Вирок № 88433147, 25.03.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.03.2020 Єдиний унікальний номер 205/7181/17

Провадження №1кп\205\228\20

В И Р О К

ІИМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року Ленінський районний суд

м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Нощенка І.С.

при секретарі - Безгіновій І.А.

за участю прокурора - Мальцева Д.В.

захисника - адвоката Ільїна А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Дніпро, об`єднані кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, раніше не засудженого, одруженого, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, проживаючого в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.15 ч.3-185 ч.3, 185 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 , 17 жовтня 2017 року, близько 05 години, з метою крадіжки чужого майна, прибув до приміщення магазину «Катеринославське - пиво нашого міста», який розташований за адресою: м.Дніпро, вул.Ю.Кондратюка 2к, де переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, із корисливих міркувань, за допомогою невстановленого предмета та мускульної сили, шляхом віджимання та пошкодження замку вхідної двері, проник у приміщення магазину, звідки викрав майно ТОВ «ВЕК»:

-монітор «Posiflex TM\LM 3000, з мережевим адаптером «EDACPROWERELES-EA 1050c-120» і шнуром до монітору, вартістю 3539,84 грн.;

-ваги товарні 1800 ВПД д405-105, вартістю 1705 грн.;

-діжка-кег з нержавіючої сталі, об`ємом 30 л., вартістю 1060 грн., а всього на загальну суму 6304,84 грн., після чого з місця злочину зник, завдавши ТОВ «ВЕК» майнову шкоду на зазначену суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність та вчиняючи злочин повторно, обвинувачений ОСОБА_1 , 17 травня 2018 року, близько 03 годин, знаходився біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованому на АДРЕСА_4, де реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, із корисливих міркувань, за допомогою викрутки пошкодив замок вхідної двері та проник у приміщення магазину, звідки викрав майно потерпілої ОСОБА_2 :

-дві кеги об`ємом 50 л. марки «DIN КОМБИ», вартістю 3664 грн.;

-одну кегу об`ємом 50 л. марки «EUR КОМБИ», вартістю 1832 грн.;

-одну кегу об`ємом 30 л. марки «ПЕТ М», вартістю 175 грн., а всього на загальну суму 5671 грн., після чого з місця злочину зник, завдавши потерпілій майнову шкоду на зазначену суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність та вчиняючи злочин повторно, обвинувачений ОСОБА_1 , 25 березня 2019 року, близько 21 години 50 хвилин, знаходився під`їзду №4 АДРЕСА_2, в м.Дніпро, де побачив металеві двері до підвального приміщення, в якому знаходилася кабельна продукція, що належить ПАТ «Укртелеком», після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_1 , в той же день, близько 22 години, діючи таємно, із корисливих міркувань, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, відчинив металеві двері та проник у зазначене вище підвальне приміщення, де за допомогою заздалегідь заготовлених ножиць по металу та канцелярського ножа, шляхом розрізання демонтував та намагався викрасти телефонний кабель марки ТПП 50х2х0,32 довжиною 30 метрів, вартістю 1712,70 грн., які належать ПАТ «Укртелеком», однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежать від його волі, оскільки його дії були викриті та припинені працівниками поліції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені крадіжок майна ТОВ «ВЕК» та потерпілої ОСОБА_2 визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся і пояснив суду, що він дійсно, 17 жовтня 2017 року та 17 травня 2018 року, при зазначених у обвинувальному акті обставинах, у вказаний час, приникав до приміщення магазинів, звідки викрадав майно, яке належить зазначеним потерпілим, підтвердивши при цьому перелік та вартість майна, яке він викрав під час здійснення кожного злочину. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив суду, що 25 березня 2019 року, ввечері, він проходив біля АДРЕСА_2, де побачив, що з підвального приміщення виглядають кабелі. З метою крадіжки кабелів, він відчинив двері підвального приміщення, після чого зайшов у приміщення підвалу, де був затриманий працівниками поліції. При цьому, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив суду, що кабелі він не різав, оскільки вони вже були відрізані.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.15 ч.3-185 ч.3 КК України, повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , пояснили суду, що 25 березня 2019 року, працюючи в управлінні патрульної поліції та заступивши на нічне чергування, вони отримали на службовий планшет виклик у зв`язку з тим, що невідома особа проникла та знаходиться у підвальному приміщенні буд. АДРЕСА_2 . Приїхавши за вказаною адресою, вони поспілкувались з особою, яка викликала поліцію та особою, у якої був ключ від підвального приміщення, від якої їм стало відомо, що двері у підвальне приміщення зачинені з середини на засув. Після чого, за допомогою підручних засобів були відчинені двері та вони зайшли до вказаного підвального приміщення, де виявили обвинуваченого ОСОБА_1 , який ховався за трубами, а також рюкзак з інструментами та обрізану кабельну продукцію. Аналізуючи показання зазначених свідків про те, що в підвальне приміщення проник тільки обвинувачений ОСОБА_1 , при якому знаходився інструмент, пристосований в тому числі для демонтажу кабельної продукції; інших входів або виходів із вказаного підвального приміщення не має; доступ у зазначене підвальне приміщення обмежений, оскільки металеві двері зачинені на замок, суд робить висновок про те, що будь-якої іншої особи, крім обвинуваченого ОСОБА_1 , яка би могла обрізати кабельну продукцію саме в підвальному приміщення під`їзду № АДРЕСА_3 , не існує. Крім того, свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що після затримання, сам обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував, що кабельну продукцію пошкодив саме він.

Таким чином, на думку суду, зазначені вище показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повністю спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що кабельна продукція була відрізана не ним, а іншою особою. Крім того, зазначені показання можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони є належними та допустимими, доповнюють один одного та знаходяться у взаємозв`язку з іншими доказами, добутими під час досудового слідства та дослідженими в ході судового розгляду, а саме:

- з протоколами огляду місця події від 26 березня 2019 року та фото-таблицями до них (а.с.12-13, 14, 17-18, 19), а саме: підвального приміщення буд. АДРЕСА_2 , під час яких був виявлений обвинувачений ОСОБА_1 , який мав при собі рюкзак, в якому знаходились ножиці по металу та будівельний ніж; а також відокремлені фрагменти кабелю;

- з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 березня 2019 року (а.с.32-33), згідно з яким свідок ОСОБА_5 впізнала обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка проникла в підвальне приміщення під`їзду №4 буд. АДРЕСА_2 ;

- з протоколом перегляду відеозапису від 23 квітня 2019 року (а.с.64-67), на якому зафіксоване підвальне приміщення буд. АДРЕСА_2 , в якому знаходиться обвинувачений ОСОБА_1 , поряд з яким знаходиться кабельна продукція;

- з долученими до справи речовими доказами, якими визнані кабельна продукція (а.с.15, 20).

Таким чином, проаналізувавши показання обвинуваченого ОСОБА_1 за епізодом замаху на крадіжку майна ТОВ «Укртелеком» та зіставивши їх з іншими доказами по справі, суд розцінює їх як усталену модель захисту від пред`явленого обвинувачення, форму реалізації права на захист і бажання уникнути кримінальної відповідальності і покарання за вчинений злочин.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи по епізодам таємного викрадення майна ТОВ «ВЕК» та потерпілої ОСОБА_2 від 17 жовтня 2017 року, а також від 17 травня 2018 року та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним допит потерпілих та свідків в судовому засіданні, а також дослідження письмових доказів по епізодам таємного викрадення майна ТОВ «ВЕК» та потерпілої ОСОБА_2 від 17 жовтня 2017 року, а також від 17 травня 2018 року та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за вказаними епізодами злочинної діяльності обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також дослідивши письмові докази за епізодом замаху на таємне викрадення майна ПАТ «Укртелеком» від 25 березня 2019 року та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі обвинувачення, яке було підтримано прокурором та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення; за ст.15 ч.3-185 ч.3 КК України, як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст.12 КК України, належать до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, характеризується позитивно, під наглядом у лікаря-нарколога не перебуває, має неповнолітню дитину.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 а також попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки підстави для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачене законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

На підставі ст.122 ч.2, 124 ч.2 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 210 грн., 150 грн. та 210 грн.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.185 ч.3, 15 ч.3-185 ч.3 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки та три місяці;

- за ст.15 ч.3 -185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та три місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 26 березня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експерта при проведенні:

- судової товарознавчої експертизи №3490 від 26 жовтня 2017 року в розмірі 210 гривень;

- судової товарознавчої експертизи №2334 від 21 червня 2018 року в розмірі 210 гривень;

- судової товарознавчої експертизи №1403 від 25 квітня 2019 року в розмірі 150 гривень.

Речові докази по справі:

-диск з відеозаписами, DVD-R диск із відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-дві пивні кеги, об`ємом по 50 л. кожна - залишити у потерпілої ОСОБА_2 ;

-монітор «Posiflex TM\LM 3000, мережевий адаптер «EDACPROWERELES-EA 1050c-120», шнуром до монітору, ваги товарні 1800 ВПД д405-105, діжка-кег з нержавіючої сталі, об`ємом 30 л.- залишити у ОСОБА_6 ;

-кабельну продукцію, довжиною 30 м., яка зберігається в камері схову Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: І.С. Нощенко