Ухвала суду № 88434895, 26.03.2020, Ірпінський міський суд Київської області

Справа №367/3826/19

Провадження № 2-з/367/91/2020

УХВАЛА

Іменем України

26 березня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Стародубець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову

в с т а н о в и в:

В провадженні Ірпінського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

25.03.2020 року через канцелярію суду надійшла заява представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити її відчуження, накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 та заборонити його відчуження.

В судове засідання сторони не викликалися.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, оглянувши письмові матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві власності належить: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 40,8 кв.м., житловою площею 18 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 949406732109; нежитлове приміщення, комора, загальною площею 8,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 953878632109.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Тому, з урахуванням наведених доказів, та те, що невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити не можливим виконання судового рішення, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити її відчуження та на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 та заборонити його відчуження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149 – 153, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд

у х в а л и в:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову – задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , а саме на квартиру, загальною площею 40,8 кв.м., житловою площею 18 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 949406732109 та заборонити її відчуження.

Накласти арешт на нерухоме майно що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , а саме на нежитлове приміщення, комора, загальною площею 8,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 953878632109 та заборонити його відчуження.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Н.Ф. Карабаза