Рішення № 88435330, 10.03.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/104/18

Провадження № 2/496/144/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря - Бондаренко К.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 105 756,61 грн., та судового збору -

В С Т А Н О В И В :

11.01.2018 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 02.08.2013 року та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.08.2013 року до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся відповідач з метою отримання банківських послуг у зв`язку із чим відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку № б/н від 02.08.2013 року, згідно умов якої рішенням банку ОСОБА_2 було отримано кредит у розмірі 300,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Проте, відповідач протягом тривалого часу ухилявся від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачувала банку кредитні кошти та інші передбачені кредитним договором платежі, у зв`язку з чим станом на 30.09.2017 року у відповідача перед банком виникла заборгованість у розмірі 105 756,61 грн., яка до теперішнього часу не погашена, що і стало підставою для звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з даним позовом до суду.

Заочним рішенням суду від 18.05.2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» було задоволено в повному обсязі (а.с. 52-53).

11.09.2018 року видано виконавчий лист (а.с. 58).

10.06.2019 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яку згодом уточнив (62-76, 80-95).

Не погоджуючись із заявою боржника, позивач надав до суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 98-121).

Ухвалою суду від 11.09.2019 року, суд ухвалив про задоволення заяви ОСОБА_2 та скасував заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18.05.2018 року та призначив справу до розгляду (а.с. 131-130).

Представник позивача до судового засідання не з`явився, але в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 41).

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, адже вважає, що позовна заява не обґрунтована, представником позивача не надано доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно ознайомився з усіма умовами кредитного договору, шляхом підписання анкети-заяви, долученні до матеріалів справи Умовами та правилами надання банківських послуг, а також витяг з тарифів обслуговування з використанням кредитки «Універсальна» та довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку не містить підпису ОСОБА_2 , від так, отримуючи кредитну картку, позивач зазначив, що бажає отримати нульовий кредитний ліміт, та використовуючи її, вважав, що користується своїми коштами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника відповідача, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся відповідач з метою отримання банківських послуг у зв`язку із чим відповідачем було підписано Анкету-заяву № б/н від 02.08.2013 року.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України, встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також витягом з тарифів обслуговування з використанням кредитки «Універсальна» та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в Анкеті-заяві (а.с. 9).

Згідно ст. 633 ЦК України - публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У встановлений кредитним договором термін відповідач свої зобов`язання не виконував - не погасив кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.

З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що станом на 30.09.2017 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 105 756,61 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 4960,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 100 796,61 грн. (а.с. 6-7).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зазначив, що 02.08.2013 року відповідач підписав Анкету-заяву, згідно умов якої ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В користування йому надали карту «Універсальна» та він ознайомився з пам`яткою клієнта, які містили тарифи та умови обслуговування за даною карткою про, що проставлена відмітка та підпис боржника. Однак, ознайомившись із наявними в матеріалах справи копією Анкети-заяви, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, тарифами обслуговування та вилученням з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, суд встановив, що боржник бажав оформити та ознайомився з умовами користування картки «Універсальна», однак долучений до матеріалів справи витяг з Тарифів містить умови користування чотирьох видів картки «Універсальна», кожна з яких передбачає свої умови кредитування. У графі про встановлення бажаного кредитного ліміту по платіжній картці «Універсальна Голд», ОСОБА_2 зазначив «нуль гривень», однак долучена до матеріалів справи довідка про зміну умов кредитування карткорахунку клієнта ОСОБА_2 , вказує на те, що відповідач 02.08.2013 року отримав карту «Універсальна 55 днів» з кредитним лімітом у 300,00 грн., при цьому в той же день кредитний ліміт було збільшено до 5000,00 грн. Довідка не містить підпису ОСОБА_2 , таким чином, банк не поставив суд до відома, як відбулась зміна умов кредиту, яким чином відповідача повідомляли про зміну кредитного ліміту його картки. Суд не може вважати, долученні до матеріалів справи витяги та довідки, які є складовими кредитного договору, як належний та допустимий доказ, на підтвердження укладання між АТ КБ «Приват банк» та ОСОБА_2 кредитного договору, так як вони не містять підпису відповідача.

Відповідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України - розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 4 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

В анкеті-заяві від 02.08.2013 року, яку підписав відповідач, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, по відсоткам за користування кредитом, заборгованості за пенею, комісією та штрафом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.08.2013 року, Банк посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витягу з тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», які виконанні у формі витягу із веб-сайту, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Для розгляду справи ця обставина має суттєве значення, зокрема, суд повинен мати можливість перевірити правильність нарахування відсотків, пені, штрафу, суми які є похідними від дати прострочення платежу, і є складовими повної вартості кредиту, однак позивач позбавив суд такої можливості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач застосував інші умови договору, які не були відомі ОСОБА_2 , що в свою чергу є порушенням ст. 628 ЦК України, відповідно якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір кредитування, відповідач стає споживачем банківських послуг. Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про захист прав споживачів - споживач є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема - верховенство права.

Згідно ст. 42 Конституції України - Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (02.08.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11.01.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, відсутність підтвердження того, яким чином повідомили боржника про зміну розміру кредитного ліміту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданих позивачем доказів, суд не може дійти висновку про правильність і достовірність розрахунку заборгованості відповідача перед Банком.

Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що переглядаємий позов слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 207, 549, 551, 628, 633, 638, 639, 643, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 1 ЗУ Про захист прав споживачів, суд -

У Х В А Л И В :

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження - 011001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ЄДРПОУ - 14360570) до до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 25 травня 2005 року) про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 105756,61 грн., та судового збору - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.03.2020 року.

Суддя Буран В.М.