому автоматично відповідно до національного законодавства України до ОСОБА_3 перейшло і право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована 1/2 будинку.

При цьому слід зазначити, що в ухвалі ВССУ від 17.10.2016 р. у справі № 2-1394/2007 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.06.2007 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23.02.2016 р., суд визначив характер спірних правовідносин, застосував згідно їх змісту норми правового регулювання, перевірив обставини справи доказами, та зазначив, що наявність судового рішення про визнання права власності на земельну ділянку за одним з подружжя не впливає на порядок поділу зведеного на цій земельній ділянці будинку, оскільки у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди (ст.30 ЗК України 1990 року).

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Кожна з передбачених правомочностей власника має своє призначення. Так, право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами. Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Так, користуючись наданим ОСОБА_3 відповідно до законодавства правом, він передав своєму сину, ОСОБА_4 у власність своє майно, а саме – 1/2 частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на безоплатній основі шляхом укладення договору дарування від 21.12.2017 р. серії НМХ № 217464.

У своєму позові позивач посилається на ч.2 ст.377 ЦК України та ч.6 ст.120 ЗК України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків), обґрунтовуючи недійсність договору дарування.

Статтею 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки.

Таким чином, у договорі про відчуження будинку (будівлі, споруди) саме як цілісного об`єкта повинен зазначатись розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

У той же час із матеріалів справи вбачається, що будинок відчужено не як цілісний об`єкт, а частинами, що не заборонено законом та не передбачає необхідності зазначати в договорі відчуження частин будинку кадастрового номера земельної ділянки.

Крім того, нормами чинного законодавства України не передбачено заборони відчуження нерухомого майна, у тому числі відчуження його частинами, без відчуження земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Таким чином можна зробити висновок щодо необов`язковості зазначення розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду у випадку відчуження будинку не як цілісного об`єкту, а лише його частини.

Тобто твердження позивача щодо не досягнення згоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з не зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки, що в свою чергу підтверджує факт його не укладення відповідно до ст.638 ЦК України, є повністю необґрунтованими.

Крім того, частиною 1 ст.638 ЦК України навпаки передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, необхідно зазначити, що у ст.719 ЦК України, на яку також посилається позивач, передбачено також вимоги і до форми договору дарування нерухомої речі, а саме - письмова форма та нотаріальне посвідчення.

Договір дарування від 21.12.2017 р. серії НМХ № 217464 було укладено в письмовій формі та посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М.

Таким чином, з вказаного вбачається, що твердження позивача щодо невідповідності умов договору дарування від 21.12.2017 р. серії НМХ № 217464 - є помилковими та суперечать законодавству.

Враховуючи, що ОСОБА_3 було передано лише частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка на сьогоднішній день ще не виділена в натурі та не здійснено поділ земельної ділянки, суд вважає, що договір дарування від 21.12.2017 р. серії НМХ № 217464 є дійсним та відповідає всім вимогам законодавства України.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.06.2019 року – скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково в строки визначені ст.354 ЦПК України до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Овідіопольський районний суд Одеської області.

Повне рішення складено 20.03.2020 року.

Суддя А.І.Бочаров